Перейти до вмісту

Любавицький Ребе як Мелех га-Мошіах

Матеріал з Хабадпедії
Термін «Ребе» перенаправляє сюди. Статтю про життя Ребе див. Любавицький Ребе.
Ребе тримає в руці брошуру «Двар малхут» зі своїми сіхот

Любавицький Ребе визначається як Мелех га-Мошіах, який визволить народ Ізраїлю. Визнання Ребе Мелех га-Мошіахом було опубліковано рабинами Хабаду та іншими в галахічній постанові, що спирається на галахічні рішення і на висловлювання самого Ребе з цього питання.

Починаючи з 5751 (1990/1991), 5752 (1991/1992) і 5753 років (1992/1993), коли настав період, визначений Ребе як «розкриття Мошіаха» і початок його діяльності у світі, ця віра почала знаходити публічне вираження в співі «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед» перед Ребе, а також іншими способами.

Віра в те, що Ребе — Мошіах, стала популярною завдяки рекламним кампаніям з використанням різних засобів, які проводилися (і продовжують проводитися) із заохочення Ребе.

Ототожнення людини з Мошіахом в історії

Основна стаття – Мошіах у кожному поколінні
Хасид р. Берке Хен пише Ребе, титулуючи його «Мелех Мошіах». 7 тамуза 5742 (28 червня 1982)

У кожному поколінні є людина, гідна бути Мошіахом, і якщо покоління удостоїться, вона визволить народ Ізраїлю з вигнання. Це випливає з віри в прихід Мелех га-Мошіаха, людини з плоті й крові, яка визволить Ізраїль, і з очікування, що він прийде будь-якого дня, — що можливо завдяки тому, що він уже народився і виріс раніше[1].

Так пише Хатам Софер[2]: «Від того дня, як було зруйновано Храм, одразу ж народився один, гідний своєю праведністю бути визволителем, і коли настане час, Б-г, благословенний Він, відкриється йому і пошле його... А через численні наші гріхи вже багато й багато померли, і ми не удостоїлися, щоб вилився на них дух Мошіаха, хоча вони були гідні цього, але покоління не було гідне; проте коли настане, якщо побажає Б-г, Б-г відкриється йому, як Моше в терновому кущі, і пошле його». Подібні слова пише Сдей Хемед[3]: «І так у кожному поколінні має бути один підготовлений — на випадок, якщо удостояться», та інші.

На цій основі в кожному поколінні шукали, хто є Мошіахом покоління. Таке ототожнення не гарантує, що саме він буде Мошіахом, який на ділі визволить Ізраїль, а лише говорить, що в той час він найбільше підходить для того, щоб визволити Ізраїль, якщо справді удостояться[4]. Гмара в трактаті Санедрін[5] розповідає про те, що учні амораїв знаходили натяки на те, що їхній учитель — Мошіах: «Яке його ім'я? У школі рабі Шили кажуть: Шило його ім'я, як сказано: «Доки не прийде Шило». У школі рабі Янаї кажуть: Йінон його ім'я, як сказано: «Хай буде ім'я його вічним, доки світить сонце, Йінон ім'я його». У школі рабі Ханіни кажуть: Ханіна його ім'я, як сказано: «Бо не дам вам пощади». А деякі кажуть: Менахем, син Хізкії, його ім'я, як сказано: «Бо далеко від мене втішитель, що повертає душу мою»... Сказав рав Нахман: якщо він з тих, хто живе, то такий, як я, як сказано: «І буде володар його з нього, і правитель його з-поміж нього вийде». Сказав Рав: якщо він з тих, хто живе, то такий, як наш святий учитель».

На ці слова Гмари Раші пише: «Кожен тлумачив відповідно до свого імені». Ребе виводить з цього, що не учні так тлумачили, а їхній учитель тлумачив це перед ними, кажучи, що ім'я Мошіаха має бути таким, і таке його ім'я[6][7].

Подібним чином протягом поколінь є безліч висловлювань у зв'язку з великими мудрецями Ізраїлю, учні яких очікували повної Геули в їхні дні і розкриття їхнього вчителя як Мелех га-Мошіаха[8], і, словами Сдей Хемед[3]: «Таким чином у них у кожному поколінні припускалося, хто він». Є також висловлювання великих мудреців Ізраїлю про самих себе, що їхнє ім'я — як ім'я Мошіаха і що вони гідні бути Мошіахом у своєму поколінні[9].

З розкриттям хасидуту ця віра[10] знайшла вираження щодо Ребе Хабаду. І Ребе Цемах Цедека, рабі Менахем-Мендла Шнеєрсона[11], і попереднього Адмора Хабаду, рабі Йосефа-Іцхака Шнеєрсона[12], вважали гідними бути Мошіахом, і так само свідчив Ребе про свого тестя[13].

На відміну від попередніх поколінь, коли про людину, визнану гідною бути Мошіахом, було невідомо, чи удостоїться цього її покоління, у нашому поколінні, коли Ребе прийняв провід 10 швата 5711 року (17 січня 1951), Ребе виголосив маамар, у якому оголосив[14], що в його поколінні прийде Геула і що в цьому — завдання покоління. Протягом років він повторював це багато разів, наголошуючи: «Ясно, що наше покоління — останнє покоління вигнання і перше покоління Геули»[15]. Ребе визначив свої слова про прихід Геули в нашому поколінні як пророцтво, яке, згідно з галахою, слід оголосити всім людям покоління[16]. З цього випливає, що Мошіах нашого покоління — напевно той, хто визволить Ізраїль, і в цьому немає сумніву, як у попередніх поколіннях.

У 5752 році (1991/1992) у сіхі, зверненій до шлухім, Ребе пояснив, що Б-г уже повелів тому Мошіахові, який є в поколінні, вийти і визволити Ізраїль: «Згідно з відомим, що «в кожному поколінні народжується один з нащадків Єгуди, який гідний бути Мошіахом для Ізраїлю», «один, гідний своєю праведністю бути визволителем, і коли настане час, Б-г, благословенний Він, відкриється йому і пошле його тощо», і згідно з повідомленням мого пана, тестя, Адмора, провідника нашого покоління, єдиного шаліаха нашого покоління, єдиного Мошіаха нашого покоління, що вже завершили всю роботу, — зрозуміло, що починає виконуватися "пошли ж через того, кого пошлеш[17]", — місія мого пана, тестя, Адмора»[18].

Галахічне визначення

Ознаки за Рамбамом

Основна стаття – Імовірний Мошіах
Любавицький Ребе — цар з дому Давида

Рамбам — єдиний законовчитель, який дав галахічне визначення процесу Геули і розкриття Мошіаха. Рамбам встановив, що Мелех га-Мошіах — неодмінно людина з плоті й крові, народжена жінкою[19], нащадок царя Давида[20].

Слова Рамбама[21]: «А якщо постане цар з дому Давида, що вивчає Тору і займається заповідями, як Давид, його предок, згідно з Письмовою Торою і Усною, і змусить увесь Ізраїль іти нею і зміцнювати її, і вестиме війни Б-га, — то він імовірно Мошіах. Якщо він зробив це і досяг успіху, і переміг усі навколишні народи, і збудував Храм на його місці, і зібрав розсіяних синів Ізраїлю, — то він напевно Мошіах. І він виправить увесь світ, щоб усі разом служили Б-гові, як сказано: «Бо тоді Я дам народам ясну мову, щоб усі прикликали ім'я Б-га і служили Йому однодушно»».

На відміну від Мошіаха в кожному поколінні, який лише гідний бути Мошіахом, визначення «імовірний Мошіах» означає, що до нього вже застосовний закон Мошіаха і так слід до нього ставитися. Коли Мошіах діє для приведення Геули ще під час вигнання, перш ніж досяг успіху у своїх діях і перш ніж переміг у своїх війнах, він усе ще визначається як «імовірно Мошіах». Лише коли Мошіах досяг успіху у своїх діях і переміг у своїх війнах, так що привів до стану Геули на ділі й у повноті, збудувавши Храм і зібравши розсіяних синів Ізраїлю, лише тоді «він напевно Мошіах».

Ознаки «імовірного Мошіаха» призначені для того, щоб ще під час вигнання народ Ізраїлю міг розпізнати Мелех га-Мошіаха. Ребе, згідно з цими ознаками, втілює у своєму образі, особистості й діяльності образ Мошіаха, описаний у Рамбама[22].

Так само сказав Ребе[23], що в нашому поколінні вже є людина, яка є «імовірним Мошіахом».

• Постане цар з дому Давида

Основна стаття – Цар з дому Давида

Титул «цар» не має повного значення цього поняття. Мелех га-Мошіах — не політичний[24] чи державний[25] цар. І він також не помазаний цар, адже під час вигнання немає Санедріна, який призначив би царя[26]; мається на увазі провідник євреїв, який на ділі поводиться за звичаями царя, що керує синами Ізраїлю[27]. Це його царювання — продовження того, що він провідник покоління[28].

Цей цар має бути з потомства Давида[29], оскільки царство Давида не припинилося навіть під час вигнання, як каже Рамбам: «Не припиниться царство з потомства Давида повік[30][31]».

Ця ознака — не лише родовід Мошіаха, а і його головна суть: «повернути царство дому Давида»[32][33].

Ребе Рашаб засвідчив про ланцюг Ребе Хабаду, що вони — продовжувачі царства Давида[34]: «Хасидут існуватиме до Мошіаха... про нас сказано, що не згасне його свіча на віки вічні».

Ребе походить від царя Давида по прямій чоловічій лінії, а також по жіночій лінії[35]. Як засвідчив сам Ребе[36]: «Наші Ребе, провідники поколінь, які походять з дому Давида, з коліна Єгуди». Або в іншій сіхі (у перекладі з їдишу)[37]: «Родовід бааль га-гілули» (святий рав Леві-Іцхак — батько Ребе) «— з потомства Давида. Як відомо, він сьоме покоління від Алтер Ребе, який сьоме покоління від Магараля з Праги, а Магараль походить з потомства Давида.»


Родовід Любавицького Ребе до царя Давида

Період царів дому Давида в епоху Першого Храму: 1. Цар Давид. 2. Цар Шломо. 3. Цар Рехавам. 4. Цар Авія. 5. Цар Аса. 6. Цар Єгошафат. 7. Цар Єгорам. 8. Цар Ахазія. 9. Цар Єгоаш. 10. Цар Амація. 11. Цар Узія. 12. Цар Йотам. 13. Цар Ахаз. 14. Цар Хізкіягу. 15. Цар Менаше. 16. Цар Амон. 17. Цар Йошіягу. 18. Цар Єгоякім. 19. Цар Єхонія. 20. Асір Шеалтіель. 21. Педая.

Період Другого Храму: 22. Зрубавель. 23. Хананія. 24. Пелатія. 25. Шханія. 26. Шмая. 27. Неарія. 28. Ельоейнай. 29. Анані. 30. Мешулам. 31. Хананія. 34. Берехія. 35. Хасадія. 36. Єшая. 37. Овадія. 38. Шмая. 39. Шханія.

Період танаїв: 40. Хізкія. 41. Акув. 42. Йоханан. 43. Шафат. 44. Анан. 45. Натан де-Цуціта. 46. Рав Гуна.

Період амораїв: 47. Мар Уква. 48. Рав Натан. 49. Нехемія. 50. Уквен де-Цуціта. 51. Аба Марі. 52. Гуна. 53. Рав Натан. 54. Мар Зутра. 55. Мреймар. 56. Мар Кахана.

Період савораїв: 57. Мар Гуна. 58. Мар Зутра. 59. Рав Дімі.

Період гаонів: 60. Мар рав Марі Гаон. 61. ?. 62. ?. 63. ?. 64. Мар рав Дудай. 65. Мар рав Аба Гаон. 66. ?. 67. Писар мар рава Йосефа бар Аби Гаона. 68. Рав Шмуель реш кала. 69. Мар рав Єгуда Гаон. 70. Мар рав Хананія Гаон. 71. Мар рав Шріра Гаон. 72. Мар рав Гай Гаон.

