«Ігерет га-кодеш» — розділ 15
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
Розділ 15 — «Зрозуміти притчу й іносказання, слова мудреців та їхні загадки»
Вступ
Це послання роз'яснює тему сфірот, знання якої — висока й піднесена заповідь, що веде до цілісного серця, і вона — основа істинного й внутрішнього виконання всіх 613 заповідей.
- Можливо, його вміщено тут тому, що воно ніби продовження попереднього: у попередньому було роз'яснено, що щороку у світ сходить вище світло, а тут пояснюється, як виражається розкриття світла в душі, вбраній у тіло[1].
Текст листа
| Послання 15 |
|---|
15. Щоб зрозуміти притчу й іносказання, слова мудреців і загадки їхні в предметі сфірот, — відомо це в країні з уст святих Всевишнього, хай перебувають душі їхні в раю, що для того, аби трохи наблизити до розуму сказане в Писанні «і з плоті моєї побачу Б-га», — намір у тому, щоб зрозуміти щось у Б-жественності Його, благословенного, з душі, вбраної в плоть людини. І за сказаним нашими мудрецями, благословенної пам'яті, на вірш «благослови, душе моя» тощо: як Святий, благословенний Він, тощо, так і душа тощо. І за висловом «Зогару» на вірш «і вдихнув у ніздрі його подих життя»: хто вдихає — із себе вдихає. І навіть нефеш де-Асія походить від зівуга Зеїр Анпіна і Нукви де-Асія та їхніх мохін, які є аспектом хая і нешама Зеїр Анпіна і Нукви, а вони — ахораїм посудин Зеїр Анпіна і Нукви де-Ацилут, які є Б-жественністю насправді, і всередині них світить світло Ейн Софа, благословенного Він, вбране й приховане в Хохмі де-Ацилут, бо «Він і органи Його — одне» в Ацилуті. І тому також у душі людини світить світло Ейн Софа, благословенного Він, вбране й приховане у світлі Хохми, що в ній, щоб оживляти людину; і з неї зможе людина зрозуміти щось у Вищих сфірот, які всі світять у душі її, що включає їх. Але слід передувати тим, що чув я від учителя мого, мир праху його, на вірш «а я порох і попіл», сказаний Аврагамом, батьком нашим, мир праху його, про світіння душі його, що світить у тілі його від світла Вищого хеседу, і ця якість його — якість великої любові (інша версія: що в ній була), бо він любив Святого, благословенний Він, любов'ю такою великою й піднесеною, що став колісницею для Святого, благословенний Він. І можна було б подумати, що аспект хеседу й любові, що вгорі, у Вищих сфірот, є подобою і родом сутності якості великої любові Аврагама, батька нашого, мир праху його, тільки що вона більша й чудовіша за неї, вища й вища, без кінця й межі, як відомо про Вищі якості, що немає їм [інша версія: кінця] кінця й межі самі по собі, бо світло Ейн Софа, благословенного Він, світить і вбране всередині них насправді, і «Він і органи Його — одне», на відміну від душі людини, вбраної в речовину, якості якої мають кінець і межу. Але все ж можна було б подумати, що якості її є подобою і родом Вищих якостей, — і тому сказав: «а я порох і попіл». Бо як попіл є сутністю й суттю згорілого дерева, яке було складене з чотирьох стихій — вогню, повітря, води й землі, і три стихії — вогонь, повітря і вода — пішли й зникли в диму, що виникає від їхнього складу, як відомо, а четверта стихія, що була в дереві, — земля, що в ньому, яка опускається вниз, над якою вогонь не владний, — вона залишилася існувати, і вона є попелом; і ось, уся сутність дерева, і речовинність його, і матерія його, і форма його в довжину, ширину й товщину, які були видимі оку перш, ніж воно згоріло, — основа їх була від стихії землі, що в ньому, тільки що вогонь, повітря і вода включені в нього, бо земля речовинніша за всіх них і має довжину, ширину й товщину, на відміну від вогню й повітря; і також