Перейти до вмісту

«Лікутей амарим» — розділ 29

Матеріал з Хабадпедії
Загальна схема «Танії» (з розбивкою розділів 26-34)

Перед тобою загальна карта тем, що роз'яснюються в книзі «Танія», у вигляді блок-схеми.
У цій схемі докладно подано гілку порад у служінні Всевишньому (розділи 26–34), у третьому рядку містяться посилання на решту гілок.


 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бо дуже близьке до тебе слово це
в устах твоїх і в серці твоєму
— щоб виконувати його

(Дварім, 30:14)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння серця
«Бо дуже близьке до тебе слово це: в устах твоїх і в серці твоєму»

(розділи 1–34)
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння дією
Виконання заповідей із любові й трепету

(розділи 35–53)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бейноні
Розділи 1–12
 
Служіння бейноні
Розділи 13–25
 
Поради в служінні Б-гу
Розділи 26–34
 
Оселя в нижніх світах
Розділи 35–40
 
Любов до Б-га
Розділи 41–50
 
Перевага дії в матеріальному
Розділи 51–53


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Поради в служінні Всевишньому
Розділи 26–34
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Як позбутися смутку
Розділи 26–28
 
 
 
 
 
 
 
Як позбутися притуплення серця
Розділи 29–30
 
 
 
 
 
 
Як перебувати в радості
Розділи 31–34
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Що походить від світських і небесних справ
Розділ 26
 
Що походить від помислів і пристрастей протягом дня
Розділ 27
 
Що походить від сторонніх думок під час молитви
Розділ 28
 
Сокрушати себе
Розділ 29
 
Бути смиренним перед іншими
Розділ 30
 
Радість від подолання лихого начала
Розділ 31
 
Агават Ісраель
Вставка в дужках, не пов'язана з ходом пояснення вірша «Бо близько» — розділ 32
 
Радість, що наближає до Всевишнього
Розділ 33
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Втілення шляхів радості в дію через виконання Тори і заповідей
Розділ 34
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

Розділ 29 — перший розділ у серії розділів книги «Танія», в яких роз'яснюється хибність смутку, що викликає притуплення серця, і порада, як урятуватися від смутку.

Вступ до розділу

Оскільки смутна людина не може перемогти лихе начало, Алтер Ребе[1] заздалегідь дав поради, як позбутися смутку. Але можлива ще одна духовна проблема[2], що зветься притупленням серця.

Притуплення серця, щоправда, не заважає людині бути бейноні[3], але це тяжка хвороба: хоча розумом вона добре розуміє велич Всевишнього, її серце грубе, і споглядання не «проникає» в нього[4] — не впливає на її серце, щоб воно пробудилося в любові, і часом вона також не здатна освятити себе в дозволеному їй.

У цьому розділі та в наступному Алтер Ребе наводить три способи споглядання, як вилікуватися від цієї духовної хвороби, і перший з них роз'яснюється в цьому розділі — присвячувати особливі часи тому, щоб сокрушати своє серце в каятті за свої гріхи, і тим самим усунути смуток зі свого серця.

