Шаар га-їхуд ве-га-емуна — глава 7
| Загальна схема «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
Глава 7 — Їхуда ілаа і таата
Вступ до розділу
У перших шести главах було роз'яснено концепцію Бааль-Шем-Това про те, що створіння не є «реальністю» самі по собі[1], але цього роз'яснення недостатньо. Щоб пояснити єдність Всевишнього, недостатньо пояснити, що створіння не мають реальності, потрібно також пояснити, що вони не мають значущості. Тобто сам факт, що Всевишній їх творить, — доказ того, що Він їх бажає (і виходить, що вони «значущі» для Нього), і можна помилитися, вважаючи, що це бажання становить «зміну», борони Б-же, у Ньому, благословенному (що раніше Він не бажав, а тепер бажає, і тому подібне)? Алтер Ребе відповідає тут, що оскільки джерело й корінь створінь[2] єдині з Б-жественністю, тут немає жодної зміни й жодного додавання до Його єдності, благословенний Він.
У цій главі роз'яснюється, що являє собою ця «єдність», а також що вона має два види: вищий і нижчий — їхуда ілаа та їхуда таата[3]
Основна частина розділу
| Розділ 7 |
|---|
| Глава 7. І цим буде зрозуміле сказане у святому Зогарі, що вірш «Шма, Ісраель» — це їхуда ілаа, а «Барух шем кевод малхуто ле-олам ваед» — це їхуда таата, бо «ваед» — це «ехад» із заміною літер. Бо ось, причина й сенс цього скорочення і приховання, яким Святий, благословенний Він, приховав і втаїв життєвість світу, щоб світ здавався річчю, відокремленою самою по собі, відомі всім: мета створення світу — розкриття Його царства, благословенний Він, бо немає царя без народу. Пояснення: «ам» — від слова «омемот», тобто речі відокремлені, чужі й далекі від величі царя. Бо навіть якби в нього було дуже багато синів, до них непридатне поняття царювання, і так само навіть до самих лише вельмож; але лише «у множестві народу — велич царя». А Ім'я, що вказує на якість Його царства, благословенний Він, — це Ім'я Ад-най, бо Він — Володар усієї землі. І виходить, що ця якість і це Ім'я — вони й створюють і підтримують світ, щоб він був світом, яким він є тепер, — цілковитим «щось» і річчю, відокремленою самою по собі, а не скасованим у своєму існуванні повністю. Бо при усуненні цієї якості й цього Імені, борони Б-же, світ повернувся б до свого джерела — у слово Всевишнього й дух Його уст, благословенний Він, — і був би там повністю скасований у своєму існуванні, і до нього взагалі не належала б назва «світ». І ось, визначення й аспект поняття «світ» належать саме до аспекту простору й аспекту часу: аспект простору — це схід і захід, північ, південь, верх і низ; аспект часу — минуле, теперішнє й майбутнє. І ось, усі ці аспекти не мають стосунку до вищих святих якостей, а лише до якості Його царства, благословенний Він, одній лише придатно сказати, що Він, благословенний Він, — Цар угорі до нескінченності й унизу без межі, і так само в чотири сторони, і так само в аспекті часу: «Г-сподь царює, Г-сподь воцарився, Г-сподь царюватиме». І виходить, що життєвість простору, а також життєвість часу, їхнє виникнення з нічого в щось і їхнє існування весь час їхнього існування — від якості Його царства, благословенний Він, та Імені Ад-най, благословенний Він. А оскільки якість Його царства, благословенний Він, єдина з Його суттю й сутністю, благословенний Він, у граничній єдності, як буде роз'яснено, тому й аспекти простору й часу повністю скасовані у своєму існуванні щодо Його суті й сутності, благословенний Він, як скасоване світло сонця в сонці. І це — переплетення Імені Ад-най з Іменем Гаває, бо Ім'я Гаває вказує, що Він вищий за час, бо Він був, є й буде в одну мить, як написано [у «Раая меемна», глава «Пінхас»], і так само вищий за аспект простору, бо Він постійно створює весь аспект простору цілком, згори донизу і в чотири сторони. І ось, хоча Він, благословенний Він, вищий за простір і час, проте Він перебуває також унизу, у просторі й часі, тобто поєднується з якістю Свого царства, від якої виходять і виникають простір і час. І це — їхуда таата [переплетення Гаває в Ад-най, благословенний Він], тобто Його суть і сутність, благословенний