Перейти до вмісту

Єш ме-аїн

Матеріал з Хабадпедії
Порядок сходження світів
До цімцуму
Ацмут у-мегут (Сутність)  •  Спроможність (Маор, як він міститься в Ацмуті)  •  Маор  •  Світло Ейн Соф, як воно міститься в Маорі • Світло Ейн Соф  • Хафец хесед  •  Десять прихованих сфірот  •  Яхід  •  Ехад ве-яхід  •  Кадмон  •  Тегіру ілаа  •  Шіер бе-коах  •  Ала бе-рацон
Цімцум і кав
Перший цімцум  •  Тегіру татаа  •  Вільний простір  •  Решимо  •  Точка, лінія, площина  •  Кав і хут (лінія і нитка)  •  Ігулім і йошер (кола і прямизна)  •  Навколишнє світло  •  Внутрішнє світло  •  Рош, тох, соф (голова, середина, кінець)
Загальні БЕА
АБЕА (загальний порядок сходження)

Адам Кадмон  •  Світ Акудім  •  Світ Тогу  •  Пряме світло  •  Відбите світло  •  Ім'я АБ  •  Ім'я САГ  •  Ім'я МА  •  Ім'я БАН

Часткові АБЕА
Світи Ацилут, Брія, Єціра, Асія

Світ Ацилут  •  Світ Брія  •  Світ Єціра  •  Світ Асія  •  БЕА  •  Парса

Види сходження
Єш ме-аїн (щось із нічого)  •  Причина і наслідок  •  Стрибок і скок  •  Неспівмірність

Єш ме-аїн — термін дослідницької філософії, каббали і хасидуту, що позначає дію постання якогось буття з відсутності, постання «чогось» із «нічого»". Здатність створювати щось із нічого називається творінням, і вона властива виключно Творцеві («в лоні Творця»), на відміну від постання наслідку з причини або творення єш ме-єш.

Першим, хто вжив це поняття[потрібне джерело], був р. Шломо ібн Гвіроль[1]. Невдовзі після цього його почали використовувати рішонім[2] для опису способу створення, а за ними пішли всі каббалісти.

Два пояснення поняття «єш ме-аїн»

У вченні хасидуту є два пояснення того, чому створення називається «щось із нічого»[3]:

1. Тому що створене «щось» не відчуває свого джерела — і тому називає його «ніщо» (але справжня реальність протилежна: Творець — це справжнє «щось», а ми, створіння, — «ніщо»)[4].

2. Тому що створене «щось» справді не має джерела. Тобто Святий, благословенний Він, створив світ не тим, що стискав Себе аж до нескінченності, а тим, що створив нове буття, яке справді не має жодного джерела в Б-жественності, і воно лише відсвіт від світла Ейн Соф, яке є «ніщо» щодо Ацмут у-мегут[5].

Різниця між ними така: перше пояснення — з боку створіння, а друге — з боку Творця[6].

Початок буття створеного «щось» — у світі Брія

У «Танії»[7] пояснюється, що буття справжнього «щось» (тобто буття створінь, які не є Б-жественністю) починається у світі Брія[8], однак певні явища, що є своєрідним посередником між Б-жественністю та створіннями, є й вище, і в цьому є два загальні щаблі. Знизу вгору:

1. Палаци і тіла ангелів Ацилуту, які є створіннями «в повному сенсі» (але лише щодо самої суті Б-жественності, адже щодо створінь і вони — Б-жественність).

2. Душі людини й ангелів, які, хоча з одного боку вони Б-жественність (але в «величезному стисненні»), з другого боку вже відокремилися від світла кав, і тому в них немає сили творити щось із нічого (яка в посудинах Ацилуту є — бо світло кав Ейн Соф, благословенний Він, світить у них, і вони скасовані перед ним, як сяйво сонця в сонці).

Причина того, що буття створінь починається в Брія

Головний початок «щось» — у світі Брія, створеному з Малхут (де-Ацилут)[9], оскільки дві ознаки «щось»[10] такі: 1. у ньому не відчувається, що воно створене з Б-жественності; 2. у ньому є множинність і поділ. І ці два явища походять від двох явищ, які є в Малхут де-Ацилут: Ім'я Елокім приховує Б-жественність від створінь, а Ім'я Ад-най — корінь обмежень поділу, подробиць часу і простору[11].

