Перейти до вмісту

Галахічна постанова про те, що Ребе — Цар Мошіах

Матеріал з Хабадпедії
Постанова про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах, підписана сотнями рабинів (5784)

Постанова про те, що Ребе — Цар Мошіах — це постанова згідно з галахою, написана й підписана рабинами нашого часу в кількох редакціях і з різними галахічними обґрунтуваннями; її підписали сотні рабинів усіх течій, і вона встановлює, що згідно з галахою Ребе — Цар Мошіах і йому належить розкритися та визволити Ізраїль. Мета постанови — спричинити у світі розкриття Ребе на очах у всіх як Царя Мошіаха, у світлі слів Ребе, сказаних за різних нагод, про велику силу галахічних постанов, які, так би мовити, зобов'язують Небесний суд.

Історія

На з'їзді «Брухім га-баїм», організованому Цеірей Агудат Хабад 20 хешвана 5743 року (6 листопада 1982) у Тель-Авіві[1], один із промовців уперше висловив ідею скласти постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах. Після з'їзду хотіли опублікувати цю промову в газеті «Кфар-Хабад». Коли про це повідомили Ребе, Ребе вказав рішуче домогтися того, щоб промову не було опубліковано[2].

У 5746 році (1985/1986), після візиту головних рабинів і відповідно до бажання Ребе, висловленого на зустрічі, рабини зібралися разом із членами рабинського суду Хабаду у Святій Землі і підписали першу постанову про те, що Мошіах має розкритися, але без вказівки на особу Мошіаха[3].

10 тевета 5747 року (11 січня 1987), протягом семи днів бенкету після «Дідан націах», делегація рабинів на чолі з равом Єгудою-Калманом Марлоу вручила Ребе постанову про розкриття Мошіаха, у якій натякалося на те, що Ребе — Цар Мошіах[4]. Ребе прочитав постанову в присутності делегації і відреагував на це благословенням[5].

Перша постанова

Перша постанова, вручена Ребе, яку написав рав Ашкеназі

28 нісана 5751 року (12 квітня 1991) Ребе виголосив незвичайну сіху, у якій поклав відповідальність за наближення Геули на хасидів. Наприкінці сіхи Ребе сказав: «Я своє зробив, а відтепер робіть усе, що у ваших силах, щоб справді привести праведного Мошіаха». Ці слова викликали бурю серед хасидів і породили хвилю ініціатив, покликаних допомогти приходу Мошіаха. На виході Шабату 30 нісана хасиди Хабаду зібралися на термінові збори в Кфар-Хабаді, організовані равом Зімроні Циком і равом Шмуелем Фрумером, які ще до того були відомі як першопрохідці, що прокладають шлях, і вирізнялися особливим запалом у темі розкриття Ребе як Царя Мошіаха. Рав Цик вів збори, і під час них рав Шмуель Фрумер висунув пропозицію: оскільки Ребе говорить про силу постанови рабинів діяти у світі, годиться, щоб рабини постановили, що Ребе — Мелех га-Мошіах. Після наради рабинів, які сиділи в президії, було вирішено зробити це, і рав Давид Ханзін узяв мікрофон і усно постановив від імені всіх присутніх рабинів, що Ребе — Мелех га-Мошіах.

Р. Давид Нахшон подумав, що усна передача постанови не є чимось відчутним і достатнім для вручення Ребе, і пізніше, тієї ж ночі на виході Шабату, звернувся до рабина Кфар-Хабада і члена рабинського суду Хабаду рава Мордехая-Шмуеля Ашкеназі[6], який сів складати письмову постанову і вручив її раву Нахшону:

Вихід святого Шабату тижневої глави «Тагара», 30 нісана, місяця Геули, він же 1 Рош ходеш іяра, року «Ніфлаот арену»

Тисячі років сини Ізраїлю перебувають у вигнанні, розпорошені й роз'єднані серед народів, і вже зазнали лих, Милосердний хай урятує, хай не буде цього з нами, понад усяку міру, і минули всі терміни, і очі їхні знемоглися в очікуванні приходу істинного й повного Визволення через праведного Мошіаха,

