Перейти до вмісту

«Хто є євреєм»

Матеріал з Хабадпедії
Рабини Шалом-Дов-Бер Вольф, Шмуель Хефер, Хаїм-Дов-Бер Хен (вручає) і Зуша Вілімовський вручають главі уряду Іцхаку Шаміру Петицію мільйона про виправлення закону

«Хто є євреєм» — це проблема в законодавстві Держави Ізраїль, яка впродовж багатьох років викликала чимало бур і впродовж багатьох років перебувала в центрі боротьби Хабаду.

Питання про те, хто є євреєм, — хто буде записаний у реєстрі населення як єврей і матиме право на репатріацію до Країни, надане євреям Законом про повернення, — не було вирішене від часу заснування держави, і усталена практика загалом відповідала єврейській галахі, згідно з якою в усіх поколіннях визначалося, хто є євреєм. У 5718 році (1957/1958), коли міністр внутрішніх справ спробував це змінити, спалахнула полеміка, і зрештою було вирішено й далі чинити згідно з галахою, і так було встановлено в інструкціях МВС. У 5730 році (1969/1970), після спроб БАГАЦу підважити це і записувати неєвреїв як євреїв, до Закону про повернення було внесено пункт «Хто є євреєм», який встановлює, що єврей — це «той, хто народився від матері-єврейки або пройшов гіюр, і не належить до іншої релігії». З цього пункту було навмисно вилучено слово «пройшов гіюр згідно із законом», і було відкрито шлях для фальшивих «гіюрів», таких як реформістські й подібні до них.

Закон про повернення, що дає змогу записувати неєвреїв як євреїв, Ребе назвав «гзейрою, подібної до якої не було в історії нашого народу, синів Ізраїлю», і Ребе розпочав різку й тривалу боротьбу за скасування цієї гзейри шляхом додавання до закону слів «згідно із законом». Упродовж довгих років Ребе знову і знову закликав до цього й пояснював, що закон неспроможний з людського боку — оскільки не в компетенції Кнесету вирішувати, хто є євреєм, і ще гірше — брехати неєвреєві й казати йому, що він єврей; украй тяжкий з єврейського боку — оскільки цей закон єдиний, уся суть якого — відкритий бунт проти Всевишнього і Тори, і тому в ньому є осквернення Імені Всевишнього, подібного до якого немає; і небезпечний з практичного боку — оскільки через нього порушується цілісність народу і множаться змішані шлюби.

Разом із Ребе боролися й багато інших організацій, рабинів і єврейських громад. Велику роль у боротьбі відіграв Комітет за цілісність народу, створений з ініціативи Ребе й підтримуваний ним (але, за його вказівкою, не ототожнюваний із Хабадом). З практичного погляду боротьба не принесла плодів, і досі всі голосування щодо виправлення закону в Кнесеті закінчувалися провалом; однак вона значною мірою сприяла усвідомленню громадськістю небезпеки асиміляції у Святій Землі.

Закон про повернення

Із заснуванням Держави Ізраїль уряду знадобилося визначити, хто є євреєм, у зв'язку з низкою його законів, для яких це питання має наслідки: Закон про повернення, реєстр населення і релігійна належність людини, що стосується її підпорядкування рішенням рабинських судів у питаннях шлюбу і розлучення. Закон про повернення — закон, ухвалений при заснуванні держави, який встановлює, що кожен єврей має право репатріюватися до Країни й отримати громадянство, однак під час його ухвалення в ньому не було чітко встановлено, хто визначатиметься як єврей. Кожен державний орган визначав по-своєму, хто є євреєм, і головним чином це залежало від міністра внутрішніх справ і його чиновників.

Встановлення інструкцій МВС

Лист Бен-Гуріона до 50 «мудреців Ізраїлю», серед яких був і Ребе

У 5718 році (1957/1958) уперше спалахнула полеміка щодо питання «Хто є євреєм», коли міністр внутрішніх справ Ісраель Бар-Єгуда розпорядився записувати «євреєм» кожного, хто заявляє, що він єврей. Це спричинило бурю, і МАФДАЛ унаслідок цього вирішила вийти з коаліції. Тодішній глава уряду Давид Бен-Гуріон, який бачив потребу розв'язати це питання, звернувся до п'ятдесяти «мудреців Ізраїлю» — яких він визначив як таких на власний розсуд — із проханням висловити свою думку щодо визначення єврейської ідентичності в Державі Ізраїль[1]. Із 59 опитаних відповіли 46, і переважна більшість — 37 з опитаних, серед них і ті, хто далекий від дотримання заповідей, — запропонували підтримати галахічне визначення[2].

