Перейти до вмісту

«Ігерет га-кодеш» — розділ 11

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

«Ігерет га-кодеш» 11 — «Легаскілха біна»

Вступ

Це послання[1] роз'яснює сенс притчі (наведеної в попередньому посланні): «Шкіру за шкіру, і все, що є в людини, віддасть вона за душу свою». Оскільки притча[2] може ввести в оману (ніби тілесні потреби мають перевагу самі по собі), це послання роз'яснює, що, навпаки, правильне протилежне.

Текст листа

Послання 11

11. Щоб напоумити тебе розумінням. Бо не цей шлях — той, на якому перебуватиме світло Г-спода: прагнути життя плоті, дітей і прожитку. Бо про це сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «скасуй волю свою» і т. д., тобто щоб воля його була скасована в бутті своєму і не було в нього жодної волі взагалі щодо справ цього світу, які всі охоплюються поняттям «діти, життя і прожиток», і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: бо проти волі твоєї ти живеш:

І пояснення справи таке: лише віра істинна в Творця початку, тобто що створення сущого з ніщо, яке називається «початком мудрості», а вона — мудрість Його, неосяжна жодному творінню, — це створення відбувається в кожен час і мить, коли всі творіння постають як суще з ніщо від мудрості Його, благословенний Він, що оживляє все. І коли людина заглибиться в глибину розуміння свого і уявить у свідомості своїй постання своє з ніщо в кожну мить і мить воістину, — як спаде їй на думку, що їй погано, або якісь страждання в дітях, житті та прожитку, або інші страждання у світі? Адже те «ніщо», яке є мудрістю Його, благословенний Він, — джерело життя, блага й насолоди, і воно той Еден, що вищий за прийдешній світ; лише через те, що воно неосяжне, здається їй злом або стражданнями. Але воістину не сходить зло згори, і все — благо, тільки що воно неосяжне з величі своєї та з рясноти блага свого. І це головне у вірі, заради якої створено людину: вірити, що «немає місця, вільного від Нього», і «у світлі обличчя Царя — життя», і тому «сила й радість у місці Його», оскільки Він — лише благий увесь день. І тому перше в усьому — щоб людина раділа й веселилася в будь-який час і годину і воістину жила вірою своєю в Г-спода, Який оживляє її і творить їй добро щомиті. А той, хто сумує й нарікає, показує тим самим, що є в нього трохи зла і страждань і бракує йому якогось блага, — і ось, це як заперечення, хай Б-г милує. І тому мудреці істини дуже віддаляли якість суму. Але віруючий не дбатиме ні про які страждання у світі, і всі справи світу — і «так», і «ні» — рівні для нього в істинній рівності; а той, для кого вони не рівні, показує тим самим, що він з ерев рав, які роблять для себе, і любить він себе — вийти з-під руки Г-спода й жити життям ідолопоклонників через любов свою до себе, і тому прагне він життя плоті, дітей і прожитку, бо це благо для нього, і краще було б йому не бути створеним. Бо головне у створенні людини в цьому світі — для того, щоб випробувати її цими випробуваннями й дізнатися, що в серці її: чи зверне серце її до інших богів, які є жаданнями тіла, що сходять від ситра ахра, і їх вона прагне, — чи ж бажання її і воля її жити життям істинним, що сходить від Б-га живого, хоча вона й не може*.

Примітка
*(Потребує вивчення. І в деяких рукописах цих слів [хоча й не може] немає, а в іншій версії ми знайшли так: «або якщо бажання її і воля її, хоча вона й не може жити істинним життям і т. д.». І згідно з цією версією видно, що слова [хоча й не може] — вставне речення).:
І нехай вірить, що воістину Він живе в них, і всі її потреби й усі її справи воістину сходять в усіх своїх найдрібніших подробицях не від ситра ахра, бо «від Г-спода утверджуються кроки мужа», і «немає слова» і т. д.; а якщо так — усе цілковите благо, тільки що воно неосяжне. І цією вірою воістину все стає благом і в явному вигляді: бо цією вірою, якою вона вірить, що зло, яке здається явним, — уся його життєвість від Вищого блага, яке є мудрістю Його, благословенний Він, неосяжною, і вона — той Еден, що вищий за прийдешній світ, — ось, цією вірою воістину включається й підноситься уявне зло у Вищому прихованому благі:


Підсумки

Послання вимагає, щоб людина не була занурена в матеріальне — аж до того, щоб навіть брак необхідного (дітей, здоров'я і прожитку) зовсім її не зачіпав.

А чому цього вимагають? Тому що випробування, яке дає змогу дізнатися, у що «занурена» людина, — подивитися, що завдає їй страждання[3], (і хоча пересічна людина не здатна по-справжньому гидувати цим світом, досить, щоб вона по-справжньому цього хотіла).


А щоб досягти цього, треба засвоїти дві речі:

  • а) Щомиті створення світу оновлюється.
  • б) Зло не сходить згори.

Основні поняття

Зовнішні посилання


Попередній:
Розділ 10
Розділи «Ігерет га-кодеш» Наступний:
Розділ 12

Примітки

  1. ^ присвячене вірі, і слід запитати: чому його вміщено посеред послань, присвячених чеснотам цдаки?
  2. ^ Як наведено в попередньому посланні.
  3. ^ Бо «страждання — протилежність насолоди».

Повідомити про помилку на цій сторінці