з милості Б-га, благословенний Він, наше покоління, сьоме покоління, удостоїлося останніх миттєвостей вигнання, джерела хасидуту поширилися назовні й досягли кожного куточка світу завдяки праці Ребе протягом понад сорока років,

сотні тисяч синів і дочок Ізраїлю, чоловіків, жінок і дітей, вірять повною вірою, що тільки в силах Ребе визволити народ Ізраїлю з жахливого вигнання і що саме він — останній визволитель,

у цей час, після того як здійснилися слова Ребе у зв'язку з роком чудес, а потім «Явлю йому чудеса» в усьому світі, ми дійшли тут ясної постанови, що настав час Геули, у який Ребе негайно ж розкриється як Цар Мошіах і розкриється його царство в усьому світі, без жодних перешкод і затримок, на ділі, нижче десяти тфахім, «ноу», негайно, по-справжньому, по-справжньому, по-справжньому

Одразу по закінченні зборів вирушили до двору нашого святого Ребе рав Зуша Рівкін і рав Товія Плес як посланці зборів і всіх анаш у Святій Землі, і в неділю вранці передали через секретаріат Ребе авіаквиток разом із листом із проханням приїхати до Країни. У своїй святій відповіді Ребе негативно відреагував на ідею авіаквитка. Наступного дня, 1 іяра, після ранкової молитви р. Зуша Рівкін підійшов до Ребе перед тим, як той увійшов до ліфта, щоб піднятися до своєї святої кімнати, і передав лист, у якому описав постанову рабинів і згоду громади з тим, що саме Ребе визволить Ізраїль:

«Святійший Цар Мошіах шліта. Я прибув сюди як посланець усього Ізраїлю з усієї Святої Землі, де постановили рабини і вся свята громада, що зібралися в синагозі „Бейт Менахем“ з усіх кінців Святої Землі. Рабини говорили про те, що Гемара перелічує імена Царя Мошіаха і що одне з них — Менахем, тому вся громада проголосила, що Мошіах — Менахем ім'я його, і приймає, що Святійший є Царем Мошіахом. А така громада, яка старається здійснювати і на ділі здійснює всі мівцоїм, удостоюється зустріти нашого царя Мошіаха. І оскільки існує презумпція, що посланець виконує своє доручення (і хоча відома й широко поширена свята сіха на цю тему від дня святого Шабату[7], але оскільки я посланець, я зобов'язаний передати доручення так, як передали його ті, хто послав, і я не міг повернутися до Святої Землі, доки не передав покладеного на мене доручення), я сподіваюся, що покладена на мене місія здійсниться на ділі, нижче десяти тфахім, і що ми удостоїмося ще сьогодні, напередодні 2 іяра, — лехатхіла арібер розкриття Царя Мошіаха шліта. І я прошу вибачення за передачу з рук у руки (а не через посередників), оскільки я посланець громади, і тому вирішив передати Святійшому Цареві Мошіаху в його святі руки».

Ребе взяв лист і сказав: «А йішар коах». Р. Зуша сказав, що цієї ночі повертається до Країни, і Ребе благословив його: «Добрих вістей і великого успіху». Пізніше було отримано відповідь на лист: «Отримано, і дякую. Згадаю на святій могилі».

У ніч на 2 іяра до двору Ребе вилетіли рав Давид Нахшон, р. Аві Тауб і рав Шмар'я Гарель, щоб вручити Ребе письмову постанову. 2 іяра вранці вони прибули до Нью-Йорка, і того ж дня до постанови додалися чотири нові підписи: рава Йосефа-Аврагама Геллера, члена рабинського суду Краун-Гайтс, рава Гершона-Мендла Гареліка, рабина Мілана, рава Леві Бістрицького, рабина Цфата[8]. Рав Нахшон чекав на Ребе біля мікви[9], і коли Ребе прийшов, вручив йому постанову. Ребе подивився і сказав з усмішкою: «Йешар коах, йешар коах!» і поклав конверти до кишені сюртука. Після виходу Ребе з мікви секретар рав Біньямін Кляйн передав підпис рава Гдальї Аксельрода під постановою, що тим часом надійшов. Ребе запитав його, чи це частина того, що вони принесли раніше, і мав задоволений вигляд, і теж поклав це до внутрішньої кишені сюртука.