Серед опитаних був Ребе, який відповів, серед іншого:

Моя думка цілком ясна, відповідно до Тори й традиції, прийнятої з покоління в покоління: у таких питаннях не має жодної сили усна заява про бажання бути записаним євреєм, і така заява не здатна змінити дійсність.

Згідно з Торою і традицією поколінь, що існує і жива донині, єврей — або, в іншому формулюванні, але з тим самим змістом, той, хто належить до народу синів Ізраїлю, — це той і тільки той, хто народився від матері-єврейки, або гер, що пройшов гіюр у формі точного гіюру, подробиці порядку якого роз'яснено в книгах галахічних постанов нашого народу, дому Ізраїлю, з покоління в покоління і аж до «Шулхан аруху» . .

У листі до рабинів Лондона, які були серед опитаних, Ребе написав, що треба відповісти на питання, а не ігнорувати його[3]. У листі до Залмана Шазара, який був близький до Ребе, а також до Бен-Гуріона, Ребе просив поцікавитися, якою є реакція Бен-Гуріона на сказане[4].

Услід за відповідями в інструкціях МВС було встановлено порядок записувати євреєм «того, хто народився від матері-єврейки і не належить до іншої релігії, або того, хто пройшов гіюр згідно із законом».

Справа Шаліта в БАГАЦі та поправка до Закону про повернення

У 5729 році (1968/1969) єврей на ім'я Біньямін Шаліт, одружений з неєврейкою, подав до БАГАЦу позов із вимогою записати його дітей євреями, після того як чиновники МВС відмовилися це зробити. БАГАЦ розглядав справу в розширеному складі з дев'яти суддів. Четверо з них відхилили його аргумент і вважали, що єврейство визначається тільки за галахою; однак більшістю в п'ять голосів позов було задоволено, і було постановлено, що його дітей треба записати євреями. Деякі із суддів більшості написали у своїй думці, що не вирішують питання «Хто є євреєм» і їхнє рішення стосується тільки питання реєстрації.

Рішення БАГАЦу породило бурю в Кнесеті та в уряді, і було вирішено встановити в законі, хто є євреєм. МАФДАЛ, національно-релігійна партія, домагалася закріплення в законі визначення, яке доти застосовувалося в інструкціях МВС і відповідало галахі, тоді як у правлячій партії МАПАЙ були ті, хто проти цього заперечував. Як компроміс було встановлено формулювання: «той, хто народився від матері-єврейки або пройшов гіюр, і не належить до іншої релігії» — з вилученням слів «пройшов гіюр згідно із законом». Це вилучення пояснив міністр юстиції Яаков-Шимшон Шапіро з МАПАЙ: «Ми знаємо, що є ліберали, є консерватори і є реформісти всіх видів і всіх ґатунків, і вони проводять гіюр. Тому я не хочу встановлювати галахи і не уповноважений встановлювати галахи; отже, ми кажемо, що той, хто прийде зі свідоцтвом про гіюр будь-якої єврейської громади, за умови що він не належить до іншої релігії, буде прийнятий як єврей».

У межах компромісу було також погоджено додавання «пункту про онуків», згідно з яким до Країни зможуть репатріюватися й неєвреї, які є онуками асимільованого єврея.

Цей закон було ухвалено 11 адара II 5730 року (19 березня 1970) за підтримки МАФДАЛ і за протидії харедимних партій. Депутат Кнесету Менахем Поруш у своїй тодішній промові обрушився на визнання реформістських «гіюрів» і під час свого виступу проти реформістів показав реформістський «сидур», з якого було вилучено молитви, що стосуються Геули, Землі Ізраїлю та Єрусалима, і кинув його на підлогу, що спричинило бурю. Пізніше Ребе подякував Порушу за його вчинок[5], але шкодував про те, що той вибачився внаслідок нападок на нього[6].

