Перейти до вмісту

«Ігерет га-кодеш» — розділ 25

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

«Ігерет га-кодеш» 25 — «Легавін імрей біна»

Послання було написане Алтер Ребе для міснагдім у місті Вільні[1], які вхопилися за слова Бааль-Шем-Това як за привід для війни проти руху хасидизму.

Ребе відповідає їм відповідно до їхньої нерозважливості, спростовує їхні доводи до основ і показує, як навіть ті слова Бааль-Шем-Това, які здаються їм найважчими, міцно й твердо ґрунтуються на словах святого Арі, на словах мудреців і на явних віршах Тори.

Виходить, що той, хто сперечається з Бештом, не вірить словам Арі і самій Торі.

Вступ

  • Питання, на яке Ребе вирішує їм відповісти, — як Бааль-Шем-Тов[2] пише, що Шхіна перебуває навіть на нечестивому неєвреї. Ребе показує, що сказане в «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» від імені Бааль-Шем-Това (що Святий, благословенний Він, творить увесь світ, включно з кліпот, щомиті з нічого в суще наново) ясно ґрунтується на словах святого Арі, на словах наших мудреців, благословенної пам'яті, і більше того — на явних віршах.

Текст листа

Послання 25

25. Щоб зрозуміти вислови мудрості — написане в книжці, що називається «Цваат га-Ріваш», хоча насправді це не його заповіт і він зовсім не заповідав перед відходом, а це збірки його чистих висловів, які збирали збірку за збіркою і не зуміли точно передати вираз у його справжньому вигляді. Але зміст — істина в повній істинності. І це — з передумовою вислову наших мудреців, благословенна їхня пам'ять: «Кожен, хто гнівається, — ніби служить ідолам» тощо. А причина зрозуміла знавцям розуміння: у момент його гніву пішла від нього віра, бо якби він вірив, що це прийшло до нього від Всевишнього, він зовсім не був би в гніві. І хоча син людський, що має свободу вибору, проклинає його, або б'є його, або завдає шкоди його майну і винен за законами людськими і за законами Небесними за свій лихий вибір, проте щодо потерпілого вже було постановлено з Небес, і багато посланців у Всюдисущого. І більше того, навіть у цю саму мить, коли той б'є або проклинає його, у нього вдягається сила Всевишнього і подих Його уст, благословенний Він, що оживлює і підтримує його, як написано: «бо Всевишній сказав йому: проклинай». А де Він сказав Шимі? Але ця думка, що впала Шимі в серце й мозок, зійшла від Всевишнього, і подих Його уст, що оживлює все їхнє воїнство, оживив дух Шимі в ту мить, коли він казав ці слова Давидові. Бо якби подих Його уст, благословенний Він, віддалився на одну мить від духу Шимі, той не зміг би нічого сказати (і це «бо Всевишній сказав йому» в той самий час: проклинай Давида, і хто скаже йому тощо. І як відомо те, що сказав Бешт, благословенної пам'яті, про вірш «Навіки, Всевишній, слово Твоє стоїть у небесах»: що сполучення літер, якими створено небеса, тобто вислів «Хай буде твердь» тощо, стоять і перебувають вдягнені в небесах навіки, щоб оживлювати й підтримувати їх, — а не як філософи, що заперечують особливе провидіння і у своїй облудній уяві уподібнюють діяння Всевишнього, Творця неба і землі, діянню людини та її вигадкам: бо коли в срібляра вийшла посудина, посудина вже не потребує рук срібляра, і хоча його руки відняті від неї, вона існує сама по собі. Але замазано їхні очі, щоб не бачити великої різниці між діянням людини та її вигадками, яке є «суще із сущого», тільки зі зміною форми й вигляду, і діянням неба і землі, яке є «суще з нічого», і це диво більше, ніж розділення Червоного моря, образно кажучи, коли «гнав Всевишній море сильним східним вітром усю ніч, і розступилися води»; і якби вітер припинився на мить, води повернулися б і стекли вниз схилом, згідно зі своїм звичаєм і природою, і не стали б стіною, хоча ця природа води також створена й оновлена з нічого, адже кам'яна стіна стоїть сама по собі без вітру, але природа води не така. А тим паче і поготів при створенні з нічого, яке вище за природу і дивовижніше за розділення Червоного моря, тим паче і поготів, що при віддаленні, не дай