Перейти до вмісту

«Ігерет га-кодеш» — розділ 16

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

«Ігерет га-кодеш» 16 — «Ахуваї ахай ве-реай ашер ке-нафші»

Вступ

Це послання вносить нове: навіть той, хто вже дав цдаку як належить (як пояснено в усіх попередніх посланнях), — коли товариші збирають на цдаку, повинен дати ще.


Послання було написане громаді в жахливому економічному становищі:

  • їм не було чим прогодуватися в теперішньому,
  • і не було також заощаджень з минулого.


Попри все, Алтер Ребе пише їм, що вони зобов'язані давати цдаку:

  • як за основним законом,
  • так і понад вимоги закону.

Текст листа

Послання 16

Людям святої громади і т. д.

16 Любі мої, брати й друзі мої, дорогі мені, як душа моя! Ось, не прихована від мене тяжкість часів, коли збідніли заробітки, а особливо в тих відомих мені з вашого табору, у яких опустилася рука, без жодної опори й підтримки, і вони буквально позичають і їдять, — Г-сподь змилується над ними й дасть їм простір у тісноті незабаром. І при всьому цьому недобре вони чинять зі своєю душею, за тим, що чути, що стиснули свою руку, розкриту від віку до цього дня, щоб давати щедрою рукою і добрим оком на всі необхідні потреби, за мірою нестачі в бідняків, чистих, чиї очі звернені до нас; а якщо ми не змилуємося над ними, не доведи Б-г, хто змилується над ними? «І хай живе брат твій з тобою», написано, і сказали «твоє життя передує» лише тоді, коли в руці одного глек води і т. д., бо це річ, рівна для обох рівною мірою, — пити, щоб оживити душу в спразі. Але якщо бідному потрібен хліб за кількістю дітей, і дрова, і одяг у холод тощо, — усі ці речі передують усім почесним шатам, і сімейному бенкету, м'ясу й рибі, і всім ласощам людини та її домочадців, і тут не застосовне «твоє життя передує», оскільки це не справжнє життя душі, як у бідного, рівне рівною мірою, як наводиться в «Недарім», аркуш 80. І ось, це за суворою буквою закону. Але насправді, навіть якщо це справа, до якої не так застосовне це міркування, личить кожній людині не бути прискіпливою, щоб стояти на букві закону, а стиснути своє життя й увійти всередину, далі межі закону, і остерігатися за себе за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті, що кожен, хто прискіпливий у цьому, зрештою сам дійде до цього, не доведи Б-г. І також тому, що всі ми потребуємо милосердя Небес у будь-який час, через ітаруту ді-лтата саме, в будь-який час і в будь-яку годину — пробуджувати наше милосердя до тих, хто потребує милосердя; а кожен, хто ожорсточує серце своє і стримує своє милосердя, з якої б то не було причини, викликає те саме нагорі — стримувати і т. д., не доведи Б-г. І тим паче що немає праведника на землі, який чинив би тільки добро і не грішив би, а цдака спокутує і захищає від лих і т. д., і тому вона — справжнє зцілення тіла й душі, бо «шкіру за шкіру, і все, що має людина, віддасть вона за душу свою»; до того ж ми — віруючі, сини віруючих, що цдака — не що інше, як позика Святому, благословенний Він, як написано: «Позичає Г-сподеві той, хто милує бідного, і віддяку його Він заплатить йому» — подвійно в цьому світі, бо нагороди за всі заповіді немає в цьому світі, крім цдаки, оскільки вона благо для людей, як наводиться в «Кідушин», кінець першого розділу. І також слід остерігатися покарання, не доведи Б-г, коли його товариші об'єднуються заради справи заповіді, а він не приєднується до них, як відомо за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті. А тим, хто прислухається, буде приємно, і прийде на них благословення добра в усьому найкращому. Сотвори добро, Г-споди, добрим і прямим, як їхні душі й душа того, хто шукає їхнього миру всім серцем і душею:


Підсумки

Послання послідовно пояснює (від легкого до тяжкого), чому кожному й кожній личить давати цдаку, навіть коли за основним законом він звільнений, і навіть більше від своїх можливостей:

За основним законом Тора заповідає: «і щоб жив брат твій з тобою» — життя ближнього передує всім потребам людини.

Понад вимоги закону (наприклад, коли потреби ближнього — це не саме життя душі):

  • 1. З погляду майбутнього: якщо він скупитиметься, то й з ним так чинитимуть згори (міра за міру).
  • 2. З погляду теперішнього: якщо він буде милосердним до ближнього, так само будуть милосердні й до нього.
  • 3. З погляду минулого: цдака спокутує і захищає від лих.


І все сказане — як на добро, так і на зло:

  • На добро — тому, хто дає, Святий, благословенний Він, повертає подвійно.
  • І на зло — той, хто заплющує очі, повинен остерігатися покарання.

Основні поняття розділу

Зовнішні посилання


Попередній:
Глава 15
Розділи «Ігерет га-кодеш» Наступний:
Глава 17

Повідомити про помилку на цій сторінці