Раба бар Нахмані
| Раба | |
|---|---|
| Його епоха | Третє покоління амораїв Вавилону |
| Бейт-мідраш | Голова єшиви Пумбедіти |
| Його вчителі | Рав Гуна, рав Єгуда |
| Його товариші | Рав Йосеф |
| Його учні | Абає, Рава |
| Раба бар Нахмані | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Рід діяльності | амора |
| Посада | голова єшиви Пумбедіти |
| Учителі | Рав Гуна, Рав Єгуда |
| Учні | Абає, Рава та інші |
Раба бар Нахмані був амораєм у поколінні рава Йосефа, і обидва вони вважалися найвеличнішими у своєму поколінні. Їхніми учнями були Абає і Рава.
Після того як помер рав Єгуда, постало питання, кого призначити: рава Йосефа, відомого як величезний знавець, якого називали «Синай», бо він знав усе, що було дано на Синаї, чи Рабу, який був більше відомий як гострий розум і «той, хто викорчовує гори». Надіслали питання мудрецям Ізраїлю, які постановили, що рав Йосеф має перевагу, оскільки він знавець, бо ця чеснота потрібніша і завжди потребують того, хто знає все.
Проте рав Йосеф відмовився від призначення, оскільки мав переказ, що він буде головою єшиви протягом двох з половиною років, і тому знав, що якщо його призначать равом і головою єшиви, то він відійде зі світу через два з половиною роки. Коронували його колегу Рабу, і лише після того, як Раба помер приблизно через двадцять років, його призначили головою єшиви, і він помер через два з половиною роки[1].
Ім'я «Раба» — скорочення імені «рабі Аба», і оскільки, попри те що він був амораєм, його називають «рабі», це вказує на велич гідності того, хто носить це ім'я[2].
Він сказав про себе, що він єдиний у Негаїм і в Огалот[3]
Тоді як рабі Зейра був аспектом Хохми, Раба був аспектом Біни[4]. Раба згадується в першому розділі «Танії» як той, хто сказав про себе як про бейноні, — вислів, на якому, а також на питаннях, які він викликає, ґрунтується книга «Танія».
Гострий і той, що ставить запитання
Про нього наводиться, що він був «гострим і таким, що ставить запитання»[5]. У Гемарі є питання, що краще: гострий і такий, що ставить запитання, чи ґрунтовний і такий, що робить висновки, і за висновком Гемари перевагу має той, хто ґрунтовний і робить висновки, тобто він не такий гострий, але висновок справи йому ясніший. Мітлер Ребе пояснює, що той, хто гострий і ставить запитання, підносить світло від висоти до висоти з розкриття в приховання, на противагу тому, хто ґрунтовний і робить висновки, який приводить світло з приховання в розкриття, і тому для тих, хто отримує, перевагу має саме друга чеснота.
Мітлер Ребе[6] пояснює, що, безсумнівно, і той, хто гострий і ставить запитання, вчиться, щоб вивести галаху, але оскільки його навчання піднімається на такий високий ступінь, він не зможе після свого спуску знову вивести практичну галаху, — як той учень зі школи Шамая, у якого було триста доводів, щоб дозволити суперницю дочки, завдяки його гостроті; на противагу цьому той, хто неквапливий і виводить висновок, хоча він також гострий і ставить запитання, його спуск після пілпулю — саме для того, щоб знати практичну галаху, і тому він зможе дійти до висновку галахи. Однак коли той, хто гострий і ставить запитання, зможе при цьому дійти до галахи, тоді його перевага вища, ніж у неквапливого і того, хто виводить висновок, оскільки він походить із вищого місця.
Радість заповіді
У Гемарі наводиться[7], що він був надзвичайно радісним, і коли його товариші сказали йому: «У всякому смутку буде користь», він відповів: «Я ж тфілін накладаю». Ребе Рашаб пояснює, що справжня радість при виконанні заповідей походить від любові до Всевишнього, яка походить від справжнього двейкуту, і це від великої кількості насолоди в його душі від заповіді тфілін[8], аж поки він не доходить до відкритої насолоди у своїй душі, що й є причиною сміху, корінь якого — в самій суті джерела насолоди, яка ні з чого не складена, і як у ле-умат зе филистимляни були насмішниками, адже радість і сміх насмішництва походять від пустих і дурних речей, у яких немає взагалі жодного змісту, і приходять лише від надзвичайної відкритості серця, і так само аспект филистимлян святості — це розкриття і відкритість душі в самій її суті в сміху і радості, ні з чого не складеній, і це радість заповіді, коли заповідь приводить його до радості й відкритої насолоди, але це саме тоді, коли цьому передують любов і трепет, аспект вищої любові — насолоджуватися Всевишнім[9].
| Амораїм | ||
|---|---|---|
| Перше покоління | Рабі Хія • Рабі Єгошуа бен Леві • Рабі Мана • Рабі Ханіна бар Хама | |
| Друге покоління | Рабі Йоханан • Реш Лакіш • Рав • Шмуель • Ільфа | |
| Третє покоління | Рабі Аба • Рабі Елазар бен Педат • Рабі Амі • Рабі Асі • Рабі Іцхак Нафха •Рав Єгуда • Рав Нахман • Рав Уна • Рав Матна | |
| Четверте покоління | Рав Хісда • Рав Шешет • Ула • Рабі Зейра | |
| П'яте покоління | Раба • Рав Йосеф • Раба бар Рав Уна • Рабі Ірмія • Рабі Танхума | |
| Шосте покоління | Абає • Рава • Рамі бар Хама • Рав Аха бар Яаков • Рав Сафра • Рав Іді бар Авін • Рав Хія бар Авін | |
| Сьоме покоління | Рав Аха, син Рави • Рав Аші • Равіна | |
Примітки
- ^ Кінець Горайот.
- ^ «Гітваадуйот» 5742, частина 2, с. 833.
- ^ Див. маамар Ребе про це в «Лікутей сіхот», т. 12, с. 64.
- ^ Кінець маамару Пуриму 5708 (25 березня 1948).
- ^ Так наводиться в книзі «Шаарей ора». І хоча в Гемарі про нього наводиться саме інший вислів, «той, хто викорчовує гори», і хоча зміст однаковий, Ребе робить висновок, що імовірніше сказати, що це описка переписувача і що йдеться про рабі Зейру, про якого сказано цей вислів. «Ігрот кодеш», том 18, 6870
- ^ «Шаарей ора».
- ^ Брахот, початок розділу 5.
- ^ А в Раші там пояснено інакше.
- ^ Адмор Магарашаб, Гемшех 5672, частина третя, з допомогою Небес. Гемшех у рукописі, не виголошений, 1265.
Код особи: № 7840637200