води в дереві зовсім мало, і вся довжина його, ширина й товщина — усе було від землі, і все повертається до землі, яка є попелом, що залишається після того, як відокремилися від нього вогонь, повітря і вода. І ось, як попіл не має ні подоби, ні співвідношення із сутністю великого дерева в довжину, ширину й товщину перш, ніж воно згоріло, ні за кількістю, ні за якістю, хоча він [він] є сутністю й суттю його і з нього виник, — так, за образом притчі, сказав Аврагам, батько наш, мир праху його, про якість свою, якість хеседу й любові, що світить у ньому і вбрана в тілі його: хоча вона [вона] є якістю любові та Вищого хеседу, що в Ацилуті, яка світить у душі його, що була Вищою колісницею, — усе ж під час сходження її вниз, щоб вбратися в тіло його через сходження світів зі щабля на щабель багатьма цимцумами, немає ні подоби, ні співвідношення між сутністю світла любові, що світить у ньому, і сутністю світла любові та Вищого хеседу, що в Ацилуті, а лише співвідношення й подоба сутності землі, що стала попелом, до сутності її та якості її, коли вона була деревом, приємним на вигляд і придатним у їжу, за образом притчі, і більше того — з відмінностями, що відокремлюють у тисячі тисяч разів; тільки що Тора говорила мовою синів людських, притчею та іносказанням: І ось, загальне десяти сфірот, що в душі людини, відоме всім [загалом. У рукописі відсутнє], що якості поділяються загалом на сім якостей, і всі окремі якості в людині походять від однієї з цих семи якостей, які є коренем усіх якостей і загальним їх. А вони: якість хеседу — виливати без межі; і якість гвури — скорочувати, щоб не виливати стільки, або щоб не виливати [інша версія: зовсім] зовсім; і якість милосердя — милосердствувати до того, щодо кого доречне слово «милосердя», і це якість середня між гвурою і хеседом, бо вона — виливати всякому, навіть тому, щодо кого зовсім не доречне слово «милосердя», оскільки він ні в чому не потребує і зовсім не перебуває в скорботі. І оскільки ця якість середня, вона називається Тіферет, як одежі пишноти, за образом притчі: це одежа, пофарбована багатьма кольорами, змішаними [у ній. У рукописі відсутнє] так, що в цьому пишнота й краса, на відміну від одежі, пофарбованої в один колір, до якої не пасує слово «пишнота». А потім, коли виливання доходить до дії, тобто в саму годину виливання, треба радитися, як вилити так, щоб той, хто отримує, міг прийняти виливання. Наприклад, якщо він хоче вилити щось із мудрості, щоб навчити їй сина свого, — якщо скаже йому все, як воно в розумі його, не зможе син зрозуміти й прийняти; а треба йому викласти це в іншому порядку й вигляді, слово за словом, за способом їх, потроху. І аспект цієї поради називається Нецах і Год, які є «нирками, що дають пораду», і також [інша версія: і вони] два яєчка, що варять сім'я, яке є краплею, що витікає з мозку, тобто предмет мудрості й розуму, що витікає з розуму батька, — щоб він не витікав таким, яким він є в мозку й розумі батька, дуже тонким розумом, а дещо змінився б від тонкості розуму його і виник би розум не такий тонкий, щоб син міг прийняти його в мозок свій і розуміння своє. І це насправді за образом притчі — як крапля, що сходить із мозку, яка дуже [дуже] тонка, а стає грубою й речовинною насправді в нирках і двох яєчках. І також Нецах і Год називаються «небеса» і «жорна», які мелють ман для праведників, — як той, хто меле [пшеницю] жорнами, за образом притчі, що роздрібнює пшеницю на дуже дрібні частини: так має батько зменшити розум і предмет мудрості, який хоче вилити синові своєму, і розділити їх на багато частин, і говорити йому потроху, з порадами й розумінням. І