Основна частина розділу

Розділ 29
Розділ 29. Проте ще про одне треба дати пораду душам бейнонімів, у яких часом, і в багато часів, буває притуплення серця, що стало як камінь, і він ніяк не може відкрити своє серце для служіння серцем — це молитва. І також часом він не може воювати з потягом, щоб освячувати себе в дозволеному йому, через тягар у своєму серці. І ось порада, дана у святому Зогарі, де сказав голова єшиви в Ган Едені: «Дерево, в якому не займається світло, — розколюють його» тощо. «Тіло, в якому не займається світло душі, — розбивають його» тощо. Зміст «світла душі»: світло душі і розуму світить не настільки, щоб панувати над матеріальністю тіла. І хоча він розуміє і розмірковує своїм розумом про велич Всевишнього, це не осягається і не прилипає до його мозку настільки, щоб він міг панувати над матеріальністю серця, через їхню матеріальність і грубість. А причина — грубість кліпи, яка підносить себе над світлом святості Б-жественної душі, приховує і затемнює її світло. І тому треба розбити її і принизити до праху, тобто призначати часи, щоб принижувати себе, бути зневаженим у своїх очах, огидним, як написано: «І серце сокрушене» — дух сокрушений — це ситра ахра, яка і є сама людина в бейнонімів, бо життєва душа, що оживлює тіло, — у своїй силі, як від народження, в його серці; виходить, що вона і є сама людина. А про Б-жественну душу в ньому сказано: «Душа, яку Ти дав у мене, чиста вона», — «яку Ти дав у мене» саме, звідки випливає, що сама людина не є чистою душею, окрім як у праведників, у яких навпаки: чиста душа, тобто Б-жественна душа, — це і є людина, а їхнє тіло зветься «плоттю людини». І як вислів Гілеля Старшого його учням: коли він ішов їсти, він казав, що йде зробити милість приниженій і бідній, тобто своєму тілу, бо воно вважалося в нього як чуже, і тому він сказав, що робить йому милість тим, що годує його, бо сам він — не що інше, як одна лише Б-жественна душа, бо лише вона оживлює його тіло і плоть, бо зло, яке було в життєвій душі, вбраній у його кров і плоть, перетворилося на добро і ввійшло воістину у святість Б-жественної душі — у праведників. Але в бейноні, оскільки суть і сутність життєвої тваринної душі від ситра ахра, вбраної в його кров і плоть, не перетворилася на добро, — вона і є сама людина; а якщо так, він далекий від Всевишнього граничною віддаленістю, адже сила жадання в його тваринній душі може жадати також заборонених речей, які проти Його, благословенного, волі, хоча він не бажає вчинити їх воістину на ділі, не доведи Б-г, — тільки вони не огидні йому по-справжньому, як у праведників, як сказано вище, розділ 12. І в цьому він гірший, мерзенніший і огидніший за нечистих тварин, плазунів і повзучих тварин, як сказано вище, і як сказано: «А я черв'як, а не людина» тощо. [І навіть коли в ньому посилюється його Б-жественна душа, щоб пробудити любов до Всевишнього під час молитви, вона не цілком справжня, оскільки минає і проходить після молитви, як сказано вище, наприкінці розділу 13.] І особливо коли він згадає нечистоту своєї душі через гріхи юності та шкоду, яку він завдав у вищих світах, а там це вище за час, і наче він завдав шкоди й осквернився воістину сьогодні, не доведи Б-г; і хоча він уже вчинив належну тшуву, адже головне в тшуві — у серці, а в серці є багато аспектів і щаблів, і все — залежно від того, якою є людина, і від часу та місця, як відомо знавцям. І тому тепер, у цю годину, коли він бачить у собі, що в ньому не займається світло душі, з цього випливає, що сьогодні його тшуву не прийнято і його гріхи розділяють, або що його хочуть підняти до вищої тшуви, з іще більшої глибини серця. І тому сказав Давид: «І гріх мій завжди переді мною». І також той, хто чистий від тяжких гріхів юності, хай візьме до серця виконати вислів святого Зогару — бути з «власників рахунку», тобто звести рахунок зі своєю душею про всі думки, слова і діла, що минули і пройшли від дня його появи на світ дотепер: чи були всі вони з боку святості, чи з боку нечистоти, хай врятує нас Милосердний, тобто всі думки, слова і діла, які не заради Всевишнього, не заради Його волі та служіння Йому, бо такий зміст виразу ситра ахра, як сказано вище [у розділі 6]. І відомо, що щоразу, коли людина думає святі думки, вона стає в цей час колісницею для палат святості, від яких походять ці думки; і так само навпаки — вона стає в цей час нечистою колісницею для палат нечистоти, від яких походять усі лихі думки; і так само в мовленні та дії. Ще хай візьме до серця більшість своїх снів, які — марнота і томління духу, бо його душа не підноситься вгору, і як сказано: «Хто зійде на гору Г-сподню? Чистий руками» тощо, «і ті лихі сторони приходять і прилипають до нього і повідомляють йому уві сні мирські речі» тощо, «а