Перейти до вмісту

«Лікутей амарім» — розділ 31

Матеріал з Хабадпедії
Загальна схема «Танії» (з розбивкою розділів 26-34)

Перед тобою загальна карта тем, що роз'яснюються в книзі «Танія», у вигляді блок-схеми.
У цій схемі докладно подано гілку порад у служінні Всевишньому (розділи 26–34), у третьому рядку містяться посилання на решту гілок.


 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бо дуже близьке до тебе слово це
в устах твоїх і в серці твоєму
— щоб виконувати його

(Дварім, 30:14)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння серця
«Бо дуже близьке до тебе слово це: в устах твоїх і в серці твоєму»

(розділи 1–34)
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння дією
Виконання заповідей із любові й трепету

(розділи 35–53)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бейноні
Розділи 1–12
 
Служіння бейноні
Розділи 13–25
 
Поради в служінні Б-гу
Розділи 26–34
 
Оселя в нижніх світах
Розділи 35–40
 
Любов до Б-га
Розділи 41–50
 
Перевага дії в матеріальному
Розділи 51–53


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Поради в служінні Всевишньому
Розділи 26–34
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Як позбутися смутку
Розділи 26–28
 
 
 
 
 
 
 
Як позбутися притуплення серця
Розділи 29–30
 
 
 
 
 
 
Як перебувати в радості
Розділи 31–34
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Що походить від світських і небесних справ
Розділ 26
 
Що походить від помислів і пристрастей протягом дня
Розділ 27
 
Що походить від сторонніх думок під час молитви
Розділ 28
 
Сокрушати себе
Розділ 29
 
Бути смиренним перед іншими
Розділ 30
 
Радість від подолання лихого начала
Розділ 31
 
Агават Ісраель
Вставка в дужках, не пов'язана з ходом пояснення вірша «Бо близько» — розділ 32
 
Радість, що наближає до Всевишнього
Розділ 33
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Втілення шляхів радості в дію через виконання Тори і заповідей
Розділ 34
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

Розділ 31 — Перевага гіркоти: вона приводить до справжньої радості

Вступ до розділу

Щоб перемогти зле начало, недостатньо позбутися смутку і притуплення серця[1], а потрібно також бути в радості[2]. Отже, починає[3] Алтер Ребе наводити поради для примноження радості:

