Перейти до вмісту

Прийняття проводу Ребе

Матеріал з Хабадпедії
Серія статей на тему
життєпис Ребе
Діяльність Ребе з 5711 року (1950/1951)

Період прийняття проводу Ребе почався з відходу його тестя, Ребе Раяца, 10 швата 5710 року (28 січня 1950). Від цього дня Ребе почав своє керівництво, але протягом року Ребе відмовлявся прийняти його офіційно. З часом, у міру того як множилися звернення та прохання хасидів до Ребе, щоб він офіційно взяв на себе провід, Ребе пом'якшив свою відмову, аж поки через рік, на виході дня 10 швата (у ніч на 11 швата), на фарбрейнгені з нагоди дня гілули Ребе Раяца, Ребе не виголосив маамар «Баті ле-гані» і тим самим офіційно прийняв провід Хабаду[1].

Передісторія

Основна стаття – Відхід Ребе Раяца

Ребе Раяц відійшов із життя у святий Шабат тижневої глави «Бо», 10 швата 5710 року (28 січня 1950), а його похорон відбувся наступного дня, у неділю, 11 швата.

Після відходу більшість видатних хасидів були впевнені, що Ребе, якого тоді називали «Рамаш»[2], — той, кому судилося стати наступником Ребе Раяца.

(Невелика частина — і на чолі з частиною родини Ребе Раяца — вважали, що правильніше буде призначити провідниками обох зятів, зокрема й старшого зятя, рава Шмар'ягу Гурарі, з низки причин, серед них: як і Ребе Раяц, він теж у період проводу свого попередника служив виконавчим директором єшив «Томхей Тмімім», та інші[3]).

Хасиди в усьому світі вели велику діяльність, щоб Ребе прийняв провід. Цю діяльність очолювали видатні хасиди по всьому світу:

У Сполучених Штатах: рав Еліягу Сімпсон, рав Ісраель Джейкобсон, рав Шнеур-Залман Гурарі, рав Шмуель Залманов, рав Шмуель Левітін, рав Шломо-Агарон Казарновський, рав Дов-Бер Хаскінд і рав Меїр Ашкеназі[4].

У Святій Землі: рав Еліезер Красик, рав Моше Гурарі, рав Шмерл Гурарі, рав Аврагам Паріз[5], рав Шломо-Йосеф Зевін, рав Аврагам Хен, рав Аврагам-Хаїм Нае[6].

У Європі: рав Нісан Неменов[7], рав Ісраель-Ноах Беліницький, рав Аврагам-Сендер Немцов і рав Саадья Ліберов.

Вони з натхненням підтримували провід Ребе й впливали на хасидів Хабаду в Сполучених Штатах, у Святій Землі та по всьому світу, щоб ті прийняли на себе провід Ребе. Разом із тим згадані хасиди діяли, щоб заклади Хабаду прийняли провід Ребе.

Дії задля прийняття проводу

Видатні хасиди діють задля прийняття проводу

Видатні хасиди, постійні відвідувачі «Бейт хаєйну» і найближчі до Ребе Раяца та до Ребе, почали діяльність задля прийняття проводу одразу після відходу. На чолі тих, хто діяв задля прийняття проводу, були: рав Еліягу Сімпсон, рав Ісраель Джейкобсон, рав Шнеур-Залман Гурарі, рав Шмуель Залманов, рав Шмуель Левітін, рав Шломо-Агарон Казарновський рав Меїр Ашкеназі і рав Дов-Бер Хаскінд.

Вони діяли багатьма шляхами в домі Ребе, серед хасидів у «Бейт хаєйну» і в усьому світі.

Діяльність у Сполучених Штатах

На виході 11 швата 5710 року (29 січня 1950), невдовзі після похорону, відбулися збори хасидів у 770.

На зібранні виступив рав Еліягу Сімпсон — габай Ребе Раяца — про обов'язок продовжити ланцюг Адморів Хабаду та про обов'язок зміцнити зв'язок із «Бейт хаєйну». І на зібраннях, що проводилися в період після відходу, рав Сімпсон був одним із перших, хто спонукав анаш просити й вимагати від «Рамаша» взяти на себе тягар проводу Хабадом.

У рік після відходу рав Сімпсон часто заходив до Ребе на «єхідут» і розмовляв із ним про прийняття проводу, про передачу бібліотеки Ребе Раяца в розпорядження Ребе та про інші вельми делікатні й важливі питання, пов'язані з родиною дому Ребе[8].

Мудрими шляхами діяли згадані видатні хасиди в домі Ребе і в «Бейт хаєйну», щоб Ребе прийняв провід.

І як розповіли хасиди, які діяли задля прийняття проводу, у листі до видатних хасидів у Святій Землі: «Рабини анаш говорили й докладно пояснювали, як усі анаш, без різниці літніх і старих чи молодих, дійшли єдиної думки, що його святість Адмор Рамаш шліта — той, хто гідний посісти місце його святості Адмора, чия душа у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, щоб він продовжив після нього провід і був вождем громади хасидів до приходу праведного визволителя, незабаром, у наші дні, амен.