Рада Головного рабинату Ізраїлю зібралася, щоб обговорити закон та його наслідки, і на своєму засіданні 29 іяра ухвалила низку рішень, серед них заборону записувати євреями неєвреїв, які не пройшли гіюр згідно із законом, обов'язок діяти задля виправлення закону і заборону релігійним представникам брати участь в уряді до виправлення закону. Попри це партія МАФДАЛ, яка вважала себе підпорядкованою Головному рабинату, і далі залишалася в уряді, а міністр внутрішніх справ, чиє міністерство відповідає за реєстрацію неєвреїв як євреїв, був релігійним міністром від цієї партії. Ребе різко критикував непідпорядкування МАФДАЛ рабинату[7].

Спроби виправити закон

1 ава 5732 року (12 липня 1972) харедимний депутат Кнесету Шломо Лоренц вніс пропозицію про виправлення закону, спираючись, серед іншого, на слова Ребе з цього питання. Із секретаріату Ребе було дано вказівки активістам Хабаду в Країні залучити широку підтримку в Кнесеті для голосування[8], однак насправді голосування провалилося і закон не було просунуто. Партія МАФДАЛ під час голосування утрималася від підтримки закону, попри вказівку головного рабина Іссера-Єгуди Унтермана[9], що Ребе розцінив дуже суворо[10]. Депутат Кнесету Авнер-Хай Шакі, на відміну від своїх товаришів по партії МАФДАЛ, підтримав закон, попри чинений на нього тиск. Він заплатив за це дорогу ціну: його виключили з партії й вивели з уряду, в якому він обіймав посаду заступника міністра освіти. Ребе дуже підтримував його — публічно і через особистого посланця — і обіцяв йому, що він повернеться до ще більшої величі. Відтоді почався близький зв'язок між Шакі та Ребе. Він кілька разів заходив на єхідут і отримав від Ребе підтримку для ґрунтовної книжки, яку видав з питання «Хто є євреєм»[11].

У коаліційній угоді про створення уряду після виборів 5734 року (1973/1974) було погоджено виправлення закону[12], однак глава уряду Іцхак Рабін не виконав угоди, а МАФДАЛ на цьому не наполягала. Відтоді під час створення уряду це питання знову і знову обіцяли релігійним і харедимним партіям кілька глав уряду, але обіцянку так жодного разу й не було виконано, і партії на цьому теж не наполягали.

1 тевета 5737 року (22 грудня 1976) Лоренц знову запропонував виправити закон, і пропозиція провалилася.

Після виборів в іярі 5737 року (1976/1977), зі створенням першого правого уряду на чолі з Менахемом Бегіном, склалася сприятливіша ситуація для виправлення закону, оскільки до уряду увійшла й харедимна партія «Агудат Ісраель», і сам глава уряду підтримував виправлення закону. У коаліційних угодах було встановлено, що один із депутатів Кнесету від коаліції внесе приватний законопроєкт про виправлення закону, а глава уряду Бегін докладе зусиль, щоб забезпечити йому більшість. Однак насправді депутати від коаліції законопроєкту не внесли, а коли депутат Кнесету Калман Кахана з опозиції вніс законопроєкт, він не пройшов у комісії з конституції, законодавства і правосуддя[13].

Після виборів 5741 року (1980/1981) у коаліційних угодах знову було встановлено, що закон буде виправлено. Минуло багато часу, поки наприкінці зимової сесії Кнесету в 5743 році (1982/1983) депутат Кнесету рав Аврагам-Йосеф Шапіро не виніс на голосування виправлення закону з ініціативи адмора з Гура, рабі Сімхи-Бунема Альтера, з метою піднести поправку в подарунок до дня народження Ребе 11 нісана. 50 проголосували за поправку і 58 проти, і голосування провалилося[14].

