Заповідь
Заповідь — це повеління Святого, благословенний Він, людині виконувати певні дії або утримуватися від них. Народ Ізраїлю отримав повеління під час дарування Тори виконувати 613 заповідей; заповіді викладено в Писаній Торі і докладно — в Усній Торі, і до них додалися сім заповідей мудреців. Народам світу було наказано дотримуватися семи заповідей нащадків Ноаха.
Історія
Основна стаття – Сім заповідей синів Ноаха
Основна стаття – Дарування Тори
Ще на початку творіння, після створення Адама Рішона, його було поміщено в Ган Еден, і він отримав застереження від Святого, благословенний Він: «І заповідав Г-сподь Б-г людині, кажучи: з усякого дерева саду можеш їсти. А з дерева пізнання добра і зла не їж з нього, бо в день, коли ти з'їси з нього, смертю помреш»[1]. Це повеління містило наказову заповідь їсти з усіх дерев саду і заборонну заповідь не їсти з Дерева пізнання. Але змій увів у гріх його і його дружину Хаву — гріх Дерева пізнання, і в невиконанні повеління Всевишнього це був перший гріх в історії людства.
אחרי המבול, בו נמחתה היבשה שבכדור הארץ על יושביה עקב חטאיהם, היו נח ובניו היחידים על פני הארץ ומהם התיישב העולם מחדש. ביצאם מהתיבה הצטוו בשבע מצוות השייכות לכלל בני האדם ובהם תלוי קיום העולם[2]. הרמב"ם סובר כי בשש מהן כבר הצטווה אדם הראשון[3].
Аврагамові, нашому праотцю, було наказано зробити обрізання собі, а також своїм синам. Ішмаеля було обрізано у віці 13 років, а Іцхака — на восьмий день. Про Аврагама сказано: «За те, що послухався Аврагам голосу Мого і дотримувався приписів Моїх, заповідей Моїх, установ Моїх і законів Моїх»[4]. Звідси мудреці вивели, що Аврагам (а після нього Іцхак і Яаков) дотримувалися всіх 613 заповідей зі своєї волі, хоча ще не було дано Тору[5].
Першою заповіддю, яку отримав народ Ізраїлю через Моше, нашого вчителя, була заповідь освячення місяця. Потім під час виходу з Єгипту їм було наказано принести пасхальну жертву, а на шляху до гори Синай — про Шабат, та інші заповіді. Потім, під час їхнього гіюру й остаточного перетворення на народ, їм були заповідані 613 заповідей, включно з новим прийняттям зобов'язання щодо тих, що вже були заповідані, — під час дарування Тори на горі Синай. Десять із заповідей були тоді проголошені Святим, благословенний Він, серед громів і блискавок, і це Десять речень. Нащадкам Ноаха тоді також наново були заповідані їхні сім заповідей. Сини Ізраїлю взяли на себе заповіді, сказавши: «Усе, що сказав Г-сподь, зробимо й почуємо».[6]
Коли вони перебували в пустелі, було кілька заповідей, виконання яких мало бути одноразовим, наприклад: заборона сходити на гору до дарування Тори та жертвоприношення голів колін.
Сутність заповідей
У хасидуті пояснюється, що «міцва» — від слова «цавта», спільність і з'єднання, бо через виконання заповіді єврей з'єднується зі Святим, благословенний Він. І в цьому сенс «нагорода за заповідь — заповідь»: нагорода за виконання заповіді автоматична, від самої заповіді, і це з'єднання із Сутністю та єством Того, Хто заповів заповідь, — і в цьому його нагорода.
Забажав Святий, благословенний Він, мати, благословенний Він, оселю в нижніх світах, тобто через те, що беруть матеріальні та огрубілі речі (як тфілін зі шкіри тварини) і виконують з ними та через них волю Святого, благословенний Він, — цим притягують у цей світ Шхіну і святість Святого, благословенний Він, і так очищують світ від його нечистоти й матеріальності, аж до завершення й мети, коли світ буде повністю очищений із приходом Геули, коли зникне зло і залишиться добро.
Також сказано, що заповіді — це ніби органи Царя, Святого, благословенний Він, у тому сенсі, що через них притягують Б-жественність[7].