Б-г, сили Творця «сущого з нічого» від творіння творіння повернеться в ніщо й небуття в повному сенсі. Але сила того, хто діє, мусить бути в тому, на що діють, завжди, щоб оживлювати й підтримувати його, і цей аспект — слово Всевишнього і подих Його уст, що в десяти реченнях, якими створено світ, і навіть ця матеріальна земля і неживий аспект у ній — їхня життєвість та існування є слово Всевишнього з десяти речень, вдягнене в них і таке, що підтримує їх, щоб бути неживим і сущим з нічого і щоб не повернулися вони в ніщо й небуття в повному сенсі, як були. І це те, що написав Арізаль: що і в неживому, як каміння, порох і вода, є аспект душі та духовної життєвості. І ось відомо знавцям таємного вчення, що слово Всевишнього називається «Шхіною» мовою наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, і «Іма таата» та «Матроніта» мовою Зогару, особливо на початку розділу «Ваера», оскільки воно перебуває і вдягається у творіння, щоб оживлювати їх; а мовою каббалістів називається «Малхут» за назвою слова царя-володаря, бо цар керує своїм царством своїм словом, і є інші причини, відомі знавцям таємного вчення. І відомо, що є аспект і щабель Малхут де-Ацилут і аспект Малхут де-Брія тощо. А значення Малхут де-Ацилут — це слово Всевишнього, що оживлює і дає буття великим душам, які з аспекту Ацилут, як душа Адама га-Рішона, про якого сказано: «І вдихнув у ніздрі його» тощо, і як душі праотців, пророків і подібних до них (які були колісницею для Всевишнього в повному сенсі і в повному сенсі скасовані у своєму існуванні перед Ним, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Шхіна говорить з горла Моше», і так усі пророки й ті, хто мав святий дух, — голос і Вище мовлення вдягалися в їхній голос і мовлення в повному сенсі, як написав Арізаль). А Малхут де-Брія — це слово Всевишнього, що оживлює і дає буття душам і ангелам, що у світі Брія, чий рівень не такий, як рівень Ацилут тощо. А Малхут де-Асія — це слово Всевишнього, що оживлює і дає буття цьому світові загалом, аж до основи пороху й води, що під землею. (Тільки в землях ідолопоклонників життєвість — через вдягання зовнішніх ангелів-правителів, поставлених над 70 народами, тобто сходить іскра від слова Всевишнього, що називається Малхут де-Асія, і світить на вищих правителів в аспекті навколишнього згори, але не вдягається в них у повному сенсі, а притягується до них життєвість від цього осяяння, що світить на них згори в аспекті навколишнього; а від правителів виливається життєвість на ідолопоклонників і худобу, звірів і птахів, що в їхніх землях, і на матеріальну землю, і на матеріальні небеса, тобто сфери (тільки небо, і земля, і чисті худоба, звірі й птахи отримують достаток від кліпат нога, а нечисті й душі ідолопоклонників — від інших кліпот). І ось небо, земля і все, що в них, у землях ідолопоклонників — усі вони вважаються цілковитим ніщо щодо правителів, які — їхня життєвість та існування. А правителі вважаються цілковитим ніщо щодо життєвості, що притягується до них від іскри слова Всевишнього, яка світить на них згори. І проте життєвість, що притягується в них від цього осяяння, перебуває в аспекті вигнання в них, тому вони називаються «іншими богами», і називають Його «Б-гом богів», бо і вони — аспект Б-жественності. І тому ідолопоклонники, що отримують достаток від них, — служителі ідолів у повному сенсі аж до кінця часів, коли буде поглинуто смерть і ситра ахра, і тоді «оберну до народів» тощо, щоб усі кликали ім'я Всевишнього. І це називається також вигнанням Шхіни, оскільки ця життєвість, що перебуває в аспекті вигнання в них, — від осяяння, що притягується до них від іскри слова Всевишнього, яке називається Шхіною (і це вигнання тягнеться від часу гріха Дерева пізнання і далі, і це лише аспект зворотного боку святості; але коли Ізраїль вигнаний серед народів, а вкоріненість Ізраїлю і їхній корінь — в аспекті Вищого лику, це повне вигнання, і про це сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Вигнані в Едом — Шхіна з ними»)):

