Перейти до вмісту

«Ігерет га-тшува» — розділ 11

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

Розділ 11 — досконалість тшуви: вища й нижня разом

Вступ до розділу

Наприкінці розділу 34 у «Танії» сказано, що можна бути в гіркоті й радості разом[1]. У цьому розділі Алтер Ребе пояснює, що сказане там слушне щодо бейноні, але в бааль тшуви[2] це можливо лише тоді, коли він підноситься до ступеня вищої тшуви.

Основна частина розділу

Глава 11
Розділ 11. Однак те, щоб у серці його була покора — аспект нижньої тшуви, як сказано вище, — і також радість у Г-споді, обидві разом, — про це вже сказано в «Лікутей амарим», кінець розділу 34, як сказано у святому Зогарі: «радість утверджена в серці моєму з цього боку» тощо. І в поєднанні ще й віри та уповання, щоб серце його було твердо певне в Г-споді, бо Він бажає хеседу, і милостивий, і милосердний, і багато прощає — одразу й негайно, щойно просять у Нього, благословенного, прощення й відпущення (як «за великою милістю Твоєю зітри злочини мої, обмий мене, очисти мене, і всі гріхи мої зітри» тощо), — без жодного сумніву і сумніву в сумніві на світі. І як ми благословляємо в кожній молитві Шмоне есре одразу після того, як просимо «прости нам» тощо: «Благословен Ти, Г-сподь, милостивий, що багато прощає», — а при сумніві в благословеннях чинять полегшено через побоювання марного благословення; отже, тут немає жодного сумніву, раз ми попросили «прости нам, відпусти нам». І якби ми не поверталися й не грішили знову, ми були б визволені одразу, як ми благословляємо: «Благословен Ти, Г-сподь, що визволяє Ізраїль». І ж навіть за мірою плоті й крові так: людина зобов'язана простити одразу й негайно, щойно в неї просять прощення, і хай не буде жорстокою, щоб не простити, і навіть тому, хто відсік руку ближньому своєму, як сказано в Гемарі наприкінці восьмого розділу «Бава кама». А якщо попросив у нього тричі, а той не простив йому, то більше не треба просити в нього. А гівонітяни, у яких цар Давид, мир праху його, просив прощення за Шауля, що вбив гівонітян, і вони не захотіли простити, — постановив про них Давид, щоб не входили до громади Г-спода, бо вона милосердна тощо, як сказано у восьмому розділі «Євамот». А за мірою Святого, благословенний Він, — тим паче й тим паче, без кінця. А те, що ми славимо й благословляємо Г-спода: «милостивий, що багато прощає», — «багато» саме, і як сказано в Езри: «і багато прощає», — тобто: за мірою плоті й крові, якщо згрішить людина проти людини й попросить у неї прощення, і та простила їй, а потім вона повернулася до свого звичаю, — дуже важко, щоб простила їй удруге, і тим паче втретє й учетверте. Але за мірою Святого, благословенний Він, немає різниці між одним разом і тисячею разів, бо прощення — від якості милосердя, а святі Його якості не в аспекті межі й кінця, а в аспекті нескінченності, як написано: «бо не вичерпалося милосердя Його». А щодо аспекту нескінченності немає жодної різниці між малим числом і великим, бо «все перед Ним справді як ніщо вважається», і Він зрівнює мале й велике тощо. І тому Він знімає провини наші кожного року, і всі гріхи, в яких сповідаються в «Аль хет» щороку, — хоча він повернувся і знову переступив їх, — він знову сповідається в них у Йом Кіпур наступного року, і так повіки. І «щороку» — не саме так, а так само щодня тричі ми благословляємо: «Благословен Ти, Г-сподь, милостивий, що багато прощає», і за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті: молитви встановлено відповідно до постійних жертв. І ранкова постійна жертва спокутувала провини ночі, а пообідня постійна жертва — провини дня, і так з дня на день повіки. Тільки що Йом Кіпур спокутує тяжкі провини, а постійна жертва, що є жертвою ола, спокутує лише приписові заповіді. І так само молитва в нинішній час — разом із тшувою, як сказано вище. І це не «згрішу й повернуся», бо це саме тоді, коли під час гріха він міг подолати свій злий потяг, але покладається в серці своєму на тшуву, — і тому, раз тшува приводить його до гріха, йому не дають можливості тощо. І також і тут — «не дають можливості» саме; але якщо він доклав зусиль, і зміцнився, і подолав свій злий потяг, і вчинив тшуву, — приймають його тшуву. Але ми, що просимо щодня «прости нам», передуємо проханням «і поверни нас повною тшувою перед Тобою», тобто щоб ми більше не поверталися до глупоти. І так само в Йом Кіпур ми просимо: «хай буде воля Твоя, щоб я більше не грішив», — дають можливість і дають можливість, за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті: «тому, хто прийшов очиститися, допомагають», «тому, хто прийшов» — саме, одразу як він прийшов. А якщо так, то також і прощення й відпущення — негайно. А те, що написано «і гріх мій переді мною завжди», — не мається на увазі бути завжди сумним і зневаженим, не дай Б-г, бо ж написано після цього: «дай мені почути веселощі й радість» тощо, «і дух шляхетний хай підтримає мене» тощо; і оскільки треба бути всі дні свої у вищій тшуві, яка у великій радості, як сказано вище, — але «переді мною» саме, як «а ти стань оддалік», «оддалік, навколо шатра зібрання хай розташуються», і Раші пояснює: здалеку. А сенс лише в тому, щоб не підносилося серце його і щоб він був смиренним духом перед кожною людиною, коли матиме пам'ятання між очима своїми, що згрішив перед Г-сподом. І навпаки, щодо радості — пам'ятання гріха допоможе ще більше, щоб приймати з радістю всі події, що трапляються й приходять, чи то з Небес, чи то через людей, словом або ділом (і це добра порада, щоб урятуватися від гніву й усіх видів образливості тощо), і за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті: «ті, кого ображають, а вони не ображають, чують ганьбу свою й не відповідають, діють з любові й радіють стражданням» тощо, і «кожному, хто поступається своїми мірами, поступаються йому всі його злочини»:

Підсумки розділу

Бейноні[3] може бути водночас у гіркоті й радості[4] — але в бааль тшуви[5] це неможливо[6].


Але тут Алтер Ребе повідомляє нове: після того як він піднявся до ступеня вищої тшуви, це можливо:

Покора — від знання, що в минулому він був грішником, а радість — від його зв'язку з Г-сподом.
При цьому, оскільки ступеня бейноні (що в розділі 34) він ще не досяг, — йому потрібне поєднання віри та уповання, що провини його справді прощені.


Далі в розділі пояснюється заглиблення, потрібне для зміцнення віри й уповання[7], і що вірш «і гріх мій переді мною завжди» не суперечить тому, що треба завжди бути в радості[8].

Основні поняття розділу

Бааль тшува

Фотографія друкованого видання «Танії»


Попередній:
Розділ 10
Розділи «Ігерет га-тшува» Наступний:
Розділ 12

Примітки

  1. ^ Гіркота — з боку тіла, а радість — з боку Б-жественної душі.
  2. ^ У якого добро ще змішане зі злом.
  3. ^ Про нього йдеться у розділі 34 «Танії»
  4. ^ Оскільки його Б-жественна душа відокремлена від тваринної, можливо, щоб він був водночас: у радості — з боку Б-жественної душі, і в гіркоті — з боку тваринної.
  5. ^ Мається на увазі бааль нижньої тшуви, про якого йдеться у попередньому розділі
  6. ^ І тому його порада в попередньому розділі — передувати гіркотою перед молитвою.
  7. ^ Хай заглибиться в те, що Святий, благословенний Він, багато прощає, що Він прощає втисячне, як уперше.
  8. ^ Як пояснено вище.

Повідомити про помилку на цій сторінці