Перейти до вмісту

«Ігерет га-кодеш» — розділ 27

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

«Ігерет га-кодеш» 27 — «Агувай ахай»/ «Цадіка де-ітпатар»

Вступ

  • Рабі Менахем-Мендл з Городка (учитель Алтер Ребе) переселився до Землі Ізраїлю 5537 року (1776/1777) і через 11 років пішов зі світу. Коли звістка про це дійшла до Росії[1], Алтер Ребе написав хасидам це втішне послання.
  • До послання додано його роз'яснення: Алтер Ребе часто мав звичай говорити «роз'яснення» до маамарів, але ніколи — до послань, які він писав[2], — окрім цього (яке є єдиним, до якого є також роз'яснення). На відміну від «звичаю світу», роз'яснення Алтер Ребе не спрощують сказане, а глибші за самі маамари (і так само в цьому посланні).
  • У цих двох посланнях докладно роз'яснюється, що життя праведника не тілесне, а духовне, і тому його відхід не відокремлює його від пов'язаних із ним, і навпаки: після його відходу його учні можуть наблизитися до нього більше[3].

Ребе багато разів роз'яснює у своїх сіхот це послання і підкреслює, що життя праведника триває в цьому світі через праведника, який продовжує шлях попереднього праведника.

Текст листа

Послання 27

Те, що він написав мешканцям Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена незабаром, у наші дні, амінь, щоб утішити їх подвійно мудрістю у зв'язку зі відходом з життя рава, прославленого гаона, Б-жої людини, святого, світильника Ізраїлю, правого стовпа, могутнього молота, нашого вчителя і наставника рава р. Менахем-Мендла, душа його в Едені.

27 Любі мої, брати й друзі мої, дорогі мені, як душа моя, тощо, Г-сподь над ними, хай живуть вони життям вічним, і їхні нащадки — ви, сім'я істини, благословенні Г-сподом, відтепер і довіку. Після запитання про мир, як личить тим, хто любить Його ім'я, я прийшов говорити до серця пригнічених, що стогнуть і зітхають, і втішити їх подвійно мудрістю, як чуло вухо моє і збагнуло собі вислів наших мудреців, благословенної пам'яті, що «залишив життя всьому живому»: бо праведник вірою своєю житиме, і трепет перед Г-сподом — до життя, і іскрами вогню полум'я його любові — життя для всіх, у них життя його духу [інший варіант: і його душі] усі дні його життя. І коли Г-сподь підніс до Себе його дух і душу, зібрав і підняв із піднесення на піднесення до вершини щаблів, він залишив життя свого духу, своє діяння, яким він служив раніше в Ізраїлі, діяння праведника — до життя, всьому живому, тобто душі всього живого, пов'язаній із його душею узами великої любові і вічної любові, яка не похитнеться довіку; бо хто та людина, що бажає життя, щоб прилепитися до Г-спода, до Життя, — у служінні Йому прилепиться душа її, і буде вона зав'язана у вузлі життя з Г-сподом, життям подиху ніздрів наших, про якого ми казали: у тіні його житимемо серед народів, — яке він залишив нам, кожному відповідно до аспекту його зв'язку в істині і його любові — істинної чистої любові з глибини людини і глибокого серця, бо як у воді обличчя тощо, і дух приносить дух і притягує дух, і його дух перебуває справді всередині нас; бо, бачачи дітей своїх, діло рук своїх, серед себе, освятять ім'я Його, благословенний Він, яке звеличиться й освятиться, коли ми підемо прямим шляхом, якого він навчав нас зі шляхів своїх, і ходитимемо стежками його повіки. І це те, що наводиться у святому Зогарі: праведник, який пішов, перебуває в усіх світах більше, ніж за життя, тобто що й у цьому світі дії, «сьогодні — виконувати їх», перебуває більше, бо діло (велике) [росте] і продовжує рости — приріст приростів — від «світла, посіяного для праведника» на полі, яке благословив Г-сподь, «що світить землі й вулицям»; і також ми, усі ми тут сьогодні, живемо його шляхами — «шляхом святості назветься він». Це в служінні Г-споду, у справах небесних. А в справах мирських прямо сказано у святому Зогарі, що праведники захищають світ, і після смерті більше, ніж за життя, і якби не молитва праведників у тому світі, не встояв би світ жодної миті; і кожен, хто ближчий до Скинії Г-сподньої за його життя, — перший до благословення:

Роз'яснення до вищесказаного:

