Переддень Шабату
Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи.
Стаття відкрита для редагування. | ||
| Ця стаття перебуває в процесі тривалої роботи. Стаття відкрита для редагування. | |
יום ששי הוא יום השישי של ימי השבוע והוא גם ערב שבת (יום לפני ו)הכנה לשבת - "מי שטרח בערב שבת יאכל בשבת".
ואפילו בערב[1] שבת, טועמים כבר ("טועמיה חיים זכו"[2]) - מכל תבשיל ותבשיל של שבת[3].
Году
Основна стаття – Тегілім 107
За постановою Бааль-Шем-Това, кажуть псалом 107 у кожен переддень Шабату перед молитвою Мінха.
Одним з учнів Магіда з Межиріча був рабі Агарон Гордон, який був також його лікарем. Одного разу, в один із передднів Шабату під час хвороби Магіда, він стояв біля ліжка Магіда, щоб наглядати й стежити за його здоров'ям, тоді як Магід казав псалом «Году», що передує молитві Мінха передодня Шабату. Коли Магід дійшов до вірша «Усяка їжа була огидна душі їхній», в його учня зникло бажання їсти, так що відтоді смак їжі був для нього смаком глини. Коли Магід продовжив читання псалма і вже мав дійти до вірша «І візвали до Г-спода», учень Магіда вибіг із кімнати, бо відчув, що його душа ось-ось відлетить від нього[4].
Заповідь «Ті, що куштують його, удостоїлися життя»
Основна стаття – Тоамеа
У вірші написано І буде шостого дня і приготують і т. д. що потрібна підготовка до Шабату, і є заповідь за «Шулхан арухом» скуштувати від кожної страви, звареної на Шабат, бо сказано ті, що куштують його, удостоїлися життя.
Ребе зазначає, що, хоча в нашому поколінні є можливість готувати страви Шабату вже з початку тижня й зберігати їх у холодильнику до Шабату, а потім лише дістати й розігріти їх, через перевагу й важливість свіжого заведено готувати страви Шабату саме в сам переддень Шабату[5].
У вченні хасидуту пояснюється натяк у служінні Всевишньому в приготуванні страв до Шабату, що в загальному плані світу сьоме тисячоліття називається «днем, що весь Шабат», і тоді буде трапеза з Левіатана та Шор га-бара, і відоме пояснення за хасидутом, що внутрішня частина Тори розкриється через Мошіаха, який прийде незабаром, у наші дні, амінь, і це називається трапезою праведників із душ, що звуться нуней яма, які називаються Левіатаном за їхньою Торою та заповідями, а всі душі з алма де-ітгалья за їхньою Торою та заповідями називаються Шор га-бар, і тому, оскільки почався шостий день у 500 році, з'явилися заслуга й заповідь скуштувати від страв Шабату, і тому було послано в цей світ Бешта, щоб розкрити внутрішню частину Тори, і все, що розкриється з внутрішньої частини Тори через праведників до приходу Мошіаха, називається лише куштуванням, а головна трапеза буде в майбутньому, але до того душі в тілах не мали змоги скуштувати від дерева життя[6].
Підготовка до Шабату
Переддень Шабату є часом, коли на людину покладено готуватися до Шабату, і приготування охоплюють багато подробиць: частину з них згадано в галахі, частина додалася протягом поколінь за звичаєм Ізраїлю, а частина з'явилася в останніх поколіннях унаслідок технологічних новацій, коли людина має подбати заздалегідь, щоб не порушити заборон Шабату.
Серед приготувань, яких вимагають від людини до Шабату:
Читання двічі тексту й один раз перекладу
Основна стаття – «Двічі текст і один раз переклад»
Занурення в мікву
Заведено занурюватися в мікву в переддень Шабату, щоб отримати святість Шабату[7]. У святому Зогарі[8] розповідається, що рав Гамнуна Саба занурювався в річці в переддень Шабату. Після занурення ретельно витирають тіло, але залишають один член невитертим[9].
- Перевдягання в одяг Шабату
- Перевірка кишень, щоб уникнути перенесення мукце й винесення з володіння у володіння
- Накривання всіх столів у домі білою скатертиною
- Переведення холодильника в режим Шабату
- Встановлення плати / кип'ятильника / налаштування таймерів Шабату
Додавання від буднів до святого
За галахою людина зобов'язана додавати від буднів до святого, і тому слід заздалегідь прийняти святість Шабату й припинити роботу за деякий час до заходу сонця.
Так само й на виході Шабату заведено додавати від буднів до святого й відкладати завершення Шабату на деякий час після появи зірок[10]
Див. також
Зовнішні посилання
- Міхаель Зелігсон, Переддень Шабату: побажання «Доброго передодня Шабату» (їдиш), у «Гаарот у-біурім Огалей Тора» 1256 (2) свято Сукот 5785 (17 жовтня 2024) сторінка 63 • Яаков Гурвіц, випуск 1257 сторінка 49 • випуск 1258 тижнева глава «Ваєра» 5785 сторінка 72
Роз'яснення: інформація в Хабадпедії призначена лише для ознайомлення, і її не слід розглядати як галахічну постанову.
Примітки
- ^ «Гітваадуйот» 5751 частина 1 сторінка 93
- ^ «Шаар га-каванот» тема занурення в переддень Шабату, «Прі ец хаїм», брама 18 початок розділу 3. І ще — зазначено в «Лікутей сіхот» т. 20 с. 173 97.
- ^ Див. МАГА «Орах хаїм» закони Шабату розділ 250 кінець сеїфа катан 1. «Шулхан арух» Алтер Ребе там само пункт 8. І див. «Лікутей сіхот» там само.
- ^ Писання рава рабі Йошії шойхета-бодека с. 91.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваера» 5744, § 12.
- ^ «Кетер шем тов», с. 418 — зі слів Ребе Рашаба.
- ^ «Сефер га-мінгагім» сторінка 25.
- ^ Зогар ч. 2 136, б. Також Арі благословенної пам'яті занурювався цього дня після читання тижневої глави («Шаар га-каванот» тема занурення в переддень Шабату 62, а, і ось його слова «Після читання глави він занурювався зануренням передодня Шабату»).
- ^ Див. сіху Рош ходеш хешвана 5743 (жовтень–листопад 1982) («Гітваадуйот» 5743 ч. 1 сторінка 6-384): наводиться в «Прі ец хаїм» (Шаар га-Шабат розд. 4) від імені Арізаля, що, коли він виходив із занурення в переддень Шабату, він не витирався рушником. І на перший погляд, як це узгоджується з наведеним у Гемарі (Псахім, 111б) про обережність, щоб не взувати взуття на мокрі ноги (і так постановлено в галахі в «Шулхан арух» Алтер Ребе «Хошен мішпат» закони охорони тіла й душі пункт 31). І можна пояснити це двома способами: а) піднесеність вбирання вод Шабату (святості Шабату) переважає й переважує згадану обережність; б) у «Прі ец хаїм» немає потреби уточнювати, що треба остерігатися під час витирання ніг, адже це річ зрозуміла сама собою, і тому те, що написано, що Арізаль не витирався, — мається на увазі решта тіла, а не ноги. А щодо практики — я не бачив, щоб остерігалися цього (не витиратися), коли йдуть занурюватися в мікву в переддень Шабату, і в переддень Рош га-Шана та переддень Йом Кіпуру (і на практиці витираються).. І ба більше: з кількох причин ретельно витирають тіло після занурення, і передусім — з погляду «дерех ерец», оскільки вдягання одягу на мокре тіло зачіпає «прекрасну душу» в його оточенні і т. д.. А головне — маасе рав, що витирають тіло після занурення. А ті, хто хоче бути точним і поводитися згідно з тим, що написано в писаннях Арізаля, — можуть залишити певну частину тіла, яку не витирають, щоб вона вбирала води Шабату, і через цю частину святість вод Шабату поширюється по всьому тілу.
- ^ Ельханан-Дов Морозов, Про додавання від буднів до святого, книга пілпулім «Аво бі-гвурот» єшива «Томхей Тмімім» Брюнуа 2 адара 5785 (2 березня 2025) сторінка 436.