Після цього делегація вирушила зачитати постанову на могилі Попереднього Ребе і на могилі дружини Ребе, ребецн Хаї-Мушки. Потім приєдналися рав Єгуда-Калман Марлоу і рав Аврагам Оздоба з рабинського суду Краун-Гайтс, і їхні підписи знову було передано Ребе, який відповів: «Усе це взято на святу могилу»[10].

Згодом під цією постановою було зібрано підписи багатьох інших хабадських рабинів.

Друга постанова і місія її зачитування біля могил наших Ребе, провідників поколінь

Зачитування постанови. Справа наліво: в Алма-Аті, у Меджибожі, у Любавичах, у Ростові-на-Дону, у Гадячі і в Ніжині

В ісру хаг свята Шавуот 5751 року (19 травня 1991) численні рабини Хабаду, які прибули з усього світу до Ребе, як заведено, зібралися і там заново сформулювали постанову як галахічну постанову, засновану на законах Рамбама. І ось що було написано в ній, серед іншого:

«З Б-жою допомогою. Третій день тижня, у який двічі сказано „що добре“, тижневої глави „Насо“, ісру хаг свята Шавуот, рік „Хай буде рік «Явлю йому чудеса»“. Постанова. Оскільки з-під руки кількох нижчепідписаних уже вийшла ясна постанова згідно з істинною Торою про те, що прихід праведного Мошіаха і будівництво Третього Храму мають відбутися негайно ж, по-справжньому, бо вже минули всі терміни, і народ Ізраїлю вже здійснив тшуву, і виконалися також інші умови, необхідні для приходу праведного Мошіаха, як роз'яснено в згаданій постанові. І багато хто з великих законовчителів нашого покоління з усіх кіл і з усіх куточків світу приєдналися й підписали цю постанову —

у продовження цього, згідно з ясною постановою Рамбама в „Законах про царів“, розділ 11, закон 4: „Якщо постане цар із дому Давида, заглиблений у Тору й зайнятий заповідями, як Давид, його предок, згідно з Писаною та Усною Торою, і змусить увесь Ізраїль іти нею і зміцнювати її, і вестиме війни Б-га, — то він імовірно Мошіах. Якщо він зробив це й досяг успіху, і збудував Храм на його місці, і зібрав розсіяних синів Ізраїлю, — то він напевно Мошіах“.

Адже ясно згідно із законом істинної Тори, що на Ребе шліта (Адмора шліта) поширюється цей закон про те, що він „імовірно Мошіах“, бо в Ребе шліта (Адморі шліта) виконалися всі умови, перелічені в згаданому Рамбамі.

І оскільки за законом нашої святої Тори вже настав час Визволення, згідно з постановами великих законовчителів нашого покоління, як згадано вище (і Ребе шліта (Адмор шліта) прийняв ці постанови як галаху, як він кілька разів говорив публічно під час фарбрейнгену), це означає, що вже завершився етап (і всі деталі) „імовірного Мошіаха“; якщо так, ясно, що за законом нашої святої Тори, як галаха на практиці, уже настав час виконання продовження цього закону — процесу Визволення Ізраїлю на ділі, що завершується будівництвом Храму і збиранням розсіяних синів Ізраїлю

У п'ятницю, напередодні Шабату тижневої глави «Насо», представники рабинів — рав Єгуда-Калман Марлоу від імені рабинського суду Краун-Гайтс, рав Шнеур-Залман Гурарі від імені Ради любавицьких рабинів і рав Іцхак-Єгуда Ярославський від імені рабинського суду Хабаду у Святій Землі — написали грамоту про призначення, у якій призначають р. Давида Нахшона і р. Аві Тауба посланцями для зачитування постанови біля могил наших Ребе, провідників поколінь, і подали її разом із постановою Ребе.

