Перейти до вмісту

Гординя

Матеріал з Хабадпедії

Якість гордині — це негативна душевна властивість, яка змушує людину приписувати собі важливість через свої особисті чесноти й обдарування або внаслідок різних досягнутих нею успіхів. Гординя має й інші назви, як-от пиха і зарозумілість, і в хасидів віддалялися від цієї негативної якості до крайньої межі.

Тяжкість гордині

Хасидут ставиться до якості гордині цілком негативно і бачить у ній корінь усіх лихих якостей людини та всіх її негативних пожадань і бажань. У хасидів багато наголошували на темі бітулю, який символізує повну протилежність гордині та пихатості.

Хоча в Торі немає явної заборони на якість гордині, у Гемарі сказано про людину, яка пишається: «Не можемо Я і він перебувати у світі»[1], і хасидут бачить у гордині таку велику тяжкість, як видно з того, що в святому «Зогарі» гордовита людина прирівняна до людини, яка служить ідолопоклонству, бо сам факт, що вона пишається, вказує, що вона приписує свої сили й успіхи собі та забуває, що все дано їй від Святого, благословенний Він, і тим самим вона ніби заперечує абсолютну Б-жественну владу[2]. Це пояснює те, що Тора не зарахувала гординю до заборон, оскільки гординя є не що інше, як відгалуження заборони ідолопоклонства.

Згідно зі словами Ребе Цемах Цедека, використання якості гордині може призвести людину до злиднів і бідності[3].

Корінь якості гордині

У розділі 1 книги «Танія» Алтер Ребе перелічує різні лихі якості в душі людини та їхнє джерело в душі. Якість гордині він зараховує до лихих якостей, що походять від стихії вогню в душі, і це тому, що властивість гордовитої людини — підносити себе, подібно до вогню, який весь час піднімається вгору; а якість самовихваляння він зараховує до лихих якостей, що походять від стихії повітря.

Коментатори книги «Танія» пояснюють, що відмінність між якістю самовихваляння і якістю гордині полягає в тому, що якість гордині — про справжні властивості, які є в людини, тоді як якість самовихваляння — коли людина відчуває перевагу, хоча насправді не має чеснот і обдарувань, і тому корінь якості самовихваляння — від стихії повітря, яка символізує корінь усіх порожніх і позбавлених змісту якостей.

У загальнішому плані корінь якості гордині походить від Амалека, суть якого — нахабство і гординя, і шлях боротьби з ним — саме через гіткашрут із провідником покоління[4].

Гординя проти лихого начала

Вчення хасидуту, що бачить у кожній речі у світі суміш добра і зла, бачить і те, як можна запрягти «гординю» у війну проти лихого начала[5], і навчає людину користуватися цією якістю правильно, обертаючи її на позитивну гордість за свої духовні досягнення як допоміжну силу проти падінь.

Так, наприклад, у хасидів заведено розповідати про р. Мордехая з Лепеля, який користувався якістю гордині, щоб урятувати себе від випробувань, які ставило перед ним лихе начало, коли казав собі: «Я — з великих хасидів Алтер Ребе, людина багата і шанована, не личить мені вчинити провину»[6].

Визнання власних чеснот

На відміну від гордині, яка негативна, вчення хасидуту заохочує людину визнавати свої чесноти і не бачить у цьому нічого негативного, Ребе Раяц сформулював це словами: «Як треба знати свої вади, так треба знати і свої чесноти»[7].

Пояснення цьому в тому, що коли людина визнає, що всі її чесноти й успіхи дано їй з допомогою згори, вона не пишається і не почувається вищою за інших людей, оскільки знає, що ці чесноти їй не належать, і якби ці чесноти було дано іншому євреєві — той другий єврей використав би ці чесноти краще[8].

У Любавичах

Мітлер Ребе хотів, щоб аврехи повторювали слова хасидуту публічно. І встановився в хасидів порядок: коли вони поверталися з Любавичів, вони повторювали слова хасидуту, які чули, у місцях, куди приїжджали. Одного разу з Любавичів поїхав один хасид, і наступного року, коли приїхав до Мітлер Ребе, поскаржився, що коли він повторює хасидут публічно, це викликає в нього усвідомлення власної гідності, аж до того, що це доводить його до «єшуту». Відповів йому Мітлер Ребе: «Хай із тебе стане цибулина, але хасидут ти повторюй!» (їдиш)[9]. Ребе пояснює точність того, що визнання власної гідності уподібнено цибулі: адже цибуля — річ гостра, і коли їдять її трохи, вона додає смаку на краще, але коли їдять надто багато — це викликає плач. Так само і у справі визнання власної гідності. І все ж Мітлер Ребе сказав йому, що навіть якщо повторення хасидуту призводить до того, що він робиться «цибулиною», однаково слід продовжувати впливати на ближнього.

Єшут

Якість єшуту вельми осуджується в хасидуті, адже вся суть кліпот і ситра ахра — це єшут, і як каже Алтер Ребе[10]: «не скасовується зовсім перед святістю Святого, благословенний Він, і навпаки, підноситься, як орел, кажучи: „я — і немає нікого, крім мене“» — аж до того, що вважається справжнім ідолопоклонством і запереченням єдності Святого, благословенний Він.

Оскільки так, мета всього служіння — зламати єшут.

Однак, як і в кожної якості серед якостей людини, і в цієї якості є застосування і користь у служінні Всевишньому, як розповідають про одного хасида з хасидів Алтер Ребе, який свідчив про себе, що врятувався від провини завдяки єшуту, сказавши: «Хіба можливо, щоб хасид Алтер Ребе спіткнувся на провині?»

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Трактат «Сота» аркуш 5а.
  2. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Екев» 5713.
  3. ^ Так передав Ребе Раяц від його імені в сіхі свята Ахарон шель Песах 5695 (25 квітня 1935) пункт 14.
  4. ^ Для подальшого розширення див. маамар, що починається словами «Решит гоїм Амалек», 5715.
  5. ^ Сіха другого дня свята Шавуот 5711 (11 червня 1951) на сайті «Бібліотека Хабад Любавич» קישור לאתר ספריית חב"ד ליבאוויטש
  6. ^ «Бейт Ребі» частина 1 розділ 26 (74а).
  7. ^ «Сефер га-сіхот» 5687 сторінка 114.
  8. ^ Для розширення див. «Лікутей сіхот» частина 38, сторінка 41 і далі.
  9. ^ Див. також «Лікутей сіхот» том 11 кінець с. 823 і далі. Том 24 с. 441 .і ще
  10. ^ «Танія» розділ 22.

Повідомити про помилку на цій сторінці