Мета заповідей
Загальна суть заповідей, як каже Зогар, — «ле-аткана раза ді-шмей», тобто притягнути Б-жественність у світ; але зокрема вчення хасидуту налічує в цьому три аспекти, нижче — від меншого до більшого[8]:
Очищення творінь
Мудреці сказали[9]: «Заповіді дано лише для того, щоб очистити ними творіння». Тобто намір у даруванні заповідей — (не заради самих заповідей, а) заради очищення й витончення сил і органів людини, що виконує заповідь, і заради очищення й витончення речей світу, через які виконують заповідь[10].
Заповіді Всевишнього — «еварін де-малка»
І є вищий аспект у заповідях: те, що вони — заповіді Святого, благословенний Він, згідно з тлумаченням мудреців[11] до вірша[12] «Звіщає Він слова Свої Яаковові, установи Свої і закони Свої — Ізраїлеві»: те, що Він робить, Він наказує робити Ізраїлеві; те, що Святий, благословенний Він, виконує заповіді (перш ніж наказує Ізраїлеві виконувати), — це з Його власного боку (з боку Вищого). [І як зрозуміло також із того, що 248 наказів — це 248 органів Царя: те, що заповіді — ніби Його органи, — це з боку Вищого]. І через те, що Ізраїль виконує заповіді, які Він виконує, вони йдуть шляхами Святого, благословенний Він, і прилучаються до Нього, і завдяки цьому притягується життєва сила до людини, що виконує заповіді, як написано: «які виконає людина і буде жива ними», бо через виконання заповідей вона прилучається до Святого, благословенний Він (як зазначено вище), і через «А ви, що прилучилися до Г-спода, Б-га вашого», (завдяки цьому) «живі всі ви сьогодні».
Однак і цей аспект заповідей — на щаблі, у якому є образ. Тому заповіді на цьому щаблі розділені: «шляхи Г-сподні» (у множині), 248 органів Царя, бо притягнення через кожну заповідь — часткове притягнення (подібно до сили зору в оці й сили слуху у вусі). І тому можливо, щоб людина виконувала заповіді, які виконує Святий, благословенний Він, бо 248 органів нижньої людини ніби подібні до 248 органів Царя: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою».
Вища воля
Ще вищий аспект заповідей — те, що вони «Вища воля» (воля, що стоїть вище за сенс). Воля в заповідях однакова в усіх 613 заповідях (вище за 248 органів). І оскільки воля в заповідях незрівнянно вища за нижню людину, що виконує заповідь (тим більше, що вона вища за образ Вищої людини), тому щодо цього щабля (як він сам по собі) людина не займає місця, а самозречення відсутності займання місця — це скасування буття. І навіть після того, як є повеління людині, завдяки якому вона стає буттям, усе її буття — лише для виконання повеління, і через виконання повеління вона з'єднується (міцва — від слова «цавта», спільність і з'єднання) з Тим, Хто наказує (Який незрівнянно вищий за неї).
А також заповіді беруть початок у літері «гей» Імені Гаває, це сфіра Малхут. Тоді як вивчення Тори бере початок у літері «вав» Імені Гаває, це шість мідот.
А в корені заповідей, як це нагорі: на щаблі Кетер заповіді перебувають в Аріх Анпіні, це зовнішній бік Кетера. І його місце — у Гульгальті (аспект макіфа), і це перебуває в білизні, аспекті хасадім Аріх Анпіна. А другорядне поняття його — як волосся голови: у кожної волосини своє місце на голові, так і заповіді поділяються на 613 притягнень.
Тоді як Тора: про неї ми сказали, що вона належить до аспекту Зеїр Анпіна. (Літера «вав» Імені Гаває ..) вона прийшла з Вищої Хохми, але корінь сенсів заповідей у Торі — у «хохма стімаа» аспекту Аріх Анпіна. Якщо так, виходить, що корінь заповідей вищий із двох причин: 1. Тому що їхній корінь — в аспекті Гульгальти, у білизні. 2. Лише сенси заповідей, що в Торі, беруть початок у «хохма стімаа». А коли це доходить до щабля дії — Тора належить до семи мідот (Зеїр Анпін), літери «вав» Імені Гаває. А заповіді — належать до сфіри Малхут, літери «гей» Імені Гаває, що нижче за щабель Тори? Алтер Ребе дає дві відповіді: 1. Що це подібно до печатки, яка перевертається: літери, опуклі на печатці, вдавлені в місці відбитка. Тому заповіді, корінь яких вищий, тут унизу належать до сфіри Малхут.
