Перейти до вмісту

Пророцтво

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю слід відредагувати. Причина: неенциклопедичне формулювання.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю слід відредагувати. Причина: неенциклопедичне формулювання.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
13 основ віри Рамбама

1. Існування Б-га
2. Його єдність
3. Заперечення тілесності в Нього
4. Предвічність
5. Те, що лише Йому одному годиться служити
6. Пророцтво
7. Пророцтво Моше
8. Тора з Небес
9. Вічність Тори
10. Провидіння
11. Нагорода й покарання
12. Прихід Мошіаха
13. Воскресіння мертвих

Пророцтво — це відомості, які Святий, благословенний Він, відкриває людям; ці відомості можуть стосуватися або того, що станеться у світі, або того, щоб додати мудрості пророкові. І воно відкривається лише людям, гідним цього, і кожному за його ступенем, причому найвищий ступінь — це пророцтво Моше Рабейну.

Є обов'язок коритися словам пророка, і в цьому є суворість понад слова Тори. І хоча виконують його слова, якщо він вказує в порядку «тимчасової постанови» скасувати заповідь, — це не на постійній основі і не в ідолопоклонстві навіть тимчасово, оскільки він не може суперечити пророцтву Моше Рабейну.

У вченні хасидизму

Нецах і Год

Ребе Цемах Цедек наводить у заповіді про гід га-наше слова книжки «Пардес»[1][2] про вірш «і він кульгав на стегно своє[3], в яких Зогар пов'язує тему пророцтва (у більшості пророків) з якостями нецах і год.

Пророк нашого покоління Ребе Мелех га-Мошіах шліта і його головне пророцтво «Ось цей Мошіах іде»

А пояснення справи таке: щоб Б-жественне світло могло відкритися пророкам так, щоб вони могли вмістити його, треба стиснути його до останньої межі. Цей цімцум пов'язаний з якостями нецах і год, і зрозуміти це можна з притчі: головне в людині — це голова і тіло, а ноги є лише «для її користування» (щоб вона могла дійти до місця, куди хоче йти); і подібним чином справа стоїть і з якостями людини: хесед і гвура (любов і трепет) — це головні якості, а нецах і год є лише «суддями», що вирішують, яким чином і якою мірою вона виявить свою любов до ближнього. І так само справа стоїть вище, в душі — в мохін: головне в розумі — це хохма і біна, а нецах і год є лише «нирками, що радять»: коли людина хоче навчити розуміння іншого, вона оцінює, скільки інший може прийняти і як їй розташувати предмети, щоб той зміг зрозуміти.

А в значенні притчі: щоб Б-жественне світло могло відкритися пророкам, йому належить спершу стиснутися за допомогою цих двох якостей.

У тфіліні[4]

Тфілін, як відомо, є «мохін де-Зеїр Анпін»: головний байт натякає на чотири «посудини» сфірот мохін[5], уривки всередині натякають на «світла» сфірот, а ремені, що виходять праворуч і ліворуч, — на нецах і год («нирки, що радять», бо людина радиться сама з собою, як виливати розуміння ближньому).

І ось, від цієї внутрішньої «наради» походять літери думки, які є вузлом у формі літери «далет» (що натякає на «Лею» — літери думки), і звідти знову виходять два ремені, що натякають на зовнішню посудину виливу, яка сходить у світи Брія-Єціра-Асія, щоб відкритися пророкам на ділі.

Ступені в пророцтві

Рамбам пише[6], що «пророки — за ступенями і ступенями», і це можна зрозуміти з пояснення Ребе Цемах Цедека[7], що, хоча загалом тема пророцтва — від нецах і год, усе ж у подробицях є в цьому незліченні ступені, і він загалом вказує три основні приклади:

Пророцтво Моше походило від єсод Аби, що є аспектом буквально зору хохми. І оскільки він — «перше джерело» для всіх аспектів облечення і сходження від причини до причини, тому всі вони зовсім не приховували від нього, і він бачив унизу буквально як нагорі, без жодної різниці ступенів.

Пророцтво Єшаягу — від нецах і год світу Брія.

Пророцтво Єхезкеля — від нецах і год світу Єціра.

Суглоб стегна Яакова — місце пророцтва

Кліпот не можуть протистояти мохін[8], а оскільки якості (святості) народжуються з розуму, то і їм вони не можуть протистояти (під час молитви, коли людина розмірковує про Б-жественність і в серці її народжуються любов і трепет перед Всевишнім, її тваринна душа витісняється зі свого місця і ніби її немає[9]), — і виходить, що найвище місце, якому кліпот можуть протистояти, — це лише посудини впливу, нецах і год.

І звідси зрозуміло, чому ангел не зміг подолати самого Яакова (тобто мохін і якості хесед і гвура) і пошкодив лише стегно (зване нецах і год[10].

