Перейти до вмісту

Рабі Шимон бар Йохай

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Рабі Шимон» перенаправляється сюди. Якщо мається на увазі інше значення, див. Рабі Шимон (значення).
Рабі Шимон бар Йохай
Один із найвидатніших танаїв
Основна інформація
Місце похованняНетівот
Рід діяльностітанна
УчителіРабі Аківа
Сім'я
ДітиРабі Ельазар, син рабі Шимона, та інші
Родовід

Рабі Шимон бар Йохай (або бен Йохай[1]; скорочено називається Рашбі або рабі Шимон; у книжках «Зогар», «Тікуней Зогар» та в «Ідрот» називається «Буцина кадиша»[2]) — один із найвеличніших таннаїв, жив у четвертому поколінні доби таннаїв. Учень рабі Аківи. Багато разів наводиться в Мішні просто як «рабі Шимон». Рашбі був головним, хто розкрив учення Каббали, і він зі своїм братством уклав книгу «Зогар».

Його день гілули в Лаг ба-Омер — свято для всього народу Ізраїлю, і цього дня маси підіймаються до його могили в Мероні. Ребе запровадив дитячі ходи, що проводяться по всьому світу на відзначення дня його відходу.

Біографія

Рашбі був одним із найвеличніших учнів рабі Аківи[3]. Вивчав Тору з його вуст, коли той був ув'язнений римлянами в темниці[4].

Після мору, що спалахнув серед учнів його вчителя як кара за те, що вони не виявляли належної поваги одне до одного, учні рабі Аківи померли, і залишилося п'ятеро учнів — серед них Рашбі[5].

Про сміху рабі Шимона, дану його вчителем рабі Аківою, розповідається[6], що спочатку рабі Аківа підійшов дати сміху рабі Меїру, який прийшов разом із рабі Шимоном, і на подив рабі Шимона тим, що його вчитель вирішив почати з рабі Меїра, рабі Аківа відповів: «Досить тобі того, що я і твій Творець знаємо твою силу», тобто справжню міру його внутрішньої гідності можуть розпізнати лише його вчитель і Святий, благословенний Він[7].

Його переховування в печері

На зібранні кількох мудреців з рабі Єгудою, рабі Йосі та Єгудою бен Герім обговорювали діяння римської влади: «Почав р. Єгуда і сказав: які гарні діяння цього народу — влаштували ринки, влаштували мости, влаштували лазні. Р. Йосі змовчав. Відповів Рашбі і сказав: усе, що вони влаштували, влаштували лише для власних потреб — влаштували ринки, щоб садовити там блудниць, лазні — щоб пестити в них себе, мости — щоб брати з них мито». Коли про це стало відомо владі, Рашбі засудили до смерті.

Рашбі втік зі своїм сином рабі Ельазаром, і вони переховувалися в домі навчання, а потім перейшли переховуватися в печеру, побоюючись, що його дружину катуватимуть і вона видасть місце його схованки. Дивовижним чином біля входу до печери виросло ріжкове дерево і забило джерело, щоб вони могли прогодуватися. Рашбі та його син переховувалися в печері дванадцять років, доки пророк Еліягу не сповістив їх про смерть імператора, і вони вийшли з печери. Вийшовши, вони побачили людей, що займалися обробітком землі замість вивчення Тори, розгнівалися і сказали: «Покидають вічне життя і займаються життям минущим?» — і від їхнього гніву люди, яких вони зустріли, згоріли. Бат коль повернув їх до печери. Ще через рік, 13-й, бат коль закликав їх вийти з печери. Рабі Ельазар і далі вражав людей своїм гнівом, а його батько Рашбі зціляв їх і стримував сина від цього. Коли вони побачили єврея, який ретельно виконував заповіді й купив два пучки мирту до Шабату, заспокоївся дух рабі Ельазара.

Після виходу з печери Рашбі шукав, як виправити щось у світі. Він прийшов до Тверії, і оскільки місто було збудоване на кладовищі і когени не знали, де їм дозволено проходити, він очистив місто від кісток мертвих, провівши розкопки по всьому місту в пошуках мертвих[8].

