«Бе-хезкат Мошіах»
«Статус імовірного Мошіаха» — це визначення в книзі «Мішне Тора» Рамбама для Мошіаха під час вигнання, на початку його розкриття, до того, як він визволив Ізраїль.
Її визначення
Загалом у Мелех га-Мошіаха є три періоди: до його розкриття — «гідний бути Мошіахом». На початку його розкриття — «імовірний Мошіах». Після розкриття — «напевно Мошіах».
Рамбам у своїй книзі визначає два етапи його розкриття — «імовірний Мошіах» і «напевно Мошіах» — ясними визначеннями й розрізняє між ними. І так він визначає його статус імовірного Мошіаха.
«А якщо постане цар із дому Давида, заглиблений у Тору і який займається заповідями, як Давид, його предок, згідно з Писаною Торою та Усною, і змусить увесь Ізраїль іти нею та зміцнювати її проломи, і вестиме війни Всевишнього, — він у статусі імовірного Мошіаха»
— Рамбам, «Закони про царів», розділ 11, галаха 4
.
Тобто в цей час його дії — це не дії Мошіаха з визволення Ізраїлю, а в цей період це головним чином встановлення його царства.
«Статус імовірного Мошіаха» ототожнюється з його царюванням над народом Ізраїлю та його діями зі зміцнення й утвердження релігії у виконанні Тори й заповідей народом Ізраїлю та з його війною з народами. Це перша частина «його розкриття перед усіма через його дії», які доводять нам уже під час вигнання, що він — Мошіах, обраний Святим, благословенним Він.
Ознаки «імовірного Мошіаха»
Постане цар із дому Давида
Початок його розкриття буде в тому, що постане цар над Ізраїлем, тобто ще під час вигнання постане Мелех га-Мошіах і буде царем над народом (тільки не над усім Ізраїлем, адже це буде до збирання вигнанців[1]). Однак його царювання буде не через пророка і Синедріон[2], і тому в нього ще не буде повного статусу царя.[3] І хоча загалом у нього обов'язково має бути статус царя, оскільки те, що він цар, — передумова для всіх інших його дій у статусі імовірного Мошіаха (адже війна з Амалеком — частина ознак статусу імовірного Мошіаха, і її має вести цар.)[4][5]
Початок його розкриття — у тому, що він «постає царем». І хоча це раніше за інші його дії — примушування народу, війни — і вже точно раніше за саме Визволення, яке він здійснить як «напевно Мошіах», — саме в цьому («постане цар») розкривається глибина суті Мошіаха.
Пояснення цього таке: новизна й гідність Мошіаха — одне ціле з самою його сутністю: його гідності не додані до самого його буття, а закладені в ньому самому. І подібно до цього його царювання, яке буде найпіднесенішим чином: не так, що завдяки бітулю народу та його керівництву створюється його царювання, а так, що він «цар за суттю» — його піднесеність сутнісна і не залежить від дій і не спричинена ними.
Причина цього: оскільки всі його гідності походять від його душі, яка є щаблем єхіда[6], тому і його царювання — «наслідок» його душі, яка на щаблі єхіда, суть якої не в тому, що вона підносить себе над усіма щаблями, а в тому, що вона «відокремлена за суттю» від інших щаблів і від початку її сутність відокремлена від них і зовсім не входить у їхні рамки. І тому і його царювання — у самій його сутності: він піднесений і вознесений за суттю над усім народом.
І тому в його царюванні, яке розкривається через його дії, не розкривається глибина його царювання (бо в цьому розкривається лише царювання, пов'язане з діями), і саме в тому, що «постане цар» — до дій, розкривається сама суть царювання. А завдяки цьому розкриттю суть інших його дій, що після цього, — притягнути це у світ.[7][8]
Цей щабель називається «повітря (дух) Мелех га-Мошіаха»[9], і це сама суть Мошіаха. І він вищий за «світло Мошіаха»[10], суть якого — розкриття (світло) Мошіаха через його дії.[8]
Заглиблений у Тору й займається заповідями, як Давид, його предок
І змусить увесь Ізраїль іти нею та зміцнювати її проломи
Терміном «примус» Рамбам хоче виразити [11] не примус силою: головне — результат, щоб він вплинув на весь народ виконувати Тору, і не обов'язково, щоб це було безпосередньо ним, — можливо, це буде через його посланців[12]. Ця дія Мошіаха здійснюватиметься в боротьбі та з рішучістю, без враження від вільного духу, що віє у світі, оскільки він визнаватиме лише Б-жественну істину, передану Святим, благословенним Він, у Торі й заповідях, і твердо доводитиме, що все, що їй протилежне, протилежне справедливості й чесності.[13]
Примус усього Ізраїлю — це виправлення в справі зруйнування, бо[14] одна з причин зруйнування в тому, що сановники не викривали грішників.[15]
І вестиме війни Всевишнього
Ці війни будуть матеріальними війнами проти ворогів Ізраїлю. Разом з тим, можливо, вони відбуватимуться шляхом миру[16] і чудесним чином — самим лише словом, як сказано про Мошіаха[17]: «І вразить землю жезлом уст своїх, і подихом уст своїх умертвить нечестивого». Наприклад: кажуть Мошіахові: така-то країна повстала проти тебе! — він каже: нехай прийде сарана і з'їсть її[18], — а не воєнним шляхом.
Серед його воєн будуть і війни за винищення нащадків Амалека: Мошіах з'ясує, хто нащадок Амалека, воюватиме з ним і винищить його; а після того як він принесе у світ спокій від усіх ворогів, настане наступний етап — «напевно Мошіах»: він збудує Храм і збере розсіяних Ізраїлю. Духовний сенс війни Мошіаха з Амалеком у служінні Всевишньому — це духовна війна синів Ізраїлю наприкінці часу вигнання; ця війна — з холодністю, яку кліпа Амалека намагається прищепити євреям, і з неї походить твердження, що заняття справами світу має бути з оглядкою на світ і природу.[19]
У 5752 році (1991/1992) Ребе сказав[16]: «Мошіах уже почав ці війни, і в низці речей він уже перемагає».
Див. також
Додаткова література
- «Пардес Хабад», випуск 1, с. 45 — Царювання Мелех га-Мошіаха під час вигнання та інше.
- Рав Барух Оберлендер — збірник «Гаарот у-біурім» «Огалей Тора» 5729, с. 12 і далі — Царювання Мелех га-Мошіаха під час вигнання та інше.
Зовнішні посилання
- Головна сторінка постанови
- Ознаки Рамбама про Мелех га-Мошіаха — відеоролик, який показує, як усі ці ознаки справдилися в Ребе —
(посилання не працює) - Збірник «Факти, що стоять за постановою» — збірник, який докладно описує історію та розвиток постанов, підписаних протягом років, які визначають Ребе як Мелех га-Мошіаха

Примітки
- ^ «Ігрот кодеш» Магарашаба, т. 1, с. 310.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 8, с. 361, у примітці.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 23, с. 105, на полях.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 16, с. 304, а також у «Лікутей сіхот», т. 21, с. 196: те, що він цар, а потім веде війну, — згідно з порядком «призначити царя і винищити нащадків Амалека».
- ^ У збірниках приміток обговорюється ця суперечність у сіхот, і дехто розв'язував її на підставі Радбаза в «Законах про царів», розділ 3, що й через «згоду народу стати рабами» він стає царем. Однак тоді важко зрозуміти, чому ж у нього немає «статусу» царя. І див. слова Радбаза в «Лікутей сіхот», т. 25, с. 112, примітка 68.
- ^ Коментар Рамаза на Зогар, т. 3, 260б (надруковано в «Мікдаш мелех», 190б). «Лікутей Тора» Арізаля на вірш (Берешит 5, 22) «І ходив Ханох». Та інші.
- ^ «Лікутей сіхот», том 27, сторінка 256, примітки 36 і 37.
- ^ 1 2 «Гітваадуйот» 5752, с. 320. («Сефер га-сіхот» 5752, т. 1, с. 133, тижнева глава «Толдот»)
- ^ «Берешит раба», 2, 4; 8, 1.
- ^ Книга «Зогар», частина 3, аркуш 34, сторона б.
- ^ Пояснено Ребе на єхідуті 5 менахем-ава 5727 (11 серпня 1967) — «Цадик ла-мелех», т. 6, с. 174, кунтрес «Єхі га-мелех», випуск 300, с. 15 — рава Шнеура-Хаїма Гутніка, «Лікутей сіхот», т. 23, с. 395, т. 25, с. 458 та інші. А докладно див. книгу «Єхі га-Мелех га-Мошіах», с. 203 і далі.
- ^ Адже посланець людини — як він сам (Кідушин, 41б). І, можливо, слід пояснити сенс так: у той час, коли він примушуватиме «весь» Ізраїль, він ще не буде царем над ними, адже він не царюватиме над «усім» світом (див. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, т. 1, с. 310), і неминуче примус буде не саме з боку його царювання, а через посланців.
- ^ Із сіхи останнього дня Песаху 5718 (12 квітня 1958).
- ^ Вавилонський Талмуд, Шабат, 119б. «Ейха раба», 1, 6
- ^ «Лікутей сіхот», т. 8, с. 361.
- ^ 1 2 «Сефер га-сіхот» 5752, т. 1, с. 110 («Хаєй Сара»).
- ^ Єшаягу 11, 4.
- ^ Коментар Магарі Кара на цей вірш.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 1, с. 212.