«Лікутей амарім» — розділ 31
Вигляд
| Загальна схема «Танії» (з розбивкою розділів 26-34) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
Розділ 31 — Перевага гіркоти: вона приводить до справжньої радості
Вступ до розділу
Щоб перемогти зле начало, недостатньо позбутися смутку і притуплення серця[1], а потрібно також бути в радості[2]. Отже, починає[3] Алтер Ребе наводити поради для примноження радості:
Основна частина розділу
| Розділ 31 |
|---|
| Розділ 31. І ось, навіть якщо, довго заглиблюючись у згадані речі, годину чи дві, щоб бути в смиренні духу і з розбитим серцем, він дійде до великого смутку, — хай не тривожиться. І хоча смуток — з боку кліпат нога, а не з боку святості, бо про бік святості написано: «Сила і радість — у місці Його», і Шхіна перебуває лише в радості, і так само для слова галахи тощо, — але якщо смуток про справи Небесні, він з аспекту добра, що в нога [і тому написав Арі, благословенної пам'яті, що навіть тривога про гріхи доречна лише під час сповіді, а не під час молитви і вивчення Тори, які мають бути в радості, саме з боку святості], — проте такий шлях: підкоряти ситра ахра її ж родом і подобою, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «З самого лісу — топорище для нього», і «зустрів його подібний до нього». І про це сказано: «Від усякого смутку буде перевага», а перевага — це радість, що приходить після смутку, як буде сказано нижче. Але насправді розбите серце і гіркота душі через її віддаленість від світла лику Всевишнього та облачення в ситра ахра зовсім не називаються смутком святою мовою, бо смуток — це коли серце його тупе, як камінь, і немає життєвості в його серці; а в гіркоті й розбитому серці, навпаки, у його серці є життєвість, щоб переживати й горювати, тільки це життєвість з аспекту святих гвурот, а радість — з аспекту хасадім, бо серце містить обидва. І ось, іноді потрібно пробудити аспект святих гвурот, щоб підсолодити суди, тобто аспект тваринної душі і злого начала, коли воно панує, хай боронить Б-г, над людиною, бо суди підсолоджуються лише в їхньому корені; і тому сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Завжди хай людина збуджує гнів доброго начала», — тобто щоразу, коли вона бачить у своїй душі, що це потрібно. Але слушний час, особливий і придатний для цього для більшості людей, — коли вона й так сумна через мирські справи або просто так, без жодної причини; тоді це слушний час обернути смуток, щоб стати одним із згаданих «тих, хто веде рахунок», і виконати вислів наших мудреців, благословенної пам'яті: «Завжди хай збуджує» тощо, як сказано вище. І цим вона позбудеться смутку через мирські справи, а потім прийде до справжньої радості, тобто хай поверне до свого серця, щоб утішити його подвійно після цих згаданих слів та істини, сказати своєму серцю: це правда, безсумнівно так, що я цілком далекий від Всевишнього, мерзенний і огидний тощо; але все це — я сам, тобто тіло з життєвою душею в ньому; але проте в мені є воістину частка Всевишнього, яка є навіть у найлегковажнішого з легковажних, — це Б-жественна душа з воістину іскрою Б-жественності, облаченою в неї, щоб оживляти її, тільки вона в стані вигнання. А якщо так, то, навпаки, наскільки я цілком далекий від Всевишнього, огидний і мерзенний, настільки Б-жественна душа в мені в більшому вигнанні, і жалість до неї дуже велика; і тому я спрямую все своє прагнення і бажання на те, щоб вивести й підняти її з цього вигнання, повернути її до дому батька її, як у юності її, перш ніж вона облачилася в моє тіло, коли вона була включена в Його, благословенного, світло і цілком єдина з Ним; і також тепер так вона буде включена і єдина з Ним, благословенним, коли я спрямую все своє прагнення на Тору і заповіді, щоб облачити в них усі її десять аспектів, як сказано вище, і особливо в заповідь молитви — волати до Всевишнього в її біді через її вигнання в моєму мерзенному тілі, щоб вивести її з в'язниці й прилучити до Нього, благословенного. І це аспект тшуви і добрих справ, тобто добрі справи, які він робить, щоб повернути частку Всевишнього до джерела і кореня всіх світів. І це буде його служінням усі його дні у великій радості — це радість душі, коли вона виходить з огидного тіла і повертається до дому батька її, як у юності її, під час Тори і