Перейти до вмісту

Світло Ейн Соф

Матеріал з Хабадпедії
Порядок сходження світів
До цімцуму
Ацмут у-мегут (Сутність)  •  Спроможність (Маор, як він міститься в Ацмуті)  •  Маор  •  Світло Ейн Соф, як воно міститься в Маорі • Світло Ейн Соф  • Хафец хесед  •  Десять прихованих сфірот  •  Яхід  •  Ехад ве-яхід  •  Кадмон  •  Тегіру ілаа  •  Шіер бе-коах  •  Ала бе-рацон
Цімцум і кав
Перший цімцум  •  Тегіру татаа  •  Вільний простір  •  Решимо  •  Точка, лінія, площина  •  Кав і хут (лінія і нитка)  •  Ігулім і йошер (кола і прямизна)  •  Навколишнє світло  •  Внутрішнє світло  •  Рош, тох, соф (голова, середина, кінець)
Загальні БЕА
АБЕА (загальний порядок сходження)

Адам Кадмон  •  Світ Акудім  •  Світ Тогу  •  Пряме світло  •  Відбите світло  •  Ім'я АБ  •  Ім'я САГ  •  Ім'я МА  •  Ім'я БАН

Часткові АБЕА
Світи Ацилут, Брія, Єціра, Асія

Світ Ацилут  •  Світ Брія  •  Світ Єціра  •  Світ Асія  •  БЕА  •  Парса

Види сходження
Єш ме-аїн (щось із нічого)  •  Причина і наслідок  •  Стрибок і скок  •  Неспівмірність

Світлом Ейн Соф називається розкриття і поширення з Його Сутності, благословенний Він, яким воно є до цімцуму. Це розкриття називається світлом, тому що світло (світло сонця) наочно показує нам сукупність трьох «визначень» «світла Ейн Соф»: а. воно не є частиною самої сутності тіла світила, а лише сяйвом і відблиском від нього, б. воно прилучене до світила, в. воно подібне до світила (тобто не лише немає світла без світила, а все визначення буття світла — це розкриття світила. Не так, що світило «робить» щось «інше», що не є світилом, а світло — це розкриття самого світила). А німшаль такий: світло Ейн Соф — це розкриття Ацмуту, і це розкриття, хоча воно й віддалене від Ацмуту, — будучи «світлом», прилучене до нього (і включене в нього) і подібне до нього (бо як Ацмут нескінченний, так і світло — в категорії нескінченності). Суть і мета світла Ейн Соф — початок надання місця для створення світу, бо, оскільки воно лише світло й поширення, є можливість, щоб із нього і через нього постав світ. Проте це світло, яким воно є до цімцуму, ще неспівмірно піднесене над світом, і тому знадобилося, щоб у цьому світлі відбувся цімцум.

У багатьох місцях у хасидуті і світло після цімцуму називається «світлом Ейн Соф»[1], але в цій статті йдеться лише про простіше значення — що світло Ейн Соф — це світло до цімцуму[2]

Властивості

Світло

Основна стаття – Світло

Розкриття з Ацмуту називається в ученні хасидуту «світло (Ейн Соф)», на відміну від дослідників, які визначали його як «шефа». З багатьох причин каббалісти називали це розкриття іменем «світло», оскільки «світло» вирізняється багатьма властивостями, що слугують машалем для Б-жественного розкриття:

Деякі з властивостей світла визначають відношення між світлом і світилом: з одного боку, є велика близькість між світлом і світилом (чого, навпаки, немає в шефа) — світло завжди прилучене і з'єднане зі своїм джерелом, подібне до свого джерела і світить само собою (і за необхідністю). А з другого боку, є «віддаленість і відокремленість» між світлом і світилом, бо воно лише поширення і не є самостійним буттям:

  • З'єднане з джерелом — природа всякого світла в тому, що воно завжди пов'язане зі своїм джерелом, світилом. Коли відбувається розрив між джерелом світла і світлом, світіння відразу припиняється, і тому світло Ейн Соф завжди з'єднане з «Ацмутом».
  • Подібне до свого джерела — оскільки світло завжди з'єднане зі своїм джерелом, воно, природно, і подібне до джерела. Як джерело, Ацмут, зовсім не обмежене і не визначене, так і світло Ейн Соф необмежене і невизначене, і всі світи — духовні і матеріальні — перед ним нікчемні (тому, щоб створити світи, знадобилися численні цімцуми). Машаль, який наводиться на це в ученні хасидуту, — сонце, що світить земній кулі: хоча саме сонце не доходить до нас, проте через сонячні промені до земної кулі доходить сила самого сонця[3].
  • Світить пасивно — природа світла в тому, що воно світить зі світила спонтанно, і для цього не потрібно активної дії. Наприклад, сонцю не треба здійснювати якусь дію, щоб його світло поширювалося.
  • Не є самостійним буттям — світло — лише відблиск від світила, і немає жодного співвідношення між світлом і світилом. Наприклад, немає жодного співвідношення між сонячним світлом, яке є лише світлом, і тілом самої сонячної кулі.

