Ейн Соф
«Ейн Соф» — це найменування ступеня, що наводиться в книгах Каббали, щодо якого існує суперечка каббалістів про суть ступеня, який у книгах Каббали називається цим іменем. Думка перших каббалістів — що Ейн Соф стосується Кетер, аспекту волі Творця, тоді як Рамак не погодився з ними і стверджував, що титул «Ейн Соф» можна відносити лише до Сутності Творця. Учення хасидуту роз'яснює зміст сказаного: по суті, тут немає суперечки, оскільки йдеться про два зовсім різні значення поняття «Ейн Соф» (суперечка зосередилася на темі єдності Всевишнього, і тут не місце це розбирати).
Ейн Соф — у своєму поширенні
На думку перших каббалістів, Ейн Соф — це у своєму поширенні, що поширюється без межі, тобто поширення світла від світила: його сила відповідає суті світила — такою буде і сила поширення його світла. Але й сонце обмежене[1], і тому поширення його світла теж обмежене. Якби сонце було далі від землі — воно не освітлювало б її, і так само воно не освітлює всіх куточків землі одночасно, оскільки воно обмежене. Але коли світило необмежене, то й світло необмежене.
Але й Ейн Соф визначається безмежністю — таке визначення його існування і така його властивість. Необмежене світло ніколи не може бути обмеженим, оскільки воно визначене певним визначенням: його існування має визначення безмежності й нескінченності. І з цього випливає також, що завжди є певне ставлення до цього ступеня, і з цього ставлення підноситься і розкривається досконалість Творця. Коли нескінченне світло поширюється вниз, до самого низу, хоча й залишається у своїй відстороненості та піднесеності, — саме в цьому виражається досконалість його існування як необмеженого. Як у притчі про великого мудреця, який може спуститися до найнижчих дурнів і залишитися у своїй піднесеності й відстороненості, — саме в цьому виражається велич і могутність його мудрості.
Згідно з цим значенням «Ейн Соф», цей титул не може стосуватися Сутності Творця, бо про Нього недоречно казати, що Він визначений нескінченністю, і про Нього доречніше сказати «у Нього немає початку», бо все предвічне вічне, але не все вічне предвічне. (Предвічність волі Святого, благословенний Він, яка теж називається предвічною, тобто поширення Його необмеженого світла, не є істинною предвічністю, адже є володар волі, який є її причиною, а предвічність виражається лише в самих сущих; істинне існування — це необмежене, бо обмежене існування потребує того, хто обмежує, тоді як необмежене існування істинне саме по собі).
Ейн Соф — заперечення всіх визначень
б. Інше значення «Ейн Соф», що стосується лише самої Сутності Творця, — без визначення. Заперечення всіх титулів і всіх визначень, заперечення межі і заперечення безмежності, заперечення ствердження і заперечення заперечення. Цей «Ейн Соф» заперечує і тонку «скінченність», яка ще присутня в попередньому значенні, — визначення, що його існування визначене цим визначенням, а не іншим. Визначення існування — це теж обмеження, як сказано, що нескінченне світло визначене безмежністю і не може бути обмеженим. Інакше з Сутністю Творця: вона не визначена жодним визначенням, її неможливо визначити жодною властивістю і жодним поняттям, можна сказати лише одне — що Він існує. І тому це існування називається «сущий без існування сущого», тобто Його існування не виражається ні в чому, крім самого факту, що Він існує; окрім цього все в Його руках, усе починається з Нього, усе залежить від Його вибору.
Цей момент дуже наочно виявляється в роз'ясненні поняття вибору, який існує лише в Сутності Творця. В усіх ступенях порядку сходження світів, що існують як суще, тобто їхнє існування визначене самою їхньою суттю і не підлягає зміні, — їхнє ставлення до світів визначене в них і не залежить від них: обмежене Б-жественне світло визначене так, що його ставлення до світів позитивне, діяння створінь посідають у нього місце, як сказано, що дотриманням Тори і заповідей «хай звеличиться нині сила Г-спода», і, з іншого боку, коли в них є вада, послаблюють велику силу нагорі тощо. Подібним чином сам світ розкриває славу Святого, благословенний Він: «які численні діла Твої», «які великі» тощо. Необмежене Б-жественне світло визначене так, що його ставлення до світів негативне: «усе перед Ним вважається нічим», і все існування світу не має жодної значущості і не посідає місця щодо нього. І як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: хіба є діло Святому, благословенний Він, до того, хто ріже з горла, і до того, хто ріже з потилиці. Це ставлення до світів не залежить від їхнього вибору, бо вони визначені своїм визначенням, і їхнє ставлення випливає з визначення їхнього існування і «примушує» їх до цього.
Інакше з Творцем у Його Сутності: Він не визначений жодним визначенням, і тому Його ставлення до світів зовсім не встановлене наперед; недоречно питати, яке ставлення до світів з боку Його Сутності, благословенний Він, — позитивне чи негативне (або робити висновок від легшого до тяжчого: якщо з боку Його світла, благословенний Він, ставлення негативне, то з боку Його Сутності — тим паче), оскільки Його існування не визначене жодним визначенням, там є лише Він Сам. Яким буде Його ставлення до світу? — таким, яке Він обере. Якщо обере — Його ставлення буде негативним і світи не посідатимуть місця, а якщо обере — Його ставлення буде позитивним, і діяння створінь торкатимуться Його Сутності, благословенний Він, насправді! І як сказав Ребе: єврей, що накладає тфілін, завдає насолоди Його Сутності, благословенний Він, так би мовити, а по суті — без «так би мовити»!
І це глибокий зміст «Ейн Соф» у тому вигляді, як розкрив це Рамак: цей титул у цьому значенні можна віднести лише до Його Сутності, благословенний Він, насправді (що виражає найглибше заперечення, яке не виражається в титулі «у Нього немає початку»), — заперечення всіх визначень. І це також додатковий рівень і глибина в розумінні єдності Всевишнього, як це називається в хасидуті: не лише бітуль «немає нікого, крім Нього» — заперечення всякого існування поза Ним, а бітуль «немає нічого більше» — що немає жодного визначення, є лише Його Сутність, благословенний Він.
Джерела для вивчення
Маамар, що починається словами «Ва-йолех», 5666
«Лікутей сіхот», частина 6, тижнева глава «Шмот».
Примітки
- ^ Як написано в «Танії»: «приблизно в 167 разів більше за розмір земної кулі»