2. «Початок їхній встромлений у їхній кінець»: високий щабель заповідей, як він у корені, сходить на нижчий щабель.
А причина того, що корінь заповідей вищий, ніж вивчення Тори (хоча написано: «А вивчення Тори — проти них усіх»), — у тому, що заповіді виконуються в матеріальних речах, а здатність творити речі, які відчувають себе окремим буттям, приходить саме через силу Ейн Соф, благословенний Він, для Якого немає жодного обмеження.
Бо речі, які відчувають себе окремим буттям, не могли б виникнути через причину й наслідок. Тобто щоб та річ, яка виникла, знала сутність, з якої вона виникла. Бо якби вона знала свою причину, матеріальна річ була б скасована в бутті. І в цьому суть «кінець справи — у задумі спочатку»: корінь заповідей вищий за Тору, оскільки мета — фактична дія, оскільки вони здійснюються в матеріальних речах. [1] «Ігерет га-кодеш», розділ 20, щодо їхньої загальної суті див.
Основна стаття – «Ле-аткана раза ді-шмей»
Способи виконання заповідей
У самих заповідях є загалом три способи:
Заповідь, завчена людьми
Людина, що виконує заповіді за принципом «заповідь, завчена людьми», тобто через звичку, до якої вона звикла, оскільки звичка стає натурою. Тоді її виконання заповідей — з боку природи тіла та природної душі (нижнього в людині).
Виконання Тори й заповідей за принципом «заповідь, завчена людьми» вважається аспектом Єгипту кліпи, і того, хто так виконує, згори підводять до порушення завіту[13].
Бо любить Всевишнього
Виконання заповідей, що походить з любові до Всевишнього і з бажання прилучитися до Нього через виконання Його заповідей, походить з боку душі (Б-жественної душі) (вищого в людині).
Лішма
Виконання заповідей лішма — не заради користі, яку отримує виконавець (навіть не духовної користі), а тому, що заповіді — це Його, благословенний Він, воля: його виконання заповідей — не з боку його буття (навіть не буття душі), а в самозреченні, коли вся його справа (у той час, коли він виконує заповідь) — лише виконати Вищу волю.
Підрахунок заповідей
Основна стаття – 613 заповідей
Основна стаття – Заповіді мудреців
У традиції Ізраїлю прийнято, що заповіді поділяються за числом 613 (613), а всі інші — гілки цих заповідей. Рішонім розійшлися в думках щодо точного поділу. У Зогарі[14] наводиться, що 248 (248) наказових заповідей відповідають 248 органам людини, а 365 (365) заборонних заповідей — 365 жилам людини.
Мудреці Ізраїлю додали ще сім заповідей, серед них обмивання рук свічки Шабату читання Мегіли.
Едот, хукім і мішпатім
Заповіді поділяються на три види:
І кожен із цих трьох видів включений один в інший[15].
Заповіді між людиною і ближнім, заповіді між людиною і Всюдисущим.
- Заповіді між людиною і ближнім.
- Заповіді між людиною і Всюдисущим.
Легкі заповіді та суворі заповіді
«І будь обережний із легкою заповіддю, як і із суворою, бо ти не знаєш нагороди за заповіді[16]»
Рамбам пояснює[17], що щодо заборонних заповідей Писання роз'яснило покарання за кожну з них, окрім небагатьох із них: за деякі з них винний у смертній карі, а за деякі — у карет, смерті від руки Небес і бичуванні. І ми знаємо покарання за всі заборонні заповіді — яка заборона з них більша, а яка нижча за неї, і за цими щаблями ми дізнаємося тяжкість гріха та його легкість.
Але щодо наказових заповідей не роз'яснено, яка нагорода за кожну з них у Всевишнього, благословенний Він, і все це для того, щоб ми не знали, яку заповідь треба дуже дотримувати, а яка заповідь нижча за неї, а лише наказав робити те й те і не повідомив, нагорода за котру з двох більша у Всевишнього, благословенний Він. І тому треба бути обережним з усіма ними,
І хоча не роз'яснено, яка заповідь більш улюблена й піднесена, ніж інша заповідь, можна дізнатися це з іншого боку: з наказових заповідей, щодо яких ти знайдеш, що той, хто їх порушує, підлягає покаранню, — за мірою величини покарання того, хто їх порушує, можна знати, що і в їх виконанні є більша нагорода. Наприклад, заповідь обрізання, пасхальна жертва, спочинок у сьомий рік і влаштування огорожі — усе це наказові заповіді, але той, хто виконує роботу в Шабат, підлягає побиттю камінням, а той, хто скасовує обрізання або жертву в її строк, підлягає карет, а той, хто наводить кров на свій дім, порушує заборону. І звідси ти дізнаєшся, що нагорода за спочинок у Шабат більша за нагороду за обрізання, а нагорода за обрізання більша у Всевишнього, благословенний Він, ніж нагорода за влаштування огорожі.