також загалом аспект Нецаху — переборювати й стояти проти всякого, хто перешкоджає виливанню й навчанню сина його, зсередини і ззовні. Зсередини — тобто зміцнитися проти якості гвури й цимцуму в самому батькові, яка пробуджує суди у волі його на сина його, кажучи, що той ще не придатний до цього (у рукописі позначено: пропуск). А аспект Єсоду — це, за образом притчі, той зв'язок, яким батько зв'язує розум свій із розумом сина свого в годину, коли вчить його, з любов'ю і волею, бо хоче він, щоб син зрозумів; а без цього, навіть якби син чув ті самі слова з уст батька свого [який говорить для себе і вчить для себе. У святому рукописі Адмора, автора «Цемах Цедек», хай перебуває душа його в раю (у маамарі «Кі єдаатів», розділ 13, куди переписано цей вислів), цих слів немає], він не зрозумів би стільки, скільки тепер, коли батько зв'язує розум свій із ним і говорить із ним віч-на-віч із любов'ю і потягом, бо він дуже бажає, щоб син зрозумів. І що більший потяг і насолода, то більше виливання й навчання, бо син може прийняти більше, а батько виливає більше; бо через потяг і насолоду множиться й зростає розум його в розширенні розуміння, щоб виливати й навчати сина свого. (І як, за образом притчі, у речовинному насправді: рясність сімені — від рясності потягу й насолоди, і через це притягує він багато від мозку; і тому уподібнили мудреці істини зівугу речовинному, як буде роз'яснено.) І ось, ці якості є аспектом зовнішнього боку душі, а всередині них вбрані якості внутрішні, які є аспектом любові та трепету тощо; тобто, за образом притчі, у батькові, що виливає синові своєму від любові своєї і стримує виливання своє від страху свого і трепету свого, щоб не дійшло до спотикання, не доведи Б-же. А джерело й корінь цих якостей, внутрішніх і зовнішніх, — від ХаБаД, що в душі його; бо який розум людини, такі й якості її, як видно на власні очі, що в малого, чий ХаБаД в аспекті малості, такі й усі якості його — у речах малозначущих, і також у великих: «за розумом своїм хвалять мужа», бо за мірою мудрості його така й міра любові його і хеседу його, і так само всі інші якості його, внутрішні й зовнішні, — джерело їх від ХаБаД, що в ньому; а головне — Даат, що в ньому, який витікає від аспекту Хохми і Біни, що в ньому, як видно на власні очі, бо за мірою відмінності думок людей одне від одного така й відмінність якостей їхніх. І ось, усе це — лише за образом притчі, бо все це в душі розумній нижній, що в людині, яка походить від кліпат нога. Але насправді, по істині, у душі вищій Б-жественній, яка є «частиною Б-га згори», усі якості, внутрішні й зовнішні, — Г-сподові одному. Бо від любові до Г-спода і від великого бажання свого прилепитися до Нього він бажає хеседу, щоб прилепитися до якостей Його, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, на вірш «і прилепитися до Нього»: прилепися до якостей Його. І так само в якості гвури — стягувати зі злочинців і карати їх покараннями Тори, і так само переборювати потяг свій і освячувати себе в дозволеному йому, і робити огорожу й загородження для Тори зі страху перед Г-сподом і трепету перед Ним, щоб не дійти до гріха, не доведи Б-же. І так само — прославляти Г-спода і Тору Його всяким прославлянням і прилеплятися до хвал Його всіма аспектами душі своєї, тобто розмірковуванням розуму свого і думкою своєю, а також мовленням своїм. І так само — стояти в перемозі проти всякого, хто перешкоджає служінню Г-сподові та прилепленню до Нього, і проти всякого, хто перешкоджає тому, щоб слава Г-спода наповнювала всю землю, — як війни Г-сподні, які вів цар Давид, мир праху його. І так само — схилятися й