«Лікутей амарим» — розділ 29
| Загальна схема «Танії» (з розбивкою розділів 26-34) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
Розділ 29 — перший розділ у серії розділів книги «Танія», в яких роз'яснюється хибність смутку, що викликає притуплення серця, і порада, як урятуватися від смутку.
Вступ до розділу
Оскільки смутна людина не може перемогти лихе начало, Алтер Ребе[1] заздалегідь дав поради, як позбутися смутку. Але можлива ще одна духовна проблема[2], що зветься притупленням серця.
Притуплення серця, щоправда, не заважає людині бути бейноні[3], але це тяжка хвороба: хоча розумом вона добре розуміє велич Всевишнього, її серце грубе, і споглядання не «проникає» в нього[4] — не впливає на її серце, щоб воно пробудилося в любові, і часом вона також не здатна освятити себе в дозволеному їй.
У цьому розділі та в наступному Алтер Ребе наводить три способи споглядання, як вилікуватися від цієї духовної хвороби, і перший з них роз'яснюється в цьому розділі — присвячувати особливі часи тому, щоб сокрушати своє серце в каятті за свої гріхи, і тим самим усунути смуток зі свого серця.
Основна частина розділу
| Розділ 29 |
|---|
| Розділ 29. Проте ще про одне треба дати пораду душам бейнонімів, у яких часом, і в багато часів, буває притуплення серця, що стало як камінь, і він ніяк не може відкрити своє серце для служіння серцем — це молитва. І також часом він не може воювати з потягом, щоб освячувати себе в дозволеному йому, через тягар у своєму серці. І ось порада, дана у святому Зогарі, де сказав голова єшиви в Ган Едені: «Дерево, в якому не займається світло, — розколюють його» тощо. «Тіло, в якому не займається світло душі, — розбивають його» тощо. Зміст «світла душі»: світло душі і розуму світить не настільки, щоб панувати над матеріальністю тіла. І хоча він розуміє і розмірковує своїм розумом про велич Всевишнього, це не осягається і не прилипає до його мозку настільки, щоб він міг панувати над матеріальністю серця, через їхню матеріальність і грубість. А причина — грубість кліпи, яка підносить себе над світлом святості Б-жественної душі, приховує і затемнює її світло. І тому треба розбити її і принизити до праху, тобто призначати часи, щоб принижувати себе, бути зневаженим у своїх очах, огидним, як написано: «І серце сокрушене» — дух сокрушений — це ситра ахра, яка і є сама людина в бейнонімів, бо життєва душа, що оживлює тіло, — у своїй силі, як від народження, в його серці; виходить, що вона і є сама людина. А про Б-жественну душу в ньому сказано: «Душа, яку Ти дав у мене, чиста вона», — «яку Ти дав у мене» саме, звідки випливає, що сама людина не є чистою душею, окрім як у праведників, у яких навпаки: чиста душа, тобто Б-жественна душа, — це і є людина, а їхнє тіло зветься «плоттю людини». І як вислів Гілеля Старшого його учням: коли він ішов їсти, він казав, що йде зробити милість приниженій і бідній, тобто своєму тілу, бо воно вважалося в нього як чуже, і тому він сказав, що робить йому милість тим, що годує його, бо сам він — не що інше, як одна лише Б-жественна душа, бо лише вона оживлює його тіло і плоть, бо зло, яке було в життєвій душі, вбраній у його кров і плоть, перетворилося на добро і ввійшло воістину у святість Б-жественної душі — у праведників. Але в бейноні, оскільки суть і сутність життєвої тваринної душі від ситра ахра, вбраної в його кров і плоть, не перетворилася на добро, — вона і є сама людина; а якщо так, він далекий від Всевишнього граничною віддаленістю, адже сила жадання в його тваринній душі може жадати також заборонених речей, які проти Його, благословенного, волі, хоча він не бажає вчинити їх воістину на ділі, не доведи Б-г, — тільки вони не огидні йому по-справжньому, як у праведників, як сказано вище, розділ 12. І в цьому він гірший, мерзенніший і огидніший за нечистих тварин, плазунів і повзучих тварин, як сказано вище, і як сказано: «А я черв'як, а не людина» тощо. [І навіть коли в ньому посилюється його Б-жественна душа, щоб пробудити любов до Всевишнього під час молитви, вона не цілком справжня, оскільки минає і проходить після молитви, як сказано