І ось, хоча Всевишній один і Ім'я Його одне, тобто Його мовлення і подих Його уст, що називається у святому Зогарі «Його Ім'ям», одне і єдине, проте осяяння і притягнення життєвості, що виходить із подиху Його уст, благословенний Він, поділяється на 4 різні щаблі, які є 4 світами АБЕА; а відмінність — через цімцуми і завіси (численні), щоб скоротити світло й життєвість і приховати його, щоб воно не світило так у світі Брія, як у світі Ацилут, а у світі Єціра — через ще більші цімцуми і завіси тощо. Але немає жодної зміни, не дай Б-г, у суті Шхіни, яка є слово Всевишнього і подих Його уст; і також в аспекті осяяння і притягнення життєвості — осяяння, що в Ацилут, пробиває завісу і вдягається в Брія, і так із Брія в Єціра і з Єціра в Асія. І тому світло Ейн Соф, благословенний Він, що в Ацилут, є також в Асія і в цьому матеріальному світі — через його вдягання в Малхут БЕА, як усе пояснено в писаннях Арі, благословенної пам'яті:

І ось душа людини, як відомо всім, складається з десяти сфірот — ХАБАД тощо, і хоча всі вони — «з подиху уст Його», благословенний Він, як написано: «І вдихнув у ніздрі його» тощо, проте зокрема ХАБАД, що в його душі, — подоба ХАБАД десяти сфірот, які називаються Аба ве-Іма, а атрибути любові і трепету тощо, що в його душі, — подоба атрибутів десяти сфірот, що називаються Зеїр Анпін, а сила мовлення в його душі — подоба Вищого мовлення, що називається Малхут і Шхіна. І тому, коли він промовляє слова Тори, він пробуджує Вище мовлення, щоб поєднати Шхіну, і тому в нас установлено, що в «Шма», Біркат га-мазон і словах Тори не виконує обов'язку роздумом без мовлення:

І ось, одне проти одного, є десять вінців нечистоти, і з них походять душі ідолопоклонників, які також складаються саме з цих десяти аспектів. І відомо це по всій землі — те, що написано в «Сефер га-гілгулім» про вірш «коли людина владарювала над людиною на лихо їй»: що це таємниця вигнання Шхіни серед кліпот, щоб оживлювати їх і давати їм владу в час вигнання, але це на лихо їй тощо. І тому ідолопоклонники владарювали над Ізраїлем, оскільки душі ідолопоклонників — від кліпот, у які Шхіна вдягається в аспекті вигнання. І ось, хоча це потребує широкого пояснення, як і що, проте істина така, тільки, проте, кліпот та ідолопоклонники живляться й отримують життєвість лише від осяяння, що притягується до них з аспекту зворотного боку святості, як у того, хто кидає через плече, і навіть це — через численні й величезні цімцуми і завіси, доки це осяяння не вдяглося в матеріальність цього світу і не виливає на ідолопоклонників багатство, шану та всі матеріальні насолоди. Чого не можна сказати про Ізраїль: вони живляться з аспекту Вищого лику, як написано: «Хай осяє Всевишній лице Своє до тебе» — кожен згідно з коренем своєї душі, аж до найвищих висот:

І після цих слів та істини, розкритих і відомих усім, повернімося до першої теми — до справи гніву, який подібний до служіння ідолам, тобто в мирських справах, бо «все в руках Небес, крім страху перед Небесами». І тому в небесних справах — щоб відвернути від забороненого — це наведене нами обґрунтування незастосовне, як написано: «І розгнівався Моше», і це тому, що Всевишній послав йому цю заповідь — відвернути від забороненого, щоб дати йому заслугу:

Однак це — коли в його владі протистояти своїм гнівом і люттю ближньому. Але коли не в його владі протистояти, наприклад ідолопоклонник, який розмовляє і збиває його в молитві, — якщо так, «що це зробив Всевишній йому?» Це не інакше як для того, щоб він посилився і зміцнився більше в молитві, у глибині серця і з великим наміром настільки, щоб не чути мови ідолопоклонника. Але для цього щабля потрібне велике і величезне пробудження. А порада, дана для цього пробудження, — із самої цієї справи: коли він зверне до серця і замислиться над справою сходження Шхіни, ніби, і «зійшла вона дивовижним чином», щоб вдягнути іскру свого осяяння, яка перебуває в аспекті вигнання серед кліпот загалом — щоб оживлювати їх; а тепер іскра її осяяння вдягається в аспекті вигнання зокрема — у мову цього ідолопоклонника, що говорить слова, які збивають служіння Всевишньому, тобто намір молитви, і як написано вище, бо «одне проти одного» тощо, і Вище мовлення вдягається в нижнє мовлення тощо. І це в повному сенсі «коли людина владарювала над людиною на лихо їй», тобто через це людина пробуджується молитися з більшим наміром, із глибини серця, настільки, щоб не чути його мови. А те, що написав укладач «перебувала», — він не зумів точно передати вираз, бо Бешт, благословенної пам'яті, говорив слова Тори на ідиші, а не святою мовою, і мав на увазі «вдяглася», тобто в аспекті вигнання. І це «а особливо якщо це ідолопоклонник» тощо, бо тоді це аспект вигнання більшою мірою. І не треба дивуватися тому, що іскра від осяяння Шхіни називається Шхіною, адже ми знаходимо, що навіть створений ангел називається ім'ям Всевишнього в розділі «Ваєра», згідно з тлумаченням Рамбана, і як написано: «І нарекла вона ім'я Всевишнього, що говорив із нею» тощо, і подібного багато. І здається мені, що їхнє заперечення — не через точність виразу, а через саму суть справи вдягання Шхіни в кліпот: що немає в них віри в написане Арізалем у «Сефер га-гілгулім». Бо якщо захочуть розрізняти між духовними кліпот і матеріальними ідолопоклонниками — немає нічого матеріальнішого за порох земний, і проте в нього вдягається Малхут де-Малхут де-Асія, а в ній Малхут де-Єціра тощо, як сказано вище. А якщо через нечистоту душ ідолопоклонників — адже їхні душі від зівуга Зеїр Анпіна і Нукви духовних кліпот, як написано в писаннях Арізаля. Виходить, що духовні — джерело їхньої нечистоти. Але насправді потрібне широке пояснення, як відбувається це вдягання. Але не на нас їхнє нарікання, а на писання Арізаля. І хай не запідозрить мене той, хто слухає, що я у своїх очах зрозумів слова Арізаля, знімаючи з них матеріальність, бо я прийшов лише пояснити слова Бешта, благословенної пам'яті, та його учнів згідно з каббалою Арізаля, тим паче що ця справа не з мудрості каббали і не з прихованого для Всевишнього, Б-га нашого, а з відкритого нам і нашим дітям — вірити повною вірою в пряме Писання, яке каже: «Адже небо і землю Я наповнюю, — слово Всевишнього», бо Писання не виходить зі свого простого сенсу; і це також проста віра в усієї маси Ізраїлю, передана їм від їхніх святих батьків, які ходили в непорочності зі Всевишнім, не досліджуючи людським розумом справу Б-жественності, яка вища за розум до нескінченності, щоб знати, як Він наповнює всю землю. Лише «нові, що недавно прийшли» стали досліджувати це дослідження, і неможливо наблизити їм це до розуму інакше як саме на підставі передумов, узятих із писань Арізаля, знятих з їхньої матеріальності, і як я чув від моїх учителів, хай перебувають душі їхні в раю. Але неможливо добре пояснити це в листі, а тільки з вуст у вухо, що слухає, — обраним одиницям і вцілілим, яких кличе Всевишній, як написано: «А ті, хто шукає Гаває, зрозуміють усе». І із заперечення ти чуєш твердження тощо..:

Ось, ви побачили пояснення одного вислову з відомих книжок — як приклад і знак того, що й усі дивовижні вислови мають добре пояснення і роз'яснення для знавців таємного вчення. Але хай не чекають ваші високоповажні від мене, щоб я пояснив їм усе в листі, бо це праця тяжка й обширна і жодним чином неможлива. Тільки якщо захочете — пошліть від вас одного обраного з громади, і віч-на-віч я поговорю з ним, якщо побажає Б-г. І Всевишній буде з моїми устами, коли я промовлятиму. «І хай будуть угодні речення уст моїх»:


Підсумки

На підставі слів Рамбама: кожен, хто гнівається, — ніби служить ідолам»[5] Алтер Ребе доводить, що Шхіна вдягається і в кліпот.

Суть пояснення в тому, що є відмінність між гнівом на «мілі де-альма» (мирські справи), який заборонено, і гнівом на «мілі ді-шмая» (справи Тори і заповідей), який дозволено.