(Проте, правду кажучи, відношення світла Ейн Соф до Ацмуту відрізняється від відношення сонячного світла до сонця. Бо в ньому є аспекти, у яких воно далі, ніж матеріальне світло, а з другого боку, є такі, у яких воно ближче.

І це тому, що, на відміну від сонячного світла, де суть сонця — світити (і тому зрештою між ними є зв'язок і причетність), Ацмут, навпаки, вищий за те, щоб бути «світилом», і тому світло неспівмірно далеке від Ацмуту. І воно також «розкриває» не Ацмут, а світило, яке в Ацмуті є джерелом світла[4]. І оскільки буття Ацмуту — з Нього Самого, тому й спосіб Його буття такий, що Він «існує, не будучи викликаний до буття іншим сущим». Інакше зі світлом: оскільки воно має початок (як сказано нижче), то й спосіб його буття подібний до інших сущих і не подібний до буття Ацмуту. Ба більше, виникнення і становлення світла з Ацмуту — з волі Ацмуту (а не як сонячне світло, як буде докладно сказано нижче), що вказує на відокремленість між Ацмутом і світлом.

Проте, поряд із віддаленістю буття світла від Ацмуту, спосіб його виникнення і розкриття з Ацмуту такий, що воно постає як світло, близьке до світила, яке розкриває його. І тому з погляду способу його виникнення воно має відношення до Ацмуту, як світло до світила. І з цього боку воно прилучене до Ацмуту більше, ніж сонячне світло, оскільки навіть його поширення відбувається всередині світила — Ацмуту, і воно включене в нього настільки, що все його буття — це Ацмут.)

Ейн Соф

Її причина

Нескінченність у цьому світлі походить від його прилученості до Ацмуту, оскільки всяке світло подібне до світила, і оскільки Ацмут нескінченний, то й світло, що поширюється з нього, нескінченне. (А насправді світло саме по собі обмежене, адже світло має початок, а все, що має початок, неминуче має кінець[5]; а те, що це світло нескінченне, — лише з волі Ацмуту, щоб воно було прилучене і щоб у ньому була ця властивість нескінченності).

Суть

Нескінченність світла Ейн Соф виражається в таких деталях:

а.Поширюється всюди без змін — оскільки воно світло, зовсім не обмежене, і воно єдине з Його Сутністю, благословенний Він, тому, де б воно не було, воно без змін.

б.Розкривається всюди. У кількох деталях: 1. Воно перебуває в розкритті всюди, і також після цімцуму, коли утворився вільний простір (від світла), коли воно все ж світить, воно світить однаково в усіх світах (як у Храмі, у Шабат і в Торі, де в усьому цьому світло перебуває в розкритті в усіх світах однаково).[6]2. Навіть коли воно не розкривається у світі, будучи нескінченним, воно перебуває всюди в розкритті — його розкриття лише з боку світла, хоча з боку світів воно в них не розкривається.[7] 3. Розкриття є й у світах — хоча вони обмежені, у них є аспекти, які безмежні, як безліч видів створінь і вічність створінь, що походить від безмежності світла Ейн Соф, яке світить у творінні до самого низу.

в. Воно не має визначення і образу: 1. Воно не визначене жодним визначенням і образом, і до нього не можна застосувати жодної властивості тощо, і тому в ньому відсутні сфірот, а десять сфірот є лише після цімцуму, у світлі кав[8]; і якби творіння було з цього світла (без цімцуму), творіння теж було б безмежним і простим, без образу й обмеження. 2. Оскільки воно безмежне і без визначення та образу, тому воно може створити будь-яке буття. Бо воно не обмежене певним образом, так щоб могло створити лише в цьому образі.[9] 3. Воно настільки нескінченне й невизначене, що не визначене навіть визначенням «безмежності», і тому в ньому є і «сила межі».[10]

Проте зрештою, хоча воно безмежне і без визначення, воно не подібне до безмежності в Ацмуті, оскільки буття Ацмуту — з Нього Самого, і тому безмежність у Ньому не додана до Нього; інакше зі світлом Ейн Соф: оскільки воно має початок (як сказано), безмежність у ньому — як щось додане до нього, а справжня безмежність у повній мірі — лише Його Сутність, благословенний Він.