І ось текст грамоти про призначення:

«Ми, нижчепідписані, призначаємо р. Ісраеля-Давида, сина р. Мордехая, хай живе він, Нахшона, і р. Аврагама, сина р. Хани, хай живе він, Тауба, посланцями рабинського суду, щоб передати додану постанову перед Бештом, Магідом, Алтер Ребе, Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедеком, Ребе Магарашем, Ребе Рашабом, Ребе Раяцем, святим равом, нашим учителем равом Леві-Іцхаком Шнеєрсоном (хай перебуває душа його в раю), щоб вони зробили все, що від них залежить, у Небесному суді для виконання рішення на ділі — для розкриття Ребе шліта (Адмора шліта), Царя Мошіаха, на очах у всякої плоті (згідно з постановою Рамбама наприкінці розділу 11 „Законів про царів“), нижче десяти тфахім, у чудесний спосіб, негайно ж, по-справжньому, по-справжньому, по-справжньому».

Р. Давид Нахшон того ж дня також подав копію грамоти про призначення разом із листом про поїздку, і Ребе відповів: «Згадаю на святій могилі для добрих вістей, і справа, і т. д.».

У неділю, 13 сівана 5751 року (26 травня 1991), під час роздавання доларів, коли проходив р. Аві Тауб, Ребе з власної ініціативи (без того, щоб той узагалі про це згадав) звернувся до нього, дав йому додатковий долар і сказав: «Доброї поїздки[11], великого успіху[12], добрих вістей[13]», а р. Давидові Нахшону, який пройшов після нього, сказав: «Це для поїздки»[14].

Наступного дня вони вирушили в цю дводенну поїздку-місію: спочатку прибули до Москви, звідти продовжили шлях до Любавичів і зачитали постанову на могилі Ребе Цемах Цедека і Ребе Магараша. Протягом наступних днів вони відвідали могили Мітлер Ребе в Ніжині, Бааль-Шем-Това в Меджибожі, Магіда з Межиріча в Ганнополі, Алтер Ребе в Гадячі, Ребе Рашаба в Ростові-на-Дону і могилу батька Ребе, рабі Леві-Іцхака, в Алма-Аті. Коли в них виник сумнів, чи їхати зараз до Меджибожа, чи почекати, доки в них будуть додаткові фотокопії, щоб залишити там{הערה|фотокопії закінчилися, бо не прибула одна з валіз}}, вони поділилися сумнівом із р. Аківою Маршаллом, секретарем бюро мобільних підрозділів Хабаду в Нью-Йорку, і він передав це Ребе, і у відповідь Ребе обвів кружечком і позначив стрілкою слова в його листі: «їхати до Меджибожа зараз»[15].

У середу, 16 сівана, делегація вже повернулася до «770». Коли Ребе вийшов із вечірньої молитви, він пройшов повз них і зробив своєю святою рукою підбадьорливий жест і продовжив іти, але одразу обернувся і зробив рукою здивований жест, ніби кажучи: «Ви вже повернулися?» — і відразу продовжив сильним підбадьорливим жестом у їхній бік[16]

У продовження цього р. Давид Нахшон і р. Аві Тауб подумали, що варто зачитати 5 менахем-ава 5751 року (16 липня 1991) — у день йорцайту Арізаля — постанови на його могилі. Р. Давид Нахшон написав про цю ідею Ребе, і на це була відповідь: «Згадаю на святій могилі»[17]. 5 ава р. Давид Нахшон піднявся до Цфата і з міньяном хасидів зачитав текст постанови. На звіт, поданий Ребе про зачитування і про те, як воно відбувалося, була відповідь: «І хай буде воля, щоб усе це справило свою дію і т. д., і час сприяє і т. д. Згадаю на святій могилі»[18]. У Тіша бе-Ав, ближче до закінчення посту, постанову було зачитано в печері Махпела, біля гробниці Рахелі і біля Західної стіни[19].

Після 27 адара 5752 року (2 березня або 1 квітня 1992) р. Давид Нахшон і р. Аві Тауб знову вирушили за дорученням рава Іцхака-Єгуди Ярославського до могил наших Ребе, провідників поколінь, щоб зачитати постанову і помолитися за одужання Ребе[20].

Під час супутникової трансляції, що відбулася 10 швата 5753 року (1 лютого 1993), рав Іцхак Гендель зачитав постанову.

Третя постанова

Адмор із Пінська-Карліна і його хасиди вивчають постанову в «Томхей Тмімім» Рамат-Авів

Третю постанову підписали десятки видатних рабинів, і серед них рав Пінхас Гіршпрунг, — і її зачитав рав Іцхак Гендель біля входу до кімнати Ребе в ніч на 11 нісана 5752 року (14 квітня 1992), під час супутникової трансляції 10 швата 5753 року (1 лютого 1993) і за інших нагод. Зміст постанови в тому, що Ребе має галахічний статус імовірного Мошіаха, а отже, на нього поширюється клятва Тори, «що не згасне його свіча на віки вічні», і він житиме вічним життям.

Четверта постанова

У місяці адарі 5755 року (1994/1995) вийшла постанова, заснована на попередніх постановах, у якій встановлено, що «наш цар, наш Мошіах, шіло, розкриється негайно ж, по-справжньому». Постанову підписали десятки рабинів і машпіїм[21].

П'ята постанова

У місяці тішрей 5758 року (1997/1998) рав Гдалья Аксельрод написав нову постанову. На відміну від попередніх постанов, заснованих на законах про Царя Мошіаха, ця постанова заснована на законі про пророка, що поширюється на Ребе:

Святійший Любавицький Ребе у святій сіхі на тижневу главу «Шофтім» 5751 року (1990/1991) встановлює як галаху на практиці, що в цього нашого покоління є пророк і зобов'язані слухатися його голосу, як постановлено в Рамбамі, «Закони про основи Тори», розділ 7.

І ось його святі слова: «...Треба повідомити всім людям покоління, що ми удостоїлися того, що Святий, благословенний Він, обрав і призначив людину, наділену свободою вибору, яка сама по собі незрівнянно вища за людей покоління, щоб вона була „твоїми суддями“ і „твоїми порадниками“ і пророком покоління, який даватиме вказівки й поради щодо служіння всіх синів Ізраїлю... аж до головного пророцтва — пророцтва про те, що „негайно до Визволення“, і негайно ж, по-справжньому, „ось він (Мошіах) іде“». Кінець його святих слів у згаданій сіхі.

У святій сіхі на тижневу главу «Ваєра» 5752 року (1991/1992) Святійший Ребе каже: «…У ці наші дні скасовано всі перешкоди й затримки і т. д., а отже, є (не тільки існування Мошіаха, а) і розкриття Мошіаха, і тепер треба лише зустріти праведного Мошіаха на ділі». Кінець його святих слів.

У святій сіхі на тижневу главу «Мішпатім» 5752 року (1991/1992) Святійший Ребе каже: «...А також постанова рабинів і законовчителів Ізраїлю про те, що настав час Геули, „постане цар із дому Давида і т. д., він імовірно Мошіах“», і ще додав до згаданої постанови слова: «аж до становища і стану, коли „він напевно Мошіах“», і в цій сіхі Ребе ясно натякнув на те, що він — Цар Мошіах.

Цим ми встановлюємо галахічну постанову за законом нашої святої Тори — засновану на галахі в Рамбамі, розділ 7 «Законів про основи Тори», закон 1, розділ 9, закон 2, і розділ 10, закон 1, — що Святійший Ребе, Цар Мошіах, має статус пророка, і в його святих сіхот прямо сказано, що він натякає на себе, що він пророк, і з його святих сіхот зрозуміло, що саме він — Цар Мошіах; також він заохочував спів «Хай живе пан наш, учитель наш і наставник наш, Цар Мошіах, на віки віків», і вже говорив на очах у всього Ізраїлю і на очах у всього світу про те, що має статися, і його слова збулися й здійснилися повністю в «Шестиденній війні» і у «війні в Перській затоці», і ще, і ще.

І тому ми зобов'язані слухатися всього, що він нам скаже, з огляду на обов'язок слухати слова пророка, і зокрема — що він Цар Мошіах і розкриється нам негайно, по-справжньому

Постанову підписали сотні рабинів, серед них адмори, рабини міст, кварталів і громад усіх кіл і течій, а також рабини Хабаду з усього світу. Підписи збирає рав Іцхак Ліфш разом із равом Шломо-Залманом Левківкером та іншими шлухім. Увесь час до постанови приєднуються нові рабини.

Поїздка рабинів — 5777

Рав Шломо-Залман Левківкер зачитує постанову на могилі Алтер Ребе в Гадячі (тевет, 5777 (грудень 2016 – січень 2017))
Спільна фотографія делегації рабинів

У 5777 році (2016/2017), напередодні 24 тевета — дня йорцайту Алтер Ребе, — група з дванадцяти рабинів інституту «Махон галаха Хабад» вирушила в офіційну поїздку для молитви біля огелів наших Ребе, провідників поколінь. Мета поїздки — зачитування постанови про те, що Ребе — Цар Мошіах, і прохання про його розкриття — на могилах Алтер Ребе і Мітлер Ребе. Під час поїздки рабини обговорювали різні галахічні питання, а також відвідали шлухім і взяли участь у кількох особливих заходах[22].

Після прибуття до аеропорту рабини вирушили молитися на могилі Алтер Ребе в Гадячі. Дорогою рабини виробили остаточний текст постанови, заснований на галахічних джерелах і сіхот Ребе. Після ухвалення рішення і вивірення тексту постанови всі рабини її підписали. Делегація рабинів прибула на могилу Алтер Ребе в Гадячі, де представник рабинів рав Шломо-Залман Левківкер, один із голів єшиви в Цфаті і море цедек, зачитав постанову:

«24 тевета, день йорцайту Святійшого Алтер Ребе, 5777 рік, тут, у Гадячі, біля святої могили. Постанова!.. І тому постановляємо тут за законом нашої святої Тори, ґрунтуючись на галахі в Рамбамі (розділ 7 „Законів про основи Тори“, закон 1, і розділ 9, закон 2, і розділ 10, закон 1), що Святійший Ребе, Цар Мошіах шліта, — пророк покоління, і саме він — Цар Мошіах... І тому ми зобов'язані слухатися всього, що він нам скаже і вкаже, з огляду на обов'язок слухатися голосу пророка. І зокрема — що він Цар Мошіах... І згідно з вказівкою Святійшого Ребе, Царя Мошіаха, що настав час Геули, ми просимо, щоб нині піднеслося його царство на очах у всіх, по-справжньому, негайно ж, у повноті Геули, „ноу“, зараз».

Передісторія постанов

Рав Йорам Абергель під час візиту до 770, коли він підписав постанову про те, що Ребе — Мошіах

Ідея постанови ґрунтується на словах, які раніше чули від самого Ребе, про силу постанов рабинів силою Тори, особливо в темі Геули. На виході Йом Кіпуру 5721 року (1960/1961), на трапезі в квартирі Ребе Раяца, Ребе звернувся до рабинів і попросив їх погодитися, щоб Мошіах прийшов. Один із рабинів відповів: «Хіба нам треба погоджуватися? Хто ми такі, щоб погоджуватися? Хай Ребе погодиться!» Обличчя Ребе стало серйозним, і він не відреагував, але через кілька днів, у ніч свята Сукот, коли його запитали про другий святковий день діаспори, Ребе відреагував: «Другий святковий день діаспори? Адже ви могли зовсім позбутися його!»[23]

Також протягом років Ребе багато разів звертався до рабинів та інших адморів, щоб вони постановили, що настав час Геули[24].