Ребе питає[18]: у чому різниця, чи знають тяжкість заповідей з того, що про них явно написано, чи виводять це з покарання?
І пояснив, що в усіх заповідях справді є два аспекти:
а) Заповіді в тому вигляді, де є відмінність між легкими та суворими заповідями.
б) Аспект, однаковий в усіх заповідях, — Вища воля, з'єднання зі Святим, благословенний Він, у чому всі заповіді рівні, і неможливо розрізняти легкі та суворі заповіді.
Благословення на заповіді
За виконання заповіді, як заповіді Тори, так і постанови мудреців, промовляють благословення: «Благословенний Ти, Г-сподь, Б-г наш, Цар всесвіту, Який освятив нас Своїми заповідями і наказав нам».
Кожне благословення на заповідь починається однаковою формулою: «Який освятив нас Своїми заповідями і наказав нам», — це те, що однакове в усіх заповідях.
А потім у кожної заповіді є своя особлива властивість, тому також уточнюють: «накладати тфілін», прикріпити мезузу», тощо.
Зайнятий заповіддю звільнений від заповіді
Тому що кожна заповідь включена одна в іншу.
«Брама» — заповідь, у якій він «загір тфей»
У Гемарі розповідається[19], що рав Йосеф запитав рава Йосефа, сина Раби: «Батько твій — у чому він був загір тфей?» (у якій заповіді твій батько був найбільш обережним)? Той відповів йому: у цицит. Одного разу Раба піднімався сходами, і в нього відірвалася нитка цицит, і він не спустився, доки йому не принесли цицит.
Алтер Ребе пояснює[20], що це «не в категорії осяжного сенсу й розуму, а вище за категорію розуму, бо так було до вподоби задумові Його, благословенний Він, .. категорія самого жеребу», тобто було до вподоби Його волі, щоб ця душа зійшла вниз заради такої-то заповіді й дії, а ця душа зійшла вниз заради такої-то заповіді й дії.
– Безумовно, кожен має виконувати всі 613 заповідей, однак є заповідь, у якій треба бути «загір тфей», як установлено за жеребом, що цілком вищий за сенс і розум, — що весь сенс сходження його душі — заради цієї заповіді й дії, навіть якщо це одноразова дія за всі дні його життя в цьому світі, сімдесят років чи вісімдесят років, або «і будуть дні його сто двадцять років».
І як вислів Бешта[21]: душа сходить у світ на сімдесят-вісімдесят років, щоб один раз зробити добро в матеріальному чи в духовному певному євреєві, у певному місці, у певній справі.
І уяви собі: ідеться про єврея-праведника, що вивчає Тору й виконує заповіді впродовж сімдесяти-вісімдесяти років, і проте сходження його душі у світ — головним чином заради однієї чи двох дій, а всі інші справи — лише тому, що душа, яка перебуває внизу, зобов'язана дотримуватися всіх 613 заповідей.
І оскільки головне його сходження вниз — заради цієї дії, зрозуміло, що ця дія важливіша, і через неї душа досягає вищого, ніж через усі інші свої справи впродовж усього свого життя в цьому світі[22].
«Брама» тепер
Ребе сказав[23], що особлива місія і «брама», у якій і через яку підносяться всі інші справи шліхуту, — це: бути насправді готовими зустріти нашого праведного Мошіаха насправді, воістину!
У прийдешньому майбутньому
Основна стаття – Заповіді будуть скасовані в прийдешньому
Амораї в Талмуді розійшлися в думках, чи скасується в прийдешньому майбутньому виконання заповідей[24], а серед законовчителів галахи було прийнято думку рабі Йоханана, який вважає, що заповіді в майбутньому скасуються. Водночас багато великих мужів Ізраїлю билися над його поясненням — як у сенсі скасування та його узгодження з основоположним принципом вічності Тори, так і у визначенні часу й точного виду скасування заповідей.
