Перейти до вмісту

Служіння Всевишньому

Матеріал з Хабадпедії
Малюнок р. Залмана Кляйнмана

Служіння Всевишньому — одне із загальних повелінь у Торі, як сказано: «І служіть Б-гові, Всевишньому вашому»[1]. Це загальна заповідь для всіх заповідей Тори. Її зміст у тому, щоб людина служила Святому, благословенний Він, із прийняттям ярма, як раб, що служить своєму панові[2]. Це загальне повеління включає також заповідь молитви, згідно з тлумаченням мудреців на вірш «і служити Йому всім серцем вашим»[3]: «Що таке служіння в серці? Це молитва»[4].

Служінням називали служіння жертвоприношень, коли існував Храм, тож сказано, що «служіння» — одна з трьох опор, на яких стоїть світ[5]. У час, коли Храму немає, служіння здійснюється в молитві[6]. Сьогодні цей вислів поширений головним чином щодо внутрішнього служіння і щодо сторони думки й почуття у виконанні заповідей.

Зі своїм розкриттям вчення хасидуту висвітлило й загострило певні пласти й частини служіння Всевишньому в новому світлі та запропонувало нове ставлення до нього — виконувати його з радістю і жвавістю.

Суть

Служіння Всевишньому — одне із загальних повелінь у Торі: виконувати волю Святого, благословенний Він, в усьому, що вимагається. Це повеління загалом поділяється на два головні поняття: «ухиляйся від зла і чини добро». «Ухиляйся від зла» виражається в заборонних заповідях, а «чини добро» — у наказових заповідях.

Одна з головних основ служіння Всевишньому в тому, що служіння не може виходити з передумови, що прилучення до Б-жественності — це добре, і тому служити Всевишньому, адже раб виконує волю свого пана не тому, що це правильно й добре, а з прийняттям ярма, бо він його раб; і навіть вивчення Тори — яку людина повинна зрозуміти й осягнути своїм розумом — вона має здійснювати не тому, що насолоджується осягненням у вивченні Тори, а тому, що Святий, благословенний Він, повелів їй учити так, щоб розуміти й осягати[2]. І як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Скасуй свою волю перед Його волею»[7] — щоб людина підкорила й скасувала свою волю, ніби в неї немає іншої волі, крім виконання заповіді Святого, благословенний Він[потрібне джерело]. У каббалі й хасидуті це служіння називається: «Кад іткафья ситра ахра ве-істалек ікара де-Кудша Бріх Гу бе-хулгу алмін» (арамейською: «Через служіння іткафья (= підкорення й скасування волі) підноситься й поширюється слава Святого, благословенний Він, в усіх світах»)[8].

Роз'яснюється, що «авода» — від вислову «ібуд орот», адже як вичинка шкур і їх підготовка для одягу відбувається тим, що їх топчуть, так і людина повинна «топтати» — підкоряти й скасовувати — свою особисту волю[9].

Його основи

Бааль-Шем-Тов запровадив нове розуміння: оскільки все відбувається за особливим провидінням, людина повинна з усього, що вона бачить і чує, виносити урок і вказівку в служінні Всевишньому[10].

Ребе Раяц якось висловився, що Бааль-Шем-Тов учив, як треба служити Всевишньому, а Алтер Ребе показав, як можна служити Всевишньому[11].

Радість

Життєво важлива основа служіння Всевишньому згідно з методом хасидизму Хабад — радість, адже як у матеріальному, коли двоє людей борються одне з одним, щоб повалити один одного, навіть якщо один із них сильніший за іншого, — якщо він перебуватиме в смутку, його подолає слабший, так і в служінні Всевишньому — щоб перемогти й повалити лихе начало, потрібна радість[12], як сказали кантоністи Цемах Цедеку: «На війну не виходять із плачем, а з переможним маршем!»[13].

Зусилля

Пояснюється, що «авода» походить від виразу «ібуд орот»: як для того, щоб підготувати шкури й вичинити їх, аби вони годилися для одягу, їх треба топтати, так і в служінні Всевишньому: щоб очистити мідот, треба «топтати» волю людини й долати її — іткафья[9], і як написано, що той, хто повторює своє навчання сто один раз, називається «тим, хто служить Б-гові»[14], на відміну від того, хто повторює його лише сто разів, про якого сказано «який не служив Йому»[14], причому причина цього в тому, що в їхній час звикли повторювати навчання сто разів, і тому в такому повторенні не було особливого моменту, пов'язаного зі служінням Всевишньому, але той, хто робить понад свою звичку і всупереч своїй природі — шляхом іткафья, — називається тим, хто служить Всевишньому[15].

Служіння і гаскала

У хасидуті Хабаду існують два головні шляхи служіння:

  • Авода — назва служіння молитви і споглядання в молитві про єдність Всевишнього та його подробиці згідно з вивченим хасидутом. Хасиди, які докладають сил до втілення цього на ділі, роблячи на цьому наголос у молитві та в роботі над своїми якостями, називаються «овдім».
  • Гаскала — вивчення й заглиблення у вчення хасидуту та Б-жественне дослідження в маамарім і друшім хасидуту Хабад та розуміння питань таємного вчення Тори, що з'являються в них. Хасиди, зосереджені на цьому, називаються «маскілім».