Він, що зветься Ейн Соф, благословенний Він, справді наповнює всю землю в часі й просторі, бо на небесах угорі, і на землі, і в чотирьох сторонах — усе наповнене світлом Ейн Соф, благословенний Він, цілком однаково, бо так само на землі внизу, як на небесах угорі, достеменно, бо все це — аспект простору, скасованого у своєму існуванні у світлі Ейн Соф, благословенний Він, що вбирається в нього через якість Його царства, єдину з Ним, благословенний Він; тільки якість Його царства — це якість скорочення й приховання, щоб приховати світло Ейн Соф, благословенний Він, аби час і простір не скасувалися повністю у своєму існуванні й не зник би будь-який аспект часу й простору зовсім, навіть для нижчих. І ось, із того, що я написав, буде зрозуміле сказане: «Я, Г-сподь, не змінився», — пояснення: немає взагалі жодної зміни: як Він був один до створення світу, так Він один і після того, як той був створений. І це те, що сказано: «Ти — Той самий до того, як був створений світ, Ти — Той самий» тощо, без жодної зміни ні в Його сутності, ні в Його знанні, бо, знаючи Себе, Він знає всі створіння, бо все — від Нього і скасоване у своєму існуванні перед Ним. І як написав Рамбам, благословенної пам'яті, що Він — Той, Хто знає, і Він — Пізнаване, і Він — Саме знання, усе єдине, і цю річ не має сили вимовити уста, ні почути вухо, ні серце людини — збагнути повною мірою. Бо у Святого, благословенний Він, Його суть, сутність і знання — усе справді єдине, з усіх боків і кутів, усіма шляхами єдності, і Його знання не є чимось додатковим до Його суті й сутності, як у душі людини, чиє знання — річ, додаткова до її суті й поєднана з нею. Адже коли людина вчиться й дізнається якусь річ, її розумна душа була в ній уже до того, як вона вивчила й дізналася, а після того як вивчила й дізналася, це знання додалося в її душі, і так день у день: «Дні говорять, і численні роки навчають мудрості». І це не проста єдність, а складена; але Святий, благословенний Він, — проста єдність, без жодної складеності й будь-якого боку множинності взагалі. А якщо так, то неминуче Його суть, сутність і знання — усе справді одна річ без жодної складеності. І тому, як неможливо жодному створінню у світі збагнути суть і сутність Творця, так неможливо збагнути суть Його знання, а лише вірити вірою, що вища за розум і осягнення, що Святий, благословенний Він, Єдиний і Єдинственний, і Він і Його знання — усе справді єдине, і, знаючи Себе, Він розпізнає й знає все суще, вищих і нижчих, аж до маленького черв'яка в морі й маленького комара в пупі землі; немає нічого прихованого від Нього, і це знання не додає в Ньому множинності й складеності зовсім, оскільки це не що інше, як знання Самого Себе, а Його сутність і Його знання — усе єдине. І оскільки це дуже важко уявити нашим розумом, тому сказав пророк: «Як небо вище від землі, так дороги Мої вищі від доріг ваших і думки Мої — від думок ваших», і написано: «Хіба дослідженням збагнеш Б-га» тощо, і написано: «Хіба очі в Тебе тілесні, хіба бачиш Ти, як бачить людина?», бо людина бачить і знає всі речі знанням, що поза нею, а Святий, благословенний Він, — знанням Самого Себе. Кінець цитати [див. там, у Законах про основи Тори, і з ним погодилися мудреці Каббали, як роз'яснено в «Пардесі» Рамака, благословенної пам'яті]: І ось звідси слід зрозуміти помилку деяких мудреців у власних очах — хай простить їх Всевишній, — які помилилися й заблукали у своєму дослідженні писань Арізаля і зрозуміли тему скорочення, згадану там, буквально: що Святий, благословенний Він, усунув Себе і Свою суть, борони Б-же, з цього світу і лише наглядає згори особливим провидінням за всіма створіннями, що на небесах угорі й на землі внизу. І ось, окрім того, що взагалі неможливо говорити про скорочення в буквальному сенсі, яке є однією з властивостей тіла, стосовно Святого, благословенний Він, відокремленого від них міріадами міріад відокремлень до нескінченності, — понад те вони говорять без знання, оскільки вони — віруючі, сини віруючих, у те, що Святий, благословенний Він, знає всі створіння