служіння, і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: бути всі свої дні в тшуві. І немає радості більшої, ніж вихід із вигнання і полону, як у притчі про царського сина, який був у полоні, молов у в'язниці і був знівечений у нечистотах, і вийшов на волю до дому свого батька-царя. І хоча тіло залишається у своїй мерзоті й огидності, і як сказано в Зогарі, що воно називається «машха де-хівья», бо сутність і самість тваринної душі не обернулася до добра, щоб включитися у святість, — усе ж хай його душа буде дорожча в його очах, ніж зневажене тіло, щоб радіти її радістю і не змішувати й не бентежити радість душі смутком тіла. І ось, цей аспект — це аспект виходу з Єгипту, про який сказано: «Бо втік народ». Адже, здавалося б, це дивно: чому було так? Хіба, якби сказали Фараонові відпустити їх на волю назавжди, він не був би змушений відпустити їх? Але це тому, що зло в душах Ізраїлю ще було в силі в лівій порожнині, бо їхня скверна не припинилася до дарування Тори; тільки їхнім прагненням і бажанням було, щоб їхня Б-жественна душа вийшла з вигнання ситра ахра, тобто нечистоти Єгипту, і прилучилася до Нього, благословенного, і як написано: «Г-сподь — сила моя, і міць моя, і притулок мій у день біди» тощо, «твердиня моя і притулок мій» тощо, «і Він — притулок мені» тощо. І тому про майбутнє, коли Всевишній усуне дух нечистоти з землі, написано: «І не втечею підете, бо йде перед вами Г-сподь» тощо. А щоб цей аспект тшуви був із більшою силою і міццю, з глибини серця, і також радість душі була з додаванням світла і радості, хай поверне до свого серця знання і розуміння, щоб утішити його від смутку і скорботи, сказавши, як згадано вище: це правда тощо, але я не створив себе сам. І чому зробив Всевишній так — спустив частку Його, благословенного, світла, що наповнює і оточує всі світи, перед Яким усе вважається як ніщо, і облачив його в «машха де-хівья» і смердючу краплю? Немає цьому іншої причини, крім як: цей спуск — заради підйому, щоб підняти до Всевишнього всю життєву тваринну душу з кліпат нога і всі її шати, тобто аспекти її думки, мовлення і дії, через їхнє облачення в дію, мовлення і думку Тори [і як я написав нижче докладно про суть цього підйому — як він є метою створення світу]. А якщо так, то ось що я зроблю, і це буде всім моїм прагненням усі дні мого життя, бо в них — усе життя мого духу і душі моєї, і як сказано: «До Тебе, Г-споди, душу мою підношу», тобто пов'язати мою думку і мовлення з Його, благословенного, думкою і мовленням, а це і є самі закони галахи, викладені перед нами, і так само дія — у виконанні заповідей. Тому Тора називається «тією, що відновлює душу», тобто повертає до її джерела і кореня, і про це сказано: «Накази Г-спода справедливі, звеселяють серце»: |
Підсумки розділу
Поради, як позбутися притуплення серця[4], призводять до смутку, а адже на початку розділу 26 було пояснено, що неможливо перемогти зле начало зі смутку? Алтер Ребе пояснює, що, навпаки, саме через бітуш себе людина може дійти до справжньої радості:
- По-перше, джерело смутку справді в кліпот[5], але він приводить до гіркоти — а гіркота — це воістину святість[6].
- По-друге, що більша гіркота людини через вигнання її душі, то більшою буде радість через її вихід із вигнання[7].
- І крім того, сила тваринної душі не повинна заважати радості в служінні Всевишньому[8], і, навпаки: роздуми про те, що служіння Всевишньому піднімає до святості й тваринну душу[9], додасть ще радості.
Основні поняття розділу
Примітки
- ^ Для чого було наведено поради в попередніх розділах, від розділу 26 до розділу 30.
- ^ Як Алтер Ребе починає пояснення всієї теми в розділі 26.
- ^ Поради для радості — у трьох розділах 31-33-34, але розділ 32, що посередині, — тема сама по собі, див. там.
- ^ Які було наведено у двох попередніх розділах: розділі 29 і розділі 30.
- ^ Оскільки йдеться про смуток через справи Небесні, він — з добра, що в кліпат нога, але й добро, що в нога, — усе ще кліпа, а не святість
- ^ І приходить з боку Б-жественної душі.
- ^ Тора і заповіді виводять душу з вигнання.
- ^ Всупереч тому, як нам здається, і як у прикладі з народом Ізраїлю, який вийшов з Єгипту, хоча ще був занурений у 49 брам нечистоти.
- ^ І вона — мета створення світу
| Попередній: Розділ 30 |
Розділи «Лікутей амарим» | Наступний: Розділ 32 |