Перейти до вмісту

Шаар га-їхуд ве-га-емуна — глава 3

Матеріал з Хабадпедії
Загальна схема «Шаар га-їхуд ве-га-емуна»

Перед вами загальна схема тем, які роз'яснюються в «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» з книги «Танія», у вигляді блок-схеми.
Натискання на посилання в кожній клітинці дерева веде до детальнішого викладу змісту цих розділів.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Основа служіння Всевишньому — віра в єдність Б-га
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єдність Б-га щодо світів
Розділи 1 — 7
 
 
 
 
 
 
 
Єдність Б-га (у Його суті, яка не є складеною, борони Б-же)
Розділи 8 — 12
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сутність єдності
Розділи 1 — 6
 
 
 
Вища єдність і нижча єдність
Розділ 7
 
 
Сфірот
Розділи 8-10
 
 
Речення
Розділи 11-12
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Учення Бааль-Шем-Това
Розділи 1 — 3
 
 
Відповідь на заперечення проти вчення Бешта
Розділи 4 — 6
 
 
Єдність Святого, благословенний Він, — «проста»
Розділ 8
 
Єдність сфірот із Б-жественністю
Розділ 9
 
Розчинення світла у світилі — притча та її значення
Розділ 10
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Самоскасування творінь
Розділ 1
 
Раціональний доказ
Розділ 2
 
Притча про сонячне світло
Розділ 3
 
Причина відчуття творіннями самих себе
Розділ 4
 
Відповідь на заперечення
Розділ 5
 
Б-жественна єдність: у своєму корені й унизу
Розділ 6
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Речення та літери
Розділ 11
 
Єдність з погляду фактичного творіння
Розділ 12
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

Глава 3 — притча до вчення Бааль-Шем-Това

Вступ до розділу

Щоб наблизити до нашого розуму пояснене в попередніх главах[1], Ребе наводить притчу про сонячне світло. Притча не лише наближає предмет до нашого розуміння, а й прояснює сенс сказаного: оскільки світи не є чимось, що існує самостійно (а «розчинені у своєму існуванні»), виходить, що істина в тому, що немає іншого існування, крім Всевишнього.

Основна частина розділу

Розділ 3
Глава 3. І ось, після цих слів і цієї істини кожен розумний зрозуміє ясно, що кожне творіння і щось у дійсності вважається цілком нічим і небуттям щодо сили Діючого і подиху Його уст, що перебувають у сотвореному, які постійно дають йому буття і виводять його з повного небуття в буття. А те, що кожне творіння і сотворене здається нам чимось і чимось відчутним, — це тому, що ми не осягаємо і не бачимо очима плоті силу Всевишнього і подих Його уст, що перебувають у творінні. Але якби окові було дано бачити й осягати життєвість і духовність у кожному творінні, що виливаються в нього з того, що виходить з уст Всевишнього, і подиху Його уст, — матеріальність творіння, його речовина і відчутність були б зовсім невидимі нашим очам, бо воно повністю розчинене у своєму існуванні щодо життєвості й духовності в ньому, оскільки без духовності воно було б повним ніщо і небуттям, точнісінько так, як до шести днів творіння. А духовність, що виливається в нього з того, що виходить з уст Всевишнього, і подиху Його уст, — тільки вона постійно виводить його з небуття і ніщо в буття і дає йому буття; якщо так, то в дійсності немає нічого, крім Нього. А притча до цього — сонячне світло, що освітлює землю та її мешканців: це сяйво і світло, що поширюються від тіла сонця і видимі всім, що освітлюють землю і простір світу. І ось, це просто, що це світло і сяйво є також у тілі й речовині самої сонячної кулі, що на небі: адже якщо воно поширюється і світить так далеко, то тим паче воно може світити на своєму власному місці; тільки там, на своєму власному місці, це сяйво вважається цілком нічим і небуттям, бо воно повністю розчинене у своєму існуванні щодо тіла сонячної кулі, яка є джерелом цього світла і сяйва, бо це сяйво і світло — лише випромінювання, що світить від тіла і сутності сонячної кулі. Лише в просторі світу, під усім небом і на землі, де тіла сонячної кулі немає в наявності, це світло і сяйво видно всім як справжнє щось, і до нього тут воістину застосовна назва «щось»; тоді як коли воно у своєму джерелі, у тілі сонця, до нього зовсім не застосовна назва «щось», а лише назва «ніщо» і «небуття», бо там воно воістину цілком ніщо і небуття, адже світить там лише його джерело — тіло сонця, яке світить, і немає нічого, крім нього. І точнісінько так, за їхнім образом і подобою, — усі творіння щодо Б-жественного достатку з подиху Його уст, що виливається в них і дає їм буття, який є їхнім джерелом; а самі вони — лише як світло і сяйво, що поширюються від достатку і подиху Всевишнього, який виливається й облачається в них і виводить їх з небуття в буття. І тому вони розчинені у своєму існуванні щодо свого джерела, як сонячне світло, яке розчинене у своєму існуванні, вважається цілком нічим і небуттям і зовсім не називається «щось», коли воно у своєму джерелі, а лише під небом, де немає його джерела. Так і до всіх творінь зовсім не застосовна назва «щось», окрім як в очах нашої плоті, бо ми зовсім не бачимо і не осягаємо джерела, тобто подиху Всевишнього, що дає їм буття. І тому нашим очам здається, що матеріальність творінь, їхня речовина і відчутність — це повне щось, як сонячне світло здається повним щось, коли воно не у своєму джерелі. Тільки в цьому притча, на перший погляд, не зовсім подібна до того, що вона ілюструє: у притчі джерела зовсім немає в просторі світу і на землі, де світло його видно як повне щось, тоді як усі творіння завжди перебувають у своєму джерелі, лише джерело не видно очам плоті, — то чому ж вони не розчинені у своєму існуванні перед своїм джерелом? Однак щоб зрозуміти це, треба передувати:

Підсумки розділу

Світи уподібнені сонячному світлу: подібно до того як без сонця воно не існує[2], так і світ щодо Всевишнього. Але є відмінність між притчею і тим, що вона ілюструє: світ подібний до світла перш ніж те відокремилося від сонця.

І завершує величезним запитанням: оскільки творіння не є окремою реальністю — яка суть їхнього існування? На перший погляд, навіть якщо з якоїсь причини не бачать їхнього джерела, адже вони самі не є реальністю?[3]

Основні поняття розділу

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Див. також


Попередній:
Розділ 2
{{{רשימה}}} Наступний:
Розділ 4

Примітки

  1. ^ Глави 1–2, де було наведено докази з Тори і логічний доказ ученню Бааль-Шем-Това про те, що Святий, благословенний Він, кожної миті заново дає буття і життя реальності світу з небуття в буття.
  2. ^ Бо воно — лише його поширення і випромінювання від нього
  3. ^ І буде пояснено в наступних главах.

Повідомити про помилку на цій сторінці