Але оскільки воно світло Ейн Соф, воно «отримує» від Ацмуту і цю властивість — щоб і в ньому була безмежність у повній мірі[11], проте це не від самого його буття, а з боку аспекту Ацмуту в ньому[12]

Світло, що міститься в Його Сутності

У світлі Ейн Соф і саме світло, і поширення та розкриття світла включені в Його Сутність. І тому вони зовсім не є самостійним буттям. Оскільки немає нічого поза Ним, тому всюди, де світить і розкривається світло, воно включене в Його Сутність; і як сонячне світло, поки воно ще в самому світилі, не є буттям, а лише силою світити, так і це світло зовсім не відчуває свого буття, а цілком скасоване у своєму джерелі і є не чим іншим, як силою і спроможністю Ацмуту світити світлом.

І лише після цімцуму з'явилася можливість, щоб світло відчувало своє буття, ніби воно виходить за межі буття світила; інакше було до цімцуму — все світло включене в Його Сутність.

Бітуль світла в Його Сутності глибший, ніж бітуль сонячного світла, коли воно в тілі сонячної кулі[13]

а. Бітуль сонячного світла в сонці стосується лише самого світла, включеного в сонце, а не його розкриття і поширення, які перебувають поза сонцем і не включені. Інакше з поширенням і розкриттям світла Ейн Соф до цімцуму: вони теж включені в Його Сутність, скасовані й не є буттям.

б. «Спосіб» бітулю сонячного світла відрізняється від бітулю світла Ейн Соф: сонячне світло в тілі сонця — це «сила світла», тоді як включене світло — це «спроможність» Ацмуту світити. (Різниця між силою і спроможністю в тому, що сила вважається початком речі. Тобто річ уже існує в бутті (адже сила — це сила до певної речі, вже оформленої в певній властивості), але вона ще включена у своє джерело в прихованості. Інакше зі спроможністю: вона не вважається початком речі, бо стосується буття спроможного — того, що він може робити зі своєї волі (і його спроможність ще не оформлена в речі, яку він зробить), а не речі, яку він спроможний зробити. І тому сила вважається початком буття речі, а спроможність — ні.)

Причина цього в тому, що ми бачимо, що сонце неминуче світить, і це зобов'язує, що поняття світла вже існує в бутті до його фактичного розкриття; інакше зі світлом Ейн Соф: оскільки Ацмут зовсім не зобов'язаний світити і його розкриття — з волі (як буде докладно сказано нижче), то зрозуміло, що включена в Ацмут сила світити — це не буття світла, а спроможність світити.

Крім того, суть Ацмуту зовсім не в розкритті світла, і тому не можна сказати, що Він має силу світити. Інакше зі світилом сонця, суть якого — світити світлом, і тому поняття світла співмірне з ним і перебуває в ньому в прихованості.[14]

Розкриття, а не поширення

Світло Ейн Соф — не поширення, подібно до сонячного світла, яке поширюється за межі свого джерела — сонячної кулі, а розкриття сутності; тобто його світіння відбувається не шляхом виходу за межі свого джерела, а шляхом розкриття сутності. Як, наприклад, людина, що відкриває скриньку з діамантами: розкриття діамантів відбувається на їхньому місці, а не шляхом їхнього поширення.

А причина відмінності в тому, що сонячне світло, будучи матеріальним світлом, займає місце, і тому його світіння поширюється з місця на місце; інакше з духовним світлом — а воно і є справжнє світло, — до якого не застосовні поширення і стискання, і це одна з причин, з яких каббалісти назвали Б-жественне розкриття іменем «світло».[15]

Ця властивість — одна з причин того, що світло називається «Ім'ям», оскільки й ім'я, хоча воно для іншого, а не для самого себе (як світло, що світить іншому), все ж не є відблиском, що виходить від людини, а пов'язане з нею, так що той, хто кличе її на ім'я, кличе її саму.