Кілька щаблів у «щось із нічого»

Сказане вище (що створення чогось із нічого починається у світі Брія) — це в частковому сенсі. Але в загальному сенсі назва «щось із нічого» стосується будь-якої речі, яка не сходить шляхом причини й наслідку[12] (і є аспектом оновлення щодо тієї, що над нею), і в цьому є кілька щаблів:

Предвічна думка Адам Кадмона — оскільки постання Адам Кадмона відбувається через перший цімцум, який здійснюється шляхом «усунення» (на відміну від інших цімцумів, що здійснюються лише шляхом зменшення), і цей щабель — перша[13] думка про світи[14], він вважається щодо світла Ейн Соф, що до цімцуму, чимось із нічого.

Хохма де-Ацилут — написано: «А мудрість — з ніщо знаходиться». Вище за Ацилут немає і не застосовне жодне визначення, обмеження та образ у Б-жественності, а є проста єдність, тоді як в Ацилуті є десять сфірот (саме десять, а не дев'ять і не одинадцять), кожна з яких має свій особливий образ (Хохма не є Біна, і Біна не є Хохма тощо. І оскільки подібне (явище образу й поділу) не застосовне до самої суті Б-жественності, тому сфіра Хохма (яка є початком Ацилуту) називається аспектом чогось із нічого.

Створіння — світ Брія є першим «місцем», у якому з'явилися створіння, що є буттям, яке не є Б-жественністю, — і зрозуміло, що це початок справжнього чогось із нічого.

Цей матеріальний світ — матеріальне «щось» є найбільшим оновленням. Буття відчутного створіння, яке можна торкнутися руками, яке не відчуває свого джерела, аж до того, що може сказати: «Моя ріка, і я створив себе», — найбільше диво, і воно лише силою самого Ацмуту, бо лише «Той, Хто випромінює, благословенний Він, чиє буття — від Його сутності і Хто не є наслідком якоїсь причини, що передувала Йому, хай боронить Б-г, лише Він один Своєю силою і могутністю здатний творити щось із нічого й абсолютного небуття»[9].

Проростання рослин із землі[15] — ясно і просто, що речовина рослини не походить із зернини. Вага зернини мізерна порівняно з вагою рослини, а матеріальні речі не можуть змінювати свою вагу, і тим паче — вирости в десятки разів (а іноді в тисячі тисяч разів більше від своєї початкової ваги). Крім того, рослина перевершує зернину і якістю: у рослини є стовбур, листя, квіти й плоди — чого зовсім немає в зернині. Але все постання росту рослини та її ваги, її властивостей і складників — усе це від духовної рослинної сили, що в землі, — а постання матеріального з духовного є явищем чогось із нічого (бо зі стиснення шляхом «причини й наслідку» ніколи не постане матеріальне з духовного. Наприклад, умоглядний доказ: скільки його не знижували б, не спрощували б і не пояснювали б дедалі нижче — ніколи з цього не постане якесь матеріальне буття).

Для постання чогось із нічого потрібні три сили

Часткова сила і світло (Мемале) — як у всякій дії, що потребує вбирання сили діяча в предмет дії.

Навколишня сила (Совев) — постання чогось із нічого є переходом сили до творення того, що непорівнянне з нею, і для цього потрібна необмежена сила, здатна виявитися у світі, який із нею непорівнянний.

Сила Ацмуту — щоб створити «щось» із відчуттям, що його буття — від його сутності, потрібна сила від Ацмуту, який — Ацмут — єдиний, чиє буття від Його сутності.

Два способи створення чогось із нічого[16]

Створення чогось із нічого відбувається і з боку Імені Гаває, і з боку Імені Елокім. Коли створення з боку Імені Гаває, воно відбувається «само собою», а коли через Ім'я Елокім — через «вбирання».

При створенні «само собою» те, що постає, скасоване у своєму бутті перед тим, хто його створює, і наводять на це дві притчі: 1. як світло скасоване перед світилом; 2. як наслідок[17] скасований перед своєю причиною[18].

При створенні «шляхом вбирання» те, що постає, скасоване перед тим, хто створює, лише шляхом скасування «я» (а не скасування буття), і притча на це — із сили та дії[19].