вище, наприкінці розділу 13.] І особливо коли він згадає нечистоту своєї душі через гріхи юності та шкоду, яку він завдав у вищих світах, а там це вище за час, і наче він завдав шкоди й осквернився воістину сьогодні, не доведи Б-г; і хоча він уже вчинив належну тшуву, адже головне в тшуві — у серці, а в серці є багато аспектів і щаблів, і все — залежно від того, якою є людина, і від часу та місця, як відомо знавцям. І тому тепер, у цю годину, коли він бачить у собі, що в ньому не займається світло душі, з цього випливає, що сьогодні його тшуву не прийнято і його гріхи розділяють, або що його хочуть підняти до вищої тшуви, з іще більшої глибини серця. І тому сказав Давид: «І гріх мій завжди переді мною». І також той, хто чистий від тяжких гріхів юності, хай візьме до серця виконати вислів святого Зогару — бути з «власників рахунку», тобто звести рахунок зі своєю душею про всі думки, слова і діла, що минули і пройшли від дня його появи на світ дотепер: чи були всі вони з боку святості, чи з боку нечистоти, хай врятує нас Милосердний, тобто всі думки, слова і діла, які не заради Всевишнього, не заради Його волі та служіння Йому, бо такий зміст виразу ситра ахра, як сказано вище [у розділі 6]. І відомо, що щоразу, коли людина думає святі думки, вона стає в цей час колісницею для палат святості, від яких походять ці думки; і так само навпаки — вона стає в цей час нечистою колісницею для палат нечистоти, від яких походять усі лихі думки; і так само в мовленні та дії. Ще хай візьме до серця більшість своїх снів, які — марнота і томління духу, бо його душа не підноситься вгору, і як сказано: «Хто зійде на гору Г-сподню? Чистий руками» тощо, «і ті лихі сторони приходять і прилипають до нього і повідомляють йому уві сні мирські речі» тощо, «а часом глузують з нього, і показують йому неправдиві речі, і мучать його уві сні» тощо, як сказано в Зогарі, Ваїкра [аркуш 25а і 25б], див. там докладно. І ось, що більше він заглиблюватиметься в ці предмети у своїй думці, а також у своєму вивченні книжок, щоб його серце було сокрушене в ньому і він був зневаженим у своїх очах, огидним, як написано, — гранично огидним, і воістину зневажати своє життя, — тим самим він зневажає і принижує ситра ахра, і принижує її до праху, і скидає її з її величі, пихи й гордині, якою вона підносить себе над світлом святості Б-жественної душі, щоб затемнити її світло. І також хай громить на неї гнівним, грізним голосом, щоб принизити її, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Завжди хай людина збуджує добре начало проти лихого начала, як сказано: „Тремтіть“» тощо, тобто гніватися на тваринну душу, тобто на своє лихе начало, гнівним, грізним голосом у своїй думці, кажучи йому: «Ти злий, і нечестивий, і мерзенний, і огидний, і гидкий» тощо — усіма іменами, якими по праву назвали його наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, — «доки ти приховуватимеш від мене світло Ейн Соф, благословенний Він, що наповнює всі світи, яке було, є і буде однаково і в цьому місці, де я перебуваю, як було світло Ейн Соф, благословенний Він, одне до того, як був сотворений світ, без жодної зміни, як сказано: „Я, Г-сподь, не змінився“, бо Він вище за час тощо; а ти, гидкий, тощо, заперечуєш істину, видиму очима, — що все перед Ним воістину як ніщо, у справжній істині, в аспекті чуттєвого бачення». І ось, цим він допоможе своїй Б-жественній душі, щоб просвітити її очі істиною єдності світла Ейн Соф, у чуттєвому баченні, а не в аспекті самого лише слухання і розуміння, як сказано в іншому місці, що це корінь усього служіння. А причина в тому, що насправді в ситра ахра немає зовсім жодної реальності, і тому її уподібнено до темряви, в якій немає зовсім жодної реальності і яка сама собою відступає перед світлом. І так ситра ахра: хоча в ній багато життєвості, щоб оживлювати всіх нечистих тварин, і душі народів-ідолопоклонників, і також тваринну душу в Ізраїлі, як сказано вище, — проте вся її життєвість не від неї самої, не доведи Б-г, а з боку святості, як сказано вище; і тому вона цілковито скасовується перед святістю, як