«Лікутей амарим» — розділ 12
| Загальна схема «Танії» (з розбивкою глав 1–12) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Книга «Танія» |
|---|
| Титульний аркуш і передмова |
| Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника |
| «Лікутей амарим» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53 |
| «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» |
| Передмова — «Хінух катан» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-тшува» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 |
| «Ігерет га-кодеш» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 |
| «Кунтрес ахарон» |
| 1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 |
Розділ 12 — Бейноні
Вступ до розділу
Те, що було роз'яснено в попередніх розділах[1], на перший погляд лише посилило й загострило питання з розділу 1[2]: яка суть бейноні? Як можливе існування людини, яка, з одного боку, не спотикається об провини, а з іншого боку, не є праведником?
Основна частина розділу
| Розділ 12 |
|---|
| Розділ 12. А бейноні — це той, у кого зло ніколи не бере гору настільки, щоб захопити мале місто, зодягнутися в тіло, щоб змусити його згрішити, тобто три шати тваринної душі, а саме думка, мова і дія з боку кліпи, не беруть у ньому гору над Б-жественною душею, щоб зодягнутися в тіло — у мозок, в уста і в решту 248 органів, — щоб змусити їх згрішити й осквернити їх, борони Б-же; але лише три шати Б-жественної душі одні зодягаються в тіло, а саме думка, мова і дія 613 заповідей Тори, і він ніколи в житті не вчинив провини і ніколи не вчинить, і до нього не застосовується назва нечестивець навіть на одну годину й одну мить за всі його дні. Але суть і сутність Б-жественної душі, тобто її десять аспектів, не одні мають царювання і владу в малому місті, а лише в призначені часи, наприклад під час читання «Шма» і молитви, що є часом мохін де-гадлут нагорі, і так само внизу це слушний час для кожної людини, коли вона пов'язує свої ХаБаД із Всевишнім, щоб заглибити своє знання у велич Ейн Соф, благословенний Він, і пробудити любов, як вогняні іскри, у правій порожнині свого серця, щоб прилучитися до Нього виконанням Тори та її заповідей із любові, — а це тема, роз'яснена в читанні «Шма», яке від Тори, а його благословення, до нього і після нього, які від мудреців, — підготовка до виконання читання «Шма», як роз'яснено в іншому місці. І тоді зло, що в лівій порожнині, підкорене і скасоване перед добром, яке поширюється в правій порожнині від ХаБаД у мозку, пов'язаних із величчю Ейн Соф, благословенний Він. Але після молитви, коли відходять мохін де-гадлут Ейн Соф, благословенний Він, зло знову пробуджується в лівій порожнині і жадає пожадань цього світу та його насолод. Тільки оскільки не йому одному належить право царювання і влади в місті, воно не може вивести своє пожадання з потенції в дію, зодягнутися в органи тіла в дії, мові та думці насправді — заглибити свою думку в насолоди цього світу, як виконати пожадання свого серця, — бо мозок панує над серцем [як сказано в «Раая меемна», глава «Пінхас»] за своєю природою і єством свого створення: адже так створена людина за своєю природою, що кожна людина може своєю волею, що в мозку, стримати себе і панувати над духом пожадання, що в її серці, щоб не виконувати бажань свого серця в дії, мові та думці, і цілком відвернути свої думки від пожадання свого серця в зовсім протилежний бік, і особливо в бік святості, як написано: «І побачив я, що мудрість має перевагу над глупотою, як перевага світла над темрявою». Пояснення: як світло має перевагу, вищість і владу над темрявою, бо трохи матеріального світла відганяє багато темряви, яка відганяється від нього сама собою і природно, так природно відганяється багато глупоти кліпи і ситра ахра, що в лівій порожнині [як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Якщо тільки в нього не ввійшов дух нерозуму» тощо], завдяки мудрості, що в Б-жественній душі в мозку, бажання якої — панувати одній у місті й зодягнутися у свої три згадані шати в усьому тілі цілком, як сказано вище, а вони — думка, мова і дія 613 заповідей Тори, як сказано вище. І все ж він зовсім не називається праведником, бо ця