Жертвоприношення

Служіння жертвоприношень — центральне й основне служіння в Храмі, починаючи з Мішкану, який зробив Моше, і закінчуючи Другим Храмом, і воно буде відновлене в прийдешньому майбутньому, коли буде збудовано Третій Храм. Настільки, що на думку Рамбама в цьому суть Храму, як він пише[1]: «Заповідь-повеління — зробити дім для Всевишнього, приготований для того, щоб приносити в ньому жертви».
З одного боку, це служіння видається лише матеріальним служінням — принесенням матеріальних тварин на матеріальному жертовнику. Однак уже великі мужі Ізраїлю в поколіннях, що передували розкриттю вчення хасидуту, як Рамбан[2], погодилися, що сутність цього служіння неодмінно має тлумачитися як щось піднесене, і як написав Рабейну Бах'є: «суть жертвоприношень, які існують із найдавніших часів, — справа внутрішня і прихована таємниця». До всього цього додалося роз'яснення з боку вчення хасидуту, яке пояснює як внутрішній зміст матеріального служіння жертвоприношень у Храмі, так і його зміст як частини служіння Всевишньому і в наші дні.
«Корбанот» — від слова «наближення»
Слово «корбанот» — від слова «наближення», оскільки в служінні людини суть жертвоприношень — це наближення сил і почуттів до Всевишнього. Джерело цих слів переважно — книга «Га-Багір»[3]: «А чому це називається „корбан“? Тому що воно наближає святі сили». І подібне до цього наводить Рамбан[4] і Рабейну Бах'є[5].
Ребе Раяц пояснив[6], що зміст служіння «корбанот — від слова „наближення“» — наблизити світ, назва якого — від слова «приховування» і приховання Б-жественності, а також саму людину, і щоб вони були посудинами, здатними відчувати Б-жественність, завдяки чому притягують головну присутність Шхіни в цей світ.
У хасидуті наводиться[7], що суть жертви — «наблизити» кожну річ до її кореня.
Ще наводиться[8] щодо вірша[9], сказаного про постійну жертву: «Жертву Мою, хліб Мій для вогняних жертв Моїх, пахощі, приємні Мені, бережіть, щоб приносити Мені в свій час», — що слово «легакрів» подібне до «легарків» — від слова «гниття», що вказує на служіння бітулю (як черв'як), завдяки якому він знищує зовнішні сили, і якби не це постійне служіння, вони (зовнішні сили) зруйнували б світ.
Назва «корбан» пов'язана також із віршем «Визволив у мирі душу мою від битви проти мене»[10], який пояснюється у вченні хасидуту про визволення людини та її Б-жественної душі, а «мі-крав лі» — це битва і війна проти її тваринної душі, подібно до суті жертви — наблизити свою тваринну душу до Всевишнього[11].
Однак поряд із перевагами служіння жертвоприношень, що виражаються в назві «корбан», цю назву іноді пояснюють[12] як таку, що вказує на нижчість його рівня у зв'язку й прилепленні, оскільки, коли дві речі лише наближаються одна до одної, вони все ще залишаються двома цілком окремими речами, а вислів, що передає повне прилеплення, — це саме слово «зв'язок», за яким названо цим ім'ям служіння куріння.
Жертвоприношення в порівнянні з курінням
Облачення і «само собою»
Одну з відмінностей між служінням жертвоприношень і служінням куріння в служінні Всевишньому пояснюють[13] так: служіння жертвоприношень — через спуск, щоб займатися тваринною душею, щоб очистити її, тоді як служіння куріння відбувається так, що людина розкриває в собі сутність душі, і само собою це впливає на все її тіло.
Дія жертви
Щодо суті жертовника сказали наші мудреці[14]: «Жертовник — усуває і живить, робить любими, спокутує», тобто: усуває укази (лихі, над Ізраїлем); живить — завдяки жертвам світ живиться, бо жертви походять від їжі й викликають для неї благословення; робить любими — Ізраїль для їхнього Батька; і спокутує гріхи. Поділ цих чотирьох видів пояснює Ребе[15]: ці чотири речі поділяються загалом на три види: а) живить — дарування їжі світові; б) усуває і спокутує — скасування небажаних речей над Ізраїлем (указів і гріхів); в) робить любими Ізраїль для їхнього Батька.
Такий поділ «чотири, які є трьома» ми знаходимо також у поділі жертв (на жертовнику) за їхніми видами: Рамбам[16] поділяє жертви на «чотири види: всеспалення, жертва за гріх, жертва провини і мирна», а в Мідраші[17] ми знаходимо, що він поділяє їх на три — «всеспалення, мирна і жертва за гріх». І зрозуміло, що тут немає суперечності, бо в жертви за гріх і жертви провини зміст один — обидві приходять для спокутування.
Згідно з цим, пояснює Ребе, можна сказати, що ці три дії жертв спрямовані відповідно до цих трьох видів жертв: мирні, при яких є споживання власниками, відповідають тому, що жертовник (жертви) «живить» світ, бо як власники удостоюються цього свого споживання — а це матеріальне споживання, їжа тіла, — через принесення жертви Всевишньому, так і «завдяки жертвам світ живиться»; жертва за гріх (і жертва провини), які приходять для спокутування, — це «усуває... спокутує». А всеспалення, яке цілком для Всевишнього, — його суть «зробити Ізраїль любими для їхнього Батька»,[18] і як висловлюється Мідраш: «всеспалення приноситься лише на славу Святого, благословенний Він, а мирні та жертви за гріх — за (заради) нас самих», тобто мирні жертви та жертви за гріх приходять також на користь тому, хто приносить, — або заради отримання їжі, або щоб скасувати небажані речі, тоді як всеспалення приходить лише «на славу Святого, благословенний Він», і завдяки йому Ізраїль стає любим для їхнього Небесного Батька.
Види жертв
Жертва за гріх
Основна стаття – Жертва за гріх
Жертва за гріх — це жертва, яку приносять за гріхи, вчинені помилково, у таких випадках, що якби їх було вчинено навмисно, покаранням за них було б карет або побиття камінням.
Жертва провини
Жертва провини — це жертва, яка приходить для спокутування певних провин.
- Жертва провини назира — жертва провини, яку приносить назир, що порушив посеред днів свого назирейства одну із заборон назира.
- Жертва провини мецори — жертва провини, яку приносить мецора на восьмий день після окроплення водою червоної корови.
- Жертва провини за заручену рабиню — ханаанейка, що належить двом людям, один з яких звільнив її, і вона вийшла заміж за єврейського раба, а хтось інший вступив із нею у зв'язок, — ця людина зобов'язана принести жертву провини.
- Жертва провини за грабіж — людина, яка пограбувала товариша і неправдиво присягнула в суді, зобов'язана принести жертву провини.
- Жертва провини за привласнення святинь — людина, яка помилково привласнила посвячене Храму, зобов'язана принести жертву провини.
Крім того, є умовна жертва провини — жертва провини, яку приносить людина, що не знає, чи згрішила вона гріхом, за який зобов'язана принести жертву за гріх, — вона приносить умовну жертву провини.
Жертва всеспалення
Основна стаття – Жертва всеспалення
Всеспалення — це жертва, яку приносять за заповіді-повеління, і в Гемарі вона називається «дорон». Визначається як «святеє святих» і цілком підноситься Всевишньому.
Мирна жертва
Основна стаття – Мирна жертва
Мирна жертва — це жертва, яка приходить зазвичай як добровільна жертва. Називається «шламім», тому що встановлює мир у світі.Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.
Добровільна жертва
Основна стаття – Добровільна жертва
Святе і святеє святих
«Святеє святих» — це назва жертви, яка цілком призначена Всевишньому. Не лише жертва, яка цілком призначена Всевишньому, називається святеє святих, але й у кодашім калім частина, призначена Всевишньому, — яка приноситься на жертовнику, — називається «святеє святих». Як приклад цього написано в Мішні в трактаті «Зевахім»[19]: «Маасер передує птахам, оскільки він — вид жертви, і в ньому є святеє святих: його кров і емурім»[20].
Жертва і жертвоприношення в духовності та в служінні
Основна стаття – «Адам кі якрів»
Див. також
Зовнішні посилання
- Як приносять жертви сьогодні? Ребе пояснює