Розкриття Б-жественності у створенні чогось із нічого залежить від способу створення[16]

Постання чогось із нічого — від Імені Гаває, але через Ім'я Елокім. Тобто хоча створювати щось із нічого можна лише силою Ейн Соф, що розкривається через Ім'я Гаває[20], саме постання на ділі відбувається через Ім'я Елокім, і в цьому три способи[16]:

Коли Ім'я Елокім приховує Ім'я Гаває

Це розкриття, як «десятьма реченнями створено світ». Коли Ім'я Гаває вбирається в Ім'я Елокім, Ім'я Елокім приховує від створінь їхнє джерело[21]. Тобто десять речень (які і є слово Всевишнього — аспект «Малхут») приховують Б-жественність і втаюють від створінь їхнє джерело. І оскільки створіння відчувають себе окремим буттям, вони є завершеним «щось», аж до того, що можуть сказати: «Моя ріка, і я створив себе».

Коли Ім'я Гаває світить в Імені Елокім

Це розкриття, яке було в Першому Храмі і в Другому (і особливо у Святеє Святих). Коли створення здійснюється від Імені Гаває само собою, тоді Ім'я Елокім поєднується з Гаває[22], і тому створіння відчувають (не своє власне буття, а) що їхнє джерело — Б-жественність. І причина цього[23] така: при цьому способі цімцум (Ім'я Елокім) — заради розкриття. А глибше — оскільки сутність не приховує саму себе, цімцум не може приховувати, і все його призначення (цімцуму) — лише розкрити сутність у низькому місці[24].

Це (загалом) розкриття, яке світить у Першому і Другому Храмі[25], і особливо у Святеє Святих — «місце Ковчега не входить у міру». З одного боку, у Святеє Святих є обмеження і поділ[26] — «двадцять ліктів»[27], але з другого боку, там розкривається і відчувається, що буття місця скасоване перед Б-жественністю, яка вища за обмеження місця[28].

Коли в Імені Елокім відчувається, що Гаває та Елокім — «кула хад»

При цьому способі Ім'я Елокім є не «подробицею» розкриття (що дає змогу Б-жественності розкритися і в низькому місці), а «цімцумом у прямому сенсі» — що приховує і втаює. Але в силу самого свого визначення (визначення обмеження) воно є посудиною для самої суті Б-жественності (яка вища за Ім'я Гаває та Ім'я Елокім). Це розкриття, яке буде в Третьому Храмі, коли обмеження місця і часу очистяться настільки, що в них відчуватиметься сама суть Б-жественності з їхнього власного боку (а не з боку світла, що світить у них, як було в Першому і Другому Храмі), і відчутним виявом цього буде спочатку те, що сторони світу не лише не заважатимуть, а ба більше — вони самі виведуть синів Ізраїлю з вигнання до Геули[29][./יש_מאין#cite_note-30 [30]], і аж до досконалості в цьому, яка буде під час воскресіння мертвих[30].

