Перейти до вмісту

Насолода

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: переповнена цитатами й неточна.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.
Цю статтю необхідно відредагувати. Причина: переповнена цитатами й неточна.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, у редагуванні статті немає потреби, шаблон можна видалити.

Насолода — найглибша і найпіднесеніша сила в душі, і вона становить внутрішній бік волі.

Загалом ця сила поділяється на два види: а) складена насолода, яка минуща і зникає, але й життєвість, що в цій насолоді, — теж від Б-жественної іскри; б) проста насолода, яка вічна і сутня.

Сила насолоди

Душа людини поділяється на десять сил, що відповідають десяти сфірот угорі, і вони сходять від них. Вище цих десяти сил є сила волі і сила насолоди, які є навколишніми силами і пов'язані із самістю душі; і в цьому причина того, що людина не може пояснити, чому вона хоче саме цієї речі, а не іншої, або чому вона насолоджується саме певним предметом, а не іншим, — оскільки воля і насолода вищі за силу розуму і пов'язані з самою сутністю душі.

У хасидуті роз'яснюється, що воля і насолода — паралельні сили, і насолода є внутрішнім боком волі, тобто людина хоче певної речі тому, що вона додає їй досконалості в душі, і, коли заповнюється нестача, у неї виникає насолода.

Ці сили відповідають у вищих сфірот сфірі Кетер, яка вища за десять сфірот і є їхнім джерелом; і про неї теж роз'яснюється в хасидуті, що вона поділяється на зовнішній бік Кетеру і внутрішній бік Кетеру.

Джерело насолоди

Святий, благословенний Він, — джерело насолод, як роз'яснюється у вірші «Бо з Тобою джерело життя» — джерело насолод.

А зміст «джерела насолод» такий: ця насолода не така, як насолода внизу, що походить від речі поза нею, коли насолоджуються якоюсь приємною стравою або вивченням якоїсь мудрості. Бо нагорі, у Ньому, благословенному, не так, адже немає нічого поза Ним, але — Він Сам, так би мовити, джерело насолод.

І оскільки ця насолода самісна, зовсім не від речі поза Ним, а річ, існування якої від самої сутності Його, то немає їй жодної подоби в насолодах, що є у світі, і вони зовсім не одного з нею розряду й виду. Тому цей ступінь надзвичайно високий, навіть вищий за Вищу Хохму. Бо і в Хохмі є поєднання двох ступенів — хохми і тієї насолоди, що є в хохмі; а коли так, то ця насолода, що в хохмі, зовсім не порівнянна з самою сутністю насолоди, яка проста в граничній простоті[1].

Два види насолод

" Мій батько, Адмор, пише в одному зі своїх маамарім: «Від душевної насолоди Б-жественністю може виникнути від цього повнота в тілі. Кажуть про рава Нахума з Чорнобиля, що він був огрядний тілом від відповіді „Амен, єгей шмей раба“». "

– «Гайом йом», 15 тамуза

" .. Навіть малоцінні речі з насолод світу заважають бути відданим і присвяченим наметові Тори. "

– «Гайом йом», 1 тамуза

Той, хто виконує якусь роботу або говорить якесь слово, — необхідно сказати, що є в нього якась насолода в душі, через яку він пробудився бути тим, хто працює і діє, чи говорити слово; тільки вона прихована й одягнена в його розум і мідот, які поширюються в дії чи в мові, бо в усякій дії і мові є якийсь розум та обґрунтування, що передують їй, і в тому розумі прихована насолода, і вона зовсім не розкривається, доки він ще зайнятий посеред дії чи посеред мови, а лише коли він завершив свою дію або завершив справу.