Вчення хасидуту теж торкається цього питання і пояснює, що заповіді за своєю суттю ніколи не скасовуються. Лише є різні шари в сенсі скасування заповідей: або відносне скасування щабля Б-жественності, що притягується через заповіді, або скасування повеління, але не скасування заповіді[25].
Див. також
- 613 заповідей
- Заповіді мудреців
- Намір під час виконання заповідей
- Радість заповіді
- Десять мівцоїм
- Тора
Додаткова література
- Рав Іссер Шпрінгер, Підготовка до заповіді, бюлетень «Гейхал Любавич» (Бейт-Шемеш), випуск 2, с. 43
Зовнішні посилання
- Тора, заповіді й відмінність між ними, на сайті «Цеірей Агудат Хабад» у Святій Землі
- Ретельність у заповідях, на сайті «Цеірей Агудат Хабад» у Святій Землі
- Заповіді: як?, на сайті
- Заповідь — внутрішній погляд, із книжки «Аншей га-міла»
(англійська)
| Заповіді |
|---|
| 613 заповідей · «248 органів Царя» · Діврей каббала · Заповіді мудреців · Підготовка до заповіді · Намір під час виконання заповідей · Благословення на заповідь · Прикрашання заповіді |
| Вибрані наказові заповіді |
| Любов до Б-га · Любов до ближнього-єврея · Їдження маци · Брит міла · Благословення після їжі · Добродійство · Віра в Б-га · Видалення нечистих із Храмової гори та з Храму · Трепет перед Б-гом · Шанування батька й матері · Мезуза · «Плодіться й розмножуйтеся» · Цдака · Цицит · Освячення Імені · Читання «Шма» · Шабат · Відпускання птаха з гнізда · Молитва · Тфілін · Сурміння в шофар · Тшува· Гостинність |
| Вибрані заборонні заповіді |
| Ідолопоклонство · Заборонені зв'язки · Кровопролиття · Порушення чужих меж |
Примітки
- ^ Берешит, 2, 16-17.
- ^ Трактат «Санедрін», 56а.
- ^ «Мішне Тора», Закони про царів, 9, 1. Див. також Раші, трактат «Санедрін», 57а, що починається словами «Ле-мішрей»
- ^ Берешит, 26, 5.
- ^ Йома 28а. «Ваікра раба» 2, 10. Раші до цього вірша.
- ^ Шмот, 24, 7.
- ^ «Танія», розділ 23. І в інших місцях.
- ^ Маамар, що починається словами «Ве-кібель га-єгудім», 5711.
- ^ «Танхума», Шміні, 8 (і див. там 7). «Берешит раба», початок розділу 44. І вказане там. І див. «Море невухім», частина 3, розділ 26.
- ^ Див. докладно «Танія», розділ 37.
- ^ «Шмот раба», розділ 30, 9. І див. також Єрусалимський Талмуд, «Рош га-Шана», розділ 1, закон 3.
- ^ Тегілім 147, 19.
- ^ «Маамарей Алтер Ребе» «Паршийот у-моадім», т. 1, с. 243, маамар, що починається словами «Ваера ель Аврагам», Шабат мевархім шват 5554 (січень 1794).
- ^ Зогар, ч. 1, 170б.
- ^ Маамар, що починається словами «Кі їшальха», і маамар, що починається словами «Тану рабанан: нер Ханука», 5738. І вказане там. І в інших місцях.
- ^ «Авот», розділ 2, мішна 1.
- ^ У коментарі до Мішни, «Авот», розділ 2, мішна 1.
- ^ «Лікутей сіхот», том 4, «Піркей авот», 2.
- ^ Шабат 118, 2.
- ^ «Танія», «Ігерет га-кодеш», кінець розділу 7.
- ^ Див. «Кетер Шем Тов», у доповненнях, розділ 209. І вказане там (наведено в «Гайом йом», 5 іяра).
- ^ Пурим 5722 (20 березня 1962), «Торат Менахем», с. 201. І в інших місцях.
- ^ Початок сіхи Шабату тижневої глави Хаєй Сара 5752.
- ^ Вивчення Вавилонського Талмуду, трактат «Нида», аркуш 61, сторінка б.
- ^ Див. докладно в кунтресі «Закони Усної Тори, які ніколи не скасовуються», тішрей 5752 (вересень–жовтень 1991), і в місцях, указаних там.