І що звання „насі“, у якому б вигляді воно не було і в якому б закладі Хабаду не було, пов'язане й злите з проводом Ребе та вождя громади хасидів, бо Б-жественний успіх, що перебував над єшивами „Томхей Тмімім“ і над іншими закладами Хабаду, був лише завдяки тому, що вони стояли під проводом наших святих Ребе в кожному поколінні, які були каналами впливу, через які Б-жественний вплив притягувався з великим успіхом, понад шлях природи».

Лист підписали: рав Ісраель Джейкобсон, рав Меїр Ашкеназі, рав Йоханан Гордон, рав Еліягу Сімпсон, рав Шломо-Агарон Казарновський, рав Дов-Бер Хаскінд, рав Шмуель Залманов і рав Мордехай Ментлік[9].

24 тевета 5711 року (2 січня 1951) найстаріші та видатні хасиди увійшли до Ребе на «єхідут» і вручили лист гіткашрут, підписаний хасидами з усього світу. Ребе прочитав перший рядок, розридався і сказав: вийдіть геть, до мене це не має жодного стосунку! [10]

Листи гіткашрут 10 швата 5711 (17 січня 1951)

У день гілули, 10 швата 5711 року (17 січня 1951), до Ребе увійшли представники громад анаш Сполучених Штатів і Канади, щоб вручити лист гіткашрут як уповноважені анаш у місцях їхнього проживання.

Так само прийшли листи гіткашрут від анаш у Парижі, країнах Європи, Єрусалимі, Австралії, Південній Африці, Марокко та інших місцях.

Вітальні телеграми з нагоди прийняття проводу

Напередодні прийняття проводу надійшли телеграми від великих рабинів і рабинських організацій: Союз рабинів Сполучених Штатів і Канади. Головні рабини Святої Землі. Керівники «Еда гаредіт» в Єрусалимі, Об'єднання рабинів-біженців з Росії у Святій Землі. «Ваад га-єшивот» в Ерец-Ісраель. Гаон з Чебина. Рав Харлап і рав Мельцер. І установи Хабаду в усьому світі[11].

Ось текст кількох телеграм, що прийшли до Ребе напередодні 10 швата 5711 року (17 січня 1951) — офіційного прийняття проводу: «Від імені анаш Хабаду в Єрусалимі та в містах Країни ми дякуємо Б-гові, що Він не залишив нас без визволителя. Благословляємо і вітаємо нашого великого провідника, його святість, нашого пана Адмора шліта. Хай буде Б-г із ним, як був із його тестем, його святістю, нашим паном Адмором, чия душа у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, амен, і з усіма нашими святими Ребе, чиї душі у вищих скарбницях, хай захистить нас їхня заслуга, і хай утвердить Він діяння його, щоб продовжити золотий ланцюг „Бейт хаєйну“ і піднятися до Ціону з піснею на чолі визволених через нашого праведного Мошіаха (Колель Хабад) — рабини: Шломо-Йосеф Зевін, рав Аврагам-Хаїм Нае, рав Азріель-Зеліг Слонім».

Щире благословення з нагоди його сходження на престол проводу Хабадом. За його успіх і успіх його громади. Зеліг-Реувен Бенгіс (голова рабинського суду «Еда гаредіт» і автор «Лі-флагот Реувен»)

Хай перебуває милість Б-га над моїм другом, його святістю, і над усіма нашими дорогими братами, людьми Хабаду, де б вони не були, і незабаром хай удостоїмося всі ми спасіння всього Ізраїлю та повної Геули, амен. Іцхак-Айзік га-Леві Герцог, головний рабин Ізраїлю.

Щире благословення з нагоди його сходження на престол проводу Хабадом, заслуга його святих батьків хай допоможе йому вести свою громаду тихими водами до Тори й величі, амінь. Іссер-Залман Мельцер. Голова «Моецет гдолей га-Тора» («Агудат Ісраель»).

Із Ціону, міста Б-жого, шлю моє глибоке благословення його високоповажності Адморові, гаонові у відкритій і таємній Торі, його святості, нашому вчителеві раву Менахему-Мендлу Шнеєрсону, у день його сходження на престол його святих батьків. Хай буде Б-г з ним, у його дні хай утвердиться престол царства дому Давида в Єрусалимі та у відбудованому Аріелі. Бен-Ціон Узіель, Рішон ле-Ціон, головний рабин[12].