За два тижні до відходу з життя рава Нахума Требника, 19 елула 5743 року (28 серпня 1983), Менахем Бегін несподівано пішов у відставку з посади глави уряду. Рав Требник відчув, що з'явилася можливість знову поставити підтримку уряду в залежність від виправлення закону «Хто є євреєм», і розпочав нову кампанію з цього питання. Щойно стало відомо про відставку, він надіслав термінову телеграму релігійним депутатам Кнесету: «Після шести років особистих обіцянок, які не було виконано, тепер дано можливість наполягти на ясному й однозначному зобов'язанні виправити закон „Хто є євреєм“». За кілька днів до свого відходу з життя він написав гостру статтю про обов'язок кожного діяти задля виправлення закону.

Додаткові законопроєкти про виправлення закону виносилися на голосування 26 швата 5746 року (5 лютого 1986) і 29 сівана 5748 року (14 червня 1988) і провалилися.

Після виборів 5749 року (1988/1989), коли «Агудат Ісраель» досягла високих результатів завдяки одноразовій підтримці Ребе, рабини Хабаду і члени Комітету за цілісність народу були глибоко залучені до складання коаліційної угоди між «Агудат Ісраель» та Іцхаком Шаміром. У цій угоді Шамір зобов'язався виправити закон протягом шести тижнів, однак не виконав зобов'язання. Керівники Комітету за цілісність народу думали подати на Шаміра до БАГАЦу, однак утрималися від цього, після того як зрозуміли від Ребе, що шанси на задоволення позову низькі[15].

Боротьба за виправлення закону

У Пурим 5730 року (22 березня 1970), через кілька днів після того, як закон було ухвалено в Кнесеті, Ребе вперше публічно висловився про це[16] і дуже докладно атакував закон[17]. Ребе докладно пояснив абсурдність закону, його небезпеки і відповів на аргументи прихильників закону.

Ребе почав клопотатися перед депутатами Кнесету і писав, що головна причина того, що закон не виправляють, — політична[18]. Ребе намагався вплинути на пресу, щоб про справу писали, і це тому, що: «до мене дійшла чутка, що ініціатори згаданої гзейри вхопилися за знахідку — змусити замовкнути громадську думку шляхом загального мовчання щодо цієї проблеми»[19]. Ребе наводив аргумент, що «єврей» — це галахічне поняття, і тому вирішувати, «хто є євреєм», треба за галахою, а не давати Кнесетам і БАГАЦу вирішувати це питання, тим паче що вже було вирішено в опитуванні, проведеному Бен-Гуріоном, що гіюр здійснюється тільки за галахою[20], і до позову Шаліта всім було ясно, що таке гіюр, і питання порушується заново тільки з політичних причин[20].

27 тішрея 5731 року (27 жовтня 1970) відбулися збори на цю тему за участю сотень анаш[21].

Серед учасників: рав Шнеур-Залман Гарелік, рав Давид Ханзін, рав Нахум Требник, рав Шмуель-Ельазар Гальперін, рав Моше Ашкеназі, рав Залман Абельський, рав Ефраїм Вольф, рав Зуша Вілімовський, рав Хаїм-Меїр Гарелік, рав Яаков-Дов Кац, рав Моше-Шломо Слонім, рав Єхезкель Шпрингер, рав Агарон Гопін, рав Менахем Вольф, рав Зуша Пойзнер, рав Зеєв Залманов, рав Залман Гопін, рав Берке Вольф, рав Єгуда-Лейб Залманов, рав Аврагам-Ханох Гліценштейн, рав Шмуель Гуревич, рав Реувен Дунін, рав Бенціон Ліпскер та інші.

У 5732 році (1971/1972) 32 великі рабини покоління підписали лист протесту проти закону. Ребе в подальшій сіхі побивався через те, що підписання 32 рабинів називають «релігійним досягненням», тоді як це мало б бути чимось буденним[22].

Дев'ятого ава 5732 року (липень–серпень 1972) Ребе роздав долар і лист хасидам (починаючи з 12 років), які обходили синагоги й виголошували промови на цю тему[23].

