Перейти до вмісту

«Лікутей амарим» — розділ 21

Матеріал з Хабадпедії
Загальна схема «Танії» (з розбивкою розділів 13–25)

Перед тобою загальна карта тем, які роз'яснюються в книзі «Танія», у вигляді блок-схеми.
У цій схемі докладно представлено гілку служіння бейноні (розділи 13–25), у третьому рядку містяться посилання на решту гілок.


 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бо дуже близьке до тебе слово це
в устах твоїх і в серці твоєму
— щоб виконувати його

(Дварім, 30:14)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння серця
«Бо дуже близьке до тебе слово це: в устах твоїх і в серці твоєму»

(розділи 1–34)
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння дією
Виконання заповідей із любові й трепету

(розділи 35–53)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бейноні
Розділи 1–12
 
Служіння бейноні
Розділи 13–25
 
Поради в служінні Б-гу
Розділи 26–34
 
Оселя в нижніх світах
Розділи 35–40
 
Любов до Б-га
Розділи 41–50
 
Перевага дії в матеріальному
Розділи 51–53


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Служіння бейноні
Розділи 13–25
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Основи служіння -
Три необхідні підготовки
Розділи 13–15
 
 
 
 
 
 
 
Довгий шлях — розум панує над серцем
Розділи 16–17
 
 
 
 
 
 
Короткий шлях — дуже близько до кожного єврея
Розділи 18–25
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
«Будь у своїх очах як нечестивець»
Розділ 13
 
Надія і впевненість в успіху
Розділ 14
 
Головне — зусилля, а не результат
Розділ 15
 
Два великі правила
Розділ 16
 
Близько до кожного
Розділ 17
 
 
Прихована любов
Розділи 18–19
 
Єдність Всевишнього і (хай буде відокремлене) ідолопоклонство
Розділи 20–22
 
Розкриття прихованої любові
Розділи 23–25
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Її корінь і успадкування її всім Ізраїлем
Розділ 18
 
Її суть і дія
Розділ 19
 
Єдність Всевишнього
Розділи 20–21
 
 
Ідолопоклонство
Розділ 22
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Світи не мають цінності й значущості
Розділ 20
 
Світи не мають реального існування
Розділ 21
 
 
 
Прилучення до Б-га через Тору і заповіді
Розділ 23
 
Відокремлення від Б-жественності через гріхи
Розділ 24
 
Розкриття любові через споглядання прилучення до Б-жественності й відокремлення від неї
Розділ 25
Книга «Танія»
Титульний аркуш і передмова
Титульний аркуш · Схвалення 1 · Схвалення 2 · Схвалення 3 · Передмова упорядника
«Лікутей амарим»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32 · 33 · 34 · 35 · 36 · 37 · 38 · 39 · 40 · 41 · 42 · 43 · 44 · 45 · 46 · 47 · 48 · 49 · 50 · 51 · 52 · 53
«Шаар га-їхуд ве-га-емуна»
Передмова — «Хінух катан»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-тшува»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12
«Ігерет га-кодеш»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9 · 10 · 11 · 12 · 13 · 14 · 15 · 16 · 17 · 18 · 19 · 20 · 21 · 22 · 23 · 24 · 25 · 26 · 27 · 28 · 29 · 30 · 31 · 32
«Кунтрес ахарон»
1 · 2 · 3 · 4 · 5 · 6 · 7 · 8 · 9

Розділ 21 — Світи не є окремим буттям

Вступ до розділу

У попередньому розділі було роз'яснено, що оскільки порівняно з Творцем творіння не має жодної значущості, Він єдиний після створення так само, як і до нього. Але, здавалося б, творіння саме по собі (якщо не порівнювати його з Творцем) усе ж таки є буттям — і питання повертається на своє місце?

Ребе пояснює за допомогою ще однієї притчі — про мовлення, — що творіння не лише не має значущості, а й не має окремого буття.