в цьому низькому світі й наглядає за ними, і тому Його знання про них не додає в Ньому множинності й новизни, бо Він знає все, знаючи Себе, адже, так би мовити, Його суть, сутність і знання — усе єдине. І це те, що написано в «Тікуним», тікун 57: «Немає місця, вільного від Нього, ні у вищих, ні в нижчих», і в «Раая меемна», глава «Пінхас»: «Він охоплює все, і немає того, хто охопив би Його тощо. Він обіймає всі світи тощо, і немає того, хто вийшов би з-під Його влади назовні; Він наповнює всі світи тощо. Він зв'язує й поєднує вид із видом, верх і низ, і немає близькості в чотирьох стихіях, окрім як у Святому, благословенний Він, коли Він серед них». Кінець цитати. А сенс слів «немає того, хто охопив би Його» — що немає нікого з усіх вищих розумів, хто охопив би осягненням свого розуму суть і сутність Святого, благословенний Він, як сказано в «Тікуним»: «Прихований з усіх прихованих, і жодна думка взагалі не охоплює Тебе». І також у нижчих, хоча Він наповнює всі світи, Він не як душа людини всередині її тіла, яка охоплена всередині тіла настільки, що піддається впливу й зазнає змін від змін тіла і страждає від ударів, або від холоду, або від жару вогню й тому подібного. Інакше у Святого, благословенний Він, Який не зазнає жодної зміни від змін цього світу — від літа до зими і від дня до ночі, як написано: «І темрява не затемнить від Тебе, і ніч світить, як день», — бо Він зовсім не охоплений усередині світів, хоча й наповнює їх. І це також сенс «обіймає всі світи»: пояснення, для прикладу, коли людина споглядає якусь мудрість своїм розумом або якусь матеріальну річ своєю думкою, то її розум і думка обіймають цю річ, зображену в її думці чи розумі, але не обіймають саму цю річ насправді. Але Святий, благословенний Він, про Якого написано: «Бо не Мої думки — ваші думки» тощо, — Його думка й знання, яким Він знає всі створіння, обіймають кожне створіння насправді, адже це і є його життєвість і його виникнення з нічого в щось насправді. А «наповнює всі світи» — це аспект життєвості, що вбирається всередину самого створіння, яка скорочена в ньому великим скороченням, відповідно до суті створіння, яке обмежене й скінченне за своєю кількістю та якістю, тобто за своїм рівнем і значущістю. Наприклад, сонце, тіло якого обмежене й скінченне за кількістю, бо воно приблизно в 167 разів більше за земну кулю, а його якість і рівень — це його світло, яке також обмежене в тому, наскільки воно може світити, бо не світитиме нескінченно, оскільки воно — створіння. І так усі створіння обмежені й скінченні, бо від землі до небозводу — шлях у 500 років тощо. А якщо так, то життєвість, убрана в них, перебуває у стані великого й потужного скорочення, бо їй потрібно спершу скоротитися численними й потужними скороченнями, доки з її сили й світла не постане сама суть створінь, якими вони є, обмежені й скінченні. Бо джерело життєвості — дух уст Святого, благословенний Він, що вбирається в десять речень Тори, а дух Його уст, благословенний Він, міг би поширитися без кінця й межі і створити світи без кінця й межі за їхньою кількістю та якістю і оживляти їх вічно, і цей світ узагалі не був би створений (бо як Святий, благословенний Він, зветься Ейн Соф, так і всі Його якості та Його дії, бо Він і Його атрибути єдині, тобто життєвість, що виходить від Його якостей, які є хесед і милосердя та інші Його святі якості, через їхнє вбрання, коли вони вбираються в дух Його уст, бо «Він сказав — і сталося», і «світ хеседом збудований» словом Всевишнього й духом Його уст, що стає посудиною й одягом для цього хеседу, «як той равлик, одяг якого — з нього самого»). Але Святий, благословенний Він, скоротив світло й життєвість, які могли б поширитися від духу Його уст, і вбрав їх у сполучення літер десяти речень, і в сполучення їхніх сполучень, у замінах і перестановках самих літер, і в їхньому числовому значенні й рахунку, бо кожна заміна й перестановка вказує на сходження світла й життєвості зі ступеня на ступінь, тобто щоб воно могло творити й оживляти створіння, ступені якості й рівня яких нижчі за ступені