перевага, яку має світло Б-жественної душі над темрявою і глупотою кліпи, що відганяється природно, — лише в трьох згаданих шатах, але не в її суті й сутності над суттю й сутністю кліпи. Бо суть і сутність тваринної душі, яка від кліпи, що в лівій порожнині, зовсім не зрушена зі свого місця в бейноні після молитви, оскільки вогняні іскри любові до Всевишнього не в розкритті його серця в правій порожнині, а лише її нутро встелене прихованою любов'ю, тобто природною любов'ю, що в Б-жественній душі, як буде написано нижче. І тоді може бути глупота дурня, злого, у розкритті його серця в лівій порожнині — жадати пожадань до всіх справ матеріальності цього світу, чи то в дозволеному, чи то, борони Б-же, в забороненому, ніби він зовсім не молився. Тільки в справі забороненій йому не спадає на думку вчинити заборонене насправді, борони Б-же, але грішні помисли, які тяжчі за саму провину, можуть піднятися до його мозку і збити його з Тори та служіння, і як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «Трьох провин людина не уникає жодного дня: грішного помислу і розрахунку на молитву» тощо. Тільки проти цього допомагає решимо в мохін і трепет перед Всевишнім і любов до Нього, прихована в правій порожнині, — подолати й панувати над цим злом, яке жадає, щоб воно не мало влади й панування в місті вивести своє пожадання з потенції в дію, зодягнутися в органи тіла; і навіть в одному лише мозку — думати про зло — воно не має влади й панування думати, борони Б-же, так, щоб його воля, що в мозку, прийняла б з бажанням, борони Б-же, цю лиху думку, яка підіймається сама собою із серця в мозок, як сказано вище, але відразу при її підйомі туди він відштовхує її обома руками і відвертає від неї свої думки негайно, щойно згадає, що це лиха думка, і не приймає її з бажанням, навіть щоб думати про неї з бажанням, і тим паче — допустити її у свідомість, щоб учинити її, борони Б-же, або навіть говорити про неї. Бо той, хто думає з бажанням, називається нечестивцем у ту годину, а бейноні ніколи не буває нечестивцем навіть одну годину. І так само в справах між людиною та її ближнім: щойно підіймається в нього із серця в мозок якась досада і ненависть, борони Б-же, або якась заздрість, чи гнів, чи образа і подібне до них, він зовсім не приймає їх у свій мозок і в свою волю, а навпаки, мозок панує і керує духом, що в його серці, — чинити прямо протилежно: поводитися зі своїм ближнім із якістю хеседу і явно вираженої особливої любові, терпіти від нього до останньої межі й не гніватися, борони Б-же, і також не відплачувати йому за його вчинками, борони Б-же, а навпаки — відплачувати винним добром, як написано в Зогарі: вчитися в Йосефа з його братами: |
Підсумки розділу
Тільки тепер, після того як стала зрозумілою суть ступенів праведника і нечестивця, можна зрозуміти й суть бейноні:
- Скасувати зло він може (у молитві), але вигнати й викорінити його повністю — ні. У забороненому він не спотикається (протягом дня), але пожадання насолод у нього є.
І ці дві справи — у різний час:
- Під час молитви він може підкорити й скасувати зло.
- Решту часу дня зло не підкорене й не скасоване, а жадає насолод світу (але враження від молитви дає йому змогу подолати, щоб і тоді не спіткнутися об гріх).
Але згідно з цим незрозуміло: оскільки протягом дня в нього є пожадання[3], що відрізняє його від нечестивця? Чому він може подолати свої пожадання, а нечестивець ні?
Алтер Ребе пояснює, що враження від молитви — це те[4], що дає людині силу подолати свої пожадання і не спіткнутися об гріхи[5].
Фотографія друкованого видання «Танії»
-
Сторінка 1
-
Сторінка 2
-
Сторінка 3
Основні поняття розділу
| Попередній: Розділ 11 |
Розділи «Лікутей амарим» | Наступний: Розділ 13 |
Примітки
- ^ У розділах 10–11.
- ^ Як може людина бути бейноні: якщо і коли вона не завершений праведник — вона все ж праведник, і коли вона не завершений нечестивець — вона все ж нечестивець, то коли ж вона «бейноні»?
- ^ Тобто зло в ньому не скасувалося.
- ^ Воно, і тільки воно.
- ^ На початку розділу було роз'яснено, що під час молитви в руках людини скасувати зло, і враження від цього скасування дає їй силу долати свої пожадання решту часу дня.