Період рішонім і ахаронім: 73. Рав гаон р. Йосеф з Рима. 74. Рав гаон р. Єхіель. 75. Рав гаон р. Аврагам. 76. Рав гаон р. Азар'ягу. 77. Рав гаон р. Єхезкель. 78. Рав гаон р. Лемель. 79. Рав гаон р. Азар'ягу. 80. Рав гаон р. Еліягу. 81. Рав гаон р. Йосеф. 82. Рав гаон р. Нахман. 83. Рав гаон р. Калман-Калонімус. 84. Рав гаон р. Лейбіш. 85. Рав гаон р. Елазар. 86. Рав гаон р. Єрахміель. 87. Рав гаон р. Ар'є-Зеев. 88. Рав гаон р. Яаков. 89. Рав гаон р. Бецалель. 90. Рав гаон р. Єгуда-Лівай з Вормса — Старший Магараль. 91. Рав гаон р. Бецалель. 92. Рав гаон р. Хаїм з Вормса. 93. Рав гаон р. Бецалель.

Від Магараля до батька Алтер Ребе: 94. Рав гаон, наш пан і вчитель Єгуда-Лівай — Магараль з Праги. 95. Рав гаон р. Бецалель Харіф. 96. Рав гаон р. Шмуель. 97. Рав гаон р. Єгуда-Лейб. 98. Рав гаон р. Моше з Позни. 99. Рав гаон р. Шнеур-Залман. 100. Рав гаон р. Барух.

Період Ребе Хабаду: 101. Його святість Алтер Ребе. 102. Ребецн Двойра-Лея Альтшулер (донька Алтер Ребе). 103. Його святість Ребе Цемах Цедек. 104. Рабі Барух-Шалом Шнеєрсон (син Цемах Цедека). 105. Рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон (онук Цемах Цедека). 106. Рабі Барух-Шнеур-Залман Шнеєрсон (дід Ребе шліта). 107. Рав каббаліст рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон (батько Ребе шліта). 108. Ребе Мелех га-Мошіах.

• Вивчає Тору

Перша чеснота Мошіаха — «вивчає Тору», оскільки Мошіах — особистість, занурена в Тору, і цією силою він визволяє Ізраїль[38]; силою Тори він також скасовує руки Есава[39]. Наші мудреці кажуть, що рівень вивчення Тори, який вимагається від Мошіаха, такий, що він відкриває нові тлумачення після того, як «текст Талмуду і його тлумачення звичні його устам[40].

Коли книжку «Гайом йом» було передано Ребе на редагування, Ребе додав у свою біографічну довідку щодо свого дитинства: «Навчається з величезною старанністю та успішно[41]».

Ребе — один з найплідніших і найглибших учителів і мислителів в історії єврейського народу. У тисячах своїх маамарів і десятках тисяч сіхот та листів він висвітлює всі теми, пов'язані зі світом юдаїзму.

Обсяг Тори Ребе безпрецедентний у літературі Тори. Його вчення охоплює близько 300 книжок, що вийшли донині, які містять: вивчення і дослідження в усіх галузях знань Тори — в галахі, каббалі, відкритій частині Тори та вченні хасидуту, розділи роздумів і думки, а також відповіді й поради тим, хто питає, і все це в поєднанні всіх частин Тори: пшат, ремез, драш і сод. Фарбрейнгени Ребе перед його хасидами тривають часом до семи-восьми годин. Увесь цей час Ребе виливає слова Тори, роздуми і настанови, що містять сотні цитат із джерел.

Книжки Ребе є в безлічі єврейських домів. Колективи знавців Тори в різних інститутах по всьому світу займаються систематизацією нових тлумачень Ребе, і так виходять друком десятки книжок, що подають розуміння Ребе в різних і різноманітних темах.

• Займається заповідями, як Давид, його предок

Наголос у цій ознаці — на тому, що Мошіах не лише виконує заповіді Тори в повноті й з особливою ретельністю, а й займається ними[42], докладаючи зусиль і вкладаючи себе. І це — як цар Давид, у якого тшува і добрі справи передували[43].

• Змусить увесь Ізраїль іти нею і зміцнювати її

«Змусить увесь Ізраїль — через своїх шлухім»: групове фото шлухім Ребе і керівників Бейт Хабадів по всьому світу під час Всесвітнього з'їзду шлухім

Ще одна ознака Мошіаха полягає в тому, що він змусить народ виконувати Тору і заповіді; це примушення — не силою, а словами[44], приємними шляхами[45], внутрішнім впливом, і він покаже їм шлях істини[46]. Крім того, він робитиме це не сам, а через своїх шлухім[47].

Примушення всього Ізраїлю — це також виправлення руйнування Храму[43], оскільки одна з причин руйнування в тому, що вельможі не докоряли грішникам[48].

З формулювання Рамбама Ребе пояснює[43], що вплив Мошіаха поширюється навіть на праведників[49].

Цю ознаку Ребе теж втілює. Ніколи не поставав провідник Ізраїлю, який, опинившись перед лицем занепаду і послаблення єврейства внаслідок Голокосту, першого ж дня на престолі проводу оголосив би, що його завдання — поширювати єврейство в кожному місці, і це завдання — центральна лінія його проводу протягом усіх років; він узяв на себе відповідальність дбати про кожного єврея в усіх куточках світу, через своїх шлухім створив найбільше єврейське підприємство у світі, дійшов також до найвіддаленіших євреїв і пробудив їх до виконання Тори і заповідей за допомогою мівцоїм, які він ініціював. Крім того, Ребе здійснював «зміцнення її», коли багато пробуджував і застерігав щодо питань, які потребують виправлення, як-от збереження цілісності народу у своїй боротьбі за виправлення закону «Хто є євреєм», цілісності Землі Ізраїлю та цілісності Тори.

Дмитро Медведєв, президент Росії, і Барак Обама, президент Сполучених Штатів (8 квітня 2010), оновлюють договір СНО про скорочення ядерного озброєння, підписаний 1992 року, — внаслідок початку діяльності Мошіаха у світі

Остання ознака, яку наводить Рамбам, — це війни, які Мошіах вестиме ще в період вигнання[50].

Мета воєн — «піднести істинну релігію і наповнити світ справедливістю[51][52]». Не обов'язково ці війни вестимуться саме силою зброї. У словах пророків і в мідрашах ми знаходимо описи ведення воєн мирним шляхом, за допомогою мовлення[53] і духовно[54][55].

Про наше покоління засвідчив Ребе[56]: «І бачать на ділі, як здійснилося «і вестиме війни Б-га» і переможе в багатьох і багатьох питаннях, причому саме шляхом війни миру». Ребе мав на увазі розпад комунізму в той період[57], який стався без війни і кровопролиття, і відтоді всі сини Ізраїлю майже в будь-якому місці світу вільні виконувати Тору і заповіді за своїм бажанням[58].

У 5752 році (1991/1992) Росія і Сполучені Штати підписали договір про скорочення ядерного озброєння і про переведення коштів на цілі освіти і доброчинності; цю подію Ребе пов'язав з початком діяльності Мошіаха (який живе в Нью-Йорку)[59].

Постанова

Основна стаття – Постанова про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах
Постанова, підписана в 5758 році (1997/1998), підписана сотнями рабинів

Після відомої сіхи, яку Ребе виголосив 28 нісана 5751 (12 квітня 1991), у якій він поклав відповідальність за приведення Геули на хасидів, у Кфар-Хабаді на виході Шабату, 30 нісана, першого дня Рош ходеш іяра, відбулися термінові збори хасидів Хабаду. На цих зборах рав Шмуель Фрумер запропонував скласти постанову рабинів про те, що Ребе — Мошіах (слідом за подібними постановами, які ініціював Ребе, — постановами рабинів про те, що настав час Геули[60]). Пропозицію було прийнято, і на тих самих зборах секретар рабинського суду рабинів Хабаду рав Давид Ханзін оголосив від імені рабинів, що Ребе — Мелех га-Мошіах.

Того ж вечора рабин Кфар-Хабада рав Мордехай Ашкеназі написав повний текст постанови, і в наступні дні до неї приєдналися і підписали її інші рабини: рав Йосеф-Аврагам Геллер, рав Гершон-Мендл Гарелік, рав Леві Бістрицький і рав Гдалья Аксельрод. Рав Давид Нахшон і р. Аві Тауб спеціально поїхали до двору Ребе, щоб вручити йому постанову, і у вівторок, 2 іяра, вручили Ребе постанову, коли він виходив з мікви. Отримавши постанову, Ребе подивився і сказав з усмішкою: «Йішар коах, йішар коах!» — і поклав конверти в кишеню сюртука. Після цього делегація вирушила зачитати постанову на могилі Попереднього Ребе і на могилі дружини Ребе, ребецн Хаї-Мушки.

Тим часом до постанови приєдналися ще рабини, і було написано ще один текст — рабинами, які приїхали до Ребе на свято Шавуот того року. Після свята р. Давид Нахшон і р. Аві Тауб були послані до країн СНД, щоб зачитати постанову в огелях наших Ребе, провідників поколінь: Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша в Любавичах, Мітлер Ребе в Ніжині, Бааль-Шем-Това в Меджибожі, Магіда з Межиріча в Ганнополі, Алтер Ребе в Гадячі, Ребе Рашаба в Ростові-на-Дону і в огелі батька Ребе в Алма-Аті[61]. На цю поїздку вони удостоїлися заохочення від Ребе.

11 нісана 5752 (14 квітня 1992) десятками рабинів було підписано третю постанову, в якій постановлено, що на Ребе як на Мелех га-Мошіаха поширюється клятва Тори, «що не згасне його свіча на віки вічні», і він житиме вічним життям.

У місяці тішрей 5758 (жовтень 1997) було підписано четвертий текст постанови, заснований головним чином на сіхот Ребе про особу Мошіаха і на його пророцтві про Геулу. До цього тексту протягом років приєдналися сотні рабинів, і нові рабини приєднуються до нього постійно.

Ставлення Ребе

Хасид р. Берке Хен пише Ребе, титулуючи його «Мелех Мошіах». 7 тамуза 5742 (28 червня 1982)

Ребе не оголошував себе Мошіахом декларативно, але ясно натякав на це. У перші роки Ребе різко відкидав розмови про оголошення[62], і є навіть ті, хто вважає, що Ребе тимчасово заперечував це[63]. Водночас у пізніші роки Ребе не відкидав цього і навіть висловлював згоду; так, наприклад, багато хасидів зверталися до Ребе у своїх листах з титулом «Мелех га-Мошіах»[64], Ребе приймав листи і відповідав на них, причому часом відповідь була написана на самому листі, в якому згадувався цей титул[65]. Протягом років багато хасидів казали це Ребе віч-на-віч, і Ребе не відкидав їхніх слів[66].

Влітку 5751 року (1990/1991) Ребе з благословенням прийняв постанови рабинів Хабаду, які встановлюють, що він — Мелех га-Мошіах і в ньому здійснилися ознаки імовірного Мошіаха, зазначені в Рамбама[67][68].

Багато разів, висловлюючись на ці теми, Ребе казав це у зв'язку зі своїм тестем, Попереднім Ребе, причому хасиди тлумачили це так, що він має на увазі сказати це і про себе[69].

Проте у своїх сіхот протягом років він наводив цьому ясні натяки[70]:

  • Один приклад — примітка в кінці сіхи, відредагованої Ребе перед публікацією, в якій наводяться початкові літери слова «міяд» зі згадкою його імені як Мошіаха слідом за іменами попередніх Ребе Хабаду: «У порядку близькості до нас: Мошіах (Менахем його ім'я), Йосеф-Іцхак і Дов-Бер»[71].
  • Ребе сказав, що провідник покоління — це Мошіах покоління[72][73][74]. Іншого разу Ребе сказав, що кожен хасид вірить повною вірою, що Ребе його покоління — як, наприклад, провідник нашого покоління — це Мошіах[75].
  • В інших сіхот Ребе зупиняється на словах наших мудреців[76], що Мошіах — «Менахем його ім'я» (особисте ім'я Ребе — Менахем-Мендл). А в кількох місцях[77] додає також щодо його другого імені, Мендл, яке за гематрією дорівнює слову «цедек», що «Цедек» — ім'я Мошіаха[78].
  • Ребе натякав також тим, що сказав, що номер будинку Ребе, 770, за гематрією дорівнює «Бейт Мошіах»[79], а також сказав, що проголошення Мошіаха прийде з-поза меж Землі Ізраїлю[80], згідно зі словами наших мудреців[81].

Оголошення особи Ребе як Мошіаха

Основна стаття – Поширення звістки про Геулу і Мошіаха

Крім пророцтва про Геулу, яке Ребе просив оголосити явно[82], хасиди Хабаду вбачають велику важливість в оголошенні особи Мошіаха. Хоча Ребе не розпорядився про це явно, хасиди вбачають у цьому своєрідну приховану вказівку[83] або ініціативу і діяльність, що виходила від хасидів, яку Ребе прийняв і заохотив. Важливість оголошення випливає також з необхідності, щоб увесь народ прийняв царство Мошіаха[84],

Протягом років

У перші роки свого проводу Ребе, як правило, противився оголошенню своєї особи як Мошіаха. Перша велика ініціатива з оголошення була в 5725 році (1964/1965), коли рав Аврагам Паріз поширив листівки, в яких було написано: «З великою радістю ми можемо сповістити вам, що ось Мелех га-Мошіах... уже перебуває зараз тут, з нами, — це святий Любавицький Ребе». Ще до публікації листівки рав Паріз повідомив про це Ребе і отримав відповідь, що лист отримано. Рав Паріз надіслав Ребе листа після друку листівки, доклавши зразок, і написав знову після публікації, і негативної відповіді не отримав. Після публікації листівки хтось поскаржився на це, і Ребе негайно звелів секретаріату надіслати р. Аврагамові термінову телеграму, щоб той негайно припинив поширення листівки[85].

У 5743 році (1982/1983) р. Моше Слонім опублікував збірку нових тлумачень Тори на теми Мошіаха і Геули (коштом р. Зуші Рівкіна); центральним у збірці було роз'яснення про прийняття царства Ребе як Мелех га-Мошіаха, і в ній були вміщені нові тлумачення Тори різних рабинів Хабаду в цьому напрямі. Потім рав Слонім випустив ще одну брошуру на теми виховання, в якій також щодо Ребе був написаний титул «Мелех га-Мошіах». Після того як кілька хасидів звернулися до Ребе, стверджуючи, що публікація цих слів призведе до осквернення Імені Б-га, Ребе сказав запитати рабинів, чи можна поширювати кунтрес; після того як рабини постановили, що не можна публікувати брошури на весь голос, він зажадав припинити публікацію брошур, пояснивши, що вони спричиняють розбрат з багатьма євреями, а шлях до приведення Геули — саме в агават Ісраель[86].

У 5744 році (1983/1984) рав Шалом-Дов-Бер Вольпо підготував до друку свою книжку «Єхі га-Мелех»[87], що містила роз'яснення ознак Мелех га-Мошіаха за Рамбамом з натяками на особу Ребе як Мошіаха. Коли він надіслав свій твір Ребе, відповіді не отримав. Потім він отримав схвалення рабинів Моше Файнштейна і Залмана-Шимона Дворкіна і написав Ребе, що планує отримати також схвалення рабинського суду рабинів Хабаду у Святій Землі. Через кілька тижнів йому зателефонував рав Ходаков, який передав йому відповідь Ребе, в якій той заборонив йому друкувати, говорити чи писати про будь-які питання Мошіаха[88]. Коли потім рав Вольпо запитав рава Біньяміна Кляйна, чому, коли він надіслав Ребе свій твір, Ребе нічого не відповів, а через кілька місяців прийшла така різка відповідь, йому відповіли, що того самого дня, коли він отримав відповідь, прийшов лист від одного з рабинів Єрусалима, в якому той писав Ребе, що чув, ніби рав Вольпо збирається випустити книжку, яка призведе до осквернення Імені Б-га. Після цього Ребе відкинув оголошення також у публічних сіхот: у ніч першого святкового дня Сукоту 5745 Ребе коротко натякнув на неприйняття заняття темою прийняття царства Мелех га-Мошіаха народом, сказавши, що покладена робота — показати живий приклад хасида, а в цьому питанні слід покластися на Святого, благословенний Він[89]. Потім, у сіхі Шабату тижневої глави «Берешит», Ребе різко говорив про те, що внаслідок цього оголошення відштовхнули й відштовхують від вивчення хасидуту і тим самим затримують прихід Мошіаха і воюють з нашими Ребе, провідниками поколінь, і з Мелех га-Мошіахом[90].

Під час фарбрейнгену хасидів у Монреалі на свято Пурим 5748 (3 березня 1988)[91] було висунуто ініціативу — у світлі слів Ребе у святій сіхі про те, що «кожному, хто простягає руку, дають», — підписати разом листа до Ребе з проханням про його негайне розкриття як Мелех га-Мошіаха. Серед тих, хто підписав, був рабин громади рав Іцхак Гендель, який поруч зі своїм підписом додав примітку, що «Ребе прискорить істинну і повну Геулу». Присутні вирішили, що лист має залишитися таємним і не буде опублікований, щоб від нього не було «живлення для зовнішніх сил», і двоє членів громади[92] поїхали за дорученням тих, хто підписав, щоб негайно передати його Ребе у власні руки, але на ділі це не вдалося, і вони передали його «Ваад га-месадер», щоб ті передали його Ребе. На ділі, всупереч тому, що було умовлено під час підписання, один з хасидів додав на початку листа слова: «Анаш, що в кожному місці», і фотокопія листа потрапила і в інші місця. Через два тижні секретар рав Єгуда-Лейб Гронер зателефонував раву Генделю і передав йому запитання Ребе у відповідь на лист: «1) Звідки ви винесли судження про мене? 2) Чи всі його постанови такого рівня, як вищезгадана?»[93], і ще запитав, чи подумав він, чи допоможе це поширенню джерел, і додав: адже це спричинить люту війну. На запитання «Звідки ви винесли судження про мене?» рав Гендель відповів, що джерело цих слів є в «Законах про Мелех га-Мошіаха» в Рамбама, і написане там точно підходить до Ребе, а щодо применшення поширення джерел відповів, що, згідно з умовленим під час підписання, лист не призначався для публікації і навіть був надісланий Ребе безпосередньо саме з цієї причини. На це Ребе відповів: «Що це за формулювання «що в кожному місці»»? І рав Гендель, який не знав про пізніше додавання, відповів, що не знає про таке формулювання у зв'язку з листом, і на це Ребе відповів: «Підпис його руки говорить про те, що він знає»[94]. Ребе також висловився про тих, хто підписав лист (зміст): «вони не при здоровому глузді»[95].

На Пурим 5749 (21 березня 1989) рав Єгуда-Лейб Гронер підійшов до р. Товії Плеса і передав йому, що Ребе просив, щоб він увійшов до нього після молитви Мінха. Під час того єхідуту Ребе з великим болем і дуже різким тоном говорив про діяльність, яку вів хтось з анаш у той період у питанні оголошення особи Мошіаха у такий спосіб, що це завдало Ребе прикрості, і Ребе дав йому особливе доручення передати це тій людині[96].

У 5751–5752 роках (1990–1992)

Починаючи з 5751 (1991) року хасиди помітили, що почався «новий період» у ставленні Ребе до оголошення особи Мошіаха[97]. Перше схвалення в цей період отримав рав Зімроні Цик, керівник Бейт Хабаду в Бат-Ямі. Наприкінці місяця хешвана 5751 року (жовтень–листопад 1990) рав Цик написав Ребе, що просить дозволу оголосити, що Ребе — Мошіах, у світлі слів Ребе в сіхот про «рік, у який розкриється Мелех га-Мошіах» і «Смиренні, настав час вашого Визволення», що це проголошення Мелех га-Мошіаха, яке він проголошує зараз з-поза меж Землі Ізраїлю. На це Ребе відповів йому: «Як говорилося на фарбрейнгені, докладно, відповідно, згадаю на святій могилі»[98]. На фарбрейнгені, що передував відповіді, — фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Толдот», — Ребе говорив про оголошення про Мошіаха словами, що виходять із серця[99], і про те, що Мошіах уже прийшов і треба лише сказати його ім'я[100].

Влітку 5751 року (1990/1991) рав Шалом-Дов-Бер Вольпо запитав Ребе, чи можна тепер надрукувати його книжку. Цього разу Ребе написав, що якщо він вилучить з книжки — на думку тямущих друзів — фрагменти, які можуть відштовхнути деяких євреїв від вивчення хасидуту, то варто її надрукувати. Після того як книжка пройшла редагування трьох людей з анаш[101], коли, з одного боку, з неї були вилучені фрагменти і внесені виправлення, а з іншого боку, її загальний зміст — необхідність прийняття царства Мелех га-Мошіаха і визнання його народом ще під час вигнання, і що завдяки цьому удостоюються Геули, — залишився в силі, книжці було дано назву «Єхі га-Мелех». 19 хешвана 5752 (27 жовтня 1991) Ребе підтвердив отримання книжки з подякою і попросив, щоб, коли книжку буде оправлено, її передали йому знову, заздалегідь висловивши за це подяку. На те, що написав рав Вольпо, — що якщо отримає благословення Ребе, то відчує, що в цьому, можливо, є виправлення прикрості, якої книжка завдала в минулому, понад 7 років тому, — Ребе обвів ці слова, благословив, щоб це було успішно і з добрими звістками, і написав про це згадаю на святій могилі[102].

Наприкінці місяця кислева 5752 року (листопад–грудень 1991) Ребе відповів на лист рава Давида Нахшона, в якому той повідомляв про святкування бар-міцви свого сина, на якому були присутні також багато людей не з анаш і під час якого він виголосив промову про прийняття царства Ребе як Мелех га-Мошіаха і доводив це тим, що Рамбам навів у книзі «Закони» поведінку рабі Аківи, який сказав про Бар-Кохбу: «Це цар Мошіах»; до звіту він доклав підписи частини учасників заходу про прийняття царства, зокрема депутата Кнесету Цахі Ганегбі, а також підписи, зібрані під час церемонії Кідуш левана в Ноф-га-Галілі: «І хай здійсниться в них: у кого є двісті, хоче чотириста тощо. Згадаю на святій могилі»[103].

14 швата 5752 (19 січня 1992) Ребе відповів раву Нахману-Меїру Бернхарду, який написав[104]: «Я намагаюся домогтися, щоб шлухім «Любавич фаундейшн Південної Африки» приєдналися — Південна Африка вирізняється своєю відсутністю в цьому питанні. Після моїх наполегливих прохань р. Мендл Ліпскер кілька днів тому організував довгі збори зі шлухім. І всі згодні на сто відсотків з викладеним вище — але вагаються, бо не впевнені, що так хоче Ребе (на відміну від минулого, коли Ребе ясно висловлювався проти подібних речей, бо це відштовхує євреїв від вивчення внутрішньої частини Тори, — але кажуть, що тепер є багато й багато ознак того, що становище змінилося і що це якраз бажано). Отже, наважуся запитати: чи настала слушна година і чи бажано це як виконання слів «і шукатимуть... і Давида, царя свого»?»: «Залежить від умов місця; в цьому Хабадові на місці слід з'ясувати»[105].

Шаліах рав Іцхак Вольф написав наприкінці місяця шват 5752 року (січень–лютий 1992), що учні й учениці шкіл Хабаду в Чикаго живуть темою Мошіаха, і в місті кажуть, що в Любавичах живуть Мошіахом і що Ребе — Мошіах, і на власні очі бачать, що коли говорять приємно і слова виходять із серця, їх приймають. На це Ребе відповів: «Отримано, і дякую. Хай продовжує з добрими звістками. Згадаю на святій могилі».

16 адара I 5752 (20 лютого 1992) Ребе відповів анаш у Лоді, які написали у зв'язку з уроком на теми Мошіаха, що мав відбутися в них, що були ті, хто хотів запросити рава Вольпо говорити про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, і були ті, хто заперечував проти цього; в листі було написано, що рабин громади рав Барух-Боаз Юркович сказав, що перед тими, хто хоче слухати, — адже заради цього приходять на урок, — немає проблеми говорити на цю тему, проте були інші рабини[106], які хотіли скасувати урок: «У судді (рабина на місці) є лише те, що бачать його очі»[107].

Водночас і в цей період Ребе висловлював різні застереження з цього питання:

Раву Давиду Нахшону, який написав Ребе в холь га-моед Песаху 5751 року про пропозицію, до якої його спонукали друзі, — щоб у світлі сіхи Шабату тижневої глави «Мішпатім» 5751 року (1990/1991), в якій було сказано, що має бути прийняття царства Мелех га-Мошіаха народом, він публічно оголосив, що Ребе — Мелех га-Мошіах. На це Ребе написав: «Цілком безпідставно, як очевидно»[108].

Редакції тижневика «Кфар-Хабад», яка просила згоди Ребе на публікацію статті рава Йоеля Кагана, в якій він пояснював віру хасидів у те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, Ребе 16 іяра 5751 (30 квітня 1991) відповів негативно[109].

На початку місяця шват 5752 року (січень–лютий 1992) рав Йосеф-Іцхак Ааронов написав Ребе щотижневий звіт про діяльність організації «Цеірей Агудат Хабад», і до нього було включено повідомлення про звернення до представника організації рава Менахема Брода з боку преси і телебачення з приводу збору підписів про прийняття царства Ребе як «Мелех га-Мошіаха»[111]. У листі було зазначено, що першим з цього питання звернулося агентство ІТІМ, і рав Брод відповів кореспондентові, що не бажає коментувати, але через кілька годин, коли до нього звернулися з телебачення і попросили прийти дати інтерв'ю з цього питання, вирішив піти на телебачення і делікатно пояснити питання підписів; у листі було докладно викладено пункти, які він планував пояснити, і було попрошено благословення Ребе на успіх. У своїй відповіді Ребе відповів на міркування, яке було спочатку, — не реагувати: «І так хай продовжує і надалі», а поруч з тим, що було написано, що рав Брод збирається делікатно пояснити це питання на телебаченні, де було докладно викладено пояснення, Ребе написав: «Невже він не розуміє, що коли почне говорити, його втягнуть ще більше»[112].

Після виходу книжки «Єхі га-Мелех» (книжка) взимку 5752 року (1991/1992) рав Вольпо написав кунтрес про порядок розкриття Мелех га-Мошіаха за Рамбамом, витяг з книжки, з натяками на особу Ребе як Мошіаха. «Жінки Хабаду» передали цей кунтрес Ребе і просили його згоди на друк і поширення, і Ребе відповів у відповіді від 13 адара I 5752 (17 лютого 1992): «Я вже відповів йому, що такі статті відштовхують багатьох від вивчення хасидуту — протилежно поширенню джерел назовні»[113].

У той самий період «Жінки Хабаду» в Краун-Гайтс написали Ребе про свій план оголосити особу Мошіаха у всесвітньому масштабі; Ребе відповів їм, що кожне правління має вирішувати на власний розсуд і не треба питати його, а досить повідомити[114].

У 5753–5754 роках (1992–1994)

Плакат «Ласкаво просимо, Мелех га-Мошіах», вивішений у 770 навпроти Ребе
Наліпка кампанії «Ласкаво просимо, Мелех га-Мошіах»

Починаючи з Сімхат Тора 5753 року (1992/1993) Ребе почав постійно і публічно, зокрема перед камерами ЗМІ, заохочувати спів хасидами «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед» під час свого виходу до публіки по закінченні молитви. Відтоді Ребе заохочував і схвалював численні публікації про те, що він — Мелех га-Мошіах.

У хешвані 5753 (1993) року рав Вольпо випустив свою книжку «Єхі га-Мелех га-Мошіах» як продовження своєї попередньої книжки. У цій книжці пояснюється, як ознаки Мошіаха здійснюються в Ребе. Книжка отримала схвалення багатьох рабинів, зокрема й поза Хабадом, як-от рішон ле-Ціон рав Мордехай Еліягу, рав Овадья Йосеф і рав Меїр Мазуз. У місяці кислеві 5753 року (1992/1993) Ребе дозволив шаліахові раву Єгораму Ульману з Австралії вивчати за книжкою зі своїми близькими питання про те, хто є Мошіахом, і благословив, щоб вивчення було успішним[115]. Раву Цві Грінблату Ребе дозволив перекласти кілька розділів книжки іспанською[116].

Перед Ханукою 5753 року (1992/1993) мобільні центри Хабаду вийшли з кампанією під гаслом «Ласкаво просимо, Мелех га-Мошіах», що супроводжувалося портретом Ребе. Кампанія удостоїлася благословення Ребе[117], а тому й заохочення рабинів Хабаду[118], і отримала широкий відгук у ЗМІ[119]. Після колони Ребе передали полігель, і Ребе відреагував особливо широкою усмішкою[120]. Таку наліпку з написом «Ласкаво просимо, Мелех га-Мошіах» було навіть вивішено в 770 у 5753 році (1992/1993), і вона перебувала перед очима Ребе[121]. Також плакат з цим написом був вивішений навпроти балкона, на якому сидів Ребе на свято Пурим, і Ребе дивився на нього.

26 тевета 5753 (19 січня 1993) секретар р. Хаїм-Єгуда Кринський запитав: оскільки шлухім із запалом займаються поширенням звістки про те, що «настав час вашого Визволення» тощо, — і весь цей час Ребе кивав своєю святою головою на знак згоди, — а тепер є ті, хто хоче відновити питання оголошення особи Мошіаха, що є обов'язок оголосити, що Ребе — Мелех га-Мошіах, — тут Ребе перестав кивати головою на знак згоди. Секретар запитав: чи означає це, що Ребе незадоволений цим? І Ребе похитав головою заперечно. Секретар продовжив і запитав: чи означає це, що Ребе не хоче відповідати на це? І Ребе кивнув головою ствердно. Він знову запитав: чи хоче Ребе відповісти на запитання іншим разом? І Ребе похитав головою заперечно. І знову запитав той: Ребе не зацікавлений відповідати на це? І Ребе відповів ствердно. Через кілька хвилин секретар знову запитав, і Ребе не відреагував на його слова. Він запитав: чи треба передати щось шлухім з цього приводу? І Ребе відповів заперечно[116]. У той самий період Ребе дозволив багатьом людям оголошувати його особу як Мошіаха в їхніх місцях[122].

Того ж року, перед місяцем менахем-ав, Ребе вперше дозволив додати титул «Мелех га-Мошіах» до свого імені в книжці «Бсорат га-Геула», що вийшла в офіційному видавництві Хабаду «Кегот»[123].

Колишню рішучу протидію Ребе порівняно з подальшим дозволом оголошення пояснив хозер Ребе рав Йоель Каган: «Заборона говорити про Ребе, що він той, хто незабаром розкриється як Мелех га-Мошіах, від початку була сказана для того, щоб змінитися. Адже всі згодні, що прямо незабаром, коли Ребе отримає вказівку і силу від Святого, благословенний Він, розкритися як Мелех га-Мошіах, збудувати Храм і зібрати розсіяних синів Ізраїлю, — безсумнівно можна буде сказати на весь голос, що він Мелех га-Мошіах, і з цього зрозуміло, що від початку ця заборона мала змінитися»[124][125].

Публікації в газетах

У місяці тевет 5753 року (грудень 1992 – січень 1993) рав Іцхак Шпрінгер[126] розпочав мівцо оголошення особи Мошіаха у всесвітньому масштабі. У межах мівцо він опублікував у газеті «Нью-Йорк таймс» та в інших газетах[127] серію оголошень, у яких читачам сповіщалося, що Любавицький Ребе — Мелех га-Мошіах і що для того, щоб зустріти його, їм слід прийняти його царство і примножити добрі справи. Оголошення були опубліковані англійською, їдишем і святою мовою.

Кілька громадських діячів стверджували, що оголошення у всесвітньому масштабі віри в те, що Ребе — Мошіах, може завдати шкоди іміджу Хабаду, і у зв'язку з цим просили рава Шпрінгера отримати явний дозвіл Ребе на публікацію в загальній пресі. Ті самі діячі стверджували також, що всесвітня публікація вторгається у сфери діяльності інших шлухім, які не обов'язково цього бажають.

Після того як оголошення були готові, він передав їх Ребе, кожне оголошення окремо, і секретар р. Єгуда-Лейб Гронер зачитав перед Ребе оголошення і показав їх Ребе, і Ребе дав свою згоду на публікацію кожного оголошення окремо.

Для з'ясування позитивної думки Ребе щодо публікації оголошень р. Шнеур-Залман Гурарі, член «Агудат хасідей Хабад» і загальної Ради любавицьких рабинів, попросив, щоб рав Гронер написав точний опис згоди Ребе. Рав Гронер справді написав опис дозволу на публікацію, який викликав відгук серед хасидів Хабаду[128].

Прийняття царства

Лист про прийняття царства, вручений Ребе, який підписали 250 осіб, 4 іяра 5751 (18 квітня 1991)
Відповідь Ребе, записана секретарем равом Гронером
Стенд для прийняття царства, Мерон, 5769

Передісторія

Наприкінці часу вигнання, коли стоять на порозі Геули, у Мелех га-Мошіаха є стан сну[129], і тим, що народ бере на себе царство Мелех га-Мошіаха, вони пробуджують оновлення його царювання[130]. Народ не обирає царя[131], але народ має розпізнати Мелех га-Мошіаха ще до Геули, уже наприкінці часу вигнання, і прийняти його царство як Мелех га-Мошіаха. Сенс заповіді призначення царя в тому, що завдяки самоскасуванню народу перед царем, який цілковито самоскасований перед Б-жественністю, у синах Ізраїлю зміцнюється самоскасування перед Царством Небес[132].

У 5732 році (1971/1972), після прохання Ребе заснувати 71 нову установу, рав Бенціон Шемтов висунув пропозицію, згідно з якою хасиди Хабаду вивчатимуть заповідь призначення царя за книгою «Дерех міцвотеха» в надії, що «може, помилують нас з Небес, коли побачать наше прагнення і бажання виконати заповідь призначення царя. І удостоїмося незабаром проголосити царем Ребе шліта (Адмора шліта) як Мелех га-Мошіаха. І, може, буде у Б-га від цього задоволення, і пробудженням знизу — пробудження згори, щоб визволити нас істинною і повною Геулою через нашого праведного Мошіаха. І як згадав Ребе шліта (Адмор шліта) 19 кислева: «Бо з Ціону вийде Тора» тощо». Ребе різко відреагував на пропозицію: «Просто, що час зовсім ніяк до цього не схиляє. І хай повністю скасують пропозицію про друк [і хай суворо вичитають того, хто запропонував вищезгадане[133]] і хай зателефонують сюди про скасування і про припинення розмов про те, що навіть могло спасти на думку. І це легко зрозуміти. І досить для тямущого». Побачивши відповідь, рав Шемтов вивів зі слів «час зовсім ніяк до цього не схиляє», що в майбутньому справді настане час, коли час до цього схилятиме, і зрадів цьому, пояснюючи, що зрозуміло, що Ребе не стане казати спасибі і йішар коах за таке, адже в хасидуті пояснюється, що призначення царя відбувається саме тоді, коли народ просить і благає, а він не хоче, і треба просити, і знову й знову просити, доки це не буде прийнято[134].

2 нісана 5748 (20 березня 1988) Ребе виголосив сіху, в якій пояснив, що прийняття царства Мелех га-Мошіаха виражається в проголошенні «Єхі га-Мелех», зміст якого — коронація[135]. Це проголошення було в царів дому Давида під час їхньої коронації[136], і Ребе додав[137], що коли завершимо це проголошення «з найбільшим поспіхом, пов'язаним з радістю і жвавістю, удостоїмося поспіху у Святого, благословенний Він... визволити синів Ізраїлю з найбільшим поспіхом, негайно і прямо зараз».

Зв'язок між царем і народом: крім того, що вони отримують свою життєвість від царя, саме існування царя залежить від народу: «Немає царя без народу»[138], і тому це самоскасування народу, що виражається в цьому проголошенні, не лише спричиняє розкриття царювання, а й додає життя в життя царя в прямому сенсі[139].

У сіхі Шабату тижневої глави «Толдот» 5752 року (1991/1992) Ребе пояснив, що після того, як існування Мошіаха вже є, проголошення «Єхі га-Мелех» призводить до того, що він розкриється на ділі[140]: «Гафтара минулого тижня завершується проголошенням «Хай живе пан мій, цар Давид, повік»... зміст цього проголошення — розкриття існування Мелех га-Мошіаха. І завдяки цьому і після цього приходить його розкриття для всіх очей через його діяння тощо».

Основний спосіб прийняття царства — саме в мовленні, як пояснює Ребе[141]: «Малхуйот — це аспект мовлення, оскільки щодо коронації адже не має значення думка, а головне — аспект самоскасування, яке виражається саме в мовленні, коли кажуть «Єхі га-Мелех» і подібне».

Проголошення і спів «Єхі адонейну» перед Ребе

Основна стаття – Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед
Кислев 5754. Шлухім Ребе перед фасадом «770» з плакатом «Єхі»

Фраза «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед» стала флагманським гаслом хасидизму Хабад. Це проголошення виражає прийняття царства Ребе тим, хто його промовляє. Проголошення промовлялося і співалося перед Ребе багато разів і навіть отримало його заохочення.

Уперше воно було проголошене перед Ребе в повному тексті[142] у Шабат тижневої глави «Тазріа-Мецора», 6 іяра 5751 (20 квітня 1991). Перед Шабатом рав Нахшон передав пляшку машке в секретаріат Ребе, щоб отримати її з рук Ребе на фарбрейнгені в сам Шабат. Під час фарбрейнгену в Шабат Ребе підкликав рава Нахшона отримати пляшку. Рав Нахшон отримав від Ребе пляшку і проголосив: оскільки останнім часом були постанови рабинів і рабинських судів в Ізраїлі про те, що настав час Геули, а зовсім нещодавно є постанови про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах і він має розкритися і визволити народ Ізраїлю, тому ми беремо на себе цим царство Ребе — робити все, що він попросить від нас, із самопожертвою, і ми всі проголошуємо: Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед! Публіка була в величезному хвилюванні від історичної події і відповіла за ним: Єхі, Єхі, Єхі[143][144].

На виході Шабату, перед молитвою Маарів, це знову проголосили перед Ребе, причому цього разу до слів було дібрано наспів, який доти співали зі словами «Зол шойн зайн ді геуле»; Ребе заохотив спів.

У понеділок, 15 іяра 5751 (29 квітня 1991), після молитви Мінха Ребе роздавав кунтрес «Двар малхут»; по закінченні роздачі почали співати «Єхі адонейну», і Ребе заохотив спів рукою[145]. Також після молитви Маарів того ж дня, коли Ребе вийшов, він з великою силою заохочував цю пісню.

У 5753 році (1992/1993) Ребе часом виходив побачитися з хасидами через балкон; у ці дні сотні разів співали перед Ребе пісню «Єхі адонейну», і щоразу Ребе заохочував спів[146][147].

Ставлення Ребе до збору підписів

У місяці іяр 5751 року (квітень–травень 1991), після відомої сіхи, у Краун-Гайтс було створено Всесвітній штаб із приведення Мошіаха; під час заснування організації відбулися збори в 770, під час яких 250 хасидів Хабаду підписали бланк, у якому вони приймають царство Ребе:

Адмор Мелех га-Мошіах шліта, ми, що нижче підписалися, беремо на себе ярмо його царства, Ребе, і робити все, що він побажає від нас, в усьому, що він попросить від нас, і в усіх справах, і робити все це із самопожертвою

Наступного дня після зборів, у переддень Шабату тижневої глави «Тазріа-Мецора», 6 іяра, рав Давид Нахшон вручив підписи секретареві раву Гронеру, щоб той передав їх Ребе; через короткий час вийшла відповідь:

Отримано, і дякую. І хай діяльність продовжується і з додаванням, і час до цього схиляє, згідно з наданням сил нашими мудрецями, благословенна їхня пам'ять, і їхнім благословенням, що кожному, хто додає, додають йому, а особливо благословенням Святого, благословенний Він, додаток Якого великий тощо.

І час до цього схиляє, бо виходимо з місяця нісан і його впливу та входимо в місяць іяр (початкові літери: праотці і Рахель — четверта опора), як явно сказано в кількох місцях.

У рік «Хай буде це рік «покажу йому чудеса»». Згадаю на святій могилі».

  • 8 іяра 5751 (22 квітня 1991) рав Давид Нахшон разом з ще кількома хасидами Хабаду написав, що на зборах понад десяти громадських діячів і машпіїм було вирішено продовжувати збір підписів про «прийняття царства». На цей лист — до якого були докладені ще підписи — Ребе відповів: «Згадаю на святій могилі, і хай повідомить добре».
  • У місяці кислеві 5752 року (1991/1992) Ребе відповів раву Давиду Нахшону на звіт про збір підписів людей на бланках «прийняття царства» і про лекцію, яку той прочитав на тему «Ребе як Мошіах» на спеціальному вечорі, на якому були присутні також громадські діячі: «І хай здійсниться в них: у кого є двісті, хоче чотириста тощо. Згадаю на святій могилі».

У 5752–5754 роках (1991–1994) Ребе багато разів схвалював і заохочував збір підписів, при цьому іноді пов'язував це зі згодою місцевого шаліаха Хабаду[149], а багато разів схвалював у загальному вигляді. Шлухім, які повідомляли, що займалися збором підписів про прийняття його царства, Ребе відповідав із заохоченням і висловлював задоволення. І в цей період також були відповіді й реакції, в яких Ребе висловлював стриманість щодо ставлення до нього як до Мошіаха.

Діяльність жінок

У 5752 році (1991/1992) під час роздачі лекаху на Гошана раба перед Ребе пройшла група з десяти жінок з «Жінок Хабаду», які вручили Ребе конверт з підписами жінок, що беруть на себе царство Ребе. Представниця делегації сказала: «Ми тут — міньян жінок, "народ твердошиїй", — просимо Ребе, щоб він розкрився для всіх очей як Мелех га-Мошіах і негайно вивів нас із вигнання». У відповідь Ребе дав долар і сказав: «Амен, великого успіху, добрих звісток. За лист, за підйон нефеш і за імена». Після цього в Рош ходеш хешвана було проведено особливий з'їзд, заявлена мета якого: пробудити народ до прийняття царства Ребе, зокрема за допомогою збору підписів під декларацією про прийняття його царства. Запрошення на захід було надіслано Ребе, який дав на це своє заохочення[150].

Після з'їзду жінки підготували докладний звіт, у якому були записані центральні теми, що обговорювалися на ньому, серед них: необхідність пробудити якість царювання царя через прийняття царства, особлива сила і обов'язок дочок Ізраїлю в приведенні Геули та особлива важливість листа і підписів. На цей звіт Ребе відповів: «Згадаю на святій могилі ще раз про продовження великого і чудесного успіху в усьому, від усього тощо». Наступного дня після з'їзду, під час роздачі доларів, підійшла група жінок і принесла Ребе коробку, а в ній бланки підписів про прийняття царства[151]. Представниця делегації сказала: «Дякувати Б-гові, йде чудесна діяльність у мівцо «І шукатимуть Б-га, Всесильного свого, і Давида, царя свого» — і знайшли, і вона поширюється серед жінок Хабаду, і в усьому світі, і в усіх відділеннях шліхуту; ми, жінки і дівчата Хабаду, зустрічаємо цим нашого праведного Мошіаха, Ребе, і хай він поведе нас з піднятою головою в нашу землю». Ребе відповів: «Амен» (подивився на коробку і сказав:) «Це для мене? Добрих звісток», (знову подивився на коробку і на підписи і додав:) «За всі справи треба дати на цдаку, і буде великий успіх, і йти від сили до сили, доки не підете до Всесильного в Ціоні в істинній і повній Геулі. Благословення та успіху, великого успіху».

Перед місяцем тевет в організації «Жінки Хабаду» в Краун-Гайтс було ухвалено рішення провести з'їзд для жінок району та околиць, який мав відбутися в 770, під заголовком «Трапеза зустрічі нашого праведного Мошіаха»; на етапах планування в організації повідомили про це Ребе, який відповів: «Згадаю на святій могилі, і час до цього схиляє, і справи, і хай буде з великим успіхом тощо».

Пізніше було ухвалено рішення не залишати захід у внутрішніх рамках, а сповістити про нього весь світ. Після цього, коли почали публікувати про це, прийшла ще одна відповідь і особливе благословення: «Отримано, і дякую, і хай діяльність продовжується і з додаванням».

У розпал вечора представниці жінок звернулися з листом до Ребе від імені всіх учасниць з'їзду в «770» і всіх учасниць через трансляцію — по всьому світу, і від імені всього дому Ізраїлю, який готовий і очікує в цю мить розкриття царя. Серед іншого там було написано: «Його величність, його святість Адмор шліта Мелех га-Мошіах, дочки Ізраїлю загалом і жінки Хабаду зокрема готові зустріти нашого праведного Мошіаха і почути слова його святості у вигляді «нова Тора від Мене вийде» на трапезі, яку вони влаштували на його честь, і моляться, щоб ми удостоїлися істинної і повної Геули з небесними хмарами тощо, негайно і прямо зараз». На цей лист Ребе відповів: «І кожен, хто благословляє, благословляється благословенням Святого, благословенний Він, додаток Якого більший за основне, а особливо особливе благословення в особливий час. Згадаю на святій могилі».

Під час вечора встала ребецн Сіма Ашкеназі з Кфар-Хабада і проголосила «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед»[152].

Рав Хаїм-Барух Гальберштам з «Мерказ шідурей Хабад» передав Ребе звіт про 129 пунктів у містах і країнах по всьому світу, що брали участь у прямій трансляції трапези «Мелаве малка», на що Ребе відповів: «Отримано, і дякую за завдане і завдаване задоволення. Згадаю на святій могилі»[153].

Через деякий час «Жінки Хабаду» в Лондоні надіслали Ребе звіт з докладним викладом своєї діяльності з вивчення тем Мошіаха; у відповідь Ребе вказав діяти у зв'язку і координації з «Жінками Хабаду» в Краун-Гайтс, при цьому Ребе особливо наголошує на останньому заході: «Отримано, і докладене до цього, і дякую, і хай буде з великим успіхом. І напевно ви перебуваєте у зв'язку з жінками Хабаду, хай живуть вони, тут, щоб дізнатися про їхнє нещодавнє свято тут. Згадаю на святій могилі»[154].

Всесвітня церемонія прийняття царства

Основна стаття – Сателіт#Церемонія прийняття царства — 10 швата 5753 (1 лютого 1993)
Заклик рабинів Хабаду взяти участь у церемонії «Сателіт» (10 швата 5753 (1 лютого 1993))
Ребе на церемонії

Перед 10 швата 5753 (1 лютого 1993) зібралися кілька активістів Всесвітнього штабу з приведення Мошіаха, серед них: рав Шмуель Бутман, рав Менахем Герлицький, рав Яаков Шпріцер, рав Моше Рубашкін, рав Йосеф-Іцхак Паріз і рав Зуша Зільберштейн, — і почали організовувати церемонію, в центрі якої — прийняття царства Ребе через проголошення «Єхі». Разом із з'їздом планувалося також провести святкування завершення картини про дні Мошіаха, яку пише художник пан Міхаель Шварц. Картина, що писалася на прохання Ребе, зверненого до художника в минулому[155], була закінчена ще 11 нісана попереднього року (5752), але через події завершення було відкладено; перед з'їздом пан Шварц попросив Ребе завершити її 10 швата, і Ребе відповів ствердно. Протягом тижня, що передував заходу, організатори передали програму з'їзду і прохання про благословення, і Ребе відповів кивком голови на знак згоди.

Після публікації різні кола в Хабаді почали обмежувати кроки організаторів[156]; рабини, які цього побоювалися, опублікували застереження не рекламувати захід у ЗМІ. У четвер, 6 швата, за три дні до з'їзду, запланованого на неділю, організатори передали Ребе всі подробиці програми, зокрема пряму трансляцію церемонії на весь світ через супутник. Ребе відповів на програму «згодою і благословенням». Після згоди Ребе на трансляцію церемонії рабини зібралися, щоб скасувати своє попереднє оголошення, і написали так: «Роз'яснення — у світлі явної згоди і благословення Адмора Мелех га-Мошіаха шліта (переданого машбаком равом Лейблом, хай живе він, Гронером) провести сателіт (хук-ап) у неділю, 9 швата, о 5:00 по обіді, повідомляємо, що після слів царя нічого додати (і отже, записка, передана від імені рабинського суду щодо вищезгаданого, скасована і недійсна)». Підписали від імені рабинського суду: рав Єгуда-Калман Марлоу, рав Іцхак Гендель і рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі.

Сам з'їзд відкрився о 5:00. Після читання розділу Ребе в Тегілім равом Моше Телішевським ведучий, рав Шмуель Бутман, відкрив вечір поясненням про церемонію. На вечорі виступили: рав Єгуда-Калман Марлоу як представник рабинського суду Краун-Гайтс; рав Шнеур-Залман Гурарі як представник Ради любавицьких рабинів і «Агудат хасідей Хабад», який пояснив характер цієї церемонії: це не коронація, оскільки коронацію Мелех га-Мошіаха здійснює Б-г, а прийняття царства з боку народу. Крім того, виступили: рав Іцхак Гендель, який зачитав постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, і рав Йоель Каган.

Під час церемонії Ребе вийшов до синагоги, де відбувався з'їзд, на молитву Маарів; по закінченні молитви Ребе увійшов на балкон і звідти спостерігав за завершенням картини художника пана Шварца. Рав Гурарі благословив Ребе і сказав: «У цей час, коли Ребе прийняв на себе провід... ми благословляємо Ребе благословенням «Єхі адонейну морейну ве-рабейну Мелех га-Мошіах ле-олам ваед»», — уся публіка проголосила разом з ним тричі «Єхі», і одразу почали співати «Єхі». Ребе дивився в цей час у бік публіки навпроти, а також окинув поглядом поміст фотографів. Наспів тривав понад 8 хвилин, і по його закінченні Ребе дав знак закрити завісу[157]. ЗМІ в Ізраїлі та у світі висвітлювали подію і займалися нею в наступні дні. Під час самої події в «770» були присутні понад двадцять представників найбільших телевізійних мереж світу, які транслювали подію в прямому ефірі. Того вечора щорічний матч «Супербоул» було відкладено на кілька годин, а тим часом транслювалася церемонія з «770». Кількість глядачів сягнула десятків мільйонів.

Ізраїльська преса повідомляє про подію «Сателіт»

Віра після 3 тамуза

Газета «Га-Геула», що вийшла через 3 дні після 3 тамуза
Основна стаття – Вічність життя Ребе

3 тамуза 5754 року (12 червня 1994) Ребе приховався від наших очей; водночас, згідно з його словами, хасиди вірять, що він продовжує жити вічним життям. Серед хасидів Хабаду існують різні думки й ставлення до 3 тамуза, але всі вірять, що це частина процесу Геули, і очікують, що Ребе розкриється як Мелех га-Мошіах, а також що Ребе продовжує керувати нашим поколінням[158]. У зв'язку з цим хасиди згадують слова наших мудреців[159], що «наш Мошіах у майбутньому приховається після того, як розкрився, і знову розкриється».

6 тамуза 5754 (15 червня 1994) було проведено термінові збори всіх рабинів Хабаду в Ізраїлі, на яких було вирішено продовжувати оголошення особи Мошіаха, а також вказали газеті «Кфар-Хабад» продовжувати публікувати на обкладинці газети проголошення «Єхі» (газета проігнорувала цю вказівку, і внаслідок цього було засновано газету «Бейт Мошіах»)[160][161][162].

У 5755 році (1994/1995) було організовано масові з'їзди, що оголошували той факт, що хасиди Хабаду вірять, що Ребе — Мелех га-Мошіах і що він живий і існує.

У 5758 році (1997/1998) уперше було написано постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах згідно з галахою; постанову підписали сотні рабинів. Потім було написано також постанову про те, що Ребе живий і існує і не можна це приховувати; цю постанову підписали десятки рабинів.

Рав Агарон Соловейчик опублікував після 3 тамуза оголошення в газеті «Джуїш прес»: «У зв'язку з вірою багатьох хасидів Хабаду... що Ребе ще може бути Мошіахом — у світлі Гмари в «Санедрін», Зогару, Абарбанеля, писань Арізаля, «Сдей Хемед» та інших джерел — я не можу сказати, що ця віра перебуває поза ортодоксальною течією»[163]

Відтоді й донині хасиди Хабаду продовжують поширювати звістку про Геулу з наголосом на особі визволителя. Серед іншого були засновані організації «Га-Агуда лемаан га-Геула», «Штаб Мошіаха», «Мерказ га-гафаца Мамаш» та інші, що займаються поширенням звістки за допомогою кампаній, листівок і з'їздів.

Див. також

Додаткова література

  • Менді Дікштейн, ‏«Якби ми продовжували лінію оголошення особи Ребе як Мелех га-Мошіаха без вагань, ми б уже удостоїлися Геули», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 1191, с. 14 і далі (5780) קישור לשבועון בית משיח
  • Менахем-Мендл Бернштейн, «Кевар єнаш ата», надруковано в збірнику «Ілхета лі-Мшіха» випуск 2, с. 131 і далі.

Зовнішні посилання

Галахічне визначення

Ознаки за Рамбамом

Постанова

Поширення віри

Прийняття царства

Сіхот Ребе

«Єхі адонейну» із заохочення Ребе

Діяльність жінок

Церемонія прийняття царства — 10 швата 5753 (1 лютого 1993)