Справжній і правильний шлях — зосередитися на аводі. Хоча як підготовка до неї потрібна гаскала, але гаскала сама по собі не є метою, і як висловився про це Цемах Цедек:

Той, хто займається лише гаскалою хасидуту і не займається служінням молитви відповідно до міри й способу свого знання в гаскалі хасидуту, — це багач, що розмінює своє багатство на фальшиві монети

— наведено Ребе Раяцем у «Сефер га-сіхот» 5700, с. 165

Додаткові різкі вислови наводяться в словах наших Ребе, провідників поколінь, про того, хто зосереджений на гаскалі хасидуту, але не займається служінням Всевишньому відповідно до вивченого: «Ті, хто вивчає хасидут і не займається служінням молитви з довгим заглибленням і добрими якостями, — їхнє навчання змарноване . . він оскверняє честь наших Ребе, провідників поколінь, і честь хасидуту»[16]. «Той, хто займається гаскалою без аводи, — ставить ідола в палаці хасидуту!»[потрібне джерело].

Також Ребе Рашаб висловився про різницю між маскілем та оведом: «„Маскіль“ ходить на голові, „овед“ — на ногах». Ребе Раяц пояснив його думку: «маскіль» виходить із такого припущення, що вся мета хасидуту — в гаскалі, яка в ньому, особливо коли він привносить у неї щось нове, і тому він може вивести хибні міркування в хасидуті й дійти до гордині. На відміну від нього «овед» виходить із припущення, що його стан недобрий, і тому він використовує хасидут як важіль і шлях до поліпшення своїх справ і поведінки, і тому його прямий шлях не лише не прищеплює йому гордині, а навіть привносить у нього смирення і приниженість, і тому його правильний і стійкий шлях називається «ходить на ногах»[17].

Разом із тим авода не породжує приниженості, уся суть якої — нарікання на наявне становище без поліпшення, а спричиняє те, що після того, як людина знає своє справжнє низьке становище, вона докладає зусиль, щоб поліпшити його[18].

Також пояснюється, що «овед» розуміє і гаскалу в хасидуті краще, ніж «маскіль», — оскільки справжня гаскала вимірюється її результатом у почутті серця і, відповідно, у практичній дії[19].

Провідники Хабаду вказували слухати роз'яснення Тори взагалі й учення хасидуту зокрема лише від хасида-«оведа» і не приймати від хасида-«маскіля»[20].

Ребе Магараш якось висловився, що «гаскала» і «авода» — це два різні світи, а «маскіль» і «овед» — це дві людини. Так було від дня створення світу. Коли прийшов Алтер Ребе, він поєднав два світи і двох людей, і цей шлях — шлях і метод хасидизму Хабад у служінні Всевишньому[21].

Маамари служіння і осягнення

Відмінність між аводою і гаскалою існує також у маамарах хасидуту: є маамари гаскали, зосереджені більше на абстрактних і глибоких темах і менше на практичній вказівці, що випливає з усього сказаного; і маамари аводи, у яких ідеться головним чином про різні щаблі й шляхи в служінні Всевишньому, а поняття хасидуту в них пояснюються відчутно й практично в душі людини та в її служінні[22]. Однак нерідко обидва жанри містять одне одного, і здебільшого маамари аводи ґрунтуються на гаскалі, а в маамарах гаскали з'являються вказівки щодо служіння Всевишньому — і як висловився якось Ребе: «З кожної літери можна зробити „бехен“!»[23]. Також Ребе висловився, що особливий маамар — це маамар, який «говорить мовою» тваринної душі і ясно й просто пояснює свій бік аводи[24].

Відмінність між маамарами часом випливала з періоду, коли їх було виголошено, та їхньої цільової аудиторії. Багато маамарів гаскали було виголошено тоді, коли слухачі були здатні вмістити й зрозуміти їх, як-от глибокі «гемшехи» Ребе Рашаба для учнів єшиви «Томхей Тмімім» Любавичі. На відміну від цього, коли Ребе Раяц прибув до Сполучених Штатів, перед євреями Сполучених Штатів, яким було важко зрозуміти глибокі маамари, Ребе Раяц іноді виголошував простіші маамари аводи.