Прийняття проводу Агудат хасидей Хабад у Країні

У неділю ввечері, 11 швата 5710 року (29 січня 1950), у зв'язку з відходом Ребе Раяца, відбулися збори хасидів Хабаду, що прибули здалеку й із близьких місць, у хабадській синагозі «Нахалат Біньямін» в Тель-Авіві, і там говорили про прийняття проводу Ребе. Ще до цих зборів відбулася незапланована попередня зустріч у домі рабина громади рава Еліезера Красика. У домі були присутні великі й видатні хасиди Тель-Авіва, які всі удостоїлися перебувати в затінку Ребе Рашаба і Ребе Раяца: рав Еліезер Красик, рав Шауль-Дов-Бер Зіслін, рав Александр-Сендер Юдасін, р. Шмерл Гурарі, р. Моше Гурарі і р. Піня Альтгойз.

Під час зборів сльози лилися як вода, і все ж почалися розмови про наступний етап, і всі дійшли одностайного рішення: необхідно проголосити «Рамаша» Ребе. З цим важливим рішенням усі вирушили до синагоги «Нахалат Біньямін», яка вже була повна й переповнена скорботними хасидами Хабаду. Спочатку було проведено церемонію «кріа», і сиділи на землі близько пів години. Після вечірньої молитви почалися надзвичайні збори за участю рабинів, машпіїм, членів Агудат хасидей Хабад і багатьох хасидів Хабаду з Тель-Авіва та околиць. Потрясіння було велике, тяжке почуття сповнювало повітря. Деякі з хасидів знали Рамаша, тобто Ребе, ще з того часу, коли жили в Радянському Союзі, а інші зустрічали його, коли в останні роки їздили до Нью-Йорка до Ребе Раяца. Проте в ці хвилини говорити було важко. Раптом р. Аврагам Паріз підвівся з публіки й прилюдно оголосив, що знає Ребе (з тих років, коли перебував у «Бейт хаєйну») і що всі мають зв'язатися з ним: ""Панове, я знаю Рамаша. Я працював разом із ним в одній кімнаті близько десяти років, стіл до столу. Я зовсім не працював, увесь час дивився на нього, щоб бачити, що він робить. І я кажу вам, що він приховує себе, він вводить усіх нас в оману, я кажу вам — він і є Ребе!"." Цей заклик рознісся серед анаш, хасидів Хабаду, по всій Країні.

Це зібрання стало відправною точкою для багатьох і складних дій, здійснених у наступні місяці керівниками «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі, щоб пов'язати всіх хасидів Хабаду у Святій Землі з Ребе, і в цих діях першими брали участь видатні молільники хабадської синагоги «Нахалат Біньямін»[13], на чолі з равом Еліезером Красиком, який діяв у різноманітних сферах, щоб домогтися прийняття проводу Ребе, і 18 елула 5710 року (31 серпня 1950) «Агудат хасидей Хабад» на чолі з равом Красиком організувала з'їзд прийняття проводу в єшиві «Томхей Тмімім» у Лоді[14].

Прийняття проводу в Єрусалимі

В Єрусалимі видатні рабини й хасиди Хабаду діяли різноманітними шляхами, щоб об'єднати хасидів довкола прийняття проводу Ребе. Проводилися з'їзди та зібрання, і в місяці менахем-ав 5710 року (липень–серпень 1950) Ребе було надіслано лист гіткашрут.

З'їзд хасидів Хабаду відбувся в місяці менахем-ав 5710 року (липень–серпень 1950) в Єрусалимі на чолі з рабинами й найстарішими хасидами: равом Шломо-Йосефом Зевіном, равом Аврагамом-Хаїмом Нае, равом Шмар'ягу Сасонкіним, равом Азріелем-Зелігом Слонімом, машпіа равом Нісаном Гурвіцем, равом Аврагамом Хеном, равом Моше Гурарі та іншими.

Згідно із запропонованим текстом листа гіткашрут, ім'я Ребе згадувалося в рядку звертання з додаванням різних титулів, однак рав Нае запропонував натомість, щоб лист починався так, як заведено писати Ребе: «Його святості Адморові шліта», тобто що анаш приймають на себе Любавицького Ребе шліта як провідника, не чекаючи його згоди, і додав, що інакше не підпише цей текст. Його пропозицію було прийнято, виправлення внесено, і всі підписали. Після з'їзду підписи зібрали й у найстаріших, які не змогли взяти участь, серед них рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров[15].

Спроби проголосити Ребе та його відмова

У місяці після відходу багато хасидів з усього світу писали листи гіткашрут і надсилали їх Ребе. Частина листів гіткашрут були загальними листами, підписаними цілими громадами, а частина — приватними листами. Попри це Ребе відмовлявся прийняти тягар проводу.