Його суть і ті, хто його удостоюється

  • З основ релігії: віра в те, що Всевишній наділяє людину пророцтвом, — це одна з основ релігії.[11]
  • На кого воно сходить: мудрець, великий у мудрості, могутній у своїх якостях, і його лихе начало не долатиме його ні в чому на світі, але він завжди долає своїм розумінням своє начало, і він має розум дуже широкий і правильний[11].
  • Усвідомлює сам: пророк знає і сам усвідомлює, що він пророк, — «і збагне розумом своїм, що він не такий, яким був, а що він піднісся над рівнем інших мудрих людей»[11].
  • Ступені пророцтва: не в усіх пророків рівень однаковий, але є в них різні ступені[12].
  • Суть пророцтва: пророцтво — не пряма мова між Творцем і людиною, а людині повідомляють щось певне шляхом притчі, як драбина, яку бачив праотець Яаков, і ангели Б-жі піднімаються і спускаються по ній, — притча про поневолення вигнань і таке інше. Окрім Моше Рабейну, який удостоївся говорити зі Всевишнім, благословенний Він, ясним чином. Причина цього в тому, що всі пророки пророкують через ангела, на відміну від Моше Рабейну, який пророкував безпосередньо, віч-на-віч: «устами до уст говоритиму з ним»[13].
  • Коли воно сходить: пророцтво сходить не будь-коли, а лише тоді, коли пророк готує себе до цього, сидить радісний і в доброму гуморі, усамітнюється й очищає свою думку; і навіть тоді пророцтво не неодмінно сходить на нього, але можливо, що Шхіна перебуватиме на них, і можливо, що не перебуватиме[14].

Ознаки пророка

Щоб довести, що він пророк, пророк потребує двох таких ознак:

  • Гідний цього: 1. Людина, про яку ми знали від самого початку, що вона гідна пророцтва за своєю мудрістю і своїми ділами, що вона піднеслася в них над усіма своїми ровесниками і ходила шляхами пророцтва в його святості та відстороненості.
  • Здійснення його слів: 2. Прийшов і вчинив знамення і чудо і сказав, що Б-г послав його[15]. А суть його знамення — що він скаже про речі, яким належить бути у світі, і слова його справдяться, і не треба йому чинити речі, в яких є зміна природи світу[16]. І перевіряють усі його слова, і якщо усе[17] його пророцтво — істина, то він пророк істинний.

Інший спосіб — ознака пророкові в тому, що він пророк:

  • За пророцтвом іншого: 1. Пророк, про якого засвідчив інший пророк, що він пророк, — він має статус пророка, і цей другий не потребує перевірки[18].
  • Здійснення його слів: 2. Слова його здійснюються.

У такому разі настає заповідь від Тори слухати його, бо сказано: «його слухайте». Хоча посвідчення тут на рівні «двох свідків», що є посвідченням не таким сильним, як те, що ми бачимо своїми очима. Так само і знамення і чудо: можливо, що за цим стоїть щось інше, а насправді він не пророк, — і все ж обов'язок від Тори вірити йому, як обов'язок вірити двом свідкам[19].

Що пророк може запроваджувати нового

  • Пророцтво Моше безсумнівне: жоден пророк не може заперечувати пророцтво Моше Рабейну, бо доказом істинності його пророцтва було те, що ми бачили своїми очима при стоянні біля гори Синай, — що Святий, благословенний Він, відкрився Моше на очах усього Ізраїлю, а посвідчення пророка — посвідчення слабшого ступеня, як сказано вище[20].
  • Скасування заповіді: пророк не може додати чи змінити будь-яку із заповідей Тори, навіть заповідь від мудреців. Пророк, який так пророкував, — лжепророк, і смерть його — задушення[21]. А головна мета пророка — наказувати про слова Тори і застерігати народ, щоб не порушував її[22].
  • Скасування заповіді на час: але порушити заповідь тимчасово — є в пророка влада наказати, і обов'язок слухати його навіть у заборонах, за які карають каретом, окрім ідолопоклонства[23].
  • Хто порушує його слова: хто порушує слова пророка, підлягає смерті від руки Небес[24].

Суперечка про стан пророцтва

Є суперечка між великими Ізраїлю про те, чи можливе пророцтво в будь-якої людини — чи вона на належному для цього ступені, чи ні. Рамбам[25] вважає, що пророцтво можливе лише в людини, гідної цього, яка піднеслася до належного для цього ступеня, і навіть тоді, у становищі, коли людина гідна пророцтва, воно не обов'язково приходить, хіба що того забажає Святий, благословенний Він. Інші великі Ізраїлю, як Мальбім[26], вважають, що пророцтво можливе в будь-якої людини, навіть у такої, яка не підготовлена до цього за своїм ступенем, — аби тільки народ Ізраїлю мав потребу в її пророцтві. Вчення хасидуту[27] вирішує згідно з думкою Рамбама, що пророцтво можливе лише в людини, яка підготувала себе і піднеслася до належного для цього ступеня, але все це лише під час вигнання.