Його відхід з життя

У день свого відходу з життя, в Лаг ба-Омер, він зібрав кількох учнів на особливе зібрання, на якому розкрив їм потаємні таємниці вчення Каббали — те, чого не розкривав учням усі дні свого життя. В ученні хасидуту пояснюється, що таємниці, які він розкрив за життя, були на рівні «нішмета де-орайта» — НАРАН Тори, а таємниці, які він розкрив у день свого відходу, були внутрішньою стороною таємниць, розкритих за життя, на рівні «нішмета ле-нішмета» — хая і єхіда Тори[9].

Серед сказаного ним на тому зібранні він також висловився про себе рідкісним чином:

«„Я — коханому моєму, і до мене потяг його“, коль йомін де-іткетарна бе-гай алма, бе-хад кетіра іткетарна бей бе-Кудша бріх Гу . . нішматі бей ахіда, бей легіта, бей ітдабкат» [= усі дні, що я був пов'язаний у цьому світі, одним зв'язком я був пов'язаний з Ним, зі Святим, благословенним Він . . душа моя з Ним єдина, до Нього палає, до Нього прилепилася]

— «Ідра зута» («Зогар», частина 3, 288а. 292а)

.

У вченні хасидуту роз'яснюється, що зв'язок Рашбі зі Святим, благословенний Він, упродовж усіх його днів був на щаблі гіткашрут — щаблі, що виражає внутрішній зв'язок між двома речами (а не лише зовнішній, як двейкут). Цього зв'язку було досягнуто завдяки його заняттю внутрішньою стороною Тори, яка розкриває, як єврей пов'язаний внутрішньою суттю своєї душі зі Святим, благословенний Він, увесь час, навіть коли він займається частиною Тори нігле. Але оскільки й такий зв'язок виражає відношення між двома речами, що пов'язуються, Рашбі цим не вдовольнився і прагнув зв'язку на щаблі єдності — розкриття того, як його душа «єдина» зі Святим, благословенний Він, через єхіду душі (навіть без потреби пов'язуватися через Тору); і цієї єдності він зумів досягти досконало в день свого відходу[10].

Тоді він перебував у великій радості, і обличчя його сяяло, і він звелів, щоб цього дня з покоління в покоління святкували день його радості. Коли він вимовляв вірш[11] «життя навіки», відлетіла його душа[12].

У хасидуті наводиться, що цей день подібний до Дарування Тори для вчення ністар, оскільки цього дня завершилося вчення рабі Шимона бар Йохая. Також наводиться, що рабі Шимон подібний до Моше Рабейну: як той дав і викладав відкриту Тору, так і рабі Шимон називається «тим, хто дає» вчення ністар.

Розповіді про нього

У мідраші[13] розповідається, що, побачивши, як занепали духом його учні через мізерний заробіток, він вийшов з учнями в долину, і після його молитви долина наповнилася золотими динарами. Рашбі сказав учням, що хто хоче взяти — хай візьме, але він бере зі своєї частки у світі прийдешньому.

Ця розповідь показує, що Рашбі притягує прожиток у достатку — те, що випливає з принципу «Тора — його ремесло», — кожному євреєві[14].

Його вчення

Тора — його ремесло

Його вивчення Тори було за принципом «Тора — його ремесло»[15], тобто це було головним заняттям його життя, так що кожен, хто так займається, називається його ім'ям: «Рашбі та його товариші».

Поєднання нігле і внутрішньої сторони

Головним заняттям Рашбі у вивченні Тори була частина Тори нігле, тим паче що в його поколінні була величезна кількість мішнайот — шістсот розділів Мішни[16], які він вивчав, розбираючи в пілпулі запитання і відповіді, як каже Гемара[17] про його велику силу в пілпулі, здобуту завдяки перебуванню в печері[18].