Різне

Віра після 3 тамуза

Примітки

  1. ^ «Лікутей сіхот», ч. 29, сіха до тижневої глави «Дварім» — Шабат Хазон, п. 7, лист Ребе від 28 нісана 5725 (30 квітня 1965)
  2. ^ Респонси «Хатам Софер», ч. 6, розділ 98, у розділі, що починається словами «Арейні назір».
  3. ^ 1 2 «Пеат га-саде», розділ літери алеф, правило 70
  4. ^ І як точно висловилися Рав і рав Нахман, сказавши (Санедрін 98б): «Якщо він з тих, хто живе», і пояснив Раші: «Якщо Мошіах з тих, хто живе зараз», як про справу, що перебуває під сумнівом. Оскільки прихід Геули залежить від заслуг Ізраїлю, і якщо, хай Б-г боронить, вони не удостояться і Геула затримається, то Мошіах буде не з тих, хто живе зараз, а з наступних поколінь
  5. ^ 98б.
  6. ^ Наприклад, р. Янай сказав своїм учням, що ім'я Мошіаха — «Янай», бо воно схоже на «Йінон»
  7. ^ Перша примітка на полях до примітки 67 у сіхі Шабату тижневої глави «Тазріа-Мецора» 5751.
  8. ^ Їхні слова зібрані в кунтресі «Мошіах ше-бе-холь дор» (Краун-Гайтс, 5751). Див. також у книзі «Ме-оцар га-мелех», ч. 1, с. 185, щодо Рамбама в його поколінні.
  9. ^ Наприклад, р. Шахна, учитель Рамо, написав на полях Гемари до цього розділу: «Мошіах — Шахна ім'я його, як сказано: „До оселі Його (ле-шіхно) звертайтеся“». І також Ор га-Хаїм написав, що ім'я Мошіаха — «Хаїм» (наведено в згаданому кунтресі).
  10. ^ «Кожен хасид вірить повною вірою, що Ребе його покоління — подібно до провідника нашого покоління — він і є Мошіах» (із сіхи Ребе в ніч на 5-й день свята Сукот 5747 (21 жовтня 1986))
  11. ^ Див., наприклад, наприкінці передмови до першого видання книги «Таамей га-міцвот» Ребе Цемах Цедека, що називається «Дерех міцвотеха»
  12. ^ Нахум-Шмар'ягу Сасонкін, у своїй книжці «Зіхронотай», розд. 31 «Царство дому Давида». Надруковано також у книзі «Оцар га-хасидім» — так Алтер Ребе визначив особу Мошіаха, і висловлювання з уст рава Нісана Немьонова (надруковано наприкінці книги «Біурей га-рав Нісан аль га-Танія»).
  13. ^ Див., наприклад, сіху Шабату тижневої глави «Насо» 5720
  14. ^ Маамар «Баті ле-гані» 5711
  15. ^ Сіхот Шабату тижневої глави «Ваетханан», Шабат Нахаму, 16 менахем-ава 5748 (30 липня 1988)
  16. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Шофтім» 5751
  17. ^ Вислів, який Моше сказав Б-гові, коли Він повелів йому йти і визволити євреїв з Єгипту
  18. ^ Сіха тижневої глави «Хаєй Сара» 5752, п. 13
  19. ^ Так пише і Арізаль, «Шаар га-гілгулім», розд. 13: «Безсумнівно, Мошіах буде людиною-праведником, народженим від чоловіка і жінки, і зростатиме у своїй праведності до кінця днів»
  20. ^ Як прямо сказано в словах пророків: «І вийде пагін зі стовбура Ішая, і гілка від коренів його принесе плід», Єшаягу 11:1
  21. ^ Закони про царів 11:1
  22. ^ Д-р Яаков Готліб, Ребе втілює образ Мошіаха згідно з Рамбамом, інтерв'ю в тижневику «Бейт Мошіах»
  23. ^ Сіха тижневої глави «Шмот» 5752: «Уже є „цар з дому Давида, заглиблений у Тору і виконує заповіді, як Давид, його предок... і змусить увесь Ізраїль іти нею і зміцнювати її, і вестиме війни Б-га“ — і тоді він „імовірний Мошіах“»
  24. ^ Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Тумат єшарім танхем», с. 86
  25. ^ Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Єхі га-мелех га-Мошіах», с. 146
  26. ^ Ребе, «Лікутей сіхот», ч. 8, с. 361: «Мимоволі слід сказати, що мається на увазі не за рішенням суду з сімдесяти і пророка, — і подібно до доказу Рамбама: „Справа стоїть не так, адже рабі Аківа сказав про царя Бен Козіву, що він цар Мошіах“ (а пророка там не було тощо), — а подібно до того, як він пише про царя Бен Козіву». Див. також сіху тижневої глави «Масей» 5727 про те, що в Бар-Кохби були ознаки Мошіаха, хоча він не був царем у галахічному визначенні.
  27. ^ Подібно до Бен Козіви, якого рабі Аківа вважав царем Мошіахом, хоча той воцарився не через Санедрін і пророка, — так і не обов'язково царювати над усім народом, адже він був царем лише в Землі Ізраїлю, тоді як більша частина народу в той час уже була розсіяна серед народів, у Вавилоні, Римі тощо. Проте він зі свого боку взяв на себе відповідальність за весь народ і взявся до загальноєврейського завдання вигнати ворогів із Землі Ізраїлю і заново відбудувати Храм
  28. ^ Як випливає і зі слів Гемари, що прикладами Мошіаха в поколінні є Рабейну га-Кадош, рабі Єгуда, упорядник Мішни, який був головою Санедріна, і рав Нахман, що походив з дому ексиларха. Див. також «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель» 5752: «Розумно сказати, що це провідник покоління, як рабі Єгуда га-Насі» (див. також «Двар малхут», Толдот, прим. 94)
  29. ^ Рамбам, Закони про царів, розд. 1: «Щойно Давида було помазано, він удостоївся вінця царства, і царство належить йому і його гідним синам чоловічої статі навіки, як сказано: „Престол твій буде утверджений навіки“»
  30. ^ «Мішне Тора», Закони про царів, розд. 1
  31. ^ І згідно з обітницею Тори (Ваєхі 49:10), що царство ніколи не припиниться в потомстві Єгуди: «Не відійде скіпетр від Єгуди... доки не прийде Шило», «цар Мошіах, якому належить царство». І наші мудреці, благословенної пам'яті, на питання, в чому виражається вічне царство Давида в наш час, коли немає царя в Ізраїлі, пояснили: «Це голови вигнання у Вавилоні (див. Рамбам, Закони про Санедрін: „Голови вигнання у Вавилоні стоять на місці царя“) і голова в Землі Ізраїлю», що продовжують царство Давида і під час вигнання. І так пояснив Шла (тижнева глава «Ваєхі»), що «в кожному поколінні не припиняться значні люди з Єгуди, і якщо вони не в одному царстві, то в іншому... І загальний сенс у тому, що не припиниться влада в Єгуди, чи то влада велика, чи мала, і це триватиме, доки не прийде Мошіах, і тоді до нього зберуться всі народи, і він царюватиме над світом повік»
  32. ^ «З простого сенсу слів Рамбама випливає, що це („цар з дому Давида“) є (не лише наслідком обітниці, що „не припиниться царство в потомстві Давида повік“, а) визначенням Мошіаха» (Гадран на Рамбам, 5746)
  33. ^ Докладно див.: «Кетер малхут» קובץ PDF, с. 74
  34. ^ Сіха 19 кислева 5673 (29 листопада 1912)
  35. ^ Рав Шалом-Дов-Бер Вольпо, Ребе — нащадок царя Давида: і по чоловічій лінії, і по жіночій
  36. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Шмот» 5752, п. 13
  37. ^ «Сефер га-сіхот» 5749, с. 650
  38. ^ «Лікутей сіхот», ч. 11, с. 8
  39. ^ «Піркей де-рабі Еліезер», кінець розд. 32
  40. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Авода зара 19а
  41. ^ «Шалшелет га-їхус», надруковано в книзі «Гайом йом», с. 21
  42. ^ Ран, трактат Сука 25а
  43. ^ 1 2 3 «Лікутей сіхот», ч. 8, с. 361
  44. ^ Що також вважається примусом. Ктубот 53а
  45. ^ Закони про непокірних, 3: «Сини цих заблудлих і їхні онуки, яких батьки збили з дороги, і вони народилися в єресі й були в ній виховані, — вони подібні до немовляти, що потрапило в полон до неєвреїв, яке неєвреї виховали у своїй вірі, — воно діє з примусу... Тому слід повертати їх до каяття і привертати їх мирними шляхами, доки вони не повернуться до твердині Тори, і не повинна людина поспішати вбивати їх»
  46. ^ Сіха Ахарон шель Песах 5718 (12 квітня 1958): «Сенс того, що написав Рамбам: „і змусить увесь Ізраїль тощо“, — у тому, що Мошіаха не вразять ті, хто стверджуватиме, що треба йти за думкою більшості і що потрібна демократія, а він диктатор тощо. Оскільки є лише одна істина — Б-жественна істина, передана нам через Тору і заповіді. І всі доводи про нібито „справедливість і чесність“ — якщо вони проти Тори, то вони проти істини і проти справедливості й чесності»
  47. ^ Роз'яснено Ребе на єхідуті, 5 менахем-ава 5727 (11 серпня 1967) — «Цадік ла-мелех», ч. 6, с. 176, «Кунтрес Єхі га-мелех», випуск 300 — раву Шнеуру-Хаїму Гутніку
  48. ^ Трактат Шабат 119б
  49. ^ «Іти нею» — про праведників, які не грішили, а «зміцнювати її» — про баалей тшува, які переступили і порушили
  50. ^ Як доводить те, що все ще є противники, з якими треба воювати (сіха тижневої глави «Хаєй Сара» 5752)
  51. ^ Рамбам, Закони про царів, розд. 4, закон 4
  52. ^ Цих цілей буде досягнуто ще в період вигнання, тоді як додаткова мета — «зламати руку нечестивих» — буде здійснена в Геулі («Лікутей сіхот», ч. 9, с. 263)
  53. ^ Єшаягу 11:4: «І вразить землю жезлом уст своїх, і подихом губ своїх умертвить нечестивого». Див. коментар Магарі Кари до вірша: «Скажуть Мошіахові: така-то країна повстала проти тебе! — Він скаже: прийде сарана і пожере її» (Яавец, наведено в «Ялкут Меам лоез», Тегілім, ч. 3, с. 367)
  54. ^ Як Хізкіягу, який переміг у війні своєю молитвою, не виходячи на фізичну війну. 2 Царів 19:15
  55. ^ Історик Ар'є Моргенштерн розповідає про місію, яку поклав на нього Ребе, і бачить у ній те, як Ребе веде війни Б-га
  56. ^ «Двар малхут», тижнева глава «Хаєй Сара», п. 13
  57. ^ Ще до того, на Пурим 5713 (1 березня 1953), Ребе вбив Сталіна під час фарбрейнгену, повна історія
  58. ^ Сіха тижневої глави «Ваігаш» 5752
  59. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Мішпатім» 5752
  60. ^ Суд каббалістів постановив: прийшов час Геули
  61. ^ «Ве-авіта ніфлаот»: термінова відповідь дорогою на таємну місію , щоденник поїздки і перебіг подій — у збірнику «Факти, що стоять за постановою» קובץ PDF
  62. ^ Так, наприклад, коли 10 швата 5723 (4 лютого 1963) рав Хаїм-Нахман Ковальський проголосив, що Мошіах — «це Ребе... Ребе з царів дому Давида», Ребе відповів йому, що якщо він не припинить, то вийде з бейт-мідрашу.
  63. ^ Див. слова Ребе раву Хаїму Гутніку на єхідуті 5727 року (1966/1967) у «Цадік ла-мелех», ч. 2, с. 1204.
  64. ^ Так, наприклад, писали рав Шалом-Бер Кесельман (докладно — у додатку до книжки про його батька, р. Шломо-Хаїма Кесельмана, що вийшла в 5773 році (2012/2013)), Аврагам Паріз (у книжці, виданій про нього, опубліковано частину його листів до Ребе з цими титулами; уривки листів опубліковано також у «Бейт Мошіах», випуск 349, с. 39). Фотокопії кількох листів хасидів з цими титулами див. у статті «Хасиди пишуть Ребе з титулом Мелех га-Мошіах у 5740-ві роки» на сайті «Факс а сіха». Та інші.
  65. ^ Приклад з (відносно) ранніх років: рав Шалом-Яаков Хазан розповідає, що під час роботи над редагуванням серії «Ігрот кодеш», коли він отримав від секретаря рава Шалома-Мендла Сімпсона листи, написані Ребе в 5730–5731 роках (1969–1971), серед них опинився лист рава Берке Хена до Ребе з кількома запитаннями, що стосувалися його святої роботи зі збору коштів на справи Ребе, і щоразу, коли в листі згадувався Ребе, він писав великими літерами «Любавицький Ребе Мелех га-Мошіах», щонайменше 6–7 разів (!), і Ребе написав відповідь на запитання на самому листі. Приклад з пізніх років (коли вже багато хасидів писали Ребе з титулом «Мелех га-Мошіах») можна знайти на фотокопіях листів р. Йосефа-Іцхака Гутніка зими 5752 з відповідями Ребе на них, написаними його святою рукою, опублікованих у «Тшурі» до святкування його сімдесятиріччя
  66. ^ Наприклад, рав Шалом Гехт, який сказав перед Ребе 19 кислева 5738 (29 листопада 1977): «Усі визнають, що Любавицький Ребе шліта — Мошіах», і Ребе відповів йому: «Мошіах комт бальд» [= Мошіах приходить зараз же] (щоденник секретаря Рілага, тижневик «Бейт Мошіах», вип. 1241, с. 33).
  67. ^ Див. вище, у розділі «Постанова»
  68. ^ У збірнику «Ве-гу йігалейну», виданому «Ваад хаялей Бейт Давид», 10 швата 5781 (23 січня 2021)
  69. ^ «Так чинив Ребе (= Попередній): коли він хотів розповісти щось про себе, він розповідав це про свого батька» («Сіхот кодеш» 5712, с. 137). Див. також «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель», п. 5 (і в примітці там), де Ребе наводить, що коли Рав сказав про свого вчителя — рабі Єгуду га-Насі, — що той Мошіах, він свідчив і про себе самого. Докладніше див. тут.
  70. ^ Д-р Яаков Готліб у своїй книжці «Сіхлетанут бе-левуш хасиді», с. 174: «Проте слід сказати правду: вивчення праць Рамама приводить до висновку, що Рамам бачив себе тим, на кого Вище Провидіння поклало завдання привести Геулу... Його висловлювання і ясні натяки в останні роки є підтвердженням правила „кінець свідчить про початок“».
  71. ^ Примітка до сіхи тижневої глави «Мішпатім» 5752, «Торат Менахем — Гітваадуйот», 5752, ч. 2, с. 282, примітка 148.
  72. ^ Ганаха фарбрейнгену і ці слова надруковані в «Гітваадуйот» 5746, ч. 1, с. 342. Так само і в «Двар малхут», Мішпатім та в «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель».
  73. ^ У зв'язку з з'їздом шлухім Ребе в США і Канаді, що відбувся того самого року, Ребе відредагував сіху і сказав, що шлухім, безсумнівно, вивчать її.
  74. ^ Відредагована сіха надрукована в «Лікутей сіхот», ч. 29, с. 358
  75. ^ Ганаха сіхи надрукована в «Гітваадуйот» 5747, ч. 1, с. 257.
  76. ^ Санедрін 98б: «Деякі кажуть: Менахем, син Хізкіягу, ім'я його».
  77. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Трума» 5750. Див. також сіху Шабату тижневої глави «Гаазіну» 5751: «Менахем-Мендл — ім'я нашого праведного Мошіаха і найменування Імені».
  78. ^ Згідно з віршем (Єшаягу 11:5): «І буде справедливість поясом стегон його».
  79. ^ «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель», п. 7, прим. 92
  80. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Хаєй Сара», п. 12, прим. 108