А відмінність між ними — у кількох деталях:

  • У місці: тоді як поширення за своєю суттю — розкриття в новому місці, де джерела, самої сутності світла, немає (як поширення води з місця на місце), «розкриття» світла означає, що світло розкривається в тому самому місці, де перебуває сутність.
  • У бутті: світло, що поширюється, — це буття, оскільки воно додає щось, чого не було в сутності та в її джерелі. Адже воно приводить його в місце, де воно саме по собі не було. (І це саме доводить, що воно — буття ще до того, як поширилося.) На відміну від «світла Ейн Соф», суть якого — «розкриття», яке нічого не додає до сутності, адже суть розкриття в тому, що «сутність розкривається» (на своєму місці).
  • У його бутті без розкриття: світло, що поширюється, світить тим, що доходить до місця; тому, коли є щось, що приховує, не даючи світлу дійти до місця, виходить, що світла там зовсім немає. Інакше зі світлом, що розкривається: оскільки сутність перебуває всюди, то після цімцуму воно не світить, а перебуває в прихованості, але воно там є.[16]

Сила Ацмуту в ньому

Основна стаття – Сила сутності

Сила Ацмуту — це сила Ацмуту творити й оновлювати щось із нічого; ця сила є лише в Ацмуту, оскільки вид буття «щось» — це буття, яке не відчуває свого джерела, і воно ніби існує саме з себе. Тобто у своєму відчутті воно предвічне, а оскільки єдине буття, що існує саме з себе, — це Ацмут, тому сила творити таке буття є лише в силі Ацмуту, а не на якомусь іншому рівні, що поширюється з Ацмуту, оскільки всякий інший рівень не предвічний, а має джерело й початок.

Проте, оскільки світло подібне до світила, то як у світилі — Ацмуті — є сила творити щось із нічого, так і світлу Ейн Соф «дана» ця сила: як завдяки прилученості світла до світила воно нескінченне (хоча саме по собі обмежене, як сказано вище), так йому дана і сила Ацмуту. Але сила Ацмуту в ньому відрізняється від нескінченності в ньому: нескінченність — властивість самого світла, тоді як сила Ацмуту у світлі, навіть після того як ця сила в нього є, перебуває не в самому світлі, а походить від його прилученості.

Бо справжня сила Ацмуту не розкривається у світлі Ейн Соф (а в сфірі Малхут), оскільки визначення світла — розкриття, а сила Ацмуту вища за розкриття[17]; і оскільки світло має певне буття — те, що воно «розкриває» Ацмут, — тому сила Ацмуту в нього не вбирається[18]; і оскільки суть світла — розкриття прихованого, тому не в його силах створити буття «щось», яке є «оновленням»[19]

А завдання світла Ейн Соф — бути посередником між Ацмутом і сфірою Малхут, через яку саме і відбуваються створення й виникнення, — притягувати, розкривати й пробуджувати в ній силу Ацмуту, що перебуває в ній, у сфірі Малхут. Адже саме творіння відбувається саме через рух розкриття, а сила Ацмуту в сфірі Малхут перебуває в прихованості, і саме через світло вона розкривається. І також завдання світла — притягувати силу Ацмуту, бути посередником між Ацмутом і буттям створеного «щось», притягувати в нього силу Ацмуту для його створення.

Його сходження з Ацмуту

З волі

Хоча це вплив шляхом світла, а не шляхом шефа, різниця між якими в тому, що вплив світла відбувається «сам собою», тобто без того, щоб той, хто дає, займався передаванням світла; інакше «шефа» — шляхом облачення і заняття: той, хто дає, займається тим, щоб передати вплив тому, хто отримує. І одна з відмінностей, що випливають із цього: шефа — з волі того, хто дає, тоді як світло, будучи «само собою», його вплив не залежить від волі того, хто дає, подібно до сонячного світла, яке зовсім не залежить від волі сонця, і воно не може припинити його зі своєї волі.

Проте світло Ейн Соф — це розкриття, яке приходить з волі Ацмуту. І сама лише відсутність волі стане відсутністю розкриття світла Ейн Соф.[20] Хоча про Його Сутність, благословенний Він, неможливо сказати ні про який образ і визначення, так щоб ми сказали, що в Ньому є поняття волі, і тому неминуче це не воля в повному сенсі, — проте сенс «волі» в тому, що світло, безсумнівно, не є необхідним.

