Перейти до вмісту

Народи світу

Матеріал з Хабадпедії

Усі представники роду людського — нащадки Адама Рішона, окрім народу Ізраїлю, — включені в поняття «народи світу». Окрім того що народи — «сини Адама», вони називаються також «синами Ноаха», оскільки інших нащадків Адама було знищено під час потопу, окрім Ноаха та його синів.

Хоча Адам Рішон був творінням рук Святого, благословенний Він, і його душа — воістину частка Б-га згори, і більше того, його душа була загальною душею, що включала всі душі Ізраїлю, які є головними і найважливішими з його нащадків, проте, оскільки він згрішив гріхом Древа пізнання, від нього народилися також народи світу, чиї душі — від кліпот і ситра ахра.

Народи за їхніми видами та джерело їхньої життєвої сили

Як і всі творіння на землі, народи теж постають від Імені Елокім, числове значення якого дорівнює слову «природа», — аспект Мемале коль алмін. І постання народів світу також відбувається через сходження щаблів і багатьох цімцумів, і більше того, це стиснене світло приходить ще й шляхом приховування і втаємничення Творця від творіння.

Відмінність у постанні народів світу порівняно з народом Ізраїлю — у тому, що корінь їхнього постання — від Вищого макіфа, який не приходить у розкритті у внутрішній бік тих, хто отримує. І в цьому є два аспекти:

1) Лише з Вищого макіфа, який є нескінченним світлом Ейн Соф, можуть постати кліпот, бо лише з такого високого місця може бути таке велике падіння і сходження, аж до постання кліпот — кореня життєвої сили народів.

2) Отримувати Б-жественну життєву силу та існування, не будучи придатною для цього посудиною, а перебуваючи в аспекті «я» і відокремленості, — можливо лише від аспекту макіфа, який не відчувається внутрішньо, і не потрібно бути придатною посудиною, щоб отримати від нього можливість свого існування.

Праведники народів світу

Серед народів світу є різні види — відповідно до джерела їхніх душ у різних кліпот: є ті, чиї душі — від добра, що в кліпат нога, і це праведники народів світу, що дотримуються семи заповідей синів Ноаха, і їхня суть подібна до суті ангелів світу Асія, які, з одного боку, — від святості, а з іншого — поставлені лише над впливами на цей світ, які є впливами стисненими і низькими; але все ж ангели вищі за щабель вищих «правителів» де-нога, бо, хоча й через «правителів» проходить вплив життєвої сили у світ, проте, оскільки вони належать до кліпи та ситра ахра, вплив, що проходить через них, — матеріалізується, тоді як ангели, що в Асія, вищі за них, і їхній вплив — від святості.

І так само суть праведників народів світу подібна до суті згаданих ангелів.

І хоча праведники народів теж отримують свою життєву силу від кліпи (-добра, що в кліпат нога), але ця кліпа — позитивна, тобто подібна до шкаралупи, що охороняє плід (на відміну від шкаралупи, що протистоїть плодові), бо так від початку було створено світ, щоб у ньому були «шкаралупа і плід», але щоб шкаралупа служила плодові.

Інші неєвреї

А є народи, чиї душі — від трьох нечистих кліпот, цілковито лихих, у яких немає жодного добра, і іскра, що підтримує їхнє існування, перебуває над ними лише в аспекті макіфа. І тому про народи, чиї душі — від цих кліпот, сказано: «усе, що вони роблять, для себе роблять» (усі їхні справи спрямовані лише на їхнє власне благо), і «милість народів — гріх»: будь-яка цдака й милість, які чинять народи-ідолопоклонники, — лише для того, щоб звеличитися тощо.

І серед них є різні види. Є народи, які, попри те що є ідолопоклонниками, не такі вже лихі в самій своїй суті, тобто вони в аспекті поширення і відсвіту — лише — самого зла. І їх можна виправити й обернути зі зла на добро, як, наприклад, сім народів: хоча «вони були основою ідолопоклонства та його первісним фундаментом» («Сефер га-міцвот»), і тому нам заповідано в Торі «віддай їх на заклят» і «не залишай живою жодної душі», проте, якщо вони покинули своїх ідолів і свої мерзоти, — їх приймають.

А на противагу їм є неєвреї, які є аспектом суті зла, тобто лихі в самій своїй суті, як Амалек, що «перший з народів», — без виправлення, і тому «кінець його — загибель», і про подібне постановлено галаху: «їхнє розбиття — це їхнє виправлення».

І подібно до різниці між трьома синами Ноаха — Шемом, Хамом і Єфетом.

Вірування та погляди в народів

Цей факт — що корінь їхнього постання від макіфа, а отримання їхньої життєвої сили — через безліч цімцумів — впливає на їхнє осягнення Б-жественності та на їхнє ставлення до Вищого провидіння.

Вихідна точка — у тому, що Б-жественне осягнення народів світу може бути виключно в аспекті Мемале коль алмін — кореня творінь, і не більше.

Основа сказаного в тому, що, хоча в народів немає віри, але в народів є мудрість. Бо оскільки їхні душі походять від лику людини, що в Колісниці, у них діє розумна душа. І коли вони в найкращому своєму стані, саме вона — розумна душа — веде їх їхнім шляхом.

