Перейти до вмісту

Моше, учитель наш

Матеріал з Хабадпедії
Моше
Зображення Моше Рабейну, що розтинає море
Основна інформація
Відомий якМоше, учитель наш
Дата народження7 адара 2368
Місце народженняЄгипет
Дата смерті7 адара 2888
Місце діяльностіСинайська пустеля
Рід діяльностіпророк
ПосадаПровідник Ізраїлю
Сім'я
БатькоАмрам
МатиЙохевед
ДружинаЦіпора
ДітиГершом, Еліезер, Еліезер
Брати й сестриМір'ям-пророчиця
Родовід

Моше Рабейну (7 адара 2368 — 7 адара 2488) був найвеличнішим з пророків, які поставали в народі Ізраїлю. Його було послано Всевишнім визволити синів Ізраїлю з Єгипту, він вів їх і судив їх сорок років, коли вони йшли пустелею до Землі Ізраїлю. Моше отримав Тору під час стояння біля гори Синай і передав її народові Ізраїлю. Віра в його пророцтво — сьомий з 13 принципів віри Рамбама.

Біографія

Дитинство

Моше народився 7 адара 2368 року (адар I[1]); його сестра Мір'ям була старша за нього на 6 років, а брат Агарон — приблизно на 3 роки. Під час єгипетського рабства у його батька Амрама і матері Йохевед під час єгипетського рабства, і коли він народився, весь дім наповнився світлом[2], і його назвали тоді Товія або, за іншою думкою, Тов[3].Під час його народження було постановлено: «Кожного новонародженого сина кидайте в річку», і тому Моше загрожувала небезпека; з Моше сталося диво, і він народився на три місяці раніше строку, проте по трьох місяцях його мати Йохевед була змушена покласти його в кошик з очерету, обмазаний глиною і смолою, і поклала його в річку[4].

Того дня в Єгипті була спека, і Батья, дочка Фараона, вийшла до річки зі своїми служницями; коли вона прийшла до річки, вона знайшла Моше в кошику і витягла його з води; Мір'ям, сестра Моше, яка була там, поспішила підійти до Батьї і пояснити їй, хто він, а потім покликала матір, щоб та годувала Моше груддю, а через два роки його забрали до палацу Фараона, де він виріс; у мідрашах наводиться низка імен, якими його називали в той час кілька осіб, а саме: Авігдор, Єкутіель, Хевер, Аві, Аві Сохо, Шмая бен Нетанель, а Батья назвала його «Моше», бо вона витягла його з води[5]; у вченні хасидуту пояснюється, що вода натякає на силу гвури і приховання Святого, благословенний Він, а суходіл — на силу хеседу і розкриття,, і так, завдяки тому, що Батья витягла його з води, на нього перейшли обидві ці якості[6].

Згідно з переказом, коли Моше було три роки, він підійшов і взяв у Фараона корону, що викликало в єгипетських чаклунів побоювання, що з роками він здолає Фараона; вони поставили перед Моше дві тарілки, одну із золотом і одну з вуглинами, щоб перевірити, що він вибере,і якщо він вибере золото — це знак, що він справді здолає Фараона; Моше потягнувся до золота, однак тоді прийшов ангел Гавріель і відвів його руку до вуглин, і так він був врятований[7].

Його юність

У віці 15, або 20, або 40 років[8] Моше вперше вийшов з палацу Фараона; Моше Рабейну тоді виріс як у матеріальному, так і в духовному відношенні і вже був готовий вести народ Ізраїлю[9]:

І було в ті дні: виріс Моше і вийшов до братів своїх, і побачив їхні тяжкі роботи; і побачив єгиптянина, що бив єврея з братів його:І озирнувся він туди і сюди, і побачив, що нікого немає; і вбив єгиптянина, і сховав його в піску

— Шмот, 2 — 11 -12

Ребе виводить з цього, що, хоча Моше був у царському палаці, він зійшов до свого народу , так і єврей, який перебуває на високому щаблі, має допомагати іншим[10] Наступного дня він виходить знову і бачить двох євреїв, Датана й Авірама, що сваряться між собою; Моше підходить до них і кричить одному з них: «Нечестивцю, навіщо ти б'єш ближнього свого?», а той у відповідь каже йому:«Хто поставив тебе начальником і суддею над нами? Чи не думаєш ти вбити мене, як ти вбив єгиптянина?!».