Були хасиди, які вже протягом шиви прийняли на себе провід Ребе і ставилися до нього як до Ребе в усьому. Один із них, рав-хасид р. Моше Дубінський, звернувся до Ребе під час шиви, називаючи його «Ребе». Ребе намагався його зупинити, але той стояв на своєму. З плином днів дедалі більшало число хасидів, які прийняли провід Ребе і просили увійти на «єхідут». Попри відмову, хасиди не здавалися і почали подавати Ребе підйонот нефеш. Ребе бачив у цьому доручення прочитати їх на святому ціоні Ребе Раяца, і не більше. Були хасиди, які наполягали на тому, щоб їх прийняли на єхідут, але Ребе відмовлявся їх приймати. Зрештою, після багатьох умовлянь, Ребе почав приймати окремих хасидів на єхідут. Першим був прийнятий рав Меїр Ашкеназі, рабин Шанхая, і з часом було встановлено особливий порядок входу до Святая Святих. Ребе відповідав на запитання й давав вказівки. Рав Єгуда-Лейб Гронер, секретар Ребе, розповідав, що встановленого порядку не було, і кожен, хто хотів, приходив до кімнати Ребе, стукав у двері й, отримавши ствердну відповідь, – входив і ставив свої запитання. Через кілька тижнів Ребе покликав рава Ходакова і сказав, що це не дає йому змоги впорядковано розпоряджатися своїм днем. Тому, звелів Ребе, буде встановлено постійний порядок «єхідуту» тричі на тиждень – у неділю, вівторок і четвер. А кожен, хто хоче увійти, хай спершу запишеться в секретаріаті, де йому призначать дату й час[16].

У той період також сталося кілька чудес[17].

У другий святковий день свята Шавуот, під час фарбрейнгену, хасид рав Еліягу Сімпсон, один із секретарів Ребе Раяца, проголосив, що сіхот добрі, але хочуть почути маамар хасидуту (який виголошує лише Ребе, на відміну від сіхот, які Ребе виголошував ще до того, як прийняв провід). Ребе не відгукнувся на це, а той просив знову і знову, аж поки Ребе не сказав: «Це обов'язково має бути саме зараз? Це не обов'язково має бути саме зараз, це може бути іншим разом»[18].

У рік після відходу Ребе проводив фарбрейнгени з багатьох нагод. 7 тамуза вперше вийшла відредагована сіха. Коли сіху було підготовлено до друку, маніхім написали на ній «Відредаговано Ребе шліта (Адмором шліта)»; Ребе виправив це і написав «Рамашем шліта»[2], а під час другого редагування викреслив і це.

У рош-ходеш адар Ребе написав перший «загально-приватний лист» громаді хасидів, а 18 елула Ребе написав перший загальний лист. Лист було написано святою мовою та їдиш. Напередодні Йом Кіпуру Ребе роздав леках найстарішим хасидам на їхнє прохання.

Перші ознаки згоди

Ребе простягається на святій могилі Ребе Раяца 10 швата 5711 року (17 січня 1951) (праворуч у нижньому ряду, з аркушами в руці)

Мін'ян на Огелі

Рабини та найстаріші хасиди всім єством хотіли, щоб Ребе взяв на себе провід, а відповіді, в яких він відкидав провід, спонукали їх проводити таємні зібрання, на яких обговорювали, яким чином зможуть пробудити в Ребе бажання прийняти провід. На одному із зібрань було вирішено, що «міньян» з анаш вирушить на святий ціон Ребе Раяца і прочитає там загальний підйон нефеш від імені всіх анаш і тмімім по всьому світу, в якому просять Ребе Раяца, щоб він пробудив у Ребе бажання прийняти провід.

Делегація поїхала на святий ціон 2 іяра, у день народження Ребе Магараша, серед найстаріших хасидів, які були в делегації: рав Джейкобсон рав Казарновський і рав Сімпсон. А також кілька видатних аврехів, серед них: рав Берл Боймгартен і рав Йосеф Вайнберг.

Рав Сімпсон від імені групи прочитав особливий підйон нефеш із проханням, щоб прийшла вказівка. І справді, відтоді більше не чули від Ребе, що «в нього немає вказівки»[9].

«Яамод адонейну морейну ве-рабейну»

Увесь період після відходу рав Давид Раскін викликав людей до Тори, і коли йому треба було викликати Ребе, він казав уголос «Яамод», а пошепки — «адонейну морейну ве-рабейну», і потім продовжував уголос його святе ім'я. У Сімхат Тора сталася зміна: «Ме-решут» для хатан Берешит читав рав Алтер-Дов-Бер Хаскінд. Дійшовши до слів «А тепер встань», він розридався і проголосив уголос: «Яамод адонейну морейну ве-рабейну га-рав...» — і назвав ім'я Ребе[19].

Спорудження помосту для Ребе

У місяці після відходу Ребе Раяца безліч людей тіснилася в «Малому залі», щоб слухати фарбрейнгени Ребе, і дехто пропонував збудувати поміст, на якому стоятиме стіл Ребе, так багато хто удостоїться його бачити. Проте побоювалися, що Ребе не погодиться на спорудження помосту.

Попри побоювання розчарування, рав Сімпсон вирішив, що необхідно дати публіці можливість бачити Ребе, і своїми золотими руками (які він «успадкував» від батька) виготовив низький поміст, який можна швидко зібрати й розібрати, щоб він не займав місця.

Першого разу, коли поміст було встановлено, хасиди побоювалися, що Ребе справді відмовиться піднятися на поміст, оскільки в ті дні він ще не прийняв на себе провід, проте, на превеликий подив, Ребе прийшов на фарбрейнген, піднявся на поміст, сів біля столу, що стояв на підвищенні на помості, і почав фарбрейнген[9].

Оголошення в пресі

Преса повідомляє про прийняття проводу

26 тевета в єврейській пресі Нью-Йорка було опубліковано повідомлення про те, що хасиди Хабаду прийняли на себе Ребе як наступника Ребе Раяца. У повідомленнях також писалося про листи гіткашрут, подані Рамашеві, і про те, що офіційне прийняття проводу відбудеться 10 швата 5711 року (17 січня 1951). Коли про це стало відомо Ребе, він попросив рава Ходакова розмістити від його імені спростування в усіх газетах. Рав Ходаков відкрив це найстарішим хасидам, і вони увійшли до Ребе та благали його не розміщувати спростування. Лише після довгих упрошувань Ребе поступився їм. Через тиждень, 3 швата, було опубліковано офіційні оголошення від імені руху Хабад про очікуване прийняття проводу[20].

Інші вияви

У місяцях кислев і тевет у сіхот і поведінці Ребе можна було знайти натяки на те, що він готовий прийняти провід, але це не було надто явно.

Рав Гронер у своєму листі тих днів перелічує низку проявів, у яких бачили просування до прийняття проводу:

  • Приймає на «єхідут»
  • Погоджується, щоб його викликали до Тори з проголошенням: «Яамод адонейну морейну ве-рабейну»
  • Хасиди й тмімім пишуть йому «Ребе шліта (Адморові шліта)», і він не заперечує
  • Бувають чудеса у справах зцілення тощо
  • Відповідає на запитання в матеріальному й духовному
  • Проводить фарбрейнген у кожен Шабат мевархім, а від Шабату мевархім хешвана проводить фарбрейнген кожного другого Шабату[21]

Подія прийняття проводу

Ребе бере участь у весіллі, 30 швата 5711 року (6 лютого 1951), через 19 днів після прийняття проводу

На виході 10 швата 5711 року (17 січня 1951), о 9:45, Ребе увійшов на фарбрейнген з нагоди першого дня гілули свого тестя, Ребе Раяца[22]. Існують розбіжні версії щодо кількості учасників фарбрейнгену, як і інших подробиць, причому деякі з наведених нижче подробиць не знаходять підтвердження в кінозйомці того часу, до якого їх відносять[23].

Ребе відкрив фарбрейнген словами про зміцнення гіткашрут з Ребе Раяцем. У другій сіхі Ребе натяком торкнувся питання прийняття проводу, говорячи про звичай у Сполучених Штатах під час відкриття якоїсь справи — робити «декларацію», і у зв'язку з цим зробив «декларацію» про любов до Б-га, любов до Тори та агават Ісраель.

Приблизно через годину після початку фарбрейнгену рав Аврагам-Сендер Немцов, один із найстаріших хасидів, підвівся і проголосив: «Світ спраглий хасидського маамару від Ребе. Хай Ребе скаже хасидський маамар!»[24] Хасидський маамар символізує офіційне визнання прийняття проводу, оскільки маамар виголошує тільки Ребе.

О десятій годині сорок хвилин Ребе почав маамар, що починається словами «Баті ле-гані», заснований на маамарі, який Ребе Раяц видав до дня свого відходу роком раніше. У цьому маамарі Ребе пояснив, згідно з мідрашем і хасидутом, завдання покоління, сьомого покоління Адморів Хабаду, здійснити поширення юдаїзму в усьому світі, завдяки чому Шхіна буде притягнута вниз, у цей світ, і так воно стане поколінням, яке принесе Геулу.

Маамар було виголошено в трьох частинах, і у двох перервах Ребе звелів співати нігуни наших Ребе, провідників поколінь, за порядком, починаючи з нігуну «Бейноні», який любив Ребе Раяц. Одразу після першої частини рав Немцов від великої радості скочив на стіл і проголосив: «Хасиди, повторюйте за мною! Ми маємо проказати благословення „Шегехеяну ве-кійману ве-гігіяну ла-зман га-зе“, бо Всевишній, благословенний Він, допоміг нам, і в нас є Ребе!» Він проказав благословення «Шегехеяну» зі згадуванням Імені та Царства, і вся публіка відповіла «амен». Ребе дуже усміхався і попросив його зійти зі столу[25].

У сіхі, виголошеній одразу після маамару, Ребе закликав до важливості особистого служіння кожного хасида і сказав:

Тепер слухайте, євреї!

Загалом у Хабаді була вимога, щоб служіння кожного було його власним, а не покладатися на Ребе.

У цьому різниця між польським шляхом і шляхом Хабаду: польський шлях — «А праведник вірою своєю житиме», не читай «їх'є» («житиме», літера «хет» зі шва), а «єхає» («оживить», літера «хет» з патахом); ми ж, Хабад, маємо всі служити самі, 248 органами і 365 жилами тіла та 248 органами й 365 жилами душі.

«Усе в руках Небес, крім страху Небес». Я не усуваюся, Б-же борони, від допомоги — допомагати в міру можливості, але, оскільки все в руках Небес, крім страху Небес, то якщо не буде власного служіння, що користі в тому, що подають «записки», співають нігуни й кажуть «лехаїм».

В іншій сіхі в продовження фарбрейнгену він сказав, що Ребе Раяц розповідав, що коли говорили про прийняття проводу його батьком, Ребе Рашабом, той просив, щоб це було в милості і милосерді.

Фарбрейнген завершився о 12:25. Під спів «Кі ве-сімха теце'у» Ребе вийшов із бейт-мідрашу. Уся публіка, а на чолі її найстаріші хасиди, довгий час танцювали у величезній радості під нігун «Кі ве-сімха».

Коли Ребе виходив із залу, рав Казарновський сказав йому: «А данк (дякую на їдиш), Ребе!» Ребе усміхнувся і запитав: «Тепер ти задоволений?!» (рав Казарновський був одним із найенергійніших діячів у проголошенні Ребе) і ввійшов до своєї кімнати.

Після цього в залі була величезна радість, коли всі танцювали й раділи, що ось, у нас є Ребе.

Після прийняття проводу

Наступного дня після прийняття проводу

За спогадами рава Єгуди-Лейба Гронера, уранці 11 швата Ребе прийшов до 770 одягнений у сюртук (тоді як до того Ребе в звичайні дні носив короткий костюм). Після молитви Ребе попросив рава Гронера покликати до його кімнати секретарів рава Хаїма-Мордехая-Айзика Ходакова і рава Нісана Мінделя і попросив їх підготувати «бланк» – новий поштовий папір, і так провід офіційно почався[26].

За спогадами рава Гронера, невдовзі після цього Ребе попросив кількох хасидів (рава Еліягу Сімпсона, рава Ісраеля Джейкобсона, рава Шмуеля Левітіна і рава Шломо-Агарона Казарновського) допомогти в тому, щоб бібліотека Ребе Раяца перейшла в його відання, і тим самим завершилося б керівництво Ребе проводом Хабаду. Насправді Ребе отримав ключ від бібліотеки, але її не було повністю передано в його власність[26]. Час від часу її бібліотекар, р. Хаїм Ліберман, приносив Ребе цікаві речі, які знаходив у бібліотеці, і Ребе приділяв час розмовам із ним. У період Суду над книгами почалося об'єднання двох бібліотек, і сьогодні це одна бібліотека.

Ребе — голова закладів

Після офіційного прийняття проводу 10 швата 5711 року (17 січня 1951) установи Хабаду забажали прийняти на себе провід Ребе, як розповідається в тижневику «Бейт Мошіах»[27]:

Після того як Ребе прийняв провід, він спочатку не взяв на себе провід над установами. Для цього члени комітету з прийняття проводу в Нью-Йорку зібралися на особливе зібрання. Серед членів комітету видатні рабини та найстаріші хасиди Хабаду: рав Ісраель Джейкобсон, рав Меїр Ашкеназі, рав Йоханан Гордон, рав Еліягу Сімпсон, рав Шломо-Агарон Казарновський, рав Дов-Бер Хаскінд, рав Шмуель Залманов і рав Мордехай Ментлік. На зібранні було вирішено, що, зрозуміло, всі установи переходять під провід Ребе, і відповідно члени комітету склали загальний статут, у якому було написано: «Провідником є Ребе шліта (Адмор шліта), і на бланках має бути надрукований такий текст: Засновано його святістю Адмором рабі Шолом-Дов-Бером і його сином, його святістю Адмором рабі Йосеф-Іцхаком, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, чиї душі у вищих скарбницях, хай захистить нас їхня заслуга, з Любавичів, під проводом його святості Любавицького Адмора рабі Менахема-Мендла шліта Шнеєрсона. Голова виконавчого комітету: рав Шмар'ягу Гурарі».

У той самий час керівники Колель Хабад просили Ребе прийняти провід і написати листа з проханням жертвувати на Колель Хабад. Ребе відгукнувся і написав листа в Пурим катан 5711 року (1950/1951).

На початку нісана 5711 року (квітень–травень 1951) відбулося подібне зібрання керівництва установ Хабаду у Святій Землі за участю «Агудат хасидей Хабад», єшив «Томхей Тмімім», єшиви «Торат емет», «Ахей Тмімім», Колель Хабад і Кфар-Хабада. На зібранні було одноголосно вирішено, що всі установи перебувають під проводом Ребе. І про це написали Ребе. На продовження цього листа Ребе написав рав Еліезер Красик, голова «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі: «Напевно, Ребе шліта (Адмор шліта) отримав листи з проханням до його святості шліта увійти у внутрішні справи єшив; на мою думку, справа вельми нагальна, бо всі пов'язані з його святістю шліта, але за відсутності отримання від його святості шліта будь-яких вказівок про те, що він увійшов у справи і що вони перебувають під його наглядом, усе ослабне, не дай Б-г, бо всі тільки цього й чекають». Насправді Ребе прийняв провід у 5712 році (1951/1952). Але загальні й часткові вказівки установам почав давати вже в 5711 році (1950/1951).

У місяці іярі 5711 року (1950/1951) відбулося зібрання членів комітету «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі – рава Еліезера Красика, рава Моше Гурарі, рава Пінхаса Альтгойза, рава Аврагама Дризіна і рава Нахума Гольдшміда. На зібранні обговорювали питання відданості Ребе, і члени комітету висловили думку, що «Агудат хасидей Хабад» має фактично перебувати під проводом Ребе. Тому було вирішено офіційно прийняти провід і надрукувати новий поштовий папір, на якому буде зазначено, що установи перебувають під проводом Ребе, і про це написали Ребе й отримали відповіді, в яких був план роботи для «Агудат хасидей Хабад» і створення нових організацій та установ[28].

Протягом 5712 року (1951/1952) Ребе прийняв провід над закладами, якими керував, — «Мерказ ле-іньоней хінух», «Кегот» і «Махане Ісраель»; було надруковано нові бланки, на яких красувалося ім'я Ребе, і на них Ребе писав свої листи.

Ребе прийняв провід над «Агудат хасидей Хабад» у Сполучених Штатах, «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі та єшивами «Томхей Тмімім» по всьому світу[29].

Створення нових організацій

У перші роки після прийняття проводу Ребе створив нові організації та заклади, деякі з яких були створені в низці країн:

Усі ці заклади діють під проводом Ребе.

Керівництво після прийняття проводу

Відтоді Ребе почав виголошувати маамари — практика, яка в хасидизмі Хабад належить тільки Адморові. На відміну від практики попередніх провідників Хабаду, Ребе не записував свої маамари сам, і, починаючи з першого маамару «Бати ле-гані», який він виголосив, він доручив раву Йоелю Кагану записати його й подати йому на редагування; хасиди самі повторювали маамари й записували їх. Ребе редагував лише частину маамарів і сіхот, у порядку, який кілька разів змінювався впродовж років.

У перші роки після прийняття проводу Ребе продовжував ставитися з наближеністю до учнів єшиви, що навчалися при дворі Ребе, давав їм настанови й особистий супровід, брав участь у їхніх родинних урочистостях тощо[30]; ця практика змінилася з роками, коли хасидизм Хабад дедалі більше поширювався, і керівництво Ребе дедалі більше набувало характеру керівництва та царювання.

Рав Моше Дубінський після прийняття проводу приготував для Ребе царське крісло, але Ребе відмовлявся сідати на нього, і щоразу, коли рав Дубінський ставив це крісло, Ребе відсував його і сідав на звичайний стілець, аж до весілля, на якому рав Дубінський подбав, щоб у залі прийому не залишилося звичайних стільців, тоді Ребе сів на царське крісло і відтоді завжди сидів на такому кріслі[31].

Щороку[32] оформлюється на зразок корони, усередині якої вписано актуальне число років проводу Ребе (число років відлічується від 5710 року (1949/1950) — часу відходу Ребе Раяца).

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Серія «Прийняття проводу» втижневику «Бейт Мошіах»[33]

 •  На шляху до завоювання світу: прийняття проводу

 •  Н. Софер, Ребе про прийняття проводу: «У вас немає іншого вибору, і в мене немає іншого вибору», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 228

 •  Н. Софер, Початок сьомого покоління — процес Геули наближається до завершення, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 230

 •  Н. Софер, «Я не ухиляюся!», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 232

 •  Н. Софер, Провід хабадськими закладами, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 236

 •  Н. Софер, Заклади Хабаду та єшиви під проводом Ребе, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 241