І з цього випливає, що розкриття світла Ейн Соф, навіть цього світла, яке існує до цімцуму, відбувається через цімцум і приховання, оскільки воно світить з волі, а не само собою (за необхідністю). (Проте це не цімцум, як у стиснутому світлі Мемале, а у волі: «рацон» — літери слова «цінор».)[21][22]

І тому істинність світла не подібна до істинності Ацмуту, оскільки визначення істини — щось суще, що не припиниться[23]; а оскільки буття світла оновлюється з волі і з припиненням волі світло припиняється, тому воно не істинне, як істинність Ацмуту, і таке пояснення вислову Рамбама[24] «Він один — істина, і немає в іншого істини, подібної до Його істини», що має на увазі навіть світло Ейн Соф до цімцуму. Проте все ж світло Ейн Соф, будучи «світлом», подібним до світила — Ацмуту, істинне в період свого існування і не подібне до створінь, які не цілком істинні навіть у період свого існування.[25]

Його назва — «світло Ейн Соф»

Те, що сходження світла Ейн Соф відбувається саме з волі, — причина того, що назва світла — «нескінченне», а не «безпочаткове», оскільки «початок» має два тлумачення: або воно має джерело, з якого воно виходить, або воно має початок у буквальному сенсі — що його виникненню передувала «відсутність», коли його не було. І згідно з цим, якби сходження світла Ейн Соф було необхідним (Б-же борони), то, хоча з того боку, що це світло має джерело — Ацмут, з якого виходить світло, — його не можна було б назвати безпочатковим, все ж із того боку, що відразу, як є буття світила, є буття світла (якби це було за необхідністю, Б-же борони), його можна було б назвати безпочатковим: як світило не має початку, бо його буття — з нього самого, так і світло. І лише тому, що оновлення світла — з волі, йому ніби[26] передувала відсутність, оскільки його буття оновлюється волею.

І тому назва «світло Ейн Соф» означає — світло, яке нескінченне, а не світло Нескінченного. Бо Його Сутність, благословенний Він, з якої постає світло Ейн Соф, неможливо описати назвою «Нескінченний», бо:

а.Ця назва зовсім Його не описує, адже Його Сутність, благословенний Він, не має початку, і ця перевага більша, ніж перевага нескінченності, і як написав Рамаа: «Бо всяке предвічне вічне, але не всяке вічне предвічне, бо багато створінь будуть вічними з волі Творця».

Тобто все «предвічне» — тобто буття, якому не передував стан відсутності його буття, а воно було і є завжди, бо його буття — справжнє буття саме по собі, — неминуче також і вічне, бо справжнє буття не залежить ні від чого, через що воно припинилося б, і тому воно вічне.

Проте вічне буття не обов'язково «предвічне», бо можливе оновлене буття, яке оновив Святий, благословенний Він (і цьому буттю передував стан відсутності буття), і проте воно буде вічним з волі Творця (як вищі світи Адам Кадмон, Ацилут і небесне воїнство: хоча вони оновлені з нічого в щось, у них є вічність, і вони не обмежені; і також на землі внизу є вічність виду — у кожному виді є безмежна кількість поколінь потомства, хоча він створений і оновлений).

І оскільки Його Сутність, благословенний Він, предвічна — їй не передувала відсутність, а її буття — з неї самої, — тому до неї не застосовна назва «Нескінченний»; інакше з самим лише світлом, що поширюється з неї, і воно називається «світлом Ейн Соф».

б. Назва «нескінченний» застосовна до чогось, що поширюється і виходить за межі сутності, що поширюється й розкривається в нескінченній кількості деталей тощо. А оскільки «сутність не розкривається і не поширюється», тому ця назва не застосовна до Ацмуту, на відміну від світла, що поширюється.[27]

Рівні, так би мовити, у світлі Ейн Соф

Хоча світло Ейн Соф, благословенний Він, — яке його ім'я, таке і воно — не має кінця, проте в ньому є рівні, і вони в категорії нескінченності, починаючи від найвнутрішнішої суті світла, як воно прилучене й об'єднане з Його Сутністю, благословенний Він, і закінчуючи цімцумом, що відбувся в ньому, так що воно стало в категорії «Совев коль алмін», чим воно дає «місце» і можливість для виникнення світів.

Тобто, хоча світло Ейн Соф оточує й охоплює сходження світів, будучи вищим за них неспівмірно, але, з другого боку, сам факт, що воно їх оточує, свідчить про його причетність до них.

