«Ігерет га-тшува» — розділ 7
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
Розділ 7 — Шлях істини та прямоти до нижньої тшуви
Вступ до розділу
У попередніх розділах було пояснено, що тшува повертає вплив святості на його місце[1], а в цьому розділі буде пояснено, як чинять тшуву[2].
Основна частина розділу
| Розділ 7 |
|---|
| Розділ 7. Однак шлях істини і прямоти до ступеня нижньої тшуви — нижньої «гей», згаданої вище, — це, загалом, дві речі. Перша — пробудити вище милосердя з Джерела милосердя на свою нешаму і Б-жественну душу, що впала з високого даху — Життя всякого життя, благословенний Він, — у глибоку яму, тобто в чертоги нечистоти й ситра ахра. І на її джерело в Джерелі життя — це Ім'я Гаває, благословенний Він, як сказано: «І хай повернеться до Гаває, і Він змилується над ним». Пояснення: пробудити милосердя на вплив Імені Гаває, благословенний Він, який зійшов і опустився в нечисті чертоги ситра ахра, щоб оживляти їх, через діяння людини, її хитрощі й лихі думки, як сказано: «Цар полонений у жолобах» — у жолобах мозку тощо, — це ступінь вигнання Шхіни, як сказано вище. І час, придатний для цього, — під час «Тікун хацот», як написано в сідурі в примітці, див. там докладно. І це те, що сказано там: «Упав вінець з нашої голови, горе нам, бо ми згрішили». Тому Святий, благословенний Він, називається «приниженим Царем» у «Піркей гейхалот», як написав Рамак, благословенної пам'яті, бо немає приниження більшого за це. І особливо коли розумний вдумається у велич Ейн Софа, благословенний Він, Мемале коль алмін і Совев коль алмін, — кожен за мірою свого розуму й розуміння, — він дуже й дуже гірко сокрушатиметься через це: А друга — розбити й упокорити кліпу та ситра ахра, вся життєвість якої — лише ступінь грубості й зверхності, як сказано: «Якщо піднесешся, як орел» тощо. А розбиття й упокорення аж до самого праху — це її смерть і скасування. І це через серце розбите й сокрушене, і щоб бути зневаженим у власних очах, відкинутим тощо. І як сказано у святому Зогарі на вірш «Жертви Б-гу — дух сокрушений, серце розбите й сокрушене» тощо: адже всяка жертва з худоби — в ім'я Гаває, це атрибут милосердя. Але в ім'я Елокім, це атрибут суду, не приносять жертву з худоби, а лише щоб розбити й усунути дух нечистоти та ситра ахра, і це «дух сокрушений». І як сокрушується дух ситра ахра? Коли серце розбите й сокрушене тощо. А як розбивається й сокрушується серце? Лише малою мірою — через самокатування й пости в ці наші покоління, коли в нас немає сил багато постити, як цар Давид, згідно з висловом наших мудреців, благословенної пам'яті, на вірш «І серце моє умертвлене в мені» — що він умертвив його постом. Але головне упокорення серця, щоб воно було розбите й сокрушене, і усунення духу нечистоти та ситра ахра — у тому, щоб бути з «марей де-хушбана» в глибині пізнання: заглиблювати своє пізнання й розуміння одну годину щодня або вночі перед «Тікун хацот», щоб вдуматися в те, що він спричинив і зробив своїми гріхами — ступінь вигнання Шхіни, як сказано вище, — а також [спричинив] відрив своєї нешами та Б-жественної душі від Життя всякого життя, благословенний Він, і опустив її в місце нечистоти й смерті, тобто в чертоги ситра ахра, і вона стала для них колісницею, щоб отримувати від них шефа й життєвість для впливу на своє тіло, як сказано вище. І це те, що сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Нечестиві за життя називаються мертвими», тобто їхнє життя походить з місця смерті й нечистоти (і також сказане «Не мертві восхвалять» тощо — це не як «той, хто насміхається з бідного», не дай Б-г, а мають на увазі нечестивих, які за життя називаються мертвими, яких збивають сторонніми