Основна частина розділу

Розділ 21
Розділ 21. І ось, міра Святого, благословенний Він, не як міра плоті й крові. Бо коли людина вимовляє слово, то подих мовлення в її устах відчувається й видається річчю самою по собі, відокремленою від свого кореня, тобто від десяти аспектів самої душі. Але у Святого, благословенний Він, Його мовлення не відокремлене від Нього, благословенного, борони Б-же, бо немає нічого поза Ним, і немає місця, вільного від Нього. І тому Його мовлення, благословенного, не як наше мовлення, борони Б-же [як і Його думка не як наша думка, як написано: «Бо Мої думки — не ваші думки», і написано: «Так вищі дороги Мої від доріг ваших» тощо]. І Його мовлення, благословенного, називається іменем мовлення лише як притча: як нижнє мовлення в людини розкриває слухачам те, що було сховане й утаєне в її думці, так і нагорі, в Ейн Соф, благословенний Він, вихід світла й життєвості від Нього, благословенного, із прихованості в розкриття, щоб творити світи й оживляти їх, називається іменем мовлення, і це і є десять речень, якими створено світ, а також уся решта Тори, Пророків і Писань, які осягнули пророки у своєму пророчому видінні. І ось, Його мовлення й думка, так би мовити, об'єднані з Ним у найдосконалішій єдності, як притча, — як мовлення й думка людини, поки вони ще в потенції її мудрості й розуму або в пристрасті й бажанні в її серці, перш ніж це піднялося із серця до мозку, щоб розмірковувати про це в аспекті літер, бо тоді ці літери думки й мовлення, що походять від цієї пристрасті й бажання, були в потенції в серці й об'єднані там у найдосконалішій єдності зі своїм коренем, тобто з мудрістю й розумом, що в мозку, і пристрастю й бажанням, що в серці. І так само достеменно, як притча, об'єднані мовлення й думка Святого, благословенний Він, у найдосконалішій єдності з Його суттю й сутністю, благословенного, також і після того, як Його мовлення, благословенного, вийшло в дію при створенні світів, — як воно було об'єднане з Ним до створення світів, і немає жодної зміни перед Ним, благословенним, а лише для творінь, які отримують свою життєвість від аспекту Його мовлення, благословенного, в аспекті його вже здійсненого виходу в дію при створенні світів, коли воно вбирається в них, щоб оживляти їх, через сходження від причини до наслідку й сходження щаблів у багатьох і різноманітних цимцумах, поки творіння не зможуть отримувати від Нього свою життєвість і виникнення й не анулюються у своєму бутті. А всі цимцуми — аспект приховування лиця, щоб приховати й утаїти світло й життєвість, що виходять від Його мовлення, благословенного, щоб вони не розкрилися в аспекті великого розкриття, якого нижні не змогли б прийняти. І тому їм теж здається, що світло й життєвість мовлення Всюдисущого, благословенний Він, убрані в них, — ніби річ, відокремлена від Його суті й сутності, благословенного, лише що виходить від Нього, благословенного, як мовлення людини — від її душі. Але для Святого, благословенний Він, жоден цимцум, приховування й утаювання не приховує й не утаює перед Ним, і темрява — як світло, як написано: «І темрява не затьмарить від Тебе» тощо, бо цимцуми й шати — не окрема від Нього річ, благословенного, борони Б-же, а як той равлик, чия шата — з нього самого й у ньому, як написано: «Бо Г-сподь — Він Б-г», і як пояснено в іншому місці. І тому «камей кула ке-ла хашив» воістину:

Підсумки розділу

У цьому розділі роз'яснюється, що творіння не лише не має значущості, а й не має жодного буття:

На відміну від мовлення людини, «слово Всевишнього» і після того, як його вимовлено (і створено світи), не відокремлене, борони Б-же (як мовлення людини)[1], а подібне до буття мовлення, поки воно ще включене у свій корінь, що в суті душі. Згідно з цією притчею зрозуміло, що світи не лише не мають цінності й значущості порівняно з Творцем, а й зовсім не є окремим буттям.

Однак це не суперечить тому, що відчуття творіннями самих себе — не ілюзія, а істина[2], адже якби відчуття творіннями самих себе було лише ілюзією, не було б місця ні для того, щоб давати людині заповіді, ні для того, щоб відплачувати їй нагородою й покаранням.

І обидві притчі[3] доповнюють одна одну[4]:

Якби ми знали лише, що творіння не мають цінності, ми думали б, що вони не мають цінності порівняно з Творцем, але якесь «буття» в них є.

А якби ми знали лише, що в них немає буття, — то, можливо, у їхнього змісту є якась «значущість».

Виходить, що Святий, благословенний Він, залишається єдиним після створення світів так само, як і до того, як їх було створено.

Основні поняття розділу

Примітки

  1. ^ І всі цимцуми — лише щодо творінь, але не щодо Святого, благословенний Він; і див. наступну примітку.
  2. ^ Роз'яснення того, яким чином це не є суперечністю, див. у «Сефер га-ерхім», частина 4, с. 90 і далі.
  3. ^ а) що створення світу — як одне слово порівняно із суттю душі, і б) що йдеться не про одне слово, яке виходить з уст у мовленні, а про слово, яким воно ще включене у своє джерело й корінь, що в суті душі.
  4. ^ Як пояснюється в «Хасидут мевоерет» до «Танії», частина 3, у розділі «Іюнім», пункт 45.
Попередній:
Розділ 20
Розділи «Лікутей амарим» Наступний:
Розділ 22

Повідомити про помилку на цій сторінці