Причетність світла Ейн Соф, благословенний Він, до сходження світів полягає в тому, що світло Ейн Соф перебуває в категорії волі до виникнення всього порядку сходження; і хоча бажання Всевишнього «мати Йому, благословенному, оселю в нижніх світах» укорінене в Його Сутності, благословенний Він, проте, коли воля включена в Його Сутність, вона зовсім не у визначенні волі.

Бо коли світло Ейн Соф включене в Його Сутність, воно в категорії цілковитого ніщо, а потім сходить, щоб бути в категорії сяйва, і в ньому відбувся великий цімцум, у якому утворився «порожній і вільний простір», так би мовити, для існування світів, і в цей «халаль» протягнулася категорія тонкої і стиснутої «лінії світла».

Малхут світла Ейн Соф

Малхут світла Ейн Соф — це останній аспект світла Ейн Соф до цімцуму, і це те, що називається десятьма прихованими сфірот у Тегіру ілаа. Через цімцум Малхут світла Ейн Соф сходить, щоб бути в категорії Атік Йомін для Адам Кадмона.

Угору, угору до нескінченності й униз, униз до безмежності

Основна стаття – Угору до нескінченності й униз до безмежності

«Угору, угору до нескінченності й униз, униз до безмежності» — вислів із «Тікуней Зогар»[28] і Зогару[29], який наводиться в хасидуті і описує поширення світла Ейн Соф в усіх світах[30]. Загалом пояснення поділяються на два загальні пояснення: а. «верх» і «низ» говорять про світло — що в ньому є рух угору» — піднесення і приховання, і «вниз» — сходження й поширення. б. «верх» і «низ» говорять про світи — і вислів покликаний виразити піднесеність і досконалість світла Ейн Соф: що навіть вищі світи нічого не важать порівняно з ним і що воно поширюється і в нижніх світах.

Див. також

Зовнішні посилання

Світло
Світло Ейн Соф
Світло · Світло Ейн Соф — поняття · Світло Ейн Соф — щаблі в ньому · Світло Ейн Соф — сфірот у ньому · Світло Ейн Соф — лінії в ньому · Світло Ейн Соф — натяк на його існування в мудреців · Світло Ейн Соф — бажання світів у ньому
Світила і джерела світла
Світло сонця · Світло місяця · Світло зірок · Світло смолоскипа ·Світло свічки ·Світло дня · Світло семи днів
Різні теми, пов'язані зі світлом (за абеткою)
Світло (ясність) · Ясне світло · Палаюче світло · Ув'язнене світло · Світло, що світить · Навколишнє світло і наповнювальне світло · Світло, що оточує всі світи · Світло, що наповнює всі світи · Світло того, хто дає, і світло того, хто отримує · Світло того, хто дає · Сяйливе світло · Подвоєне світло · Світло, що поширюється · Світло душі у світах БЕА · Світло, що перевершує всіх · Світло Кав · Спопеляюче світло · Світло зорі · Світло посіяне для праведника · Нове світло · Світло Гаває · Пряме світло · Відбите світло · Світло Ізраїлю · Світло, вода, небозвід · Навколишнє світло · Світло «Нога» · Вічне світло · Світло Твого лиця · Прості світла · Внутрішнє світло · Первісне світло · Предвічне світло · Похідне світло · Світло, створене в перший день · Світло Єрусалима · Світла, створені до створення світу · Світло Мошіаха
Світло у співвідношенні з іншим поняттям
Світло — у співвідношенні з повітрям · Світло — у співвідношенні з сяйвом · Світло — у співвідношенні з «ора» · Світло — у співвідношенні з темрявою · Світло — у співвідношенні з життєвістю · Світло — у співвідношенні з днем · Світло — у співвідношенні з силою · Світла сфірот — у співвідношенні з посудинами · Світло — у співвідношенні з таємницею · Світло — у співвідношенні з одіянням · Світло — у співвідношенні з ім'ям · Світло — у співвідношенні з небесами · Світло — у співвідношенні з достатком · «Ора» — у співвідношенні з «сасон ве-єкар» · Світла сфірот — їхня простота й образ
Різне
Світло сонця в сонці · Світло і сяйво · Світло, життєвість і сила · «Ор ле-арбаа асар» · Світло, вода, небозвід · Світла, що змінюються · Згущення світел · Самоскасування світла перед світилом