І оскільки все їхнє знання про Всевишнього походить і ґрунтується лише на людському розумі, який вимагає, що в усякого нового є той, хто його оновлює, і «немає речі, яка робиться сама собою», і оскільки світ — щось нове, адже він — реальність, обмежена в часі та просторі, то необхідно сказати, що в нього є Оновлювач, який створив його з нічого, і все його існування тримається силою його Оновлювача. І тому, поки сила діє у творінні, воно існує, а без неї воно — айн ва-ефес. І тому Творець у Своїй доброті оновлює щодня постійно діло творіння, і сила Того, Хто діє, у тому, на що діють, — постійно.

Виходить, що Б-жество, яке вони визнають, — не більше ніж вища сила, що творить творіння, яка, щоб створити обмежені творіння, — Творцеві необхідно стиснути Себе й обмежити Свою силу у творінні; тобто все їхнє визнання та віра — лише в обмежену Б-жественну силу, що прийнятно для людського знання і розуму, — аспект Мемале коль алмін.

Але того, що Святий, благословенний Він, — Совев коль алмін, безмежний, цього вони не визнають, бо людський розум не осягає нескінченного. А віри, що вища за розум і знання, вони не осягають, бо в народів немає віри. Тому фараон сказав: «Не знаю я Гаває» — Совев коль алмін, хоча знав, що «це перст Елокім» — Мемале коль алмін.

З усього цього виходить, що народи поділяються за своїми поглядами та віруваннями — таким чином:

Ідолопоклонство

Основна стаття – Ідолопоклонство

І в порядку знизу вгору: є той, хто цілковито й повністю ігнорує і заперечує існування Всевишнього, або навіть знає свого Владику і навмисно повстає проти Нього, — як Амалек, що перший з народів, і кінець його — загибель.

Є народи, які, попри те що вони теж ідолопоклонники, проте не заперечують повністю існування Всевишнього, але помиляються, кажучи, що Він — «Елока де-елокая», тобто, хоча Він і Б-г, але оскільки Він піднесений і вивищений — великий і надто абстрактний, щоб вбиратися і займатися створенням фізичної матерії, тому Всевишній залишив землю у владі зірок і небесних систем (боронь Б-же), і вони — зірки — впливають на світ і керують ним за своєю волею та вільним вибором. І тим самим вони заперечують Вище провидіння у світі й приписують провидіння та управління світом — зіркам і небесним системам — джерелу всіх сил природи у світі.

І оскільки всі природні явища у світі підвладні впливу зірок і сузір'їв, як написано: «Відповім Я небесам, а вони відповідять землі», і, наприклад, як написано: «плодами, що їх вирощує сонце, і плодами, що їх виростає місяць», тому народи підкоряються природі та матеріальності світу і навіть шанують і звеличують їх аж до поклоніння матеріальності цього світу, його пристрастям — його мерзотам.

Їхня віра в «шітуф»

Основна стаття – Шітуф

Але все ж є і праведники народів світу, що дотримуються семи заповідей синів Ноаха, перша з яких — заборона ідолопоклонства, тобто вони вірять, що Святий, благословенний Він, — Творець світу і його Керівник і наглядає за існуванням усіх Своїх створінь в усьому, що з ними відбувається. І тому в цих праведників народів світу є частка у світі прийдешньому.

Однак, на думку Рами в «Орах хаїм», параграф 156, народи світу — навіть їхні праведники — не зобов'язані дотримуватися заборони шітуфу, хоча зобов'язані дотримуватися заборони ідолопоклонства.

Але народи-ідолопоклонники зовсім не визнають Імені Гаває, як згаданий фараон, і тому кажуть «залишив Всевишній землю» і повністю заперечують Вище провидіння у світі.

Вибір, нагорода і покарання — у народів

Основна стаття – Свобода вибору, Нагорода і покарання

Справжня свобода вибору, без будь-якого обмеження, примусу чи змушування, властива лише тому, хто справді безмежний, тобто суті та Ацмуту Святого, благословенний Він, у якого немає причини та підстави, боронь Б-же тощо, і тому лише Він повністю вільний вибирати за Своєю волею[1].

У народів світу є сила вибору, і це на двох рівнях:

1) Оскільки вони — люди, наділені розумом, вони менш стиснені й обмежені, ніж тварини, і тим паче ніж рослинне і неживе, тобто вільніші і за своєю природою та вдачею і можуть вибирати свій шлях за своєю волею.

І ще: усі тварини обмежені природою, яку вклав у них Творець (орел милосердний, а ворон жорстокий тощо), і не можуть змінити свою природу. Людина ж включає в себе різні натури і може переходити від однієї натури до іншої.

2) У тих справах, які їм заповідано, тобто в семи заповідях синів Ноаха, у них є вибір. Бо саме повеління, яке вони отримали від Всевишнього, дотримуватися цих заповідей, підносить їх над їхньою природою, бо в них вкладено силу Того, Хто заповідає заповідь, і ставить їх у становище, за якого в них є вибір.