Наприклад: той, хто будує розкішну будівлю, — це тому, що спало йому на волю, що від цієї будівлі він отримає задоволення і насолоду; але потім, коли він починає будувати й обтяжує свій розум і свою думку потребами будівництва, — доки він ще зайнятий своєю дією, розумом своїм і мідот своїми у справі будівництва, не помітна і не видна насолода, яка прийде до нього від цього; але після того як він завершив усе і дивиться на красу роботи, і вона до вподоби в його очах, бо зроблена за його волею, щоб затриматися саме в такий спосіб, — тоді помітна і розкрита його насолода, заради якої він почав будувати будівлю. Приклад, подібний до цього, є і в мові: коли він говорить слова розуму й мудрості, щоб добре пояснити зі смаком і розумінням іншому нові осягнення, — доки він ще зайнятий посеред мови, не помітна і не розкрита насолода, якою він насолоджується від доброти пояснення, яким він пояснив розум у своїх словах, а лише після того, як він завершив усі свої слова і вдивляється, як добре він говорив і пояснював осягнуване, — тоді він отримує велику насолоду від того, що добре виклав. І виходить, що, доки він діяв і говорив, насолода була в ньому прихована, а після його завершення розкрилася, і головна насолода — саме від дії та мови. Згідно з цим зрозуміло, що, коли людина насолоджується добротою своєї справи або добротою своїх слів, насолода, яка в справі й мові, — це те, що походить і розкривається шляхом сходження; і тут є дві речі: перша — піднесення розуму і думки, які були одягнені в дію і мову і під час завершення дії піднімаються в його сутність; а друга — ступінь розкриття насолоди, яка сходить, і походить, і розкривається, щоб насолоджуватися всім, що він зробив.

І ось, у тому, що він насолоджується тим, що добре зробив і добре сказав, є дві речі:

а. Що він вдивляється в доброту дії і доброту мови й насолоджується роботою і справою.

б. Що цей ступінь насолоди — те, що він отримує насолоду й тішиться тим, що добре зробив і добре сказав, — викликає також і розкриття насолоди із самої сутності сили насолоди, яка є в душі, так що відбувається велике поширення насолоди. І це видно наочно: людина тішиться і прогулюється в розкішній будівлі, коли завершила її за бажанням душі своєї тощо, і та прогулянка й утіха викликають у неї потім насолоду і радість більшою мірою, ніж личило б насолоджуватися від самої лише будівлі. І це не що інше, як те, що насолода від усього, що вона зробила, викликала розкриття з внутрішнього боку душі, який є ступенем насолоди і радості, бо всяка радість є розкриттям внутрішнього боку[2].

Радість і насолода

У мові мудреців існує розрізнення між поняттями «онег Шабат» і «сімхат Йом-тов», і відмінність між цими виразами відображає як відмінність у внутрішньому змісті між радістю й насолодою, так і відмінність між Шабатом і Йом-товом. Тоді як радість — це зовнішній вияв почуття, рух поширення і піднесення, помітний назовні: радісна людина нерідко схвильована, співає, а часом і танцює, — насолода є глибшим ступенем у душі, що ототожнюється із зосередженням душі всередину, і виявляється вона в спокої, безтурботності та внутрішній зосередженості на точці насолоди. «Онег Шабат» виявляється в неробленні, у припиненні праці і в тихому духовному піднесенні, у якому людина «спочиває» від буденних справ і насолоджується своєю духовною близькістю до свого кореня.

З цього розрізнення випливає, що, хоча в радості Йом-тову помітна більша радість назовні, Шабат у багатьох відношеннях вважається вищим ступенем — ступенем насолоди[3].

Внутрішнє і зовнішнє

Внутрішній бік сили насолоди, яка в душі людини, — це те, що вона насолоджується тим, від чого в неї є насолода, як, наприклад, від осягнення нового розуму тощо; а ступінь зовнішнього боку і зворотного боку сили і ступеня насолоди, що в ній, — це ступінь сили волі, яка в ній, яка хоче того, чого хоче, тобто речі, яка не є стражданням, бо страждання — протилежність насолоди[4].

Див. також

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці