Перейти до вмісту

Шломо-Хаїм Кесельман

Матеріал з Хабадпедії
Шломо-Хаїм Кесельман
Основна інформація
Дата народження20 елула 5654 (21 вересня 1894)
Дата смерті19 іяра 5731 (14 травня 1971)
Місце похованняХабадська ділянка цвинтаря на Оливковій горі, поруч із Шнеур-Залман Фрадкін
КраїнаРосія, Франція, Свята Земля
Місце діяльностіМашпіа єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад
Рід діяльностімашпіа
Освіта«Томхей Тмімім Любавич», відділення єшиви в Щедрині та Кременчуці
Посадамашпіа єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад, машпіа в «Томхей Тмімім» Ростов-на-Дону, машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Полоцьку, машпіа єшиви «Томхей Тмімім» у Ташкенті, машпіа «Томхей Тмімім» Брюнуа
Інші посадиМашпіа в «Томхей Тмімім» Ростов-на-Дону, «Томхей Тмімім» Брюнуа та інших
УчителіР. Мешулам-Єдідья Куратін
УчніАдін Евен-Ісраель (Штайнзальц), Єгошуа Мондшайн, Давид-Меїр Друкман, Елімелех Цвібель, Єгуда-Лейб Раскін, Шнеур-Залман Гопін, Захарія Гурі, Мордехай-Цві Ельфенбейн та інші
Сім'я
БатькоЙом-Тов, син р. Моше-Еліезера
МатиЄгудіт, донька р. Моше
ДружинаБлюма Кесельман, донька р. Зеєв-Вольф Бронштейн (Черкаси)
ДітиШалом-Дов-Бер Кесельман, Зеєв-Вольф Кесельман та інші
Родовід

Рав Шломо-Хаїм Кесельман (на прізвисько «р. Шломо-Хаїм»; 20 елула 5654, 1894 — 19 іяра 5731, 1971) — видатний машпіа, один із найзначніших і найвідоміших в останніх поколіннях, який виховав багато поколінь тмімім у єшивах Хабаду на Святій Землі.

Біографія

Рав Кесельман викладає маамар у Кфар-Хабаді, 5729
Рав Кесельман проводить зімун над келихом вина в колі своїх учнів на шева брахот рава Давида-Меїра Друкмана.
Рав Кесельман праворуч на фотографії (у центрі — рав Шнеур-Залман Гарелік)

Учень «Томхей Тмімім Любавич»

Народився 20 елула 5654 року (21 вересня 1894) в Житомирі в сім'ї р. Йом-Това, сина р. Моше-Еліезера, який був з хасидів Койданова, та Єгудит, доньки р. Моше. Був названий на честь рабі Шломо-Хаїма Перлова з Койданова[1]. Його батько був одружений з його матір'ю третім шлюбом; першим шлюбом він був одружений з Рахелью-Леєю, донькою р. Шломо, яка померла у віці 25 років 29 сівана 5641 року (26 червня 1881) і залишила одну доньку, а другим шлюбом був одружений з Констьєю, донькою р. Зуші, яка народила йому сина.

Його дід, р. Моше-Еліезер, син р. Цві-Гірша (сина р. Моше), був першим шлюбом одружений з Басьєю, донькою р. Іцхака, а другим шлюбом — з Рахеллю. Р. Йом-Тов — його син від першого шлюбу. Р. Моше-Еліезер помер у віці 60 років 18 кислева 5650 року (11 грудня 1889). Басья померла у віці 33 років 22 адара I 5622 року (22 лютого 1862).

У дитинстві навчався в одному з хедерів Житомира, де здобув хасидське виховання в найкращих меламедів. У 5669 році (1908/1909) до Житомира приїхав юнак з Любавичів, який розповів про переваги єшиви «Томхей Тмімім Любавич». Коли про це почув батько Шломо-Хаїма, він відправив його вчитися до єшиви «Томхей Тмімім Любавич» разом із тим юнаком. У Любавичах він навчався в хевруті із Залманом-Давидом Міхліним і з равом Єгудою Хітриком; у 5670 році (1909/1910) перейшов навчатися до відділення єшиви в Щедрині, заснованого того ж року[2], до машпіа рава Шауля-Бера Зісліна.

У Щедрині був звичай, що щопонеділка двоє юнаків з єшиви їздили до Любавичів. Одного разу Шломо-Хаїм спробував поїхати до Любавичів поза своєю чергою; коли він увійшов на єхідут, Ребе Рашаб сказав йому, що він має провести звіт душі і пам'ятати, що він ще молодий юнак.

Після закінчення року Шломо-Хаїм та інші учні єшиви повернулися назад до Любавичів. У Любавичах він навчався в р. Шмуеля-Гронема Естермана, а також у машпіа Шилема Куратіна; у Любавичах він пробув шість років поспіль[3].Його близьким другом був рав Перец Моцкін. З роками він став одним із найстарших учнів єшиви, наставляв нових юнаків і навчав їх.

У 5675 році (1914/1915) його призвали до армії; отримавши благословення Ребе Рашаба, він повернувся до свого міста Житомира, де справді отримав звільнення від армії, після чого повернувся назад до Любавичів, де навчався 3 роки, до 5678 року (1917/1918).

У 5678 році (1917/1918)[4] перейшов до відділення єшиви в Кременчуці, а через рік, у 5679 році (1918/1919), машпіа Шилем Куратін попросив його давати уроки хасидуту в молодших класах. У 5680 році (1919/1920) під час єхідуту в Ребе Рашаба той призначив його машпіа у відділенні єшиви в Ростові-на-Дону, поряд із великими машпіїм.

У 5680 році (1919/1920) спалахнула епідемія тифу, і багато учнів єшиви захворіли; р. Шломо-Хаїм увесь цей час доглядав хворих юнаків, попри небезпеку заразитися й самому. У Ростові-на-Дону матеріальне становище було дуже тяжким, аж до того, що деякі юнаки ходили в подертих пальтах; коли про це почув Ребе Раяц, він сказав: «Те, що ходять в одязі з мішковини, — гаразд, вибору немає. Але чому цей бідний одяг має бути подертим?!»

У 5681 році (1920/1921) одружився з Блюмою, донькою рава Зеева-Вольфа Бронштейна; незадовго до сватання рав Бронштейн помер. Коли родина нареченої прийшла до Ребе Раяца в пошуках нареченого, він сказав їм:«А чому не підходить Шломо-Хаїм?». Протягом короткого часу в Шломо-Хаїма не було дітей. 17 іяра 5687 року (19 травня 1927) у нього народилися близнюки, Шалом-Дов-Бер Кесельман і Зеев-Вольф Кесельман; під час народження в них виникли проблеми зі здоров'ям, і Ребе Раяц кілька разів довідувався про їхній стан, дбаючи про їхнє благополуччя.

У Полоцьку

У 5682 році (1921/1922) Ребе Раяц направив його служити машпіа громади в Полоцьку. До цього в Полоцьку був інший машпіа, але оскільки громада там складалася з хасидів Копися, вони з ним не ладнали й попросили іншого машпіа. Ребе Раяц викликав Шломо-Хаїма і попросив його прийняти призначення машпіа там: «Такий-то хасид не може порозумітися з кописькими хасидами, але ти ж людина миролюбна і напевно зможеш із ними порозумітися».

Перебуваючи в Полоцьку, він відповідав за хедери; через чотири місяці після його прибуття до міста Євсекція закрила всі хедери в Полоцьку. Улітку 5686 року (1925/1926) відкрилася єшива «Томхей Тмімім» Полоцьк, і рош-єшива Єхезкель Гімельштейн призначив р. Шломо-Хаїма машпіа єшиви.

Його арешт

Узимку 5687 року (1926/1927), під час уроку р. Шломо-Хаїма в єшиві в Полоцьку, прийшов КДБ і заарештував його[5]. Звинувачений у поширенні Тори серед єврейських юнаків, він був засуджений до примусових робіт із прибирання міських вулиць строком на пів року. Р. Шломо-Хаїм прийняв покарання як знак відзнаки й ходив на прибирання у своєму суботньому одязі (бо удостоївся бути покараним за поширення Тори). Через три місяці р. Шломо-Хаїм отримав помилування[6]

Через два роки, взимку 5689 року (1928/1929), р. Шломо-Хаїма заарештували вдруге, цього разу за звинуваченням у «контрреволюційній» діяльності, і засудили до вислання з міста Полоцька до міста Полтави на три роки[7].

Після закінчення заслання р. Шломо-Хаїм переїхав до міста Малахівки.

На початку Другої світової війни р. Шломо-Хаїм думав залишитися в районі Москви, проте після наближення нацистських військ до цього району він утік із родиною до Ташкента в 5702 році (1941/1942) разом з іншими хасидами Хабаду. У Ташкенті панував сильний голод, і багато біженців померли від голоду; тоді ж померла й одна з доньок р. Шломо-Хаїма.

У Ташкенті р. Шломо-Хаїм заснував єшиву «Томхей Тмімім» для юнаків з анаш, які перебували в місті, і служив машпіа цієї єшиви.

В елулі 5706 року (1945/1946), після Другої світової війни, йому вдалося виїхати з родиною з Росії з великою групою хасидів Хабаду до Галлайна в Австрії, а потім він деякий час перебував у Покінгу.

У 5707 році (1946/1947) був одним із засновників єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа у Франції і став у ній машпіа.

У Святій Землі

Делегація рабинів Хабаду в директора «Джойнта» — рав Кесельман сидить другим праворуч (оброблена фотографія)
Р. Шломо-Хаїм на фарбрейнгені

Виконуючи вказівку Ребе Раяца, у сівані 5709 року (1949) він репатріювався на Святу Землю і оселився в таборі для репатріантів у Хайфі.

Ребе Раяц надіслав йому листа, в якому велів йому служити машпіа в єшиві в Тель-Авіві:

У відповідь на лист мого друга від 2-го числа цього місяця щодо його постійного влаштування і постійного місця проживання з домашніми, хай будуть вони здорові: слушно, щоб він влаштувався постійно в певному місці в Тель-Авіві і взяв на себе керівництво і порядок вивчення хасидуту в єшиві «Томхей Тмімім» у Тель-Авіві та публічне повторення хасидуту.

Нехай мій друг влаштує так, щоб у певний час відвідувати анаш і учнів закладу «Торат емет», хай будуть вони здорові, а також час від часу відвідувати селище, де оселилися і працюють біженці, та їхніх домашніх, хай будуть вони здорові, і влаштувати, щоб хтось навчався з ними та з їхніми синами, хай будуть вони здорові.

І Всевишній, благословенний Він, хай зміцнить його здоров'я і здоров'я його домашніх, хай будуть вони здорові, і хай дарує їм успіх у доброму влаштуванні в усіх справах; і нехай він призначить собі час щотижня, щоб писати докладно.

Його друг, який бажає йому миру і благословляє його успіхом у матеріальному і духовному.

— «Ігрот кодеш», т. 14, лист 5051

Після цього він почав викладати в єшиві «Томхей Тмімім» Тель-Авів, яка згодом переїхала до Лода, а потім до Кфар-Хабада.

Був відомий як машпіа і вихователь, відданий своїм учням. Він жив на території єшиви і присвячував більшу частину дня навчанню, бесідам з учнями та фарбрейнгенам з ними. У служінні молитви він бачив головне — і виховав сотні учнів, які займалися ним серйозно і з жвавістю. На цій посаді він удостоївся також постійних вказівок і настанов від Ребе Раяца і від Ребе.

Р. Шломо-Хаїм за вказівкою Ребе Раяца час від часу приїжджав до хабадських поселень і підбадьорював поселенців.

Ребе попросив рава Кесельмана повідомити, де навчаються сини хасидів на Святій Землі, а також написати, чи переходять учні нехабадських єшив навчатися до «Томхей Тмімім» Лод[8].

Помер у п'ятницю, 19 іяра 5731 року (14 травня 1971), і був похований на ділянці Хабаду на кладовищі на Оливковій горі поряд із «Торат хесед». У листі зі співчуттями, який Ребе надіслав після його відходу з життя членам його родини, Ребе написав про нього: «Багатьох відвернув від гріха».

Його погляди і настанови[9]

Іткафья

Р. Шломо-Хаїм багато говорив і закликав до служіння іткафья; р. Шломо-Хаїм передусім закликав до приборкання жаги через іткафья і внутрішнє служіння. Р. Шломо-Хаїм часто повторював вислови:«Не можна піддаватися особистому бажанню», «Тобі хочеться — отже, саме ні» і «Хочеш щось сказати — змовчи». Р. Шломо-Хаїм одного разу наставляв, як слід їсти в дусі іткафья[10]:а.Коли ти їси якусь страву, зачекай кілька секунд, перш ніж їсти. б. Коли перед тобою кілька страв і одну з них ти дуже любиш, з'їж спочатку саме ту страву, яку не любиш. в. Навіть якщо ти відкладеш страву на кілька хвилин — це теж називається іткафья.

Також він казав, що не слід доїдати їжу повністю або, наприклад, не нахиляти голову до тарілки. Р. Шломо-Хаїм багато разів нагадував вислів Ребе Магараша, що іткафья має застосовуватися в «МАДРАШ»: думці, мові, зорі, слуху.

Молитовне служіння

Р. Шломо надавав особливого значення служінню молитви. Він докладно проводив фарбрейнгени на цю тему і наставляв своїх учнів, як молитися і розмірковувати над хасидутом перед молитвою. Спочатку він наставляв звикати розмірковувати перед молитвою протягом короткого часу — хвилину чи дві, а з часом і з набуттям звички — збільшувати тривалість роздумів. Він також спрямовував учнів, про що розмірковувати, кожного за його силами.

Поїздка до Ребе

Р. Шломо-Хаїм отримує від Ребе пляшку машке на фарбрейнгені

Р. Шломо-Хаїм дуже високо цінував поїздку до Ребе, проте вимагав належним чином до неї готуватися, передусім через служіння молитви і вивчення хасидуту. Коли тамім був готовий до поїздки до Ребе, він вимагав від нього їхати негайно:«Споглядання лику вчителя піднесеніше, ніж одкровення Еліягу». Протягом багатьох років він отримував від Ребе в листах настанови про те, як готувати тмімім до поїздки.

Ребе одного разу висловився на єхідуті р. Бенціону Шемтову:

У мене побував військовий рабин, який був присутній на фарбрейнгені р. Шломо-Хаїма і після цього приїхав сюди. Невже йому чекати своєї наступної участі там?! Єдине місце, де отримують анаш і тмімім, — у р. Шломо-Хаїма. Проте хіба можу я послати до нього всіх юнаків?!

Мошіах

Р. Шломо-Хаїм вимагав від своїх учнів готуватися до приходу Мошіаха і казав[11] «Адже немає сумніву, що Мошіах ось-ось прийде, — як же ми тоді відповімо на його запитання: „Чим ви хасиди?“ Адже ми прийдемо й засоромимося нашої молитви і нашого навчання, які не такі, якими мають бути!». Р. Шломо-Хаїм також жив висловом «У нісані були визволені й у нісані будуть визволені», і до місяця нісана пробуджував людей щодо приходу Мошіаха.

На фарбрейнгені 19 кислева 5730 року (29 листопада 1969) р. Шломо-Хаїм указав на Ребе як на Мелех га-Мошіаха: «Хіба може бути інакше?! Звісно, Ребе!»; р. Шломо-Хаїм також висловлювався[12], що в хасидів з покоління в покоління прийнято, що «перед приходом Мошіаха мине час, коли не бачитимуть Ребе».

Міква

У перші роки єшиви в Лоді рав Шломо-Хаїм спонукав ходити до мікви тричі на тиждень. Як розповідав рав Моше-Ліпа Рабінович, рав Шломо-Хаїм казав, що натяк на це — закон: м'ясо, яке не обмивали три дні, заборонено їсти. Проте в наступні роки він спонукав ходити занурюватися в мікву щодня[13].

Його особистість

Рав Мордехай Іцхарі описував його: «Він був дуже особливою особистістю, людиною привітною і приємною в розмові, говорив спокійно, здавався на перший погляд простодушною людиною, але насправді був далекий від цього. Під час розмови він вивчав того, хто сидів навпроти, і аналізував порухи його серця та його думки. Він мав проникливий погляд, стежив за кожним учнем і водночас спрямовував його в сумнівах і вказував шлях, і навіть якщо ти не розумів його мови — як у моєму випадку, — шляхетність його душі й висота його духу, як і його гаряча любов і справжнє, щире бажання, зустрічалися в тобі, проникали до самих кісток, і ти занурювався в тепло й любов, щоб виконати кожну частку його бесіди. Усі ходили на фарбрейнгени Рашаха; він говорив їдишем, і ми розуміли, бо євреї можуть зрозуміти все. Щосуботи після молитви мінха і до півночі на виході суботи він проводив фарбрейнген; його фарбрейнгени були квінтесенцією того, що написано в „Танії“».[14].