Після підписання постанови про те, що Ребе — Мошіах, Ребе відгукнувся на це взимку 5752 року (1991/1992) — після підписання угоди про скорочення озброєнь між Росією і Сполученими Штатами, — пояснивши, що ці події є наслідком розкриття Царя Мошіаха та його дій, і приписав це заслузі постанови:

Публічні слова Ребе у зв'язку з дією постанови та її змістом

Багато хто вказує на два висловлювання у святих сіхот Ребе, виголошених після підписання постанови місяця сівана 5751 року (травень–червень 1991), з яких зрозуміло, що Ребе говорить у зв'язку з цією постановою та її змістом.

Наприкінці сіхи Шабату тижневої глави «Шмот», 21 тевета — наступного дня після йорцайту Рамбама, 5752 року (1991/1992), Ребе бажає, щоб через саме рішення про особисте зміцнення і зміцнення оточення у вивченні Рамбама, зокрема за постановою про вивчення Рамбама, і особливо законів про Мошіаха в Рамбамі, «напевно негайно ж отримають нагороду — дійсне виконання слів Рамбама наприкінці його книги, що після того, як уже є „цар із дому Давида, заглиблений у Тору й зайнятий заповідями, як Давид, його предок... і змусить увесь Ізраїль іти нею і зміцнювати її, і вестиме війну Б-га“, — що він імовірно Мошіах, — уже негайно буде „напевно Мошіах“, завдяки тому, що „зробив і досяг успіху, і збудував Храм на його місці, і зібрав розсіяних синів Ізраїлю... і виправить увесь світ, щоб служити Б-гові разом і т. д.“»[25]. Цим Ребе підтверджує зміст постанови — що вже є «імовірний Мошіах».

У сіхі Шабату тижневої глави «Мішпатім» 5752 року (1991/1992), у якій Ребе звернув увагу на дію Мошіаха у світі — скорочення воєн і бюджетів на озброєння і т. д., Ребе сказав, що це — дія і вплив провідника покоління, який є Мошіахом покоління, — думка, яка кілька разів повторювалася і підкреслювалася в сіхі. У цьому зв'язку він сказав, що це сталося «унаслідок рішення і проголошення „царі — це рабини“, що „ось він (Цар Мошіах) іде“... постанови рабинів і законовчителів Ізраїлю про те, що настав час Геули, „постане цар із дому Давида і т. д., він імовірно Мошіах“, і аж до становища і стану „він напевно Мошіах“, — постанови із Синаю, яка сходить і проникає також у рамки світу, до такої міри, що керівники народів світу вирішують і проголошують із власного розуміння (і „у своїх інстанціях“, що мають силу „закон держави — закон“) про становище і стан „і перекують мечі свої на орала“» [26].

Рабини, які підписали постанову

Див. також Категорія:Рабини, які підписали постанову про те, що Ребе — Цар Мошіах

Наведений нижче список частковий, у порядку єврейської абетки (за прізвищем):

א

ב

ג

ד

ה

ו

ז

ח

ט

י

כ

ל

מ

נ

ס

ע

פ

צ

  • рав Давид Цдака, рабин Пардес-Хани-Каркура
  • рав Реувен Цуфін
  • рав Єгошуа-Герцль Чичленкер
  • рав Рахамім-Рафаель Цикошвілі
  • рав Цемах Аврагам