Примітки

  1. ^ Бо щодо світів воно справді нескінченне — як щодо «поширення», так і щодо своєї суті (тобто воно просте світло і не визначене в частковому образі).
  2. ^ Тобто: а. тому що воно нескінченне «в повному сенсі» (а не лише щодо світів), б. те, що й після цімцуму світло прилучене до світила, відбувається не в той самий спосіб, що до цімцуму, адже воно — буття поза сутністю, в. простота світла після цімцуму не є простотою в повній мірі (а лише щодо світів), і тому воно не цілком «подібне до світила».
  3. ^ «Сефер га-маамарім» за 5700 рік, с. 11
  4. ^ Адже Ацмут вищий за те, щоб бути світилом, а якщо так, то наявність буття світла не зобов'язує наявності буття Ацмуту, який вищий за світило.
  5. ^ Див. Тегілім 119, 96 і коментаторів там.
  6. ^ «Сефер га-маамарім» 5666, сторінка 22 — 23.(нове видання — 31-32.)
  7. ^ «Сефер га-маамарім» 5666, сторінка 501.(у новому виданні — 660-1.
  8. ^ А на нижньому рівні є десять прихованих сфірот; див. «Сефер га-ерхім», стаття «Світло Ейн Соф» (1), примітка 77, і в примітці на берегах до примітки 90.
  9. ^ На відміну від світла кав, яке визначене в духовному визначенні й не може створити матеріальне.
  10. ^ Що в його силах створити обмежений світ, і він буде обмежений, як світ тепер, — і це розкрилося саме через цімцум.
  11. ^ Крім того, що вся його безмежність — від його прилученості до Ацмуту, це стало визначенням його буття; інакше безмежність у Його Сутності — як щось додане до нього.
  12. ^ Див. «Сефер га-ерхім», стаття «Світло Ейн Соф» (1), розділ 2, пункт 7.
  13. ^ Див. також книгу «Танія», «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 3.
  14. ^ Див. про все це «Сефер га-маамарім» 5666, сторінка 181 і далі (нове видання, сторінка 241 і далі) та ін.
  15. ^ «Лікутей сіхот», том 7, сіха на тижневу главу «Емор» (2), наприкінці сіхи та в примітках.
  16. ^ Див. про все це в «Сефер га-маамарім Еталех Ліозна», сторінка 252, «Сідур ім ДАХ», сторінка 48а, та ін. («Сефер га-ерхім», зазначений у зовнішніх посиланнях нижче)
  17. ^ «Сефер га-маамарім 5666», сторінка 528 (нове видання — сторінка 696).
  18. ^ Маамар «Тодієні орах хаїм» 5708, розділ 24.
  19. ^ Маамар «Зе га-йом» 5725 («Торат Менахем — Гітваадуйот», том 41, сторінка 6).
  20. ^ Див. про все це «Сефер га-маамарім» 5666, сторінка 178 (нове видання 237-8), і див. там, що тому в цій деталі більше підходить машаль про світло душі, яке розкривається з волі, а не як сонячне світло.
  21. ^ «Сефер га-сіхот — Торат шалом», сторінка 147.
  22. ^ «Лікутей сіхот», том 7, сторінка 87 і далі.
  23. ^ Подібно до вислову Мішни (Пара, розділ 8, мішна 9) про річку, течія якої припинилася: «оманливі ріки».
  24. ^ «Закони основ Тори», розділ 1, галаха 4.
  25. ^ «Сефер га-маамарім» 5666, кінець сторінки 432 і далі (нове видання, сторінка 568 і далі).
  26. ^ Те, що сказано лише «ніби», — тому що ця воля не є волею в повному сенсі, адже неможливо застосовувати до Ацмуту назву «воля», як сказано вище, — «Сефер га-маамарім» 5666, сторінка 169-70 (нове видання, сторінка 226).
  27. ^ Див. також «Сефер га-маамарім» 5659, маамар, що починається словами «Цеена у-реена» (перший).
  28. ^ «Тікуней Зогар», кінець тікуну 57
  29. ^ «Зогар хадаш», Ітро, 34, кінець стовпця в
  30. ^ Поняття «верху» і «низу» у світлі Ейн Соф пояснюється в маамарі «Ва-йолех Гаває» і в маамарі «Адам кі якрів» у Гемшеху 5666. Подвоєння вислову — «угору, угору» і «вниз, вниз» — пояснюється в маамарі «Ве-наха» 5714 (відредагований і надрукований у «Сефер га-маамарім — Мелукат», том 2)

Повідомити про помилку на цій сторінці