Повернення пророцтва

Пророцтво — за висловом Рамбама, «одна з основ віри», оскільки воно виражає мету всієї Тори і заповідей — «Дира ба-тахтонім», щоб Святий, благословенний Він, відкрився саме тут, у цьому матеріальному світі. І тому недостатньо зв'язку з Самим Святим, благословенним Він, а потрібно, щоб був єврей із плоті й крові, через якого відкриється Святий, благословенний Він, і «його слухайте».

У Гемарі[28] сказано: «відтоді як померли Хагай, Зехарья і Малахі, відійшов дух святості від Ізраїлю», але Рамбам встановлює як галаху умови розкриття пророцтва, і зрозуміло, що це галаха на покоління і стосується синів Ізраїлю також під час вигнання; тому ясно, що Гемара не має на увазі, що він відійшов цілковито — тоді підійшов би вислів «скасувався» або «припинився», — а лише що він не трапляється, як раніше, бо небагато людей, гідних перебування Шхіни, а лише мудреці покоління, як сказано в Гемарі[29]: «від дня зруйнування Храму відібрано пророцтво в пророків і дано мудрецям».

На додаток до цього, Рамбам пише в «Ігерет Тейман», згідно з обчисленням, яке він робить з пророцтва Білама, що з 4976 року (близько 800 років тому) пророцтво повернеться до Ізраїлю. І справді, в ту епоху жили численні чудотворці, знавці Каббали, як рабі Єгуда га-Хасид, і Раавад, та інші. З розкриттям хасидуту і зі сходженням Геули у світі знову розкривається повернення пророцтва до Ізраїлю в усій його потузі в провідниках хасидуту, починаючи зі святого Бааль-Шем-Това, через якого являлися чуда, що виходять за межі природи, і який бачив своїми очима буквально від краю світу і до краю його, і далі [[פורטל:נשיאי חב"ד|серед провідників хабадського хасидизму]], які відповідали тим, хто питав, матеріальними порадами, що передано лише пророкам буквально, і являли чуда цілком понад природою і зовсім без обмеження. А особливо розкривається пророцтво в Мелех га-Мошіаха ще до Геули — як своєрідне розкриття досконалості пророцтва в Геулі.

Оскільки провідник хасидуту — пророк Г-сподній, увесь зміст його проводу і обов'язок коритися йому набувають значення галахічного обов'язку. Оскільки в ньому виповнилися умови, які перелічує Рамбам, — що він гідний цього своєю мудрістю і своїми ділами і що він сказав про речі, яким судилося статися, і слова його підтвердилися, — на народ Ізраїлю покладається галахічний обов'язок коритися всьому, що він скаже. І не через знамення, які він явив, а через повеління Святого, благословенного Він, у Торі.

Пророцтво в час Геули

Після приходу Мошіаха і початку Геули пророцтво перебуватиме на кожному з Ізраїлю[30].

Пророцтво в наш час

Основні статті — Пророцтва Ребе, «Двар малхут» Шофтім
Пророцтво Ребе «Ось-ось Мошіах іде» на рекламному щиті на фасаді синагоги «Бейт Менахем» у Кфар-Хабаді

Попри те що в Гемарі[31] написано, що відтоді як померли останні пророки, Хагай, Зехарья і Малахі, відійшов дух святості [тобто пророцтво] від Ізраїлю»[32], Рамбам пише[33], на підставі обчислення, на яке натякає пророцтво Білама і яке він отримав за традицією від своїх батьків, що пророцтво повернеться до Ізраїлю вже 4976 року.

І ось його слова: «„Свого часу буде сказано Яакову та Ізраїлю, що створив Б-г“ — у цьому є таємниця: від того часу треба відлічити стільки, скільки було від шести днів творіння до того часу, і повернеться пророцтво до Ізраїлю. І тоді пророки скажуть їм: „що створив Б-г“. А це пророцтво було сказане в сороковий рік після їхнього виходу із землі Єгипту, і ти знайдеш, що від початку лічби до того часу — 2488 років, знаком чого є „бе-Тапах геулім“. І згідно з цим зіставленням і цим тлумаченням пророцтво повернеться до Ізраїлю 4976 року від створення світу. І немає сумніву, що повернення пророцтва — провісник Мошіаха, як сказано (Йоель 3:1): „І пророкуватимуть сини ваші й доньки ваші“ і т. д.».