Ребе Раяц вказав вивчати маамари аводи[25]. І так само вказав Ребе[26] і наголосив, що ці маамари слід вивчати особливо в наше покоління[27].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Шмот, глава 23, вірш 22
  2. ^ 1 2 «Усі заповіді — і ті, яких вимагає розум, — треба виконувати з прийняттям ярма, як хукім... Правда, що людина повинна розуміти Тору розумом, але й це вона робить із прийняттям ярма — не через свою насолоду, а тому, що Святий, благословенний Він, повелів їй учити шляхом осягнення», «Лікутей сіхот», т. 3, с. 1012 (у перекладі святою мовою: с. 275)
  3. ^ Дварім, глава 11, вірш 13
  4. ^ Трактат Таанит, аркуш 2, с. а. Так постановив Рамбам як галаху в «Яд га-хазака», «Сефер агава», Закони молитви, глава 1, галаха 1
  5. ^ «На трьох речах стоїть світ: на Торі, на служінні й на добрих ділах», трактат Авот, глава 1, мішна 2. Згідно з роз'ясненням Єрусалимського Талмуду, трактат Таанит, глава 4, галаха 2
  6. ^ Згідно з віршем «І замінимо биків словами уст наших», Гошеа, глава 14, вірш 3. Виводиться в трактаті Мегіла, аркуш 31, с. б, і трактаті Менахот, аркуш 110, с. а, Мідраш Танхума, тижнева глава «Цав», розділ 14
  7. ^ Трактат Авот, глава 2, мішна 4
  8. ^ Ґрунтується на словах «Зогару» в тижневій главі «Хукат» про велич задоволення, яке буває у Святого, благословенний Він, від подолання ситра ахра. Ідея, наведена докладно в «Лікутей амарим», розділ 27 і коротко в «Лікутей амарим», розділ 36, «Кунтрес у-маайан», маамар 15, розділ 3
  9. ^ 1 2 «Тора ор», «Мішпатім», аркуш 76, с. а, «Лікутей Тора», тижнева глава «Ваїкра», аркуш 2, с. г, «Торат хаїм», Шмот, частина 2, 279, г, там само, тижнева глава «Мішпатім», 278, г, «Дерех міцвотеха», заповідь про закон раба-єврея, 83, а, «Сефер га-маамарім» (Ребе Цемах Цедек), «Сефер 5615» у доповненнях, маамар, що починається словами «Іта бе-Гемара бе-Сота ку-ве-амай каї алма», 266, маамар, що починається словами «Баті ле-гані» 5731, п. 10, маамар, що починається словами «Леавін іньян тхіят га-метім» 5746, п. 5, маамар, що починається словами «Кімей цетха ме-ерец Міцраїм арену ніфлаот» 5712, п. 11.
  10. ^ «Кетер Шем Тов» — доповнення 223 (їдишем), «Лікутей сіхот», т. 34, с. 166, «Торат Менахем», т. 35, с. 126, та ін. Див. приклад цього в «Гайом йом» на 11 сівана
  11. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 2, с. 365
  12. ^ «Танія», «Лікутей амарим», розділ 26 і далі
  13. ^ «Торат Менахем» 5712, т. 1, с. 51, наведено також в «Ігрот кодеш», т. 17, лист 6238, там само, т. 19, лист 7411, та ін.
  14. ^ 1 2 «І знову побачите різницю між праведником і нечестивим, між тим, хто служить Б-гові, і тим, хто не служив Йому», Малахі 3, вірш 18
  15. ^ «Лікутей амарим» — розділ 15
  16. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 10, с. 390, від імені його батька, Ребе Рашаба.
  17. ^ Ребе Раяц, «Лікутей дібурім» (у перекладі святою мовою) т. 3, с. 607-608.
  18. ^ «Сефер га-сіхот» 5703 у перекладі святою мовою, с. 88.
  19. ^ «Лікутей дібурім» [у перекладі], т. 5, с. 1071.
  20. ^ «Ігрот кодеш», т. 10, там само. «Сефер га-сіхот» 5707, с. 114
  21. ^ Наведено в «Лікутей дібурім» т. 3, с. 740
  22. ^ Див. слова рава Шломо-Йосефа Зевіна про це в його книзі «Софрім у-сфарім», т. 3, с. 242. Ще один вид маамарів — друш, роз'яснення віршів і висловів мудреців згідно з хасидутом.
  23. ^ На єхідуті у рава Давида Раскіна, який записав ці слова й подав Ребе на редагування. Див. тут транскрипцію і фотографію
  24. ^ Тижневик «Кфар-Хабад», № 1756, с. 16.
  25. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца т. 12, с. 255
  26. ^ «Відомо з багатьох місць у сіхот наших святих Ребе, що головне у вивченні, і особливо у вивченні хасидуту, — це служіння» («Ігрот кодеш» Адмора шліта, т. 6, с. 355).
  27. ^ «Ти, безсумнівно, знаєш те, що багато разів наводиться в сіхот мого тестя, святішого Адмора, праведної і святої пам'яті, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, що найбільша гаскала в хасидуті має приводити до „бехен“ на ділі, у дійсності, у думці, мові й дії. Оскільки не завжди легко видобути „бехен“ з маамарів гаскали хасидуту, і особливо в наше покоління, тому необхідно вивчати маамари хасидуту аводи, де бачать „бехен“ без зайвих зусиль» («Ігрот кодеш» Адмора шліта, т. 10, с. 82).

Повідомити про помилку на цій сторінці