Моше розуміє, що його викрили, і тікає; у мідрашах наводиться, що Моше схопили стражники Фараона, які хотіли відрубати йому голову, однак тоді прийшов ангел і звільнив його; Моше тікає і приходить до Куша, де він перемагає Білама, що царював у країні, і стає царем Куша на 40 років, а після них він приходить до Мід'яну; у Мід'яні його хапає Ітро і кидає до в'язниці; під час його перебування у в'язниці дочка Ітро Ціпора приходить і приносить йому їжу.

Значний період свого життя він провів у Мід'яні, куди прийшов після того, як одного разу вийшов з палацу Фараона і побачив єгиптянина, що бив єврея з братів його. Моше вбив єгиптянина і сховав його в піску. Іншого дня Моше бачить двох євреїв, що сваряться один з одним, і з їхньої відповіді на його докір йому стало ясно, що те, що він убив єгиптянина, відкрилося. Моше побоювався, що Фараон почує про це і захоче його вбити, і втік до Мід'яну; побачивши біля криниці дочок Ітро, жерця мід'янського, яких проганяли пастухи, він урятував їх і напоїв їхню худобу. Унаслідок цього Моше прийняли з царськими почестями в Ітро, який дав йому за дружину Ціпору, свою дочку.

У Моше народилися два сини: Гершом (Гершом: «приходьком був я в чужій землі») та Еліезер (Еліезер: «Б-г батька мого мені на допомогу, і врятував Він мене від меча Фараона»).

Призначення провідником Ізраїлю

У мідраші розповідається, що, коли Моше пас овець, утекло одне з козенят; Моше побіг за ним і тоді виявив, що козеня п'є з водойми; Моше зрозумів, що козеня бігло, бо хотіло пити, і змилосердився над ним, а потім підняв його на плече і пішов; Святий, благословенний Він, побачивши це, сказав: «Є в тебе милосердя, щоб так пасти отару людини з плоті і крові, — клянуся твоїм життям, ти пастимеш Мою отару, Ізраїль»[11].

Потім Моше бачить палаючий кущ на горі Синай; у Торі описано, що «кущ горить вогнем, але кущ не згоряє»; у кущі йому відкривається Всевишній і каже йому, що народ Ізраїлю страждає:

І нині ось зойк синів Ізраїлю дійшов до Мене; і бачив Я також утиск, яким єгиптяни гноблять їх. А тепер іди, і Я пошлю тебе до Фараона; і виведи Мій народ, синів Ізраїлю, з Єгипту

— Шмот, 3, 9 — 10.

Моше у відповідь виявляє скромність і намагається відмовитися від цієї місії:

Хто я, щоб мені йти до Фараона і щоб вивести синів Ізраїлю з Єгипту

— Шмот, 3, 11.

Між Святим, благословенний Він, і Моше починається суперечка про його призначення провідником Ізраїлю, і зрештою Моше погоджується прийняти цю місію у відповідь на обіцянку Всевишнього, що Він допоможе йому, і Він дає йому знамення, які той покаже народові Ізраїлю за допомогою свого посоха, і так переконає їх повірити йому.

Вихід з Єгипту

Основна стаття – Десять кар  •  Вихід з Єгипту  •  Розступлення Червоного моря

Повернувшись до Єгипту, Моше зажадав від Фараона від імені Всевишнього: «Відпусти Мій народ». Фараон відмовився, і на нього обрушилися десять кар. Після десятої кари, кари первістків, Фараон погодився звільнити народ Ізраїлю, який виходить у пустелю. Після того як сини Ізраїлю вийшли з Єгипту, єгиптяни погналися за ними до Червоного моря. Сталося розступлення Червоного моря, і сини Ізраїлю перейшли море суходолом. А все єгипетське військо потонуло в морі.

Його провід

Ілюстрація стояння біля гори Синай

Дарування Тори і гріх золотого тельця

Основна стаття – Дарування Тори  •  Гріх золотого тельця

Через сім тижнів після виходу з Єгипту народ прийшов 1 сівана 2448 року до гори Синай, де вони отаборилися, щоб отримати Тору. За три дні до дарування Тори, які називалися «трьома днями обмеження», синам Ізраїлю було наказано приготувати себе до дарування Тори; на третій день, 6 сівана, Святий, благословенний Він, відкрився на горі Синай в одкровенні, що супроводжувалося громами і блискавками та звуком шофара, який посилювався з кожною миттю.