І звідси також виправдання нагороди і покарання, що даються народам за їхні справи. І це теж можна пояснити двояко:

1) Правду кажучи, нагорода і покарання — не що інше, як наслідок справ людини — за принципом причини та наслідку. Як немовля, що пхає палець в окріп, і наслідок — опік і страждання.

2) Нагорода і покарання за їхні справи в семи заповідях синів Ноаха — це відплата від Всевишнього за їхні справи, і при цьому вона справедлива, бо в цих заповідях у них є справжній вибір, відповідно до їхнього щабля, що походить зі зв'язку і піднесення тих, хто отримав повеління, — до Всевишнього, Того, Хто заповідає, через повеління, як сказано вище.

Царство народів

Цар — будучи піднесеним над народом — особливий не лише своєю піднесеною особистістю, але в нього є також сили і духовне натхнення згори, що допомагають йому. Як «правитель Есава» або «правитель Ішмаеля» і Єгипту тощо.

Корінь цього — у тому, що насправді лише «Г-сподеві — царство, і Він панує над народами»: коли Святий, благословенний Він, вбирається у сфіру Малхут — Він Цар світу. Але щоб царство Всевишнього здійснилося у світі, сфіра Малхут вбирається в царя з плоті та крові, чиє завдання — здійснити царство Всевишнього і проголосити Його Царем у світі.

А в той час, коли існував Храм, це був цар Ізраїлю, який сам був повністю скасований перед Всевишнім, у прийнятті ярма Царства Небес, «і його прагнення і думка — піднести істинну віру і наповнити світ справедливістю», тобто проголосити Всевишнього Царем над усім народом. І він був придатною посудиною, щоб виразити своєю особистістю царство Всевишнього у світі.

Але відтоді, як ми вигнані з нашої країни, впала «сука Давида» — царство Ізраїлю, яке осіняло нас, — у руки царства народів, і царство Всевишнього пішло у вигнання, так що відсвіт царства Всевишнього перебуває на малхут де-кліпа — це царство народів.

Виходить, що царство Всевишнього діє через царство народів, і, звісно, ця дія — у стисненні та прихованні.

І звідси корінь закону про те, що є заповідь бігти побачити царя і благословити, побачивши його. Побачивши царя Ізраїлю, благословляють: «Благословенний Ти, Г-сподь, що вділив від Своєї слави тим, хто боїться Його» (частку від суті). А побачивши царів народів світу, кажуть: «що дав від Своєї слави плоті та крові» (якийсь малий дар). І проте і царям народів дано від Його слави — царства Всевишнього.

І все це ґрунтується на тому факті, що царство Всевишнього здійснюється через царство плоті та крові.

Але тут місце підкреслити велику різницю між «царством милості», яке, хоча й походить від кліпи, але від кліпат нога і кориться волі Всевишнього, і «царством зла», про знищення і викорінення якого ми молимося тричі на день.

Як кажемо в молитві: «Царство зла хай буде незабаром викорінене, і зламане, і знищене» — це царство зла трьох цілковито нечистих кліпот. А потім додаємо — «і підкори», тобто царство милості від кліпат нога.

І коли Всевишній, благословенний Він, виконає наше прохання про знищення царства зла і підкорення царства народів, ми удостоїмося виконання наших бажань у попередньому благословенні: «Поверни суддів наших, як раніше, і радників наших, як спочатку, тощо, і царюй над нами Ти, Г-сподь, один, у милості та милосерді тощо. Через Ребе Мелех га-Мошіаха.

Народи світу і Геула

Основна стаття – Народи світу під час Геули

Сьогодні неєвреї в певних справах діють, керуючись добром і милістю, і тим самим втілюють віру у Всевишнього і розкривають, що у світу є Творець; ці їхні дії походять від близькості нашого покоління як підготовки до істинної і повної Геули, за якої здійсниться обітниця «і буде царство Г-сподеві».

У минулі часи лише народ Ізраїлю фактично здійснював Б-жественний задум створення оселі в нижніх світах, а деякі з царств народів світу поводилися жорстоко одне з одним і займалися переважно власною вигодою або завоюванням інших держав тощо. Сьогодні можна помітити різні дії, в яких світ і народи світу готують і допомагають як підготовка до Геули — через цдаку й освіту, дві головні основи заселення світу, «для заселення створив її»[2].

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. замітку рава Аврагама Лауфера, Свобода вибору в народів світу, «Гаарот у-біурім — Огалей Тора» 1287, «Тецаве» 5786, сторінка 26 і далі, замітку рава Моше Марковича, Свобода вибору в неєвреїв (випуск), «Гаарот у-біурім — Огалей Тора» 1288, «Ваякгель — Пкудей» 5786, сторінка 22, і замітку рава Аврагама Лауфера,Свобода вибору в народів світу (випуск), «Гаарот у-біурім — Огалей Тора» 1289, 11 нісана 5786 (29 березня 2026), сторінка 74.
  2. ^ «Сефер га-сіхот» 5751, сіха Шабату тижневої глави «Двар малхут» Мішпатім (1)
(Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)

Повідомити про помилку на цій сторінці