думками, доки вони у своєму нечесті й не бажають тшуви, як відомо). І навіть той, хто не переступив гріха, за який належить карет, і також не гріха, за який належить смерть від руки Небес, — такого, як марне виливання сімені тощо, — а лише інші легкі провини, усе ж, оскільки вони завдають шкоди нешамі та Б-жественній душі, подібно до пошкодження й розриву тонких канатів, як сказано вище, — то за множини гріхів може бути шкода, як від однієї заборони, за яку належить карет або смерть. І навіть за повторення одного гріха дуже багато разів. Як пророк уподібнив гріхи хмарі, що затьмарює світло сонця, як сказано: «Зітру, як тучу, злочини твої» — це тяжкі провини, [що відокремлюють] внутрішню суть впливу Імені Гаває, благословенний Він, від Б-жественної душі, подібно до того як густа й темна туча відокремлює сонце від землі та тих, хто живе на ній, у вигляді притчі. «І як хмару — гріхи твої» — це легкі провини, які людина топче п'ятами, що відокремлюють, подібно до відокремлення легкою й тонкою хмарою, у вигляді притчі. І ось, як у цій притчі: якщо людина поставить перед сонячним світлом у вікні дуже багато легких і тонких перегородок, вони затемнюють, як одна товста перегородка, і навіть більше. Так само й у тому, що порівнюється, — з усіма гріхами, які людина топче п'ятами, і тим паче з відомими зі слів наших мудреців, благословенної пам'яті, що вони достоту як ідолопоклонство, заборонені зв'язки і кровопролиття. Наприклад, відведення очей від цдаки, як сказано: «Стережися, щоб не було в серці твоїм думки низької (бельяал)» тощо, а бельяал — це той, хто служить ідолам тощо. А той, хто розповідає погане про ближнього, — це лихослів'я, рівне ідолопоклонству, забороненим зв'язкам і кровопролиттю; і всякий, хто гнівається, — ніби служить ідолам; і також той, у кому є пиха. І багато подібного в Гемарі. А вивчення Тори рівне їм усім, за висловом наших мудреців, благословенної пам'яті: «Святий, благословенний Він, простив ідолопоклонство» тощо. Тому встановили в «Шма» перед сном приймати на себе чотири види смертної кари за вироком суду тощо. Крім того, що згідно з таємним ученням усякий, хто завдає шкоди літері «йуд» Імені Гаває, ніби заслужив побиття камінням, хто завдає шкоди літері «гей» — ніби заслужив спалення, літері «вав» — ніби заслужив страту мечем, а останній літері «гей» — ніби заслужив задушення. А той, хто нехтує читанням «Шма», завдає шкоди літері «йуд», тфіліном — літері «гей», цицит — літері «вав», а молитвою — літері «гей» тощо. І звідси розумний може навчитися щодо інших провин і гріхів і нехтування вивченням Тори, яке рівне їм усім: |
Підсумки розділу
Щоб засвоїти величину шкоди, завданої гріхами, слід вдуматися у дві речі:
- а) пробудити в серці милосердя до впливу Шхіни, який через ці гріхи «був змушений» давати життєвість кліпот.
- б) відчути біль душі, відірваної від Життя всякого життя, що спустилася в місце нечистоти й смерті.
І крім того, слід засвоїти, що множина легких гріхів може завдати шкоди більшої, ніж один тяжкий гріх.
Фотографія друкованого видання «Танії»
-
Сторінка 1
-
Сторінка 2
-
Сторінка 3
-
Сторінка 4
Основні поняття розділу
| Попередній: Розділ 6 |
Розділи «Ігерет га-тшува» | Наступний: Розділ 8 |
Примітки
- ^ Щоб більше не додавати життєвості кліпот.
- ^ У розділі 1 було пояснено, що тшува — це лише залишення гріха, але цього недостатньо: шлях істини та прямоти до тшуви (тобто до «істинної» тшуви, після якої людина більше не повернеться до колишнього) — це вдумуватися ґрунтовно, щодня, у шкоду, яку вона заподіяла. Треба присвячувати цьому час, думати про це знову і знову — доки усвідомлення не проникне в почуття і не викличе відчутний біль у серці.