Однак галузь, у якій він вирізнявся з-поміж інших таннаїв, — це заняття внутрішньою стороною Тори. Рашбі та його братство, які займалися вивченням учення ністар і написали книгу «Зогар» і «Тікуним», відіграли найважливішу роль у передаванні вчення ністар майбутнім поколінням, і тому Рашбі вважається головним джерелом внутрішньої сторони Тори. У хасидуті Рашбі порівнюють з Моше Рабейну: як через того було дано Тору відкриту, так через Рашбі розкрилася внутрішня сторона Тори[19]. Його називають «єдиним у своєму поколінні в ністарі»[20].

У Рашбі була особлива гідність, якої не було навіть у таннаїв, що багато займалися внутрішньою стороною Тори (як рабі Нехунья бен га-Кана), — поєднання цих двох галузей. У Рашбі світло внутрішньої сторони Тори світило і в нігле, і він відчував в обох той самий зв'язок зі Святим, благословенний Він, і в обох його вивчення було притягненням Б-жественності згори, а не відбором бірурім, як зазвичай під час вивчення нігле[21].

Його гідність

Хвала, якою його вихваляли таннаї

У книзі «Зогар» описано «грізні хвали»[22], якими таннаї вихваляли Рашбі: рабі Єгуда назвав його «Шабат»[23], а інші таннаї застосовували до нього вірш[24] «лице Владики, Г-спода»[25].

Потреба в цих хвалах пояснюється в хасидуті тим, що завдяки їм Рашбі підносився над своїм щаблем (який є аспектом Хохми) і пов'язувався зі світлом Ейн Соф, і так йому давалася особлива сила діяти у світі[26].

Ще одне пояснення хвал випливає з переваги Рашбі над іншими таннаями, яка є непорівнянною (оскільки його щабель — це аспект єхіди, цілком єдиної зі Святим, благословенний Він, без відношення до світу, тоді як інші таннаї належать до нижчих сил душі, і їхнє головне заняття — служіння бірурім і війна зі світом), — і тому, щоб спонукати його спуститися і впливати на них, треба було його вихваляти[27].

Згідно з цим поясненням, роз'яснюється і зміст хвал, якими його вихваляли, у яких підкреслюється гідність у сходженні від вищого до нижчого: рабі Єгуда назвав Рашбі «Шабат», оскільки в Шабаті є особлива святість, що перевершує інші дні, і водночас він благословляє інші дні й впливає на них. І також застосовували до нього «лице Владики, Г-спода» — вірш, що поєднує два Імені: Ім'я Гаває, яке є сутнісним Ім'ям, особливим для Всевишнього, благословенний Він, і водночас «Владика» — Ім'я Ад-най, сходження Б-жественної життєвої сили до створінь[28].

Хвала, якою він вихваляв себе

Кілька разів Рашбі вихваляв і звеличував себе особливим чином. У Гемарі наводиться, що він висловився: «Бачив я людей вищого щабля, і їх небагато. Якщо їх тисяча — я і мій син серед них; якщо їх сто — я і мій син серед них; якщо їх двоє — це я і мій син»[29]. У «Зогарі» наводиться його вислів про себе: «Ана сімана бе-алма» [= я — знак у світі; тобто знак існування Творця][30].

Хоча зазвичай шлях праведників не такий, щоб так підносити себе, у Рашбі справа була інакшою, оскільки він був душею зі світу Ацилут. Душі зі світів БЕА, існування яких відокремлене від Святого, благословенний Він, мають служити бітулем свого існування, але світ Ацилут — це сама Б-жественність, він не відокремлений, і тому немає потреби скасовувати його існування. З цієї причини Рашбі, будучи душею Ацилуту, міг звеличувати себе, оскільки в нього не було власного існування, а лише існування Б-жественне, і тому це звеличування — звеличування Б-жественне[31].

Це пояснення — також причина вислову «Зогару»[32] «Хто «лице Владики, Г-спода»? . . Це р. Шимон бен Йохай». Оскільки в Рашбі зовсім не було власного існування, до нього можна застосувати «лице Владики, Г-спода»[31].