Примітки

  1. ^ 1021–1058 за загальним літочисленням. Поняття трапляється в його творі «Кетер малхут», що описує Творця і творіння в поезії, яка містить також рядки молитви. В одному з уривків там: "Ти мудрий, і від мудрості Твоєї Ти випромінив приготоване бажання, / як майстер і умілець, щоб витягти буття з ніщо, / як тягнеться світло, що виходить з ока […] І покликав Він до ніщо — і воно розкололося, / і до буття — і воно утвердилося, / і до світу — і він простягнувся".
  2. ^ Ібн Езра, Сфорно і Рамбан («і немає в нас у святій мові для виведення чогось із нічого іншого вислову, крім „бара“») до Берешит 1, 1. І див. Радак до Книги Єшаягу 43, 7. «Ховот га-левавот», у вступі. «Сефер га-хінух», заповідь 380. І в «Сефер Єціра», розділ 2, мішна 9, наведено в Рамбана там: «Утворив із тогу щось дійсне і зробив неіснуюче існуючим» (див. коментар Раавада і Рамбана до «Сефер Єціра» там. Гемшех 5672, частина 2, с. 733.).
  3. ^ Див. маамар, що починається словами «Ла-Єгудім гайта ора» 5712.
  4. ^ «Лікутей Тора», тижнева глава «Ре'е», 21а. Див. Гемшех 5666, с. 221.
  5. ^ «Лікутей Тора», тижнева глава «Ре'е», 19в — г. 26г. «Тора ор», маамар, що починається словами «Явіу левуш малхут» (Мегілат Естер, 90б і далі), маамар, що починається словами «Хаяв іниш» (там само, 99б). І див. Гемшех 5666, с. 221.
  6. ^ Гемшех 5672, частина 2, с. 1151.
  7. ^ «Ігерет га-кодеш» — розділ 20
  8. ^ Тобто посудини десяти сфірот Брія, але «світла» посудин (точніше, саме щабель «Нешама» світел, тоді як Руах і Нефеш — це вже явище створінь) — Б-жественність.
  9. ^ 1 2 «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 20
  10. ^ Буття, яке не є Б-жественністю.
  11. ^ Тому в «Шаар га-їхуд ве-га-емуна» в «Танії» до розділу 6 ідеться про Ім'я Елокім, а з розділу 7 і далі — про Ім'я Ад-най. Бо до розділу 6 пояснюється, як сфіра Малхут приховує від створінь їхнє джерело, а з розділу 7 пояснюється, як Ім'я Гаває поєднується з обмеженнями часу і простору (джерело яких — Ім'я Ад-най.
  12. ^ І це не суперечить сказаному вище, що буття «справжнього щось» починається лише у світі Брія.
  13. ^ Що охоплює всі світи, аж до всіх найдрібніших подробиць матеріальних створінь, «одним поглядом».
  14. ^ Тобто до цього немає жодної думки про світи, і це явище, яке з'явилося лише тут.
  15. ^ «Танія», «Ігерет га-кодеш», 20, наприкінці.
  16. ^ 1 2 3 Маамар, що починається словами «Гадоль їгає» 5722.
  17. ^ Наприклад, народження мідот із розуму
  18. ^ Потреба у двох притчах пояснюється тим, що в німшалі створіння — 1. буття і 2. непорівнянні з Творцем. Оскільки в нас немає прикладу цього в матеріальному, наводять дві притчі, кожна з яких пояснює іншу подробицю в німшалі.
  19. ^ Наприклад, коли сила того, хто кидає камінь (яка є духовною силою душі), вбирається в камінь, камінь її не відчуває і вона в ньому не розкривається (ми можемо «зробити розрахунок»: оскільки камінь летить, необхідно сказати, що щось його підкинуло. Але саму духовну силу ми осягнути не здатні) — хоча вона діє на нього так, що він ширяє.
  20. ^ Гаває — вислів, що означає «той, що творить».
  21. ^ І немає в цьому суперечності тому, що пояснюється в кількох місцях, що множинність створінь — від Імені Ад-най, бо приховування і втаювання — від Імені Елокім («Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 4), а множинність і поділ — від Імені Ад-най. («Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 7).
  22. ^ Їхуда тата'а.
  23. ^ Маамар, що починається словами «Ве-ядата», Москва, 5657.
  24. ^ І притча на це — від учителя, який пояснює учневі за допомогою притчі. Притча сама по собі є стисненням розуму, але вчитель бачить і в притчі всю глибину розуму, і для нього притча зовсім не приховує.
  25. ^ Зокрема: у Першому Храмі це «ор яшар», що притягується служінням праведників, а в Другому Храмі — «ор хозер», що притягується баалей тшува.
  26. ^ Що походить від Імені Елокім.
  27. ^ А також схід і захід, північ і південь
  28. ^ Тобто Ім'я Елокім не приховує Ім'я Гаває, і у створіннях відчувається, що їхнє джерело — у Б-жественності.
  29. ^ Як написано: «Скажу півночі: віддай», тобто «північ» сама по собі виведе синів Ізраїлю з вигнання до Геули, і як тлумачить там «Мецудат Давид», що так буде з усіма сторонами світу (хоча явно сказано лише про північну сторону).
  30. ^ Бо тоді життєва сила тіла (яка від Імені Елокім) буде від нескінченного світла, Совев коль алмін. Тобто тіло буде посудиною для самої суті нескінченного світла.

Повідомити про помилку на цій сторінці