Коли Святий, благословенний Він, почав промовляти Десять речень, на народ Ізраїлю напав страх, і вони швидко відступили; унаслідок цього Моше передав народові Ізраїлю Десять речень і Тору.

Після стояння при даруванні Тори Моше на сорок днів піднявся на небеса, щоб принести народові Скрижалі Завіту; через помилку в розрахунку народ Ізраїлю подумав, що минуло сорок днів, а Моше не з'явився; унаслідок видіння, яке показав Сатан, — образу Моше в хмарі, — народ Ізраїлю подумав, що Моше помер[12], і звернувся до Агарона, щоб він зробив їм нового бога; Агарон спробував відтягти час, запропонувавши створити нового бога зі срібних виробів назавтра, в надії, що на той час з'явиться Моше[13].

Наступного дня прийшли ізраїльтяни і кинули срібні й золоті вироби у вогонь, і з них утворився «телець», якому ізраїльтяни почали служити; тоді Моше зійшов з гори і, побачивши, що народ Ізраїлю виготовив «тельця», розбив скрижалі і наказав коліну Леві вбити тих, хто згрішив, і, крім того, певна кількість людей померла від мору і від пиття поганої води.

Спорудження Мішкану

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Мандри народу Ізраїлю в пустелі

Моше не удостоївся ввійти разом із синами Ізраїлю до Землі Ханаан і помер, побачивши її з вершини гори Нево.

Відхід з життя

Моше відійшов 7 адара, у свій день народження, у віці 120 років. Щодо Моше Рабейну в мудреців наводиться думка[14], що «Моше не помер», «як там він стоїть і служить, так і тут він стоїть і служить». Ребе докладно роз'яснював цю тему в багатьох місцях[15].

Згідно з низкою джерел у Торі[16], Моше був похований у печері Махпела. Ребе писав, що немає потреби стверджувати, що Моше справді похований у печері Махпела, і додав, що є мідраші, в яких написано, що він був похований в інших місцях[17].

Ім'я Моше Рабейну згадується в ТаНаХу 770 разів[18].

Його особистість

Основні статті – Провідник покоління, Шушвіна де-малка, Раая меемна

Моше Рабейну був провідником покоління, чия роль — передавати вплив, що передається від Святого, благословенний Він, подібно до «з'єднувального посередника».«Я стояв між Г-сподом і вами в той час, щоб передати вам слово Г-спода», тобто Б-жественний вплив, який незрівнянно вищий за світ, у якому ми живемо, не міг би виливатися у світ і підтримувати його, якби не цей з'єднувальний посередник, що називається «людиною Б-жою» — «від середини і нижче — людина, від середини і вище — Б-жественний»[19].

У цьому поколінні, сьомому поколінні, порівняння між провідником покоління і Моше Рабейну набуває особливої сили, оскільки це покоління, про яке Ребе Мелех га-Мошіах проголосив, що воно — «останнє покоління вигнання і перше покоління Визволення», що ще сильніше пов'язує нас з Моше Рабейну, який — перший визволитель.

Моше Рабейну — одна з двох душ, що походять від першої шміти, і про це сказано: «бо з води я витягла його», — що він походить від першої шміти, яка є шмітою хеседу. Бо суть Моше вища за суть сімені людини і сімені худоби, і тому в ньому є сила притягати Даат Б-жественності також у душі сімені худоби.

Служіння Моше полягало в тому, щоб привести до розкриття Б-жественності у світі і щоб світ став оселею для Святого, благословенний Він, що виражається в місяці, в якому він народився, — адарі:Алеф дар[20].

У вченні хасидизму

У поняттях сфірот Моше Рабейну — це аспект Хохми Ацилуту.

Моше Рабейну називається «Раая меемна», бо він пасе і живить в Ізраїлі аспект віри.

Моше Рабейну — в аспекті «Шушвіна де-малка», на відміну від Агарона, який в аспекті «Шушвіна де-матроніта».

У цьому поколінні, сьомому поколінні, порівняння між провідником покоління і Моше Рабейну набуває особливої сили, оскільки це покоління, про яке Ребе Мелех га-Мошіах проголосив, що воно — «останнє покоління вигнання і перше покоління Визволення», що ще сильніше пов'язує нас з Моше Рабейну, який — перший визволитель.

