Перейти до вмісту

Раба бар Нахмані

Матеріал з Хабадпедії
Раба
Його епоха Третє покоління амораїв Вавилону
Бейт-мідраш Голова єшиви Пумбедіти
Його вчителі Рав Гуна, рав Єгуда
Його товариші Рав Йосеф
Його учні Абає, Рава
Раба бар Нахмані
Основна інформація
Рід діяльностіамора
Посадаголова єшиви Пумбедіти
УчителіРав Гуна, Рав Єгуда
УчніАбає, Рава та інші

Раба бар Нахмані був амораєм у поколінні рава Йосефа, і обидва вони вважалися найвеличнішими у своєму поколінні. Їхніми учнями були Абає і Рава.

Після того як помер рав Єгуда, постало питання, кого призначити: рава Йосефа, відомого як величезний знавець, якого називали «Синай», бо він знав усе, що було дано на Синаї, чи Рабу, який був більше відомий як гострий розум і «той, хто викорчовує гори». Надіслали питання мудрецям Ізраїлю, які постановили, що рав Йосеф має перевагу, оскільки він знавець, бо ця чеснота потрібніша і завжди потребують того, хто знає все.

Проте рав Йосеф відмовився від призначення, оскільки мав переказ, що він буде головою єшиви протягом двох з половиною років, і тому знав, що якщо його призначать равом і головою єшиви, то він відійде зі світу через два з половиною роки. Коронували його колегу Рабу, і лише після того, як Раба помер приблизно через двадцять років, його призначили головою єшиви, і він помер через два з половиною роки[1].

Ім'я «Раба» — скорочення імені «рабі Аба», і оскільки, попри те що він був амораєм, його називають «рабі», це вказує на велич гідності того, хто носить це ім'я[2].

Він сказав про себе, що він єдиний у Негаїм і в Огалот[3]

Тоді як рабі Зейра був аспектом Хохми, Раба був аспектом Біни[4]. Раба згадується в першому розділі «Танії» як той, хто сказав про себе як про бейноні, — вислів, на якому, а також на питаннях, які він викликає, ґрунтується книга «Танія».

Гострий і той, що ставить запитання

Про нього наводиться, що він був «гострим і таким, що ставить запитання»[5]. У Гемарі є питання, що краще: гострий і такий, що ставить запитання, чи ґрунтовний і такий, що робить висновки, і за висновком Гемари перевагу має той, хто ґрунтовний і робить висновки, тобто він не такий гострий, але висновок справи йому ясніший. Мітлер Ребе пояснює, що той, хто гострий і ставить запитання, підносить світло від висоти до висоти з розкриття в приховання, на противагу тому, хто ґрунтовний і робить висновки, який приводить світло з приховання в розкриття, і тому для тих, хто отримує, перевагу має саме друга чеснота.

Мітлер Ребе[6] пояснює, що, безсумнівно, і той, хто гострий і ставить запитання, вчиться, щоб вивести галаху, але оскільки його навчання піднімається на такий високий ступінь, він не зможе після свого спуску знову вивести практичну галаху, — як той учень зі школи Шамая, у якого було триста доводів, щоб дозволити суперницю дочки, завдяки його гостроті; на противагу цьому той, хто неквапливий і виводить висновок, хоча він також гострий і ставить запитання, його спуск після пілпулю — саме для того, щоб знати практичну галаху, і тому він зможе дійти до висновку галахи. Однак коли той, хто гострий і ставить запитання, зможе при цьому дійти до галахи, тоді його перевага вища, ніж у неквапливого і того, хто виводить висновок, оскільки він походить із вищого місця.

Радість заповіді

У Гемарі наводиться[7], що він був надзвичайно радісним, і коли його товариші сказали йому: «У всякому смутку буде користь», він відповів: «Я ж тфілін накладаю». Ребе Рашаб пояснює, що справжня радість при виконанні заповідей походить від любові до Всевишнього, яка походить від справжнього двейкуту, і це від великої кількості насолоди в його душі від заповіді тфілін[8], аж поки він не доходить до відкритої насолоди у своїй душі, що й є причиною сміху, корінь якого — в самій суті джерела насолоди, яка ні з чого не складена, і як у ле-умат зе филистимляни були насмішниками, адже радість і сміх насмішництва походять від пустих і дурних речей, у яких немає взагалі жодного змісту, і приходять лише від надзвичайної відкритості серця, і так само аспект филистимлян святості — це розкриття і відкритість душі в самій її суті в сміху і радості, ні з чого не складеній, і це радість заповіді, коли заповідь приводить його до радості й відкритої насолоди, але це саме тоді, коли цьому передують любов і трепет, аспект вищої любові — насолоджуватися Всевишнім[9].


Примітки

  1. ^ Кінець Горайот.
  2. ^ «Гітваадуйот» 5742, частина 2, с. 833.
  3. ^ Див. маамар Ребе про це в «Лікутей сіхот», т. 12, с. 64.
  4. ^ Кінець маамару Пуриму 5708 (25 березня 1948).
  5. ^ Так наводиться в книзі «Шаарей ора». І хоча в Гемарі про нього наводиться саме інший вислів, «той, хто викорчовує гори», і хоча зміст однаковий, Ребе робить висновок, що імовірніше сказати, що це описка переписувача і що йдеться про рабі Зейру, про якого сказано цей вислів. «Ігрот кодеш», том 18, 6870
  6. ^ «Шаарей ора».
  7. ^ Брахот, початок розділу 5.
  8. ^ А в Раші там пояснено інакше.
  9. ^ Адмор Магарашаб, Гемшех 5672, частина третя, з допомогою Небес. Гемшех у рукописі, не виголошений, 1265.
Раба бар Нахмані згадується ще в 16 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 7840637200

Повідомити про помилку на цій сторінці