Зведення дощів через нього

У «Зогарі»[33] розповідається про випадок, коли світові був потрібен дощ, і таннаї рабі Хізкія та рабі Єйса пішли просити Рашбі, щоб він викликав дощ, але ще перш ніж вони висловили йому своє бажання, він сказав їм слово Тори на вірш «Як добре і як приємно сидіти братам разом», і тоді пішов дощ.

У хасидуті ця розповідь наводиться як приклад особливої гідності Рашбі: в інших випадках у джерелах мудреців розповідається про таннаїв, які хотіли викликати дощі й потребували для цього молитви (як Хоні га-Меагель[34] і рабі Аківа[35]), а Рашбі викликав дощі через Тору. Перевага цього шляху в тому, що молитва — це прохання знизу вгору, і тому не в її силах негайно і швидко домогтися виконання прохання[36], а Тора — це Б-жественний вплив згори вниз, і тому вона негайно викликала бажані дощі[26].

У зведенні дощів Рашбі через його Тору є новизна порівняно з усіма іншими способами дії: через благословення можна швидко притягнути достаток згори вниз, але так можна діяти лише щодо достатку, який уже було заздалегідь визначено людині згори. Через Тору можна швидко притягнути достаток згори вниз, навіть якщо його не було визначено заздалегідь, якщо танна доводить, що за мудрістю Тори належить отримати цей достаток. Через молитву можна домогтися притягнення і нового достатку зі світла Ейн Соф, але це — через прохання знизу вгору, і не негайно та швидко. Рашбі, вимовляючи свою Тору, притягнув новий достаток шляхом згори вниз, причому не довівши за Торою потреби в достатку (адже в деруші, який він сказав, він не доводив, що за Торою світ тоді був гідний дощу). Причина цього в тому, що у внутрішній стороні Тори світло Ейн Соф світить у розкритті, і тому Рашбі, будучи джерелом розкриття внутрішньої сторони Тори, своєю Торою викликав нове притягнення зі світла Ейн Соф[37].

У його поколінні не бачили веселки

У поколінні Рашбі не бачили веселки в хмарі — завдяки його заслузі. І коли рабі Єгошуа бен Леві хотів побачити його в його палаці в Ган Едені, пророк Еліягу запитав Рашбі, і той сказав, що якщо в його дні бачили веселку, то він не гідний його бачити[38]. У Гемарі[39] ця розповідь наводиться дещо інакше: коли рабі Єгошуа бен Леві помер, він піднявся нагору, і коли дійшов до місця Рашбі, той запитав його: чи бачили веселку в твої дні? І коли той відповів «так» (оскільки не хотів приписувати собі заслугу), він сказав: якщо так, ти не «бар Лівай».

Його молитва

Молитва Рашбі, прийнята в усіх синагогах синів Ізраїлю в усіх місцях їхніх поселень, — це молитва «Бріх шмей».

Молитва наводиться в книзі «Зогар» на тижневий розділ «Ваякгель» (частина 2, аркуш 206, сторінка 1). «Зогар» наводить молитву після того, як цитує вказівку рабі Шимона бар Йохая промовляти її під час винесення сувою Тори:

Амар рабі Шимон: кад мафкін Сефер Тора бе-ціббура ле-мікра бей, мітпатхан тарей шмая де-рахамін, у-меорерін ет га-агава ле-ейла, ве-ібей лей ле-бар наш лемеймар гахі: бріх шмей де-мара алма... (ве-хулі)

Переклад: коли виносять сувій Тори в громаді, щоб читати з нього, відчиняються брами милосердя небес і пробуджують любов нагорі, і людині слід сказати так: благословенне Ім'я Владики світів... (і т. д.)

Вислів «Зогару» і його пояснення часу цієї молитви такі: в годину, коли громада відчиняє арон кодеш і збирається вийняти сувій Тори, одночасно відчиняються брами небес.

Молитву «Бріх шмей» промовляють при відчиненні арон кодешу перед винесенням сувою Тори (див. молитву в сідурі «Тегілат Гашем», с. 35 — 69).

