Перейти до вмісту

«Ігерет га-кодеш» — розділ 6

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

«Ігерет га-кодеш» 6 «Зорея цдака сехар емет» — «Тітен емет ле-Яаков»

Вступ

Цей лист додає до попереднього, що цдака не лише розкриває внутрішню суть серця, а й здатна привести до любові з насолодами. Але щоб зрозуміти це, треба спершу пояснити, хто такий Яаков, яку істину вирощує для нього цдака[1] і що таке сівба.

Текст листа

Лист 6

6. «Той, хто сіє цдаку, — нагорода істини» (у «Мішлей» 11). Значення: нагорода за сівбу цдаки — це якість істини. І написано: «дай істину Яакову», і хвалу Святому, благословенний Він, викладає пророк тощо, як наводиться у святому Зогарі. Значення: Святий, благословенний Він, — Той, Хто дає якість істини Яакову. І слід зрозуміти: хіба немає істини в Яакові, не доведи Б-же, доки Святий, благословенний Він, не дасть її йому згори?

Але ось відомо, що якість Яакова — якість милосердя, а служіння Г-сподові в якості милосердя — це те, що приходить від пробудження великого милосердя в серці людини до іскри Б-жественності, що в її душі, віддаленій від світла лику Г-спода, коли вона йде в темряві марнот світу. І пробудження цього милосердя приходить від розуміння і знання величі Г-спода: як навіть світи вищі, вище й вище, без кінця, вважаються перед Ним воістину нічим, бо весь їхній вилив і вся їхня життєвість — лише від сяйва і світіння однієї букви Імені Його, благословенного, як сказано: буквою «йуд» створено прийдешній світ тощо. І ось у цьому сяйві і світінні, яке є поширенням життєвості від Імені Його, благословенного, щоб оживляти вищих і нижчих, — у ньому є відмінність і різниця між вищими і нижчими, бо цей світ створено буквою «гей» тощо; і так само всі відмінності частковостей у кожному світі — відповідно до відмінностей сполучень букв; і так само відмінності часів у минулому, теперішньому і майбутньому, і відмінності всіх подій у зміні часів — усе від відмінностей сполучень букв, які і є притяганням життєвості від якостей Його, хай благословиться Ім'я Його (як наводиться в «Лікутей амарим», ч. 2, розд. 11). Але щодо сутності Його і єства Його, благословенного, написано: «Я, Г-сподь, не змінився» — ні в аспекті відмінностей сходження від висот щаблів і до самого низу, бо як Він, благословенний, перебуває у вищих, так Він воістину рівною мірою і в нижчих (і як я написав у «Лікутей амарим», ч. 1, розд. 51), ні в аспекті відмінностей часу, бо як був Він один, єдиний і єдинственний, до шести днів творення, так Він і нині, після створення. І це тому, що все як ніщо і цілковита відсутність воістину щодо сутності Його і єства Його, — подібно до однієї букви з мови людини або навіть з її думки щодо всієї сутності розумної душі та її єства, на кшталт притчі, щоб заспокоїти вухо; а воістину «немає порівняння з Тобою» — написано, і як я написав в іншому місці (у «Лікутей амарим», ч. 2, розд. 9), дивись там. І це те, що ми кажемо: «Царю, піднесений один споконвіку», — значення: як споконвіку, до створення, був Він один, так і нині Він піднесений тощо, «і звеличується від днів світу», значення: що Він високий і піднесений вище й вище від аспекту часу, що зветься іменем «дні світу»; і це тому, що життєвість усіх днів світу — лише від аспекту Царя тощо, і як я написав в іншому місці. А якщо так, то милосердя велике вельми й вельми до іскри, що мешкає в тілі темному і похмурому, машха де-хівья, схильному приймати нечистоту і осквернятися всіма пожаданнями, хай врятує нас Милосердний, якби не Святий, благословенний Він, що захищає її і дає їй силу і міць воювати з тілом та його пожаданнями й перемагати їх. І це те, що ми кажемо: «Владико могутності нашої» тощо, «щите спасіння нашого» тощо.

І ось відомо, що є два види дхілу і рхіму: перші — це ті, що народжуються з розуміння і Даат у величі Всевишнього і в речах, які приводять до любові до Всевишнього і трепету перед Ним; а останні — це ті, що приходять потім згори в аспекті дару, і як я писав в іншому місці про вірш «служіння-дар дам вам — ваше священство», що це атрибут любові, і так само в трепеті. І ось, звісно, немає зовсім жодного порівняння між першими, які є породженням створеного розуму, і останніми, які від Творця, благословенне Його ім'я. І тому саме вони називаються «істиною», бо печать Святого, благословенний Він, — істина, бо Він — істинна істина, і вся істина, що в творіннях, вважається нічим перед Ним. Але який шлях, щоб людина удостоїлася істини Всевишнього? Це завдяки тому, що вона пробудить велике милосердя перед Всевишнім до іскри, що в її душі, — а це атрибут Яакова, «що проходить від краю до краю», тобто від найвищих висот до самого низу, — щоб притягнути істину Всевишнього в цей низький, темний світ, і як написано: «бо, коли я сиджу в темряві, Всевишній — світло мені», і це «бо велика до нас милість Його» тощо. Але пробудження великого милосердя перед Всевишнім має бути також в істині; і навіть коли воно в його істині — як може він своєю істиною пробудити вище милосердя з істини Всевишнього? Але порада для цього — атрибут цдаки, який є атрибутом милосердя до того, хто не має нічого свого, — оживляти дух смиренних тощо. І через ітарута ді-лтата — ітарута ді-лейла: Всевишній пробуджує сплячих і будить дрімотних — це аспекти великого милосердя і вищих хасадім, прихованих, щоб вийшли з прихованості в розкриття і велике осяяння, щоб світити світлом життя — істиною Всевишнього навіки. (І це) [І це те] — вираз «посів», сказаний про цдаку: виростити вищу істину, істину Всевишнього. І особливо в цдаці та істинному хеседі, які чинять для Святої Землі, хай буде вона відбудована і утверджена незабаром, у наші дні, амінь, — щоб справдилося написане: «Істина із землі виросте», завдяки посіву цдаки в ній; а хесед і велике милосердя, що збираються і накопичуються в ній, пробуджують також вищі хасадім, сховані й приховані (в іншій версії в ній), як наводиться: «які Ти приховав» тощо, — щоб утвердити і звести її. І це те, що написано: «Праведністю будеш утверджена»:


Підсумки

  • Тема Яакова в служінні Всевишньому — пробуджувати милосердя до іскри Б-жественності у своїй душі (яка зійшла настільки, що може прийняти нечистоту і осквернитися всіма пристрастями).
  • Тема істини — це вічність. Істина людини розкривається, коли вона насолоджується. Лише коли насолода людини — у Б-жественності, її любов і трепет будуть постійними.
І як приходять до цього — адже насолода Б-жественністю непорівнянна зі служінням людини?
У владі сівби (милосердя до бідного, цдаки) — виростити насолоду. (Як матеріальна сівба, що вирощує щось непорівнянне.)

Основні поняття

Зовнішні посилання


Попередній:
Розділ 5
Розділи «Ігерет га-кодеш» Наступний:
Розділ 7

Примітки

  1. ^ Невже в нього немає?

Повідомити про помилку на цій сторінці