24 тевета 5743 року (9 січня 1983) у «Біньяней га-Ума» в Єрусалимі відбувся величезний мітинг за виправлення закону на чолі з адмором з Гура «Лев Сімха». Витрати на мітинг було поділено порівну між секретаріатом Ребе і касою адмора з Гура, і протягом усього зібрання Ребе одразу ж повідомляли про кожного рабина, що входив до зали, і на його обличчі був вираз задоволення. У мітингу брали участь, серед інших, адмор з Ерлау рабі Йоханан Софер, тодішній адмор з Гура рабі Сімха-Бунем Альтер, глава єшиви «Сфат емет» у ті дні, а згодом адмор з Гура рабі Пінхас-Менахем Альтер, адмор зі Слоніма та інші.

Члени комітету вручають петицію. Справа наліво: глава уряду пан Іцхак Шамір, р. Шмуель Хефер, р. Дов-Бер Хен, р. Товія Блой, р. Зуша Вілімовський

У хешвані 5744 року (1983/1984) почався збір підписів під «Петицією мільйона», ініційованою Комітетом за цілісність народу, яку підписали близько мільйона жителів Ізраїлю, щоб чинити тиск на главу уряду Іцхака Шаміра з метою виправити закон.

Після завершення збору підписів глава уряду відмовився зустрітися з делегацією від комітету і особисто прийняти підписи. Було чинено великий тиск, але ніщо не допомогло. Одного вечора члени комітету сиділи на зборах і були досить пригнічені. Вони знали, що Ребе цікавився цим питанням лише два дні тому, і не знали, що робити. І тоді р. Зуша Вілімовський сказав: якщо Ребе сказав — треба натискати. Його рішучість спонукала нас знову звернутися до канцелярії глави уряду, і ось, на превеликий подив, цього разу відповідь була позитивною.

Вони прибули до канцелярії глави уряду в Кнесеті, пан Шамір прийняв їх і сказав їм передати підписи до його канцелярії в урядовому кварталі. Підписи було передано, і кампанія зі збору підписів під петицією завершилася належним чином.

Комітет за цілісність народу

Основна стаття – Комітет за цілісність народу

Для того щоб зосередити й згуртувати дії, які приведуть до виправлення закону, було створено Комітет за цілісність народу. Головою комітету був рав Єгуда Пелді. Невдовзі після його відходу з життя Ребе призначив рава Нахума Требника зайняти його місце. Після відходу з життя рава Требника на посаду голови комітету було призначено рава Шмуеля Хефера.

Припинення боротьби

У сіхі 24 тевета 5749 року (1 січня 1989) Ребе говорив про роль шлухім у справах Землі Ізраїлю, причому тоді було зрозуміло, що мається на увазі також і головним чином питання «Хто є євреєм»; серед іншого Ребе сказав:

Оскільки останнім часом було кілька плутанин і хотіли втягнути шлухім у діяльність щодо різних питань, які самі по собі добрі, але це те, що треба робити у Святій Землі тощо, — то тут місце пробудити й нагадати, що їм не слід цим займатися, бо це не стосується виконання особистої місії кожного й кожної на своєму місці, в чому й має полягати головна частина його служіння...

Особлива увага — щодо синів Ізраїлю, які перебувають у діаспорі, і особливо шлухім: їм слід знати, що в них є місія в тому місці, де вони перебувають, а те, що це місце — в діаспорі, — навпаки, саме в діаспорі треба більше діяти у справах єврейства.

І такою поведінкою вони від самого початку запобіжать втраті безлічі часу, який уже було втрачено через міркування, що зовсім не мають стосунку до справи, бо немає жодного місця для громадської діяльності у справах Святої Землі з боку того, хто поки що перебуває в діаспорі, і тим паче — більшість не думає про поїздку до Святої Землі, навіть для відвідин, і в усякому разі — вони не мають наміру змінити місце своєї місії на тривалий термін і оселитися у Святій Землі; їм слід пожаліти самих себе і просити милості у свого оточення, щоб ті не заважали виконанню місії — «зробити для Нього, благословенний Він, оселю в нижніх світах».

