Рослинна сила
Рослинна сила — це духовна сила, що перебуває в землі й вирощує рослини.
Її джерело і корінь
Усі смаки, такі як кислота і солодкість, що є в рослинах, мають своє джерело в духовній солодкості, що є в духовній рослинній силі (де солодкість більша, ніж у матеріальному яблуці), і сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Немає травинки внизу, у якої не було б мазалю нагорі, який б'є її і каже їй: рости»[1], — тобто всі смаки, солодкість і кислота, які є в рослинній силі, виливаються від мазалот, що нагорі, а мазалот отримують від ангелів, а ангели отримують один від одного, вище й вище, до вершини ступенів, і джерело для всіх них — слово Всевишнього, яке є джерелом усіх насолод. Бо солодкість — аспект хасадім, а кислота — аспект гвурот, і всі відмінності матеріальних смаків, що внизу, відповідають якості поєднань властивостей, що нагорі. Бо слово Всевишнього — це десять речень, записаних у тижневій главі «Берешит», і з речення «нехай зростить земля» тощо постали всі види трав, а з речення «дерево плодове» тощо постали всі види плодів із відмінностями смаків — солодкістю і кислотою[2].
Загальне і часткове
У будь-якому зрощуванні чогось із нічого необхідні два ступені «ніщо»: а. «ніщо», як воно включене у своє джерело, і б. «ніщо», як воно є джерелом для «чогось».
А річ у тім, що, оскільки світло включене у своє джерело (у світило), воно самоанульоване щодо свого джерела і перебуває в русі «отримувача» від нього — «і оскільки зайняте поглинанням, не вивергає»[3], — а те, що воно виливає назовні, є лише сяйвом від нього. Тобто аспект «ніщо», як він включений у сутність давача, зовсім не помітний у бутті (і це подібно до того, хто стоїть перед царем, який цілковито самоанульовується у своєму бутті й не може бути джерелом виливання для іншого, хіба що коли віддалиться від царя; і подібно до джерел безодні, які не можуть виливатися в ріки інакше як через відокремлення товщею землі та стиснення через жили землі, і подібно до світла, яке здійснює свою дію — світити — саме в просторі, де не перебуває його джерело[4].
І так само стоїть справа і з рослинною силою. Сама загальна рослинна сила (загальне «ніщо») — це властивість землі вирощувати, але щоб зрощування було в дійсності, потрібно пробудити цю силу через піднесення «маїн нуквін» (пробудження отримувача), яке є аспектом «ніщо» отримувача. І це пробудження здійснюється на ділі через гниття зерна: самоанулювання матеріального буття зерна щодо матеріальної землі приводить до самоанулювання духовної сили, що в зерні, щодо загальної рослинної сили і пробуджує її виростити нову рослину того ж роду (того ж виду), що й зерно.
Єш ме-аїн
Наприкінці «Ігерет га-кодеш» 20 у «Танії» (і в інших місцях) Алтер Ребе роз'яснює, що дія рослинної сили полягає не в тому, щоб виростити зерно, а навпаки: зерно пробуджує рослинну силу, що в землі, і саме вона вирощує (а не так, що зерно отримує від неї силу рости). З цієї причини дія рослинної сили називається «з нічого в щось», бо духовна рослинна сила вирощує матеріальні рослини, а матеріальне з духовного — це щось із нічого. І мовою Алтер Ребе[5]: «Зерно також постало з рослинної сили, і є в ньому аспект рослинної сили в прихованості... тому, коли згнило й розклалося тіло зерна, ось, рослинна сила, вбрана в нього, самоанульовується щодо загальної рослинної сили, що в землі, і стає для неї маїн нуквін і вирощує подібне до зерна тощо».
Її суть у служінні
Сенс рослинної сили в служінні Всевишньому пояснюється в «Ігерет га-кодеш» 20 у «Танії»[6]. Це послання розкриває нову основу в хасидуті й докладно пояснює, що рослинна сила, яка в ґрунті, розкриває, що саме в неживому (у землі) розкривається сила Ейн Соф (у постійному і вічному зрощуванні нових рослин з нічого в щось). Розуміння того, що саме в матеріальних речах (якими виконують заповіді) розкривається Його сутність і Його самість воістину (а не у світлах, у розкриттях і в духовних предметах), додає дивовижну життєвість у виконання заповідей.
«Кілька небесних слів душі: „Його сутність і Його самість, буття Якого — від Його самості, Він один у силах і в можливостях Своїх створити щось із нічого й абсолютного небуття воістину“ — відкрили в хасидів нові джерела життєвості у виконанні практичних заповідей»
— Сіха Ребе Раяца, Ахарон шель Песах 5694 (7 квітня 1934).
Притча про цдаку
В «Ігерет га-кодеш» 8 у «Танії» рослинна сила наводиться як притча про чесноту цдаки. Як відомо, зерно, яке сіють у землю, не росте і не вирощує. Його посів лише пробуджує духовну рослинну силу, що в землі, — і вона одна вирощує дерево.
І так само справа стоїть із цдакою: цдака засівається у «вищій землі»[7] і пробуджує Б-жественну «рослинну силу» — яка вирощує для людини любов з насолодами[8].
Див. також
Примітки
- ^ «Берешит раба» 10.
- ^ «Ор га-Тора», МагА, с. 280 (у старому виданні 2432).
- ^ «Хулін» 8б.
- ^ «Маамарей Мітлер Ребе», «Берешит» 1, 38—39, у його «Маамарім кунтресім», с. 555, «Торат хаїм», тижнева глава «Ноах», пункт 36, та ін.
- ^ «Лікутей Тора», «Бегар», аркуш 40б.
- ^ Послання, яке написав Алтер Ребе «у дні перед своїм відходом» (як пише Цемах Цедек у «Дерех міцвотеха», 170а).
- ^ Кнесет Ісраель, корінь душ Ізраїлю, Малхут де-Ацилут.
- ^ яка є величезним світлом, що перевищує його сили, вище від сукупності світів і цілковито несумірним з його служінням.