скасовується темрява перед матеріальним світлом, — тільки щодо святості Б-жественної душі в людині Святий, благословенний Він, дав їй дозвіл і можливість підносити себе проти неї, щоб людина пробудилася здолати її і принизити її за допомогою смирення і приниженості свого духу та того, що вона зневажена у своїх очах, огидна; і пробудженням знизу — пробудження згори, щоб справдилося сказане: «Звідти скину тебе, — слово Г-сподне», тобто Він відбирає в неї її владу і її можливість і вилучає в неї силу і дозвіл, які дав їй, щоб підносити себе проти світла святості Б-жественної душі, і тоді вона сама собою скасовується і відступає, як скасовується темрява перед матеріальним світлом. І як ми знаходимо це явно в Торі щодо розвідників: спочатку вони сказали: «Бо він сильніший за нас» — не читай «за нас» тощо, бо вони не вірили у всемогутність Всевишнього; а потім знову сказали: «Ось ми, і піднімемося» тощо. Звідки ж повернулася і прийшла до них віра у всемогутність Всевишнього? Адже Моше, учитель наш, мир йому, не показав їм у проміжку жодного знамення і чуда про це, а лише сказав їм, як Всевишній розгнівався на них і поклявся не приводити їх до країни. І чим це допомогло б їм, якби вони не вірили у всемогутність Всевишнього, не доведи Б-г, підкорити 31 царя, і через це зовсім не хотіли входити до країни? Але, безсумнівно, це тому, що самі євреї — віруючі, сини віруючих, тільки ситра ахра, вбрана в їхнє тіло, піднесла себе над світлом святості їхньої Б-жественної душі у своїй пихатості й гордині, з нахабством, без глузду й розуму. І тому, щойно Всевишній розгнівався на них і загримів гнівним, грізним голосом: «Доки цій злій громаді» тощо, «у цій пустелі впадуть ваші трупи» тощо, «Я, Г-сподь, сказав: так Я зроблю всій цій злій громаді» тощо, — і коли вони почули ці суворі слова, скорилося і сокрушилося їхнє серце всередині них, як написано: «І народ дуже засмутився», — ситра ахра сама собою впала зі своєї влади, гордині та пихатості, а самі євреї — віруючі. І з цього може навчитися кожна людина, якій приходять у думки сумніви у вірі, що це лише слова духу ситра ахра, яка підносить себе над її душею, але самі євреї — віруючі тощо. І також у самої ситра ахра немає зовсім жодних сумнівів у вірі, тільки їй дано дозвіл бентежити людину словами неправди й обману, щоб примножити її нагороду, як спокуси блудниці, звернені до царського сина, неправдою й обманом з дозволу царя, як сказано у святому Зогарі: |
Підсумки розділу
На початку розділу Алтер Ребе пояснює суть хвороби, що зветься «притуплення серця», а потім дає їй два «ліки»:
- Сокрушати себе.
- Громити на ситра ахра голосом галасу і гніву, щоб принизити її.
Сокрушення себе[5] — у три етапи:
- Його здатність жадати забороненого (навіть якщо на ділі він не спіткнувся) свідчить, що він гірший і мерзенніший за плазунів і повзучих тварин[6].
- Гірше за це: сказане вище — не з його вибору, але:
А друга порада — пробудити у своєму серці гнів на нахабство[9] ситра ахра, яка підноситься і затемнює йому світло Б-жественної душі.
Основні поняття розділу
Примітки
- ^ У трьох попередніх розділах
- ^ Яке не пов'язане з радістю. Цілком можливо, що людина піднялася до щабля бейноні, і її служіння — у великій радості, і проте вона страждає від «притуплення серця».
- ^ Тобто людина, яка ніколи не спотикається в гріху і не нехтує заповіддю, і суть її докладно роз'яснюється в розділі 12 і в розділі 13.
- ^ Оскільки людину створено так, що «мозок панує над серцем», — як у матеріальному думка про жадання відразу породжує жадання на ділі, так має бути й у духовному.
- ^ Перший спосіб споглядання.
- ^ І навіть якщо він спіткнувся і вчинив тшуву — притуплення серця свідчить, що його тшуви недостатньо.
- ^ І отримував свою життєвість з палат нечистоти.
- ^ Мало того, що йому не розкривають уві сні таємниці Тори, — йому ще й завдають страждань.
- ^ Ситра ахра зветься «нахабною», бо істина в тому, що в ній немає жодної реальності. Те, що людині здається, ніби тваринна душа дуже сильна, — цілковита неправда.
| Попередній: Розділ 28 |
Розділи «Лікутей амарим» | Наступний: Розділ 30 |