Примітки

  1. ^ У переліку «Шалшелет га-ях'ас» на початку книги «Гайом йом», відредагованому Ребе, написано: «5711 — 10 швата — приймає провід. Виголошує перший маамар, що починається словами „Бати ле-гані“». У хасидів Хабаду заведено, що перше виголошення маамару вважається прийняттям проводу. Див. сіху Шабату тижневої глави «Ваєра», 20 хешвана 5743 (6 листопада 1982), і сіху Шабату тижневої глави «Ваера», 1 швата 5743 (15 січня 1983).
  2. ^ 1 2 Абревіатура: הרב מנחם (מענדל) שניאורסון". Так називали Ребе до його офіційного призначення «Ребе»
  3. ^ Докладніше див. у книзі рава Адіна Евен-Ісраеля «Мій Ребе».
  4. ^ Див. про це: р. Біньямін Ліпкін, «Бе-холь бейті нееман гу», розділ «Захід і схід», сторінка 201
  5. ^ Див.: р. Еліягу Вольф, «Ехад гая Аврагам», сторінка 88
  6. ^ Шнеур-Залман Бергер, Єрусалимці пов'язуються з Ребе, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 959. Про прийняття проводу у Святій Землі див.: «Ємей берешит», «Евед Аврагам анохі», «Іш хасид гая», «Ехад гая Аврагам», «Нода ба-шіурім»
  7. ^ Див. у книзі «Р. Нісан»
  8. ^ «Хасид нееман», розділ 17
  9. ^ 1 2 3 «Хасид нееман», розділ 17
  10. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 228, сторінки 37-38
  11. ^ Н. Софер, Початок сьомого покоління — процес Геули наближається до завершення, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 230
  12. ^ Телеграми було переписано одним із хасидів і опубліковано в «Ємей берешит», сторінка 394
  13. ^ «Евед Аврагам анохі», сторінка 220
  14. ^ «Евед Аврагам анохі» с. 221-224
  15. ^ «Сефер га-цеецаїм», сторінка 379. «Ємей берешит», сторінка 202, і там же текст і фотокопія листа гіткашрут єрусалимських хасидів
  16. ^ Тижневик «Бейт Мошіах» 1055, сторінка 32; «Га-Мазкір», розділ «Ве-зарах га-шемеш»
  17. ^ Наприклад, була особлива історія з дружиною рава-хасида р. Йоханана Гордона, яка перед 10 швата тяжко захворіла, а після відходу Ребе Раяца її стан погіршувався дедалі більше. Р. Йоханан побоювався, що це наслідок лихого ока, оскільки він удостоївся брати участь у «тагарі» Ребе Раяца біля «голови його — щирого золота». Адже, як відомо, після того як Алтер Ребе удостоївся здійснити тагару біля святої голови Магіда з Межиріча, він дуже побоювався лихого ока. Невдовзі після 10 швата Ребе запитав р. Йоханана, яке становище, і р. Йоханан відповів, що становище дуже тяжке. Ребе запитав його: «Ти запитав Ребе Раяца, що робити?» Р. Йоханан здивувався: «Як же можна запитати?» Ребе сказав йому: «Треба піти на Огель, запитати Ребе, і Ребе вже знайде спосіб, як відповісти». Р. Йоханан і його син, рав-хасид р. Шалом-Дов-Бер, поїхали на святу могилу й просили поради та благословення. Наступного дня вони ввійшли на єхідут, і Ребе вказав їм, що робити, і дав своє святе благословення, і вона справді прожила ще кілька років («Га-Мазкір», розділ «Ве-зарах га-шемеш»). І ще приклад: «І сходить сонце, і заходить сонце» на сайті «Хабад.орг».
  18. ^ «Ємей Берешит» с. 167
  19. ^ Н. Софер, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 228, сторінка 36
  20. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 228, сторінка 39. Тижневик «Бейт Мошіах» 1055, сторінка 32. Ребе велить опублікувати спростування того, що він прийме провід, у рубриці «Моменти в Любавичах», тижневик «Бейт Мошіах», 24 тевета 5781 (8 січня 2021), сторінка 42
  21. ^ Тижневик «Бейт Мошіах», випуск 228, сторінка 37
  22. ^ Докладний опис фарбрейнгену міститься в щоденнику за 10 швата 5711 (17 січня 1951).
  23. ^ Докладніше про все це [про неточні відомості в щоденнику з книги «Ємей берешит», на якому ґрунтується стаття] див. у книзі «Лав кі-пшуто» р. Зуші Познера, с. 1–130, і в багатьох місцях. І так само широко відомо від його імені.
  24. ^ Див. книгу «Ємей берешит», сторінка 381. Це ж збереглося і в пам'яті кількох присутніх на церемонії, див., наприклад, свідчення Адмора з Новомінська, р. Яакова Перлова.
  25. ^ Див. книгу «Ємей берешит», сторінка 383 — зі спогадів рава Єгуди-Лейба Гронера.
  26. ^ 1 2 Книга «Га-Мазкір», розділ «Ве-зарах га-шемеш».
  27. ^ Випуск 236
  28. ^ «Бейт Мошіах» 236
  29. ^ Н. Софер, Керівництво хабадськими установами, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 236
  30. ^ Докладніше див.: Ребе дбав про нас, як батько дбає про сина, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 15 елула 5780 (4 вересня 2020), сторінка 18.
  31. ^ Зі слів його сина, рава Мордехая Дубінського, інтерв'ю тижневику «Кфар-Хабад» 5773 року (2012/2013).
    • Менді Куртес, ‏Старанний учень із Кетскіллських гір, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2122, сторінка 42 (5785)
  32. ^ У перші роки це було тільки до «Параду», коли корону прикріплювали на трибуну, на якій стояв Ребе.
  33. ^ Файли було повторно опубліковано на сайті «Йоманім»

Повідомити про помилку на цій сторінці