ק

ר

ש

ת

Див. також

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ У залі «Огалей Шем»
  2. ^ За спогадами рава Іцхака-Єгуди Ярославського — збірник «Га-Зохер ле-мазкірав». Певний відгомін цього можна знайти в газеті «Дгалейну», шват-адар 5743
  3. ^ Перша постанова про розкриття Мошіаха, рав Глуховський в інтерв'ю тижневику «Бейт Мошіах», випуск 274, с. 42.
  4. ^ Як у царських титулах, які застосовуються до Ребе: «Його величність, Ребе шліта (Адмор шліта)» і «наш цар шліта», так і у формулюванні постанови: «Всевишній, благословенний Він, з великого милосердя Свого, негайно і незабаром, просто зараз, розкриє нашого праведного Мошіаха — перший визволитель, він же останній визволитель»
  5. ^ У розпал посту: постанову було вручено Ребе
  6. ^ Рав Ашкеназі розповідає й описує ту зустріч із равом Нахшоном
  7. ^ Коли у відповідь на вигуки одного з анаш (зміст): «Хай живе пан мій, цар Давид, повіки», хай Ребе приведе Геулу, праведник постановляє, а Святий, благословенний Він, виконує і т. д., Ребе відреагував (зміст): замість того щоб використати цей фарбрейнген для того, щоб кожен сам вирішив, що йому належить робити, використовують його для пошуку — може, знайдуть для мене нову «роботу»... Я сам знаю, що мені належить робити: у приватних справах я приношу прохання про благословення на святу могилу, і провідник нашого покоління діє в цьому — чи то в порядку «праведник постановляє», чи то в інший спосіб; і також щодо приведення Геули я сам знаю, що робити, і роблю в цьому, наскільки сягає моя рука. А отже, нема чого «використовувати можливість, щоб покласти на мене нові обов'язки — я відмовляюся від цієї «послуги»... Замість цього кожен має сам діяти для приведення Геули, як про це говорилося
  8. ^ Згодом рав Бістрицький заперечив свій підпис
  9. ^ У дні, коли Ребе їздив до Огелю, він перед цим занурювався в мікву.
  10. ^ Книга «І Він визволить нас» — ав 5754 (липень–серпень 1994)
  11. ^ В оригіналі французькою: «Бон вояж»
  12. ^ Англійською
  13. ^ Так в оригіналі, святою мовою
  14. ^ В оригіналі на їдиші: «Дос із фар ді несіє». Р. Давид Нахшон каже, що в множинності мов побачили небесний знак поширення постанови у світі та його мовами
  15. ^ «І побачу чудеса»: термінова відповідь на шляху до таємної місії
  16. ^ За спогадами р. Давида Нахшона
  17. ^ «Лікут маанот кодеш»
  18. ^ За фотокопією листа і списком відповіді, «Лікут маанот кодеш» 5751
  19. ^ Натяк на це можна знайти в тому, що в сіхі, яку Ребе виголосив ближче до закінчення посту в «770», він згадав ці святі місця
  20. ^ Грамота про призначення
  21. ^ Постанова (на с. 31).
  22. ^ Історична поїздка рабинів: враження від поїздки і підсумкова галерея
  23. ^ «Га-Мелех бі-мсібо», частина 1, с. 59–61.
  24. ^ Див., наприклад: 1=Суд каббалістів постановив: настав час Геули — історія постанови рава Мордехая Еліягу про те, що настав час Геули.
  25. ^ «Гітваадуйот» 5752, с. 107, переклад святою мовою сіхи, відредагованої Ребе
  26. ^ Сіху було відредаговано Ребе і надруковано в «Сефер га-сіхот» 5752, с. 368
  27. ^ 1 2 Ще два рабини підписали постанову про те, що Ребе — Мелех га-Мошіах קישור לאתר הגאולה
  28. ^ Добрий підпис קישור לאתר חב"ד FM
  29. ^ Каббаліст із Нетанії підписав постанову קישור לאתר חב"ד FM
  30. ^ Хвиля підписів: рабин Йорданської долини підписав «постанову»
  31. ^ Під час візиту шлухім: рабин Бейт-Шеана підписав «постанову»
  32. ^ «Ше-дейн у малка мешиха», тшура з урочистості одруження таміма Йосефа-Іцхака і Мушки Гнані, с. 15. 1 нісана 5785, 30.03.2025.

Повідомити про помилку на цій сторінці