часом глузують з нього, і показують йому неправдиві речі, і мучать його уві сні» тощо, як сказано в Зогарі, Ваїкра [аркуш 25а і 25б], див. там докладно. І ось, що більше він заглиблюватиметься в ці предмети у своїй думці, а також у своєму вивченні книжок, щоб його серце було сокрушене в ньому і він був зневаженим у своїх очах, огидним, як написано, — гранично огидним, і воістину зневажати своє життя, — тим самим він зневажає і принижує ситра ахра, і принижує її до праху, і скидає її з її величі, пихи й гордині, якою вона підносить себе над світлом святості Б-жественної душі, щоб затемнити її світло. І також хай громить на неї гнівним, грізним голосом, щоб принизити її, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Завжди хай людина збуджує добре начало проти лихого начала, як сказано: „Тремтіть“» тощо, тобто гніватися на тваринну душу, тобто на своє лихе начало, гнівним, грізним голосом у своїй думці, кажучи йому: «Ти злий, і нечестивий, і мерзенний, і огидний, і гидкий» тощо — усіма іменами, якими по праву назвали його наші мудреці, благословенна їхня пам'ять, — «доки ти приховуватимеш від мене світло Ейн Соф, благословенний Він, що наповнює всі світи, яке було, є і буде однаково і в цьому місці, де я перебуваю, як було світло Ейн Соф, благословенний Він, одне до того, як був сотворений світ, без жодної зміни, як сказано: „Я, Г-сподь, не змінився“, бо Він вище за час тощо; а ти, гидкий, тощо, заперечуєш істину, видиму очима, — що все перед Ним воістину як ніщо, у справжній істині, в аспекті чуттєвого бачення». І ось, цим він допоможе своїй Б-жественній душі, щоб просвітити її очі істиною єдності світла Ейн Соф, у чуттєвому баченні, а не в аспекті самого лише слухання і розуміння, як сказано в іншому місці, що це корінь усього служіння. А причина в тому, що насправді в ситра ахра немає зовсім жодної реальності, і тому її уподібнено до темряви, в якій немає зовсім жодної реальності і яка сама собою відступає перед світлом. І так ситра ахра: хоча в ній багато життєвості, щоб оживлювати всіх нечистих тварин, і душі народів-ідолопоклонників, і також тваринну душу в Ізраїлі, як сказано вище, — проте вся її життєвість не від неї самої, не доведи Б-г, а з боку святості, як сказано вище; і тому вона цілковито скасовується перед святістю, як скасовується темрява перед матеріальним світлом, — тільки щодо святості Б-жественної душі в людині Святий, благословенний Він, дав їй дозвіл і можливість підносити себе проти неї, щоб людина пробудилася здолати її і принизити її за допомогою смирення і приниженості свого духу та того, що вона зневажена у своїх очах, огидна; і пробудженням знизу — пробудження згори, щоб справдилося сказане: «Звідти скину тебе, — слово Г-сподне», тобто Він відбирає в неї її владу і її можливість і вилучає в неї силу і дозвіл, які дав їй, щоб підносити себе проти світла святості Б-жественної душі, і тоді вона сама собою скасовується і відступає, як скасовується темрява перед матеріальним світлом. І як ми знаходимо це явно в Торі щодо розвідників: спочатку вони сказали: «Бо він сильніший за нас» — не читай «за нас» тощо, бо вони не вірили у всемогутність Всевишнього; а потім знову сказали: «Ось ми, і піднімемося» тощо. Звідки ж повернулася і прийшла до них віра у всемогутність Всевишнього? Адже Моше, учитель наш, мир йому, не показав їм у проміжку жодного знамення і чуда про це, а лише сказав їм, як Всевишній розгнівався на них і поклявся не приводити їх до країни. І чим це допомогло б їм, якби вони не вірили у всемогутність Всевишнього, не доведи Б-г, підкорити 31 царя, і через це зовсім не хотіли входити до країни? Але, безсумнівно, це тому, що самі євреї — віруючі, сини віруючих, тільки ситра ахра, вбрана в їхнє тіло, піднесла себе над світлом святості їхньої Б-жественної душі у своїй пихатості й гордині, з нахабством, без глузду й розуму. І тому, щойно Всевишній розгнівався на них і загримів гнівним, грізним голосом: «Доки цій злій громаді» тощо, «у цій пустелі впадуть ваші трупи» тощо, «Я, Г-сподь, сказав: так Я зроблю всій цій злій громаді» тощо, — і коли вони почули ці суворі слова, скорилося і сокрушилося їхнє серце всередині них, як написано: «І народ дуже засмутився», — ситра ахра сама собою впала зі своєї влади, гордині та пихатості, а самі євреї — віруючі. І з цього може навчитися кожна людина, якій приходять у думки сумніви у вірі, що це лише слова духу ситра ахра, яка підносить себе над її душею, але самі євреї — віруючі тощо. І також у самої ситра ахра немає зовсім жодних сумнівів у вірі, тільки їй дано дозвіл бентежити людину словами неправди й обману, щоб примножити її нагороду, як спокуси блудниці, звернені до царського сина, неправдою й обманом з дозволу царя, як сказано у святому Зогарі:

Підсумки розділу

На початку розділу Алтер Ребе пояснює суть хвороби, що зветься «притуплення серця», а потім дає їй два «ліки»:

  1. Сокрушати себе.
  2. Громити на ситра ахра голосом галасу і гніву, щоб принизити її.

Сокрушення себе[5] — у три етапи:

  1. Його здатність жадати забороненого (навіть якщо на ділі він не спіткнувся) свідчить, що він гірший і мерзенніший за плазунів і повзучих тварин[6].
Гірше за це: сказане вище — не з його вибору, але:
  1. Хай поміркує, скільки думок, слів і діл було в нього з його вибору, в яких він не мав на увазі служіння Всевишньому[7].
  2. Хай поміркує, що якби він був «чистий руками і непорочний серцем», його сни були б від святості, а в нього, можливо, навіть гірше за це[8].

А друга порада — пробудити у своєму серці гнів на нахабство[9] ситра ахра, яка підноситься і затемнює йому світло Б-жественної душі.

Основні поняття розділу

Примітки

  1. ^ У трьох попередніх розділах
  2. ^ Яке не пов'язане з радістю. Цілком можливо, що людина піднялася до щабля бейноні, і її служіння — у великій радості, і проте вона страждає від «притуплення серця».
  3. ^ Тобто людина, яка ніколи не спотикається в гріху і не нехтує заповіддю, і суть її докладно роз'яснюється в розділі 12 і в розділі 13.
  4. ^ Оскільки людину створено так, що «мозок панує над серцем», — як у матеріальному думка про жадання відразу породжує жадання на ділі, так має бути й у духовному.
  5. ^ Перший спосіб споглядання.
  6. ^ І навіть якщо він спіткнувся і вчинив тшуву — притуплення серця свідчить, що його тшуви недостатньо.
  7. ^ І отримував свою життєвість з палат нечистоти.
  8. ^ Мало того, що йому не розкривають уві сні таємниці Тори, — йому ще й завдають страждань.
  9. ^ Ситра ахра зветься «нахабною», бо істина в тому, що в ній немає жодної реальності. Те, що людині здається, ніби тваринна душа дуже сильна, — цілковита неправда.
Попередній:
Розділ 28
Розділи «Лікутей амарим» Наступний:
Розділ 30

Повідомити про помилку на цій сторінці