Основна частина розділу

Розділ 31
Розділ 31. І ось, навіть якщо, довго заглиблюючись у згадані речі, годину чи дві, щоб бути в смиренні духу і з розбитим серцем, він дійде до великого смутку, — хай не тривожиться. І хоча смуток — з боку кліпат нога, а не з боку святості, бо про бік святості написано: «Сила і радість — у місці Його», і Шхіна перебуває лише в радості, і так само для слова галахи тощо, — але якщо смуток про справи Небесні, він з аспекту добра, що в нога [і тому написав Арі, благословенної пам'яті, що навіть тривога про гріхи доречна лише під час сповіді, а не під час молитви і вивчення Тори, які мають бути в радості, саме з боку святості], — проте такий шлях: підкоряти ситра ахра її ж родом і подобою, як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «З самого лісу — топорище для нього», і «зустрів його подібний до нього». І про це сказано: «Від усякого смутку буде перевага», а перевага — це радість, що приходить після смутку, як буде сказано нижче. Але насправді розбите серце і гіркота душі через її віддаленість від світла лику Всевишнього та облачення в ситра ахра зовсім не називаються смутком святою мовою, бо смуток — це коли серце його тупе, як камінь, і немає життєвості в його серці; а в гіркоті й розбитому серці, навпаки, у його серці є життєвість, щоб переживати й горювати, тільки це життєвість з аспекту святих гвурот, а радість — з аспекту хасадім, бо серце містить обидва. І ось, іноді потрібно пробудити аспект святих гвурот, щоб підсолодити суди, тобто аспект тваринної душі і злого начала, коли воно панує, хай боронить Б-г, над людиною, бо суди підсолоджуються лише в їхньому корені; і тому сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Завжди хай людина збуджує гнів доброго начала», — тобто щоразу, коли вона бачить у своїй душі, що це потрібно. Але слушний час, особливий і придатний для цього для більшості людей, — коли вона й так сумна через мирські справи або просто так, без жодної причини; тоді це слушний час обернути смуток, щоб стати одним із згаданих «тих, хто веде рахунок», і виконати вислів наших мудреців, благословенної пам'яті: «Завжди хай збуджує» тощо, як сказано вище. І цим вона позбудеться смутку через мирські справи, а потім прийде до справжньої радості, тобто хай поверне до свого серця, щоб утішити його подвійно після цих згаданих слів та істини, сказати своєму серцю: це правда, безсумнівно так, що я цілком далекий від Всевишнього, мерзенний і огидний тощо; але все це — я сам, тобто тіло з життєвою душею в ньому; але проте в мені є воістину частка Всевишнього, яка є навіть у найлегковажнішого з легковажних, — це Б-жественна душа з воістину іскрою Б-жественності, облаченою в неї, щоб оживляти її, тільки вона в стані вигнання. А якщо так, то, навпаки, наскільки я цілком далекий від Всевишнього, огидний і мерзенний, настільки Б-жественна душа в мені в більшому вигнанні, і жалість до неї дуже велика; і тому я спрямую все своє прагнення і бажання на те, щоб вивести й підняти її з цього вигнання, повернути її до дому батька її, як у юності її, перш ніж вона облачилася в моє тіло, коли вона була включена в Його, благословенного, світло і цілком єдина з Ним; і також тепер так вона буде включена і єдина з Ним, благословенним, коли я спрямую все своє прагнення на Тору і заповіді, щоб облачити в них усі її десять аспектів, як сказано вище, і особливо в заповідь молитви — волати до Всевишнього в її біді через її вигнання в моєму мерзенному тілі, щоб вивести її з в'язниці й прилучити до Нього, благословенного. І це аспект тшуви і добрих справ, тобто добрі справи, які він робить, щоб повернути частку Всевишнього до джерела і кореня всіх світів. І це буде його служінням усі його дні у великій радості — це радість душі, коли вона виходить з огидного тіла і повертається до дому батька її, як у юності її, під час Тори і служіння, і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: бути всі свої дні в тшуві. І немає радості більшої, ніж вихід із вигнання і полону, як у притчі про царського сина, який був у полоні, молов у в'язниці і був знівечений у нечистотах, і вийшов на волю до дому свого батька-царя. І хоча тіло залишається у своїй мерзоті й огидності, і як сказано в Зогарі, що воно називається «машха де-хівья», бо сутність і самість тваринної душі не обернулася до добра, щоб включитися у святість, — усе ж хай його душа буде дорожча в його очах, ніж зневажене тіло, щоб радіти її радістю і не змішувати й не бентежити радість душі смутком тіла. І ось, цей аспект — це аспект виходу з Єгипту, про який сказано: «Бо втік народ». Адже, здавалося б, це дивно: чому було так? Хіба, якби сказали Фараонові відпустити їх на волю назавжди, він не був би змушений відпустити їх? Але це тому, що зло в душах Ізраїлю ще було в силі в лівій порожнині, бо їхня скверна не припинилася до дарування Тори; тільки їхнім прагненням і бажанням було, щоб їхня Б-жественна душа вийшла з вигнання ситра ахра, тобто нечистоти Єгипту, і прилучилася до Нього, благословенного, і як написано: «Г-сподь — сила моя, і міць моя, і притулок мій у день біди» тощо, «твердиня моя і притулок мій» тощо, «і Він — притулок мені» тощо. І тому про майбутнє, коли Всевишній усуне дух нечистоти з землі, написано: «І не втечею підете, бо йде перед вами Г-сподь» тощо. А щоб цей аспект тшуви був із більшою силою і міццю, з глибини серця, і також радість душі була з додаванням світла і радості, хай поверне до свого серця знання і розуміння, щоб утішити його від смутку і скорботи, сказавши, як згадано вище: це правда тощо, але я не створив себе сам. І чому зробив Всевишній так — спустив частку Його, благословенного, світла, що наповнює і оточує всі світи, перед Яким усе вважається як ніщо, і облачив його в «машха де-хівья» і смердючу краплю? Немає цьому іншої причини, крім як: цей спуск — заради підйому, щоб підняти до Всевишнього всю життєву тваринну душу з кліпат нога і всі її шати, тобто аспекти її думки, мовлення і дії, через їхнє облачення в дію, мовлення і думку Тори [і як я написав нижче докладно про суть цього підйому — як він є метою створення світу]. А якщо так, то ось що я зроблю, і це буде всім моїм прагненням усі дні мого життя, бо в них — усе життя мого духу і душі моєї, і як сказано: «До Тебе, Г-споди, душу мою підношу», тобто пов'язати мою думку і мовлення з Його, благословенного, думкою і мовленням, а це і є самі закони галахи, викладені перед нами, і так само дія — у виконанні заповідей. Тому Тора називається «тією, що відновлює душу», тобто повертає до її джерела і кореня, і про це сказано: «Накази Г-спода справедливі, звеселяють серце»:

Підсумки розділу

Поради, як позбутися притуплення серця[4], призводять до смутку, а адже на початку розділу 26 було пояснено, що неможливо перемогти зле начало зі смутку? Алтер Ребе пояснює, що, навпаки, саме через бітуш себе людина може дійти до справжньої радості:

По-перше, джерело смутку справді в кліпот[5], але він приводить до гіркоти — а гіркота — це воістину святість[6].
По-друге, що більша гіркота людини через вигнання її душі, то більшою буде радість через її вихід із вигнання[7].
І крім того, сила тваринної душі не повинна заважати радості в служінні Всевишньому[8], і, навпаки: роздуми про те, що служіння Всевишньому піднімає до святості й тваринну душу[9], додасть ще радості.

Основні поняття розділу

Примітки

  1. ^ Для чого було наведено поради в попередніх розділах, від розділу 26 до розділу 30.
  2. ^ Як Алтер Ребе починає пояснення всієї теми в розділі 26.
  3. ^ Поради для радості — у трьох розділах 31-33-34, але розділ 32, що посередині, — тема сама по собі, див. там.
  4. ^ Які було наведено у двох попередніх розділах: розділі 29 і розділі 30.
  5. ^ Оскільки йдеться про смуток через справи Небесні, він — з добра, що в кліпат нога, але й добро, що в нога, — усе ще кліпа, а не святість
  6. ^ І приходить з боку Б-жественної душі.
  7. ^ Тора і заповіді виводять душу з вигнання.
  8. ^ Всупереч тому, як нам здається, і як у прикладі з народом Ізраїлю, який вийшов з Єгипту, хоча ще був занурений у 49 брам нечистоти.
  9. ^ І вона — мета створення світу
Попередній:
Розділ 30
Розділи «Лікутей амарим» Наступний:
Розділ 32

Повідомити про помилку на цій сторінці