Його осягнення Б-жественності

В «Ігерет га-кодеш», розділ 19 Алтер Ребе каже, що Моше Рабейну осягнув лише зовнішній бік «Хохми, а у внутрішньому боці осягнув «Нецах, Ход, Єсод, Малхут».

У вступі Алтер Ребе пояснює, що вірш «Одягається світлом, як шатою» означає, що між «світлом» (світлом Ейн Соф, безмежним) і «шатою» (одягом, обмеженим [маються на увазі світи]) є посередник — Тора.

Тора — це «опалі плоди Хохми»: Хохма сходить у Біну, а Біна сходить у НеГІ і Малхут.

Цей щабель Тори осягнув Моше Рабейну.

Ребе пояснює різницю між Моше Рабейну і Рашбі: 7 адара — день посту[21], тоді як Лаг ба-Омер — день гілули, що є поняттям радості[22].

Пояснення таке: за часів Храму і подібним чином за часів Мішкану, який був, коли сини Ізраїлю перебували в пустелі, коли було розкриття Б-жественності, «коли сам Садівник входив у сад», — була досконалість єднання Святого, благословенний Він, і Його Шхіни, «єднання самого Святого, благословенний Він», і тому не було потреби в єднанні, що відбувається через душі праведників під час їхнього відходу, яке порівняно зі справжнім єднанням самого Святого, благословенний Він, зовсім не є піднесенням, і тому відхід Моше Рабейну є лише поняттям спуску.

Але відхід Рашбі, що стався під час вигнання (адже тоді вже було римське вигнання), — оскільки тоді не було досконалості єднання самого Святого, благословенний Він, і тоді є лише єднання, що здійснюється через душі праведників під час їхнього відходу, «тоді й цей аспект називається гілулою», як пояснюється в «Зогарі»[23], що тоді його обличчя світилося, що є поняттям додавання великого світла нагорі через піднесення всього служіння Рашбі під час його відходу[24].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Див. «Лікутей сіхот», том 26, с. 204.
  2. ^ Раші на Шмот, 2, 2
  3. ^ Трактат «Сота», 12.
  4. ^ Шмот, 2, 3
  5. ^ Ґрунтується на вірші в Діврей га-ямім I, 4: «А дружина його юдеянка» тощо.
  6. ^ «Гітваадуйот» 5751, т. 3, с. 126
  7. ^ «Оцар га-мідрашим», мідраші про Моше Рабейну, 5.
  8. ^ «Мідраш раба»
  9. ^ «Лікутей сіхот», т. 16, с. 26
  10. ^ Сіха на виході Шабату,, «Шмот», 5740
  11. ^ «Шмот раба», 2, 2.
  12. ^ Див. коментар Раші на Шмот 32, 1
  13. ^ Книга Шмот, розд. 36, 1 — 6.
  14. ^ «Сота», 13, кінець сторони «б»
  15. ^ Див., наприклад, «Лікутей сіхот», т. 26, перша сіха до тижневої глави «Шмот»
  16. ^ «Сефер га-Тмуна» таная рабі Нехуньї бен га-Кани, «Ялкут Реувені», «Мегале цфунот», «Рокеах» Рабейну Еліезера з Вормса, Мідраш рабі Давида га-Нагіда — онука Рамбама, респонси «Ям га-гадоль» рабі Яакова-Моше Толедано, «Хомат анах» на Тору рабі Хаїма-Йосефа-Давида Азулая — Хіди, «Бейт Яаков» на Шас Адмора рабі Хаїма-Яакова Сафріна з Комарно.
  17. ^ «Ігрот кодеш», т. 19, с. 106, лист 7130.
  18. ^ Див. у статті «Моше» в конкорданції Евен-Шошана
  19. ^ Ребе в «Торат Менахем» 5710, т. 1, с. 201 від імені «Сефер га-сіхот — Торат шалом», с. 158. І див. в «Ор га-Тора», Тегілім, с. 244 щодо іншого питання, див. там.
  20. ^ «Гітваадуйот» 5752, т. 2, с. 305
  21. ^ «Тур» і «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 580, пункт 2.
  22. ^ Див. також сіху 10 швата 5715 (2 лютого 1955), § 3 («Торат Менахем», частина 13, с. 218). І вказане там.
  23. ^ В Ідрі.
  24. ^ «Торат Менахем»
Моше Рабейну згадується ще в 453 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 6160100000

Повідомити про помилку на цій сторінці