Родина

  • Його сестра (від першого шлюбу батька), Гінда-Бейла. Народилася 17 іяра 5638 року (20 травня 1878), Житомир.
  • Його брат (від другого шлюбу батька), Зуша. Народився 14 швата 5643 року (22 січня 1883).
  • Його сестра, Рікл. Померла у віці одного місяця. 5650.
  • Його брат, Аврагам-Іцхак. Народився 18 адара 5652 року (17 березня 1892) — помер 1 тамуза 5654 року (5 липня 1894), Житомир.
  • Його брат, Пінхас. Народився 18 сівана 5660 року (15 червня 1900), Житомир.

Його дружина, пані Блюма Кесельман — померла 10 швата 5743 року (24 січня 1983).

Деякі з його учнів

Див. також

Додаткова література

  • Рав Ісраель Ельфенбейн, Машпіа р. Шломо-Хаїм Кесельман, сіван 5773 (05.2013)
  • Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду на Святій землі, видавництво «Хазак», 5772
  • Батько тмімім, інтерв'ю з трьома з найкращих його учнів — равом Ярославським, равом Гавліним і равом Габером, тижневик «Кфар-Хабад» 1906, сторінка 37
  • Внутрішній машпіа, рав Йосеф-Аврагам Пізем, книга «Дмуто шель хасид», с. 165-170.
  • Книга «Перші хасиди», с. 287-298.
  • Край одягу Шломо-Хаїма хай буде святий, тижневик «Кфар-Хабад» 1959 (18 іяра 5782 (19 травня 2022)), сторінка 54

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ 5557 – 17 ава 5622, 1862
  2. ^ Єшива була призначена для юнаків віком 13-14 років
  3. ^ Жодного разу не з'їздивши додому
  4. ^ Унаслідок Першої світової війни
  5. ^ Коли його заарештували, поліцейські звернулися до нього переможним тоном і сказали«Ну, і що ти тепер скажеш?..» Р. Шломо-Хаїм відповів: «Тепер я можу сказати, що настав час молитися маарів...»
  6. ^ Лист Ребе Раяца, в якому він описує арешт р. Шломо-Хаїма:«У Полоцьку застали р. Шломо-Хаїма Кесельмана, хай живе він, коли він сидів у синагозі з двадцятьма учнями, хай будуть вони здорові; але учні сиділи й навчалися самі по собі (хлопці, молодші за вісімнадцять років), а він сидів у таліті, як той, хто молиться (це було влітку, о п'ятій годині пополудні, і причина цього проста: якщо, не дай Б-г, хтось прийде, він зможе сказати, що не викладає, а лише молиться, [(]що в такий спосіб — одне зі свідчень у Ромнах (Полтавська губернія), і у Вітебську, і в інших місцях), і учні, хай живуть вони, побачивши, що ввійшли поліцейські зі сторонніми людьми, втекли через вікна, а деякі через двері, і залишилося лише близько п'яти учнів, хай живуть вони. І цей Рашах стверджував, що він приватна особа, яка прийшла помолитися, і молиться, і нічого спільного з цими хлопцями він не має; і хлопці теж стверджували, що не знають його. Попри все це, хлопців разом із гемарами і Рашаха, хай живе він, забрали під арешт, і там склали протокол з усіма подробицями; хлопців тримали лише один день, а Рашаха, хай живе він, тримали близько трьох днів, і зрештою наклали на нього покарання — примусові роботи строком на шість місяців. Спочатку, кілька тижнів, він виконував нешановану роботу — підмітав вулиці, а потім йому було наказано ходити за місто, на відстань кількох верст, на лісопилку (зеге міль) і носити дошки (!) по вісім годин на день».
  7. ^ Його діяння в ті три роки відомі[потрібне уточнення]
  8. ^ Тижневик «Бейт Мошіах»,випуск 1359, рубрика листів, що публікуються вперше
  9. ^ За книгою «Оцар га-хасидім» і «Га-Машпіа», життєпис рава Шломо-Хаїма Кесельмана
  10. ^ Зі слів рава Йосефа Гартмана
  11. ^ Зі слів рава Давида-Меїра Друкмана
  12. ^ Зі слів рава Мордехая-Шмуеля Ашкеназі
  13. ^ «Га-Машпіа», частина 1, с. 460
  14. ^ *Ісраель Альперович, ‏«Керем га-Тейманім», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2126, сторінка 50 (5785)
Шломо-Хаїм Кесельман згадується ще в 201 статті Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 8432449100

Повідомити про помилку на цій сторінці