Ребе встановив, що в останніх поколіннях пророцтво справді повернулося до Ізраїлю і розкрилося в провідниках хасидуту, починаючи з Бааль-Шем-Това: «Наші Ребе, провідники поколінь, — через яких „повернеться пророцтво до Ізраїлю“, за висловом Рамбама… „відкрив таємницю Свою рабам Своїм пророкам“, — вони є пророками нашого покоління, аж до „пророка з-посеред тебе і т. д., як я“ (оскільки вони — поширення Моше в кожному поколінні)»[34].

На додаток Ребе сказав, що слід оголосити всім людям покоління, що Святий, благословенний Він, обрав і призначив пророка, і його головне пророцтво — що «ось, він (Мошіах) іде»[35].

Лжепророки

Щодо явища людей, які стверджують, що можуть передбачати майбутнє, Ребе написав, що цьому може бути кілька пояснень. Одне пояснення: багато з передбачень, які ці люди висловлюють і які не справдилися, не запам'ятовуються, а запам'ятовуються лише події, які їм нібито вдалося передбачити заздалегідь. А ще одне пояснення може полягати в тому, що в цих людей є особливе чуття припускати те, що має статися, точніше, ніж в інших, — але це лише припущення, і вони не знають цього достеменно.

Водночас Ребе не заперечував можливості, що в людей можуть бути такі сили, але навіть якщо вони існують, це не повинно мати жодного впливу щодо єврея, чиє завдання — присвятити себе вивченню Тори і виконанню заповідей, як наказує Тора[36].

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Брама 17, розділ 1.
  2. ^ Яка («Пардес») цитує висловлювання Зогару в частині 1 (Берешит), аркуш 21б.
  3. ^ Берешит 32, 32.
  4. ^ «Сидур ім ДАХ», брама Читання «Шма», с. 78, стовпець г і далі.
  5. ^ Хохма, біна і мозок даат, який ділиться на два: хесед і гвура.
  6. ^ «Закони основ Тори» 7, 2.
  7. ^ «Ор га-Тора», Матот, с. 1317.
  8. ^ Бо розум перебуває в бітулі і тому об'єктивний. Кліпот можуть захопити людину в справах добра і зла, які відносні, але розум обдурити неможливо: або річ правильна, або ні. І ця «властивість» розуму випливає з того, що суть його — бітуль: щоб зрозуміти нове, людина мусить скасувати свої упереджені думки щодо цього предмета (інакше це завадить розумінню нового предмета).
  9. ^ «Танія», розділ 12.
  10. ^ Хоча за всіма думками ангел пошкодив лише праве стегно, пояснює про це Зогар (Берешит 21б) і докладно в кількох місцях у вченні хасидуту (наприклад, «Сидур», брама Лаг ба-Омеру, 49б), що якості нецах і год часом міняються місцями, і вони то праворуч, то ліворуч.)
  11. ^ 1 2 3 Рамбам, «Закони основ Тори», розділ 7, галаха 1.
  12. ^ Галаха 2.
  13. ^ Галаха 3, 6.
  14. ^ Галаха 4, 5.
  15. ^ Там само, галаха 7.
  16. ^ Розділ 10, галаха 1.
  17. ^ На відміну від ворожбитів і чаклунів, у яких лише частина слів — істина.
  18. ^ Розділ 10, галаха 5.
  19. ^ Галаха 7.
  20. ^ Розділ 8, галаха 1, 2, 3.
  21. ^ Розділ 9, галаха 1.
  22. ^ 2, 9.
  23. ^ Там само. «Євамот», глава «Га-іша раба».
  24. ^ Розділ 8, галаха 2.
  25. ^ «Закони основ Тори», розділ 7. «Море невухім», частина 2, розділ 32.
  26. ^ Коментар Мальбіма, Амос, розділ 1, вірш 1.
  27. ^ Маамар, що починається словами «Ве-наха алав», Ахарон шель Песах 5725 (24 квітня 1965), пункт 6. Міститься в «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 2, с. 50. Див. також у «Лікутей сіхот», т. 17, сіха 1 до глави «Шміні», с. 94, примітка 20.
  28. ^ «Сота» 48б.
  29. ^ «Бава батра» 12б.
  30. ^ Йоель 3, 1–2. Див. також маамар, що починається словами «Ве-наха алав», 5725, пункти 5–7.
  31. ^ «Йома» 9б.
  32. ^ І слід зазначити вислів «відійшов» на відміну від вислову «скасувався», сказаного там у Гемарі про постійну жертву, — з чого випливає, що він не відійшов цілковито. Див. «Лікутей сіхот», частина 14, тижнева глава «Шофтім», с. 73 (с. 85)
  33. ^ В «Ігерет Тейман».
  34. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Шофтім» 5751 קובץ PDF
  35. ^ Там само, сіха Шабату тижневої глави «Шофтім» 5751, пункт 10
  36. ^ З листа Ребе (перекладеного з англійської) від 26 хешвана 5726 року (21 листопада 1965). Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1870, сторінка 11.

Повідомити про помилку на цій сторінці