«Ігерет га-кодеш» — розділ 16
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
«Ігерет га-кодеш» 16 — «Ахуваї ахай ве-реай ашер ке-нафші»
Вступ
Це послання вносить нове: навіть той, хто вже дав цдаку як належить (як пояснено в усіх попередніх посланнях), — коли товариші збирають на цдаку, повинен дати ще.
Послання було написане громаді в жахливому економічному становищі:
- їм не було чим прогодуватися в теперішньому,
- і не було також заощаджень з минулого.
Попри все, Алтер Ребе пише їм, що вони зобов'язані давати цдаку:
- як за основним законом,
- так і понад вимоги закону.
Текст листа
| Послання 16 |
|---|
Людям святої громади і т. д. 16 Любі мої, брати й друзі мої, дорогі мені, як душа моя! Ось, не прихована від мене тяжкість часів, коли збідніли заробітки, а особливо в тих відомих мені з вашого табору, у яких опустилася рука, без жодної опори й підтримки, і вони буквально позичають і їдять, — Г-сподь змилується над ними й дасть їм простір у тісноті незабаром. І при всьому цьому недобре вони чинять зі своєю душею, за тим, що чути, що стиснули свою руку, розкриту від віку до цього дня, щоб давати щедрою рукою і добрим оком на всі необхідні потреби, за мірою нестачі в бідняків, чистих, чиї очі звернені до нас; а якщо ми не змилуємося над ними, не доведи Б-г, хто змилується над ними? «І хай живе брат твій з тобою», написано, і сказали «твоє життя передує» лише тоді, коли в руці одного глек води і т. д., бо це річ, рівна для обох рівною мірою, — пити, щоб оживити душу в спразі. Але якщо бідному потрібен хліб за кількістю дітей, і дрова, і одяг у холод тощо, — усі ці речі передують усім почесним шатам, і сімейному бенкету, м'ясу й рибі, і всім ласощам людини та її домочадців, і тут не застосовне «твоє життя передує», оскільки це не справжнє життя душі, як у бідного, рівне рівною мірою, як наводиться в «Недарім», аркуш 80. І ось, це за суворою буквою закону. Але насправді, навіть якщо це справа, до якої не так застосовне це міркування, личить кожній людині не бути прискіпливою, щоб стояти на букві закону, а стиснути своє життя й увійти всередину, далі межі закону, і остерігатися за себе за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті, що кожен, хто прискіпливий у цьому, зрештою сам дійде до цього, не доведи Б-г. І також тому, що всі ми потребуємо милосердя Небес у будь-який час, через ітаруту ді-лтата саме, в будь-який час і в будь-яку годину — пробуджувати наше милосердя до тих, хто потребує милосердя; а кожен, хто ожорсточує серце своє і стримує своє милосердя, з якої б то не було причини, викликає те саме нагорі — стримувати і т. д., не доведи Б-г. І тим паче що немає праведника на землі, який чинив би тільки добро і не грішив би, а цдака спокутує і захищає від лих і т. д., і тому вона — справжнє зцілення тіла й душі, бо «шкіру за шкіру, і все, що має людина, віддасть вона за душу свою»; до того ж ми — віруючі, сини віруючих, що цдака — не що інше, як позика Святому, благословенний Він, як написано: «Позичає Г-сподеві той, хто милує бідного, і віддяку його Він заплатить йому» — подвійно в цьому світі, бо нагороди за всі заповіді немає в цьому світі, крім цдаки, оскільки вона благо для людей, як наводиться в «Кідушин», кінець першого розділу. І також слід остерігатися покарання, не доведи Б-г, коли його товариші об'єднуються заради справи заповіді, а він не приєднується до них, як відомо за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті. А тим, хто прислухається, буде приємно, і прийде на них благословення добра в усьому найкращому. Сотвори добро, Г-споди, добрим і прямим, як їхні душі й душа того, хто шукає їхнього миру всім серцем і душею: |
Підсумки
Послання послідовно пояснює (від легкого до тяжкого), чому кожному й кожній личить давати цдаку, навіть коли за основним законом він звільнений, і навіть більше від своїх можливостей:
За основним законом Тора заповідає: «і щоб жив брат твій з тобою» — життя ближнього передує всім потребам людини.
Понад вимоги закону (наприклад, коли потреби ближнього — це не саме життя душі):
- 1. З погляду майбутнього: якщо він скупитиметься, то й з ним так чинитимуть згори (міра за міру).
- 2. З погляду теперішнього: якщо він буде милосердним до ближнього, так само будуть милосердні й до нього.
- 3. З погляду минулого: цдака спокутує і захищає від лих.
І все сказане — як на добро, так і на зло:
- На добро — тому, хто дає, Святий, благословенний Він, повертає подвійно.
- І на зло — той, хто заплющує очі, повинен остерігатися покарання.
Основні поняття розділу
Зовнішні посилання
- «Танія ле-ам» на сайті «Хабад Ор Ейн Соф».
| Попередній: Глава 15 |
Розділи «Ігерет га-кодеш» | Наступний: Глава 17 |