Наводиться у святому Зогарі: праведник, який пішов, перебуває в усіх світах більше, ніж за життя, тощо. І треба зрозуміти: добре — у вищих світах він перебуває більше, піднявшись туди, але в цьому світі — як він перебуває більше? І можна сказати — згідно з тим, що я отримав щодо вислову мудреців, що «залишив життя всьому живому»: як відомо, життя праведника — не життя тілесне, а життя духовне, яке є вірою, трепетом і любов'ю. Бо про віру написано: «А праведник вірою своєю житиме»; і про трепет написано: «Трепет перед Г-сподом — до життя»; і про любов написано: «Хто прагне цдаки і милості, знайде життя», а милість — це любов. І ці три якості є в кожному світі, до вершини щаблів, усе відповідно до міри аспекту щаблів світів, одного щодо іншого, шляхом причини й наслідку, як відомо. І ось, коли праведник живе на землі, ці три якості перебувають усередині свого посуду і шати в аспекті матеріального місця, яке є аспектом нефеш, пов'язаної з його тілом; і всі його учні отримують лише світіння цих якостей та їхнє сяйво, що світить поза цим посудом, за допомогою його святих слів і думок. І тому сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, що людина не осягає розуму свого вчителя тощо. Але після його відходу з життя, оскільки відокремлюється аспект нефеш, що залишається в могилі, від аспекту руах, що в Ган Едені, — а це ці три якості, — тому кожен, хто близький до нього, може отримати частку від аспекту його руах, що в Ган Едені, оскільки він не всередині посуду і не в аспекті матеріального місця, як відомо з вислову наших мудреців, благословенної пам'яті, про Яакова, батька нашого, мир йому, що з ним увійшов Ган Еден; і так написано в книзі «Асара маамарот», що повітря Ган Едену поширюється навколо кожної людини і в цьому повітрі закарбовуються всі її добрі думки й слова в Торі та служінні Г-споду (і так само навпаки, не доведи Б-же, закарбовуються в повітрі, що поширюється від Геїнома навколо кожної людини). Тому учням дуже легко отримати свою частку від аспекту сутнісного руах їхнього вчителя, який є його вірою, його трепетом і його любов'ю, якими він служив Г-споду, а не лише їхнє сяйво, що світить поза посудом; бо аспект його сутнісного руах підноситься з піднесення на піднесення, щоб включитися в аспект його нешами, що у Вищому Ган Едені, у вищих світах. А відомо, що всяка річ святості не викорінюється повністю зі свого місця і першого щабля навіть після того, як піднялася високо-високо; і цей перший аспект, що залишився внизу, у Нижньому Ган Едені, на своєму місці й першому щаблі, — це те, що поширюється в його учнях, кожному відповідно до аспекту його зв'язку і близькості до нього за його життя і після смерті у великій любові, бо притягнення всякої духовності — лише за допомогою великої любові, як написано у святому Зогарі: дух прагнення серця притягує дух згори; тільки якщо він приготується назустріч своєму Б-гу з великою підготовкою і величезним зусиллям, щоб отримати ці три якості так, як навчав його вчитель, і як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Трудився і знайшов — вір». І ось, є ще аспект світіння для його учнів, тільки воно не вбирається справді всередину їхнього мозку, як перше, а лише світить над ними згори, і воно — від сходження його руах і нешами до джерела, з якого вона висічена, тобто до «Хакаль тапухін кадішін»; і завдяки цьому здійснюється там єднання за допомогою піднесення маїн нуквін від усіх його діянь, його Тори і його служіння, яким він служив усі дні свого життя, і посіяно в «Хакаль тапухін кадішін» дуже високі світла — відповідно до нижніх, які є його Торою і його служінням; і світіння цих вищих світел світить над усіма його учнями, які стали тими, що служать Г-споду, завдяки його Торі та служінню. І це світіння над ними згори вносить у їхнє серце думки про тшуву і добрі справи, і всі добрі справи, народжені від цього світіння, яке світить від світел, посіяних у згаданому полі, звуться «приростом приростів». І це світіння — у великому прихованні й утаєнні, як сонце, що світить зіркам з-під землі, як наводиться в «Тікуним» про Моше, учителя нашого, мир йому, що після його відходу з життя його світіння поширюється в кожному поколінні на шістсот тисяч душ, як сонце, що світить з-під землі шестистам тисячам зірок:


Підсумки

«Агувай ахай» Мудреці сказали, що праведник, який відходить, залишає життя всім («залишив життя всьому живому»; «шавак» у перекладі означає «залишив»). Алтер Ребе пояснює, що мається на увазі як у духовному, так і в матеріальному:

  • У духовному: пов'язані з ним можуть отримати у внутрішньому його сутнісне життя (віру, трепет і любов).
  • У світі дії:
1. Відсвіт від сходження його душі викликає в його учнів думки про тшуву і приріст у добрих справах.
2. Після свого відходу праведник захищає світ (у матеріальному) більше, ніж за життя, і близький до нього за життя має першість у благословенні.

Виходить, що в усіх відношеннях учні можуть зв'язатися з праведником після його відходу більше, ніж за його життя.

«Цадіка де-ітпатар»

Як сказано вище (у вступі), це послання — «роз'яснення» до попереднього, але не роз'яснення, що спрощує його, а, навпаки, таке, що розкриває в ньому більшу глибину.

На його початку Алтер Ребе доводить (з кількох віршів) сказане в посланні — що життя праведника не тілесне (а це любов до Всевишнього, трепет і віра), — а в продовженні пояснює, як його учні можуть отримувати від нього після його відходу:

  • Внутрішнє отримання самого життя праведника (про яке йшлося в посланні) — від його руаху: після відходу руах праведника підноситься до Ган Едену (а оскільки повітря Ган Едену поширюється навколо кожної[4] людини), тому, коли людина зв'язується зі своїм учителем із любов'ю, вона може отримати звідти саму суть руаху свого вчителя.
  • Відсвіт у вигляді макіфа, що веде до добрих справ (про який ішлося в посланні), — від його нешами (яка підноситься вище, над Ган Еденом).

Основні поняття


Попередній:
Розділ 26
Розділи «Ігерет га-кодеш» Наступний:
Розділ 28

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Кілька місяців потому, на початку 5549 року (1788/1789)
  2. ^ До нас дійшло близько 200 листів Алтер Ребе, частина з них загальні, а частина приватні, і до жодного з них не знайдено «роз'яснення», окрім цього.
  3. ^ Слова Ребе в цьому посланні ґрунтуються на словах Зогару: «Цадіка де-ітпатар іштехах бе-хулгу альмін ятір мі-бе-хайохі» (= праведник, який пішов, перебуває в усіх світах більше, ніж за життя).
  4. ^ Оскільки повітря Ган Едену не обмежене, воно поширюється навколо кожної людини.

Повідомити про помилку на цій сторінці