Причина відмінності в тому, що «все в руках Небес, крім трепету перед Небесами»[6]. Тобто «справи Небес» віддано на вибір людини — і тому на них дозволено гніватися (як сказано[7]: «І розгнівався Моше»). А мирські справи всі — за особливим провидінням Святого, благословенний Він, — і тому той, хто гнівається на них, ніби гнівається на Всевишнього — ніби служить ідолам.

Поділ послання на глави

1. Для розуміння вдягання Шхіни в кліпот слід попередньо пояснити вислів наших мудреців, благословенної пам'яті: «Кожен, хто гнівається, — ніби служить ідолам».

  • Усі творіння, духовні й матеріальні, створені «реченням Всевишнього» (десятьма реченнями, якими було створено світ).
  • Речення Всевишнього (Шхіна) не тільки творить творіння, а й сходить і вдягається в них — і навіть у матеріальні.
І вдягається не тільки у Святій Землі, а сходить у вигнання, щоб оживлювати навіть творіння поза межами Землі Ізраїлю.
А відтоді як Ізраїль пішов у вигнання, вона зійшла ще нижче (бо тоді це повне вигнання: ситра ахра не тільки живиться від відблиску зворотного боку, а й чіпляється за внутрішній бік Шхіни).

2. Додає, що хоча Шхіна безпосередньо оживлює творіння в усіх світах, її розкриття різне: у кожному світі — відповідно до цімцумів і завіс у ньому.

3. Головне притягнення Б-жественного мовлення (сфіри Малхут, Шхіни) — через мовлення людини (яке є аспектом «Малхут» у ній).

4. Мета вигнання Шхіни в кліпот (і Ізраїлю серед народів, як пояснено вище наприкінці першої глави) — у тому, щоб очистити їх і скасувати.

5. Висновок з усього сказаного (від початку послання досі): оскільки головне вигнання Шхіни — коли неєврей заважає молитві своєю мовою, Бешт каже, що його мова — це Шхіна, і вона перебуває в устах цієї людини, щоб я зміцнився в служінні, і особливо якщо він неєврей.

6. Після того як з'ясовано поняття перебування Шхіни в кліпот згідно з ученням Бешта, Ребе повертається, щоб показати, що деякі вислови наших мудреців і навіть вірші неможливо зрозуміти без учення Бешта.

І виходить, що слова наших мудреців і прямий сенс Тори і є доказом того, що Шхіна справді вдягається в кліпот і навіть у неєврея, який служить ідолам.

7. Алтер Ребе пропонує міснагдім прислати представника з усіма їхніми питаннями, якому Ребе все пояснить.

Основні поняття


Попередній:
Глава 24
Розділи «Ігерет га-кодеш» Наступний:
Глава 26

Примітки

  1. ^ Згідно з «Маскіль ле-Ейтан».
  2. ^ «Цваат га-Ріваш», розділ 120.
  3. ^ «Мішне Тора», «Деот» 2:3. Слід зазначити, що багато хто обговорював це місце Рамбама; у книжці «Седер га-Мішна» йому вказано джерело в Гмарі, Шабат, 105б: «Той, хто роздирає свій одяг у гніві, і розбиває свій посуд у гніві, і розкидає свої гроші в гніві, — хай буде в твоїх очах як той, хто служить ідолам», а в респонсах «Яд Елазар», розділ 32, у відповіді, адресованій гаонові раву Цві Хаєсу, написано, що його джерело — у святому Зогарі, розділ «Тецаве», і так само у святому Зогарі, розділ «Берешит».
  4. ^ Суть пояснення в тому, що всі події світу здійснюються Шхіною — тільки вона вдяглася у вигнання. І відповідно його гнів доводить, що він не вірить (хіба що гнів заради заповіді, наприклад щоб утримати товариша від провини, як гнівався Моше-рабейну на синів Агарона.
  5. ^ «Мішне Тора», «Деот» 2:3.
  6. ^ Брахот, 33б.
  7. ^ Бемідбар 31, 13.
  8. ^ І можна сказати, що причина великої розлогості тут у тому, що поняття особливого провидіння, яке пояснюється в цьому посланні, і є основою вчення Бешта та основою всього вчення хасидуту. Це знаходить вияв і в поділі на щоденні уроки, зробленому Ребе Раяцем у календарі «Гайом йом»: у всій «Танії» єдині два місця, в яких збігаються уроки простого року і високосного (крім завершення «Танії»), — це ті, що пояснюють учення Бешта про особливе провидіння.

Повідомити про помилку на цій сторінці