- Рав Хаїм-Еліезер Вільшанський, Служіння жертвоприношень? Актуально як ніколи!

- Жертвоприношення

- Усі статті на тему Геули і Мошіаха на сайті Геули

- Чому, власне, ми сьогодні не приносимо жертв? на сайті «Га-Геула»

- Рав Менахем Добрускін, У чому сенс покладання рук на жертви? на YouTube-каналі «Уроки хасидуту від рава Менахема Добрускіна» на сайті «фільтр Хабаду» для роликів YouTube

Примітки
- ^ Закони Бейт га-бхіра, 1:1.
- ^ У його коментарі до Тори, Ваїкра, розділ 1
- ^ 46.
- ^ Ваїкра 1, 9: «І всякий корбан — від слова „наближення“ і єдність».
- ^ Там само: «І тому називається корбан, що це наближення сил і якостей».
- ^ Маамар, що починається словами «Баті ле-гані» 5710, і роз'яснено в маамарі, що починається словами «Адам кі якрів» 5742.
- ^ Див. «Лікутей сіхот», т. 33, сіха 1 до тижневої глави «Бегаалотха», примітка 30.
- ^ У маамарі, що починається словами «Ва-єдабер Гашем ель Моше ве-Аарон зот хукат га-Тора» 5565, — «Маамарей Алтер Ребе», ч. 2, с. 675. Наводиться також у маамарі, що починається словами «Баті ле-гані» 5732.
- ^ Бемідбар 28, 2.
- ^ Тегілім 55.
- ^ Маамар, що починається словами «Адам кі якрів» 5745, — «Гітваадуйот» 5742, ч. 2.
- ^ Див., наприклад, маамар, що починається словами «Ба-сукот тешву» 5741, «Сефер га-маамарім — Мелукат», ч. 2, с. 122.
- ^ Див. сіху Тецаве 5751 — «Гітваадуйот» 5751, ч. 2.
- ^ Ктубот, 10б.
- ^ У «Законах про Бейт га-бхіра» Рамбама, с. 198
- ^ Закони про порядок жертвоприношень, розд. 1, закон 2.
- ^ Мідраш «Тадше» (який називають також Барайтою де-рабі Пінхаса бен Яїра), розд. 12. Книга «Разіель га-малах» (з невеликими змінами).
- ^ Слід зазначити, що всеспалення — це дар: Зевахім, 7б.
- ^ Аркуш 89.
- ^ Раші, що починається словами «Мішум де-ло», Зевахім, 53б.