Перейти до вмісту

Шаар га-їхуд ве-га-емуна — розділ 8

Матеріал з Хабадпедії
Загальна схема «Шаар га-їхуд ве-га-емуна»

Перед вами загальна схема тем, які роз'яснюються в «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» з книги «Танія», у вигляді блок-схеми.
Натискання на посилання в кожній клітинці дерева веде до детальнішого викладу змісту цих розділів.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Основа служіння Всевишньому — віра в єдність Б-га
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єдність Б-га щодо світів
Розділи 1 — 7
 
 
 
 
 
 
 
Єдність Б-га (у Його суті, яка не є складеною, борони Б-же)
Розділи 8 — 12
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сутність єдності
Розділи 1 — 6
 
 
 
Вища єдність і нижча єдність
Розділ 7
 
 
Сфірот
Розділи 8-10
 
 
Речення
Розділи 11-12
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Учення Бааль-Шем-Това
Розділи 1 — 3
 
 
Відповідь на заперечення проти вчення Бешта
Розділи 4 — 6
 
 
Єдність Святого, благословенний Він, — «проста»
Розділ 8
 
Єдність сфірот із Б-жественністю
Розділ 9
 
Розчинення світла у світилі — притча та її значення
Розділ 10
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Самоскасування творінь
Розділ 1
 
Раціональний доказ
Розділ 2
 
Притча про сонячне світло
Розділ 3
 
Причина відчуття творіннями самих себе
Розділ 4
 
Відповідь на заперечення
Розділ 5
 
Б-жественна єдність: у своєму корені й унизу
Розділ 6
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Речення та літери
Розділ 11
 
Єдність з погляду фактичного творіння
Розділ 12
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

Розділ 8 — Єдність Святого, благословенний Він, — проста

Вступ до розділу

У перших розділах (1–7) було роз'яснено єдність Всевишнього щодо світів[1], а в наступних розділах (8–12) буде роз'яснено, як Він Сам єдиний[2].

Тобто щодо світів[3] можна пояснити, що вони скасовуються й не мають власного існування, але сфірот не відокремлені, не дай Б-г, від Б-жественності (адже вони самі — Б-жественність). А якщо так, пояснення скасованості світів зовсім незастосовне до сфірот[4]?

У трьох наступних розділах Алтер Ребе відповідає, що, оскільки сфірот «поєднані», це не множинність, а проста єдність:

Розділ 8: єдність Святого, благословенний Він, — проста.
Розділ 9: Єдність сфірот у Б-жественності.
Розділ 10: Самоскасування світла у світилі — машаль і німшаль.

Основна частина розділу

Розділ 8
Розділ 8. І ось, те, що написав Рамбам, благословенної пам'яті, — що Святий, благословенний Він, Його суть і сутність і Його знання — усе воістину одне, проста єдність, а зовсім не складена, — так само воістину є і з усіма якостями Святого, благословенний Він, і з усіма Його святими Іменами та прізвиськами, якими назвали Його пророки й мудреці, благословенної пам'яті, як-от «Милостивий», «Милосердний», «Благочестивий» і подібні; а також із тим, що Він зветься «Мудрим», як написано: «Але й Він мудрий» тощо; і так само Його воля, бо «уподобав Г-сподь тих, хто боїться Його», і «Він бажає милості», і бажає каяття нечестивих, а не бажає їхньої смерті та їхнього нечестя, і «Чистий очима, щоб не бачити зла», — Його воля й мудрість, і якість Його милості та милосердя, та інші Його якості не додають Йому множинності й складеності, не дай Б-г, у Його суті та сутності; навпаки, Його сутність і суть, і Його воля, і Його мудрість, і Його розуміння, і Його знання, і якість Його милості, і Його сила, і Його милосердя, і Його пишнота, що містить Його милість і Його силу, і так само інші Його святі якості — усе це воістину проста єдність, яка і є Його сутність і суть. І як написав Рамбам, благословенної пам'яті, ця річ така, що немає сили в устах вимовити її, ні у вусі — почути її, ні в серці людини — осягнути її досконало. Бо людина уявляє у своєму розумі всі поняття, які вона хоче осягнути й зрозуміти, — усі такими, якими вони є в ній самій; наприклад, коли вона хоче уявити у своєму розумі суть волі, або суть мудрості, або розуміння, або знання, або суть якості милості та милосердя і тому подібного, — вона уявляє їх усі такими, якими вони є в ній самій. Але насправді Святий, благословенний Він, піднесений і звеличений, і святе Ім'я Його, тобто Він святий і відокремлений міріадами міріад, без кінця й межі, щаблів відокремленості, вище й вище, від рівня, роду й виду всіх вихвалянь і чеснот, які створіння можуть осягнути й уявити у своєму розумі. Бо перша чеснота й перший щабель у створінь — це мудрість, і тому вона зветься «початком», бо насправді вона — початок і джерело всієї життєвої сили у створіннях: адже з мудрості виходять розуміння і знання, а з них виходять усі якості в розумній душі, такі як любов, і милість, і милосердя, і подібні до них. І як видно на власні очі, маленька дитина, яка не має знання, завжди гнівлива й жорстока, і також її любов — до дрібниць, які не варто любити, бо вона не має знання, щоб любити те, що гідне любові, бо любов — за мірою знання. А з якостей у душі виходять слова й літери думки: душа думає про те, що любить, або про те, як учинити милість і милосердя, і так само в інших якостях; і в будь-яку думку у світі одягнена якась якість, що спонукає думати цю думку, і ця якість — життєва сила цієї думки. А з літер думки виходять літери мовлення, і вони — воістину їхня життєва сила. А мовлення приводить до діяння цдаки й милості, як, наприклад, цар, який велить своїм слугам давати; і навіть коли людина сама робить щось, сила душі та її життєва сила, що одягається в цю дію, — воістину як ніщо порівняно із силою душі та її життєвою силою, що одягається в мовлення людини, — у співвідношенні й подобі тіла до душі; і таке ж співвідношення літер мовлення до літер думки, і таке ж співвідношення літер думки до суті якості, одягненої в них і такої, що оживляє їх, і таке ж співвідношення суті й життєвої сили якості до мудрості, розуміння і знання, сукупність яких — розум, із якого виходить ця якість. І все це — у душі людини та в душі всіх створінь в усіх світах, вищих і нижчих, в усіх яких мудрість — початок і джерело життєвої сили:

Підсумки розділу

У продовження попереднього розділу (що Святий, благословенний Він, і Його знання — одне) тут роз'яснюється, що так є з усіма Його якостями, але не в силах людини зрозуміти це:

Людина уявляє речі вгорі такими, які вони в ній самій. А оскільки в неї сутність душі та її сили — різні речі[5], вона не може осягнути досконало речі вгорі[6].

Основні поняття розділу


Попередній:
Розділ 7
Глави «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» Наступний:
Розділ 9

Примітки

  1. ^ Як насправді немає нічого, крім Нього.
  2. ^ І Він не складений, не дай Б-г.
  3. ^ Оскільки вони відокремлені від Б-жественності, і вони — щось із нічого, і до них застосовний вислів «творіння».
  4. ^ І повертається на своє місце запитання (із кінця розділу 4) — як можлива множинність у Б-жественності (адже сфірот — десять)?
  5. ^ А це не проста єдність, а складена.
  6. ^ Що вони — у простій єдності.

Повідомити про помилку на цій сторінці