Перейти до вмісту

Геула

Матеріал з Хабадпедії

Геула — це звільнення та порятунок людини чи групи людей від біди, або від поневолення і вигнання.

Геула вюдаїзмі

У Танаху є багато виразів поняття «геула»: звільнення земель із залежності від іншої людини[1], порятунок від біди[2], викуп сільськогосподарської продукції зі святості десятин[3], закінчення вдівства[4], порятунок від смерті[5] тощо.

Визволення за часів Ізраїлю

Визволення з Єгипту

Основна стаття – Визволення з Єгипту

Визволення з Єгипту (відоме також під назвою Вихід з Єгипту) — процес, що відбувся у 2668 році від створення світу, під час якого сини Ізраїлю вийшли з єгипетської землі після поневолення, що тривало 210 років[6].

У ніч 15 нісана, під час пасхального седеру, є заповідь розповідати історію Визволення і десяти кар, що йому передували, — на додачу до заповіді пам'ятати про Вихід з Єгипту, яку промовляють щодня під час молитви і згадують навіть уночі.

Це визволення з Єгипту не було досконалим, оскільки після нього були нові вигнання, але водночас воно вважається основним визволенням, оскільки воно було першим, що відкрило канал для всіх визволень, які прийшли після нього.

Особисте визволення

Згідно з ученням хасидуту, людина перебуває в цьому світі в особистому вигнанні: її Б-жественна душа перебуває в «ув'язненні» під владою тваринної душі. «Міцраїм» (Єгипет) — від слова «мейцар» (тіснота) й обмеження; людина мусить вийти з Єгипту, зі своїх особистих матеріальних обмежень, і поєднатися зі Всевишнім через виконання Тори та її заповідей.

Це визволення має відбуватися щодня, адже людина може щодня проривати нові межі. Як наводить Алтер Ребе у книзі «Танія»: «У кожному поколінні і щодня людина зобов'язана бачити себе так, наче вона сьогодні вийшла з Єгипту»[7]

Цей вихід відбувається особливо під час прийняття ярма Небесного Царства в «Шма», коли людина бере на себе єдність Всевишнього, кажучи: «Всевишній — Б-г наш, Всевишній єдиний»; і з цієї причини мудреці встановили уривок про Вихід з Єгипту під час читання «Шма», хоча заповідь пам'ятати про Вихід з Єгипту — окрема заповідь.

Істинне й повне Визволення

Основна стаття – Істинне й повне Визволення
Святий рукопис Ребе: «Чого чекають? Адже вже переддень Шабату по обіді»

Хоча поняття «геула» стосується кількох видів визволення, особливе місце й особлива увага приділяється визволенню народу Ізраїлю і в Танаху, і в Усній Торі: Єрусалимському Талмуді, Вавилонському Талмуді[8], і в давніх мідрашах, і у двох центральних працях таємного вчення: книзі «Зогар» і книзі «Ец хаїм», написаній рабі Хаїмом Віталем, учнем святого Арі.

Очікування визволення народу Ізраїлю — один із головних обов'язків в юдаїзмі, і воно навіть установлене в єврейському законі як заповідь служіння серця, тобто молитви, встановленої мужами Великих зборів: молитви «Шмоне есре». Також воно згадане як 12-й із 13 принципів єврейської віри в Рамбама. Уявлення про Визволення спирається на віру в якості Всевишнього, у Його безмежну спроможність, у Його праведність і милосердя.

Рамбам[9] доводить Визволення з віршів Танаху: «І поверне Всевишній, Б-г твій, вигнанців твоїх, і помилує тебе, і знову збере тебе з усіх народів, серед яких розсіяв тебе Всевишній, Б-г твій»[10]. Також Білам пророкував про Мелех га-Мошіаха, який прийде: «Бачу його, та не нині, дивлюся на нього, та не зблизька; зійшла зоря від Яакова, і піднявся жезл від Ізраїлю»[11]; ще один доказ — з уривка про міста-сховища[12], де написано про день, коли Всевишній розширить межі Землі Ізраїлю, і тому додадуть ще три міста-сховища. Також книги пророків сповнені пророцтв та описів доби Днів Мошіаха.

Після цього Визволення більше не буде нових вигнань, і тому це Визволення називається «істинним», адже істина — це щось вічне, у чому немає змін[13]. У цьому Визволенні будуть визволені всі сини Ізраїлю без винятку, на відміну від попередніх визволень, у яких визволялися частини народу; тому це Визволення називається «повним», адже воно відбудеться в повноті і Мошіах збере всіх розсіяних Ізраїлю.


Примітки

  1. ^ Ваїкра, 25
  2. ^ Берешит, 48
  3. ^ Ваїкра, 27
  4. ^ Рут, 3
  5. ^ Гошеа, 13
  6. ^ Хоча в Торі написано, що сини Ізраїлю працювали 430 років, рабі Елазар бен Азарія пояснює, що це число включає п'ять попередніх років, у які народилися Менаше та Ефраїм, і оскільки сини Ізраїлю працювали вдень і вночі — кожен день вважається за два дні
  7. ^ Алтер Ребе у книзі «Танія», розділ 37
  8. ^ Шабат 31, 1
  9. ^ «Закони про царів», розділ 11, закон 1
  10. ^ Дварім, 30, 3
  11. ^ Балак, 24, 17
  12. ^ Книга Дварім, тижнева глава «Шофтім»
  13. ^ Гемара називає річки, що течуть лише в певні періоди, «оманливими річками», тобто все, що не вічне, — омана

Повідомити про помилку на цій сторінці