дякувати Г-сподові, Який оживляє і створює все, і все перед Ним нікчемне в бутті своєму, і все перед Ним вважається нічим, як небуття і повна відсутність насправді. І хоча ми не осягаємо, як усе перед Ним повна відсутність, — усе ж визнаємо ми визнанням істинним, що так воно поістині. І в це включається також дякувати Г-сподові за всі блага, які Він зробив нам, і не бути невдячним, не доведи Б-же. І в це включається дякувати за всі хвали Його, якості Його і діяння Його в Ацилуті та у творіннях вищих і нижніх, які хвалені до безконечності [інша версія: до недослідимості], і приємні, і личать Йому, благословенному й піднесеному; і це від слова «од» і «адар». І так само в якості «праведник — основа світу» — щоб душа його була пов'язана з Г-сподом, Життям життів, і прилепитися до Нього прилепленням і потягом, із потягом і дивовижною насолодою. А в якості Малхут — прийняти на себе ярмо царства Його і служіння Йому, як служіння всякого раба панові своєму, у страху й трепеті. А джерело й корінь усіх якостей — від ХаБаД, тобто Хохма — джерело розуму, що осягає Г-спода, і мудрість Його, і велич Його, і святі якості Його, якими Він веде й оживляє всі світи вищі й нижні; а Біна — це поглиблене розмірковування в цьому осягненні в довжину, ширину й глибину розуміння його, щоб зрозуміти одне з іншого й породити від цього осягнення породження його, які є якостями любові та трепету та іншими якостями, що народжуються в душі Б-жественній, яка розуміє й заглиблюється у велич Г-спода, бо величі Його немає дослідження. І є аспект величі Г-спода, від розмірковування Б-жественної душі в якому нападе на неї страх і трепет, і це трепет нижній, який є аспектом Малхут; і є аспект величі Г-спода, від якого приходить трепет вищий, трепет сорому; і є аспект, від якого приходить любов велика; і є аспект, від якого приходить любов мала. І так само в зовнішніх якостях, які є хесед тощо. І в усі них має бути вбраний аспект Даат, який є аспектом зв'язку душі, пов'язаної й зміцненої в цьому осягненні, коли вона осягає щось із величі Г-спода, від чого народилася в ній якась із якостей. Бо при відверненні уваги на мить від цього осягнення усувається також і якість, що народилася від нього, з розкриття в душі в приховання, щоб бути в ній у потенції, а не в дії. І тому зівуг названо словом «даат», бо воно означає зв'язок. І це аспект Даат нижнього [інша версія: нижній Даат], що поширюється в якостях і вбирається в них, щоб оживляти їх і підтримувати їх. І є аспект Даат вищого, який є аспектом зв'язку і з'єднання джерела розуму, що осягає глибину осягнутого, яке як точка і як блискавка, що спалахує на розум його, — щоб він поширився вниз і глибина осягнутого прийшла до розуміння в розширенні роз'яснення, у довжину й ширину, що є аспектом Біни, яку називають «просторами ріки», як буде роз'яснено у своєму місці: |
Підсумки
Спочатку він попереджає, що душа має стосунок до десяти сфірот, і тому за допомогою душі можна трохи зрозуміти їх. Але одразу ж прояснює, що розуміння можливе лише в машалі[2], а в самих сфірот (у німшалі) розуміння зовсім незастосовне.
- На підставі вищезгаданої передмови пояснює, як розумна душа є машалем для сфірот такими, якими вони відображаються в душі (але в самих сфірот[3] немає жодного розуміння взагалі):
- Машаль: у розумної душі є розум і мідот, і в кожній із мідот є зовнішній бік і внутрішній бік.
- Німшаль: тема сфірот такими, якими вони відображаються у мідот і мохін Б-жественної душі.
Основні поняття розділу
Зовнішні посилання
- «Танія ле-ам» на сайті «Хабад Ор ейн соф»
| Попередній: Розділ 14 |
Розділи «Ігерет га-кодеш» | Наступний: Розділ 16 |