(Про слова наших Ребе щодо особливих властивостей промовляння «Бріх шмей» і про її гідність див. у статті «Відчинення арон кодешу».)

Його син і продовжувач його шляху — рабі Ельазар, син рабі Шимона

Його син — танна рабі Ельазар, син рабі Шимона, який навчався з ним 13 років у печері в Пкіїні й похований поруч із батьком у Мероні. У Гемарі, у Вавилонському Талмуді, трактат Сука (аркуш 45, сторінка 2), наводяться висловлювання на хвалу і про гідність рабі Ельазара від імені його батька, рабі Шимона бар Йохая, який його вихваляє, і такі слова Гемари. І сказав Хізкія, сказав рабі Ірмія від імені рабі Шимона бар Йохая: «Можу я звільнити весь світ від суду від дня, коли я був створений, і досі, а якби Ел(і)езер, мій син, був зі мною — від дня створення світу і досі, а якби Йотам бен Узіягу був з нами — від дня створення світу до його кінця.

І сказав Хізкія, сказав рабі Ірмія від імені рабі Шимона бар Йохая: бачив я людей вищого щабля, і їх небагато; якщо їх тисяча — я і мій син серед них; якщо їх сто — я і мій син серед них; якщо їх двоє — це я і мій син! День гілули рабі Ельазара заведено відзначати і святкувати на його честь 25 елула 3862[40].

Піюти на його честь

На честь рабі Шимона бар Йохая впродовж поколінь було складено безліч піютів — близько 500 піютів; два з них здобули славу і їх співають усі кола й громади в день його гілули, і це: піют «Бар Йохай», який склав каббаліст рабі Шимон бен Лаві, автор «Кетем паз» на книгу «Зогар», з Триполі-Лівії, що служив там рабином; піют «Бар Йохай — Єсод олам» на хвалу і про гідність Рашбі за Каббалою, автор — світоч Заходу рав Яаков Абухацира, дід святого рава рабі Ісраеля Абухацири — Баби Салі, гордості марокканського єврейства, що спочиває в Нетівоті; і піют «Ва-амартем ко лехай», який склав рав Йосеф-Хаїм, вінець слави сефардського єврейства, якого називають «Рав Паалім» і «Бен Іш Хай», з Вавилона-Іраку. Ще піюти склав рав Йосеф-Лейб Шапіро, мешканець Тель-Авіва-Яффо[41], в алфавітному порядку, і це піюти: «Мі лахем по у-ма лахем по» і піют «Ашрейну ма тов хелкейну бе-гілула де-Бар Йохай»; ще один піют, який ті, хто приходить до його могили в Лаг ба-Омер, зазвичай співають, — «Амар рабі Аківа: ашрейхем Ісраель» і т. д., адже він — головний учитель Рашбі, і все вчення Рашбі в простому сенсі Тори — від нього.