  81. ^ Гемара (Санедрін 98) розповідає, що Мошіах перебуває в Римі, а в нашому поколінні «брама Риму», тобто найбільша країна у світі («Гвурот Гашем», розд. 18), — це Америка, де перебуває цар Мошіах і очікує Геули. І так наводиться від імені Мальбіма (Рабаб з Кам'янця, 124): «Що Мошіах неодмінно прийде з Америки», і так сказав автор «Діврей Хаїм» з Цанза (книжка «Арцот га-хаїм», лист 6): «Мошіах відкриється в Америці».
  82. ^ Сіха тижневої глави «Шофтім» 5751: «Існує вказівка, як сказано вище, що треба сповістити всіх людей покоління, що ми удостоїлися того, що Святий, благословенний Він, обрав і призначив людину, наділену свободою вибору, яка сама по собі незрівнянно піднесеніша за людей покоління, щоб вона була „твоїми суддями“ і „твоїми радниками“ і пророком покоління, який даватиме вказівки й поради щодо служіння всіх синів Ізраїлю і всіх людей цього покоління в усіх справах Тори і заповідей, а також щодо звичайного повсякденного життя і поведінки, зокрема в „на всіх шляхах твоїх (пізнавай Його)“ і „всі справи твої (хай будуть в ім'я Небес)“, аж до головного пророцтва — пророцтва, що „негайно до Геули“, і зараз же, негайно, „ось він (Мошіах) іде“».
  83. ^ Рав Єхезкель Софер, лист другові, який «проґавив»: «Хіба не ясно тобі, друже мій, що після цих слів ніхто не зможе виправдати відсутність своїх дій щодо найширшого оголошення того, що „призначення Давида, царя Мошіаха, уже відбулося... треба лише прийняття його царства народом“ (Шабат тижневої глави „Мішпатім“ 5751), доводом: ми не отримали від Ребе прямої вказівки оголошувати, кого треба прийняти над собою як царя Мошіаха? А може, він мав на увазі, щоб прийняли над собою царство Давида, сина Ішая, відомого з книги Шмуеля? Чи уявляєш ти собі подвійно і багатократно докірливий погляд того дня?!»
  84. ^ Див. сіху Шабату тижневої глави «Мішпатім» 5751: «Призначення Давида, царя Мошіаха, адже вже відбулося, як написано: „Знайшов Я Давида, раба Мого, святою олією Моєю помазав його“, треба лише прийняття його царства народом і зв'язок між царем і народом у повноті розкриття — в істинній і повній Геулі».
  85. ^ «Ми були приголомшені його листом, і просимо негайно припинити поширення листа і відозви, зібрати і надіслати до секретаріату всі, що залишилися, до єдиного. І будьте ласкаві негайно підтвердити виконання цієї вказівки. Секретаріат» (рав Моше Слонім, у своїй статті «Сторінки історії» (надрукованій у книжці «Ве-гу йігалейну», с. 114). «Ехад гая Аврагам», с. 98.)
  86. ^ «Лікут маанот кодеш» 5743, відповідь 25; зміст відповіді, як її було передано телефоном равом Ходаковим, надруковано в «Ємей тмімім», ч. 6
  87. ^ Тоді це ще не називалося цим ім'ям
  88. ^ «Зателефонувати йому від мого імені: мабуть, він удає, що не розуміє того, що я відповів тоді, що можна завдати чималої шкоди, Милосердний хай врятує, Хабаду і поширенню джерел, писанням на цю тему тощо, — що я мав на увазі головним чином його, і досить для тямущого. І я застерігаю його, щоб він перестав говорити чи писати, а тим більше поширювати, а тим більше друкувати, на теми Мошіаха — як від свого імені, так і від чужого імені, через посланця і подібне, — чи будь-якою хитрістю, хоч би якою, в будь-якому стилі й вигляді. І якщо, хай Б-г боронить, він зробить щось у цьому, хай знає напевно, що це війна проти мене зокрема і загалом. Зрозуміло, вищесказане включає тлумачення тем Мошіаха в Рамбама, чи в інших книгах і маамарах хасидуту, і все подібне» («Лікут маанот кодеш» 5744, відповіді 171 і 244)
  89. ^ «Гітваадуйот» 5745, ч. 1, с. 231-2.
  90. ^ У ганасі фарбрейнгену, надрукованій у «Гітваадуйот» 5745, ч. 1, с. 465 і далі, надруковано частину слів, сказаних на фарбрейнгені, а інша їхня частина не ввійшла до друку через свою надзвичайну різкість
  91. ^ Фарбрейнген, що відбувся з огляду на те, що не було проведено постійного фарбрейнгену на Пурим, який не відбувся внаслідок відходу з життя ребецн і припинення фарбрейнгенів Ребе в будні дні
  92. ^ Р. Єхіель-Йосеф Цейтлін і його шурин
  93. ^ «Ітбарару ве-ітлабну», с. 106, «Шліхут ке-ілхата»
  94. ^ Згодом про додавання стало відомо, і відповідальний повідомив Ребе, що це було зроблено без відома рава Генделя, і попросив виправлення. Через короткий час, 11 нісана 5748 (29 березня 1988), Ребе особливо відгукнувся про благословення коганів, яким благословив рав Гендель, сказавши (у вільному перекладі): «Під час воскресіння мертвих, коли „Моше і Агарон з ними“, кожен єврей почує всі ці речі з уст Агарона-когена в Третьому Храмі — великий дім і велике благословення, як частина самої суті „великого зібрання“», і «хасиди, що знають сокровенне», сказали раву Генделю, що це своєрідне примирення для нього
  95. ^ Подробиці події — за словами рава Генделя в інтерв'ю тижневику «Бейт Мошіах», вип. 376, с. 27, у збірнику «Бе-шемен кодші мешахтів» (11 нісана 5781 (24 березня 2021), «Ваад хаялей Бейт Давид») і з доповненням подробиць зі слів р. Йосі Паріза і р. Єхіеля-Йосефа Цейтліна
  96. ^ Наведено в «Тшурі» з весілля його сина. Далі там розповідається, що напередодні Шабату тижневої глави «Тецаве» 5752 р. Тув'я, згадавши про цю подію, звернувся до Ребе і запитав, чи слід опублікувати ці слова, щоб перестали займатися речами, що не завдають Ребе задоволення, але відповіді не було.
  97. ^ Дехто вбачав у цьому частину явної зміни в ставленні Ребе до тем Мошіаха та їхнього оголошення загалом — зміни, що ясно виявилася в дозволі, наданому Ребе раву Йоні Авцону з «Ваад сіхот ін інгліш» на друк книжки «Мі-гола ле-геула», яку Ребе раніше відхилив (див. «Інфо»).
  98. ^ Надруковано в книжці «Ве-гу йігалейну», с. 40
  99. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Толдот» 5751, наприкінці.
  100. ^ Щоденник Аврагама-Шмуеля Мана
  101. ^ Рави Мендл Вехтер, Іцхак Гольдберг і Менахем Брод.
  102. ^ «Лікут маанот кодеш» 5752, відповідь 90, збірник «Ве-гу йігалейну», виданий «Ваад хаялей Бейт Давид», 10 швата 5781 (23 січня 2021), с. 29
  103. ^ Збірник «Ве-гу йігалейну», виданий «Ваад хаялей Бейт Давид», 10 швата 5781 (23 січня 2021), с. 33, депутат Кнесету Цахі Ганегбі підписує прийняття царства • Як відреагував Ребе?
  104. ^ Частково в перекладі з англійської
  105. ^ Збірник «Ве-гу йігалейну», виданий «Ваад хаялей Бейт Давид», 10 швата 5781 (23 січня 2021), с. 37-38
  106. ^ Ті, хто вважали, що мають повноваження «загальних рабинів»
  107. ^ Збірник «Ве-гу йігалейну» видання «Ваад хаялей Бейт Давид» (с. 41)
  108. ^ Згідно з промовою рава Нахшона на установчих зборах «Всесвітнього штабу з приведення Мошіаха» 4 іяра 5751 (18 квітня 1991) , «Лікут маанот кодеш» 5751, відповідь 303.
  109. ^ Щоправда, у місяці шваті 5752 у тижневику «Кфар-Хабад» було опубліковано статтю рава Кагана подібного змісту, а через два тижні було опубліковано і довге інтерв'ю з ним на ці теми, і є свідчення, що це було зроблено з прямого дозволу Ребе — дозвіл Ребе на публікацію статті «хозера» про особу Мошіаха
  110. ^ «Шофара шель хасідут», що приєдналася тоді до борців з Ребе та його противників з Бней-Брака
  111. ^ Звернення було зроблено слідом за зловмисним повідомленням у тижневику «Га-Махане га-хареді»[110] і у зв'язку з ним — про «приголомшення серед хасидів Хабаду» підписами про прийняття царства Ребе як «Мелех га-Мошіаха», з уживанням різких лайливих епітетів на адресу активістів цієї справи, причому стверджувалося, що й речники та керівники Хабаду використовували подібні вирази щодо поширювачів ініціативи.
  112. ^ Газета «Га-Махане га-хареді», 4 швата 5752 (9 січня 1992), газета «Давар», 5 швата 5752 (10 січня 1992), свідчення рава Брода, «Лікут маанот кодеш» 5752, відповідь 348
  113. ^ «Хешбоно шель олам», с. 143.
  114. ^ «Завдання кожного правління, і згаданих серед них, — керувати на власний розсуд, а не питати мене, щоб я розглядав, що означає, що керівник — я. І досить повідомлення в простому вигляді. Згадаю на святій могилі».
  115. ^ Щоденник кислева 5753 (листопад–грудень 1992).
  116. ^ 1 2 Щоденник 770 «Бейт Мошіах»
  117. ^ Див. лист Ради рабинів анаш, у якому схвалюється кампанія у світлі благословення Ребе. Рабини, громадські діячі та шлухім пишуть про колону танківקובץ תמונה
  118. ^ Лист рава Ашкеназі на підтримку колони קובץ PDF, с. 15
  119. ^ Ласкаво просимо! — колона танків для зустрічі Мошіаха — спеціальний репортаж, з програми «Ве-авіта ніфлаот» всесвітнього «Ігуд талмідей га-єшивот»קישור לאתר חב"ד אינפו קובץ וידאו.
  120. ^ Так розповів рав М.-М. Гронер р. Давидові Нахшону
  121. ^ Через деякий час зображення Ребе було прибрано з наліпки відповідно до галахи, що забороняє вішати зображення в синагозі, — «Тур» і «Шулхан арух», «Орах хаїм», розділ 90, п. 23.
  122. ^ Щоденники 5753 року (1992/1993).
  123. ^ Любавицький Ребе звелів написати про нього титул «Мелех га-Мошіах» — редактор книжки рав Шломо-Хаїм Блумінг розповідає про перебіг цієї історії.
  124. ^ Інтерв'ю в тижневику «Кфар-Хабад», шват 5753 (січень–лютий 1993), випуск 558, с. 15. І ще він додав: «Якби Ребе мав намір відкинути саму суть справи, він, безсумнівно, сказав би, що сама справа хибна, і не потребував би вказувати на небажаний результат, який може з цього вийти...»
  125. ^ Дозвіл Ребе на публікацію статті «хозера» про особу Мошіаха, свідчення наближеного рава Йоеля Кагана про статтю, публікацію якої було заборонено Ребе і яка зрештою вийшла з дозволу Ребе в «Кфар-Хабад» 25 швата 5752 (30 січня 1992).
  126. ^ Рав Шпрінгер: Ребе дозволив мені оголошувати особу Визволителя.
  127. ^ «Ісраель шелану», «Альгемейнер журнал» та інші
  128. ^ Див. статтю «Мошіах ін газетн» у збірнику «У-шеавтем бе-сасон», с. 50.
  129. ^ Коментар Магарші до Санедріна, аркуш 38а, у розділі, що починається словами «Ейн бен Давид».
  130. ^ «Ор га-Тора» на Пророків і Писання, ч. 1, с. 471-472
  131. ^ Оскільки призначення походить від Б-га, як написано: «Знайшов Я Давида, раба Мого, святою олією Моєю помазав його»
  132. ^ «Дерех міцвотеха», заповідь про призначення царя
  133. ^ Спершу Ребе написав цю фразу, але потім провів по ній пером на знак викреслення
  134. ^ І коли рав Мендл Футерфас, причетний до цих подій, розповідав про це, він сказав ще: справді, ми знаходимо, що є певні речі в наших Ребе, провідників поколінь, які мають прийти саме знизу, тоді як з їхнього боку, «згори», вони спочатку зовсім не погоджуються, і лише потім, можливо, дають якийсь натяк, а «хасідім зайнен дох клуг» (= адже вони кмітливі), і якщо так, треба «хапати» обома руками кожну іскру подібного розкриття і пробувати знову і знову, доки справу не буде прийнято, — за розповіддю рава Хаїма-Леві-Іцхака Гінзбурга
  135. ^ Сіха 2 нісана 5748 (20 березня 1988), п. 4-5. Початок сіхи другого дня Рош га-Шана 5737 (26 вересня 1976)
  136. ^ 1 Царів 1:34-39
  137. ^ Згадана сіха, п. 12. Див. також Гошеа 2:2, що після того, як сини Ізраїлю зберуться і призначать над собою царя Мошіаха, — тоді вони піднімуться з країн вигнання.
  138. ^ Рабейну Бах'я, тижнева глава «Ваєшев», 38:30. Там само, початок тижневої глави «Балак». Див. також «Торат Менахем».
  139. ^ Сіха 2 нісана 5748 (20 березня 1988), п. 4-5.
  140. ^ Єдина місія קובץ PDF, с. 30
  141. ^ Сіха другого дня Рош га-Шана 5737 (26 вересня 1976)
  142. ^ Доти перед Ребе проголошували лише «Єхі адонейну морейну ве-рабейну»
  143. ^ Щоденник Шабату קובץ PDF, с. 16
  144. ^ Зведення для шлухім: рав Гдалья Шемтов повідомляє шлухім по всьому світу про події Шабату
  145. ^ 15 іяра 5751 (29 квітня 1991), Ребе заохочує спів «Єхі» —
  146. ^ Ребе заохочує спів «Єхі адонейну» у 5753 році (1992/1993) — десятки відеозаписів заохочення співу в 5753 році (1992/1993)
  147. ^ Щоденник і відео з з'їзду шлухім 5753 року (1992/1993), коли Ребе вийшов на заключний банкет з'їзду і заохочував спів «Єхі»
  148. ^ «770» вирує: рідкісний погляд на хвилююче зібрання хасидів
  149. ^ Таку відповідь отримав рав Нахман Бернхард з Південної Африки, і це було опубліковано і справило сильне враження на хасидів[148] .
  150. ^ На запрошення Ребе відповів: «Докладене я, з Б-жою поміччю, покладу на святу могилу. І час сприяє». У додатковому листі, який вони надіслали, жінки написали, що зібрання проводиться завдяки заохоченню, яке дав на це Ребе на Гошана раба, і слідом за ним. На цей лист Ребе відповів: «І хай буде з великим успіхом, і час сприяє, і обставини. Згадаю на святій могилі»
  151. ^ «Жінки Хабаду» вручають Ребе бланки прийняття царства
  152. ^ Згодом вона розповідала, що побоювалася, чи не зробила вона щось проти волі Ребе. Але наступного дня, коли вона пройшла на роздачі доларів, а також з відповідей, отриманих у наступні дні, з'ясувалося, що цей сміливий вчинок був до вподоби Ребе і проклав шлях до прийняття царства повною мірою
  153. ^ Фотокопія звіту і відповідь Ребе: 20 років: факти і відповіді про зібрання прийняття царства
  154. ^ Докладно весь перебіг подій див. у збірнику «Факти, що стоять за зібранням» קובץ PDF, виданому «Ваад хаялей Бейт Давид»
  155. ^ Історія картини
  156. ^ Рав Шмуель Бутман, за лаштунками прийняття царства, в інтерв'ю тижневику «Бейт Мошіах»
  157. ^ «Сотні тисяч бачили і мільйони чули» ● Щоденник
  158. ^ Див. також «Лікутей сіхот», ч. 26, с. 7: «Неодмінно має бути провідник покоління, який живе у фізичному тілі
  159. ^ Раші, Даніель 12:12
  160. ^ Фотокопія листа рава Ярославського Аарону-Дову Гальперіну, редакторові газети
  161. ^ Рав Юркович розповідає про збори рабинів після 3 тамуза
  162. ^ Повна історія надрукована в книжці «Тумат єшарім танхем» рава Шалома-Бера Вольпо.
  163. ^ Фотокопія листа, опублікованого в газеті «Джуїш прес»

Повідомити про помилку на цій сторінці