якості й рівня створінь, створених із самих літер і слів десяти речень, у які Святий, благословенний Він, убирається Сам у всій Своїй славі, — це Його якості. А числове значення вказує на зменшення світла й життєвості, зменшення за зменшенням, доки від нього не залишиться лише останній аспект — аспект числового значення й рахунку: скільки видів сил і ступенів включено в це світло й життєвість, убрані в це сполучення цього слова. (А після всіх цих скорочень і подібних до них, як постановила Його мудрість, благословенний Він, світло й життєвість змогли вбратися також у нижчих, таких як каміння й порох неживої природи. Бо камінь, для прикладу, — його назва «евен» вказує, що його корінь — від Імені, числове значення якого — БАН, і ще додано літеру алеф від іншого Імені, (לישעם) [мабуть, слід читати: לטעם], відомого його Творцеві. І ось, Ім'я БАН саме по собі — в дуже високих світах, тільки через численні й потужні скорочення зі ступеня на ступінь від нього сходить украй мала життєвість, доки не зможе вбратися в камінь; і це душа неживого, що оживляє його й створює його з нічого в щось щомиті, як було роз'яснено вище. І це аспект «наповнює всі світи», інакше справа з аспектом «обіймає всі світи».) І кожна сила й ступінь може творити створіння відповідно до аспекту цього ступеня, також без кінця й межі за їхньою кількістю та якістю, і оживляти їх вічно, оскільки це сила Всевишнього, що поширюється й виходить від духу Його уст, і немає перешкоди тощо. Тільки їхня якість не буде на такому високому рівні, як якість і рівень створінь, які могли б бути створені з аспекту сили й ступеня самих літер: |
Підсумки розділу
У цій главі дві основні теми. На її початку роз'яснюються два види єдності (вища й нижча), а в продовженні розв'язується питання, що постає з цього роз'яснення.
Відмінність між вищою та нижчою єдністю залежить від того, про що йдеться:
- Їхуда ілаа — коли говорять про створіння та їхнє джерело[4] стосовно сутності Творця. Перед Ним вони скасовані, як світло сонця в тілі сонця, і немає в них ні значущості, ні реальності.
- Їхуда таата — коли говорять про створіння з погляду їхнього відчуття. Оскільки Малхут[5] приховує від них світло, що створює їх, вони відчувають себе реальністю.
- Висновок: оскільки створіння не є окремою реальністю, зрозуміло, що створення світу нічого не додало й нічого не змінило, борони Б-же, у сутності Святого, благословенний Він, і навіть у Його знанні.
- Завершення глави — скорочення не в буквальному сенсі.
Після завершення роз'яснення залишається складність: оскільки Б-жественне світло скорочується і вбирається, щоб створювати створіння, — на перший погляд, вони співмірні з Ним (і, отже, їхня скасованість не повна)?
І Алтер Ребе[6] відповідає, що скасованість створінь справді повна, бо оскільки скорочення не в буквальному сенсі, то й в обмежених створіннях світить їхнє нескінченне джерело. Тобто:
- Б-жественне світло, що обіймає всі світи, перебуває всюди, і саме воно створює всі створіння (тільки вони його не відчувають).
- І Б-жественне світло, що наповнює всі світи [7] (яке відчувається в створіннях), теж у своїй внутрішній суті єдине зі світлом, що обіймає всі світи.
Виходить, що тема скорочення не в буквальному сенсі додає глибини темі єдності: не тільки джерело створінь єдине з Іменем Гаває, а й самі створіння єдині зі світлом Ейн Соф, яке до скорочення.
Основні поняття розділу
| Попередній: Розділ 6 |
Глави «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» | Наступний: Розділ 8 |
Примітки
- ^ А скасовані перед своїм джерелом і коренем, як скасоване світло сонця перед сонцем, доки воно включене у своє джерело й корінь.
- ^ Малхут світу Ацилут зветься «словом Всевишнього», і вона — джерело й корінь створінь.
- ^ Бо в цьому — головна тема «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», і див. вище в «заголовку» глави 1.
- ^ Малхут, слово Всевишнього.
- ^ Слово Всевишнього, яке є їхнім джерелом.
- ^ З простого розумного доводу, і він доводить це з низки місць у Зогарі.
- ^ Обмежене, що вбирається в обмежені створіння.