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ У більшості місць у Шасі, де згадується Рашбі, написано «бен Йохі», а не «бар Йохай».
  2. ^ Див. у книзі «Зогар» (частина 3, тижневий розділ «Гаазіну», аркуш 296, сторінка 2, «Ідра зута»): бо там заповів Г-сподь благословення — життя навіки; сказав рабі Аба: не скінчив Буцина кадиша вимовляти «життя», як затихли його слова і т. д.; а також («Тікуней Зогар», аркуш 101, сторінка 1): в годину прожитку сказав йому Буцина кадиша все це і т. д.: «життя, діти і прожиток / діти, життя і прожиток» залежать не від заслуги, бо це спричиняє його мазаль і т. д.; і в інших місцях
  3. ^ У Гемарі (Гітін, 67а) наводиться: «Сказав р. Шимон своїм учням: діти мої, вивчайте мої правила, бо мої правила — добірні з добірних правил р. Аківи».
  4. ^ Псахім, 112а.
  5. ^ Євамот, 62б.
  6. ^ Єрусалимський Талмуд, Сангедрін, розділ 1, галаха 2.
  7. ^ «Лікутей сіхот», том 3, сіха на Лаг ба-Омер
  8. ^ Шабат, 33б і далі. Наводиться також в Єрусалимському Талмуді, Швіїт 9, 1. Псікта, аркуш 88б. Берешит раба 74, 6. Когелет раба 10, 8. Естер раба 1, 9.
  9. ^ Маамар, що починається словами «Гал ейнай», 5737, пункт 3.
  10. ^ Див. докладно маамар, що починається словами «Патах рабі Шимон», 5734.
  11. ^ Тегілім 133, 3
  12. ^ «Зогар», частина 3, 296б.
  13. ^ Танхума, Пкудей, розділ 7. Шмот раба 52, 3.
  14. ^ «Сіхот кодеш» 5734 том 2.
  15. ^ Трактат Шабат, 11а. «Шулхан арух» Алтер Ребе, «Орах хаїм», Закони молитви, розділ 106, 4.
  16. ^ Хагіга, 14а, і в коментарі Раші.
  17. ^ Шабат, 33б.
  18. ^ Алтер Ребе, «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 26. І див. у примітці Ребе шліта в «Шіурім бе-Сефер га-Танія» там само, примітка 24, де він обговорює потребу в цьому.
  19. ^ Див. «Сідур ім ДАХ», «Шаар Лаг ба-Омер», 304б. Маамар, що починається словами «Гал ейнай», 5737, примітки 5-6.
  20. ^ «Маамарей Мітлер Ребе», Вайікра, том 2, с. 667.
  21. ^ Маамар, що починається словами «Легавін іньян Рашбі», 5745, пункт 2. Маамар, що починається словами «Гал ейнай», 5737, зокрема пункт 8.. І див. зазначене в маамарі, що починається словами «Шир га-маалот», 5722, примітка 34.
  22. ^ Вислів Ребе Магараша в «Сефер га-маамарім» 5635, с. 49. Точність вислову роз'яснено в маамарі, що починається словами «Легавін іньян Рашбі», 5745, пункт 1.
  23. ^ «Зогар», частина 3, 144б.
  24. ^ Мішпатім 23, 17. Тіса 34, 23.
  25. ^ «Зогар», частина 2, 38а.
  26. ^ 1 2 «Ор га-Тора», Вайікра, с. 256. Маамар, що починається словами «Бе-Зогар ку' зімна хада», 5627 («Торат Шмуель» 5627, с. 474 (у старому виданні)). Маамар, що починається словами «Танья амар р. Йосі», 5738. Маамар, що починається словами «Іта бе-Зогар», 5742. Та ін.
  27. ^ Маамар, що починається словами «Іта бе-Зогар», 5742. «Легавін іньян Рашбі», 5745.
  28. ^ Маамар, що починається словами «Легавін іньян Рашбі», 5745, пункт 6.
  29. ^ Сука, 45б.
  30. ^ «Зогар», частина 1, 225а.
  31. ^ 1 2 «Маамарей Алтер Ребе» 5564, с. 106. «Торат Шмуель» 5633, том 1, с. 50 і далі. «Сефер га-маамарім» 5655, с. 52 і далі. Та інші джерела — зазначені в примітці 3 тут.
  32. ^ Частина 2, 38а.
  33. ^ Частина 3, 59б.
  34. ^ Таанит, 19а. 23а.
  35. ^ Таанит, 25б.
  36. ^ (І тому Хоні га-Меагель мусив просити кілька разів, доки не домігся дощів благословення як належить, і так само рабі Аківа)
  37. ^ Див. докладно маамар, що починається словами «Шир га-маалот», 5722.
  38. ^ Берешит раба, розділ 35, 2.
  39. ^ Трактат Ктубот, 77б.
  40. ^ А дехто каже — 9 тішрея
  41. ^ У перші роки він жив у Цфаті, а на старість переселився до Тель-Авіва
Рабі Шимон бар Йохай згадується ще в 137 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8453516000

Повідомити про помилку на цій сторінці