І ще, і це головне: треба поширити це прохання — до кожного шаліаха і до всіх шлухім, включно й зі шлухім у самій Святій Землі, бо майже всі вони не мають жодної справи з цим шакла ве-тарья, в яке їх хочуть втягнути, — і тим паче більшість народу Ізраїлю, що перебуває в діаспорі... Їм слід негайно припинити шакла ве-тарья в усьому, що не стосується виконання місії кожного й кожної із синів Ізраїлю там, де вони перебувають, — поширення єврейства; а щодо синів Ізраїлю в Сполучених Штатах (у місці, де живе більшість синів Ізраїлю і де ми перебуваємо) — намагатися наскільки можливо множити поширення єврейства — передусім у країні Сполучені Штати, де вони перебувають.

У той період тривали коаліційні переговори «Агудат Ісраель» з паном Іцхаком Шаміром, у яких брали участь рабини Хабаду. З публікацією сіхи до шлухім були ті, хто подумав, що Ребе хоче, щоб повністю припинили діяти з цього питання і не ставили його умовою входження до уряду Шаміра, але Ребе це відкинув і велів р. Іцхаку-Єгуді Гольцману, секретареві Комітету за цілісність народу, і далі цього вимагати[24].

У кількох маанот кодеш, написаних Ребе в період, близький до цієї сіхи, Ребе висловив своє невдоволення діями з цього питання досі, і особливо діями шлухім. У відповіді раву Яакову-Єгуді Гехту від 8 тевета 5749 року (16 грудня 1988)[25] Ребе написав:

«На мій подив (змішаний з великою скорботою), громадські діячі Хабаду, і він серед них, самовіддано створюють усюди, де можливо, враження, що „Хто є євреєм“ — це проблема крайніх ортодоксів, і додають пояснення, що маються на увазі Любавичі, і не всі Любавичі тощо; наслідки, які це спричинило, — зрозумілі. Мої слова „гіюр згідно із законом“ — затушували, а потім приховали, що це не моя думка, а лише повідомлення, щоб кожен і кожна подивилися в такій-то книжці (укладеній 400 років тому) і списали собі те, що там написано. Кожен, хто підкреслює, що людина, яка сидить у Брукліні, каже тощо, — вкладає меч у руку такого-то й такого-то».

У відповіді раву Шмуелю-Менахему-Мендлу Бутману від середини тамуза 5749 року (липень–серпень 1989) Ребе написав[26]:

1) (уже надруковано) це те, що я сказав, — не вступати в шакла ве-тарья з питань, у яких намір іншої сторони — лише розпалити вогонь розбрату тощо 2) І само собою зрозуміло щодо шлухім, хай живуть вони, — що це протилежне характерові їхньої місії. 3) Якщо інша сторона каже, що хоче лише з'ясувати істину, — хай він надішле їй посилання на місце в «Шулхан арусі» і подібне до цього. 4) Я вже сказав (і це надруковано), що на практиці це зовсім не стосується справи, бо йдеться про закон і порядок 40 років у Святій Землі. 5) Але є такі, що хочуть внести туди більше розбрату. 6) І той, хто бере участь у цьому шакла ве-тарья, — допомагає їм. 7) Вищесказане просте. 8) І, вочевидь, уже давно час, щоб громадські діячі Хабаду домовилися між собою, і немає потреби втягувати в це мене. 9) І терміново».

Подібне за змістом Ребе написав на початку швата 5749 року (січень–лютий 1989) у відповіді одному зі шлухім у Монреалі, у Канаді, який повідомив про свої дії щодо питання «Хто є євреєм» і про свої публічні виступи на цю тему[25]:

«Я говорив докладно — і хай зберуться Агудат хасидей Хабад і громадські діячі Хабаду, щоб серйозно обговорити, що і коли продовжувати в усьому цьому. І потребує великого роздуму, що змушує його в усьому цьому і негайно ж виголошувати промови тощо, адже це може бути витлумачене як думка всього Хабаду!!»

26 менахем-ава 5750 року (17 серпня 1990) Ребе написав удові голови Комітету за цілісність народу р. Хаїма-Єгуди Пелді про діяльність комітету від цього часу й надалі: «Після закону — останнім часом — вищезгаданого закону про те, хто є євреєм, — це закон усієї держави і на чолі її „Головного рабинату“, і відтепер і надалі вищезгаданий комітет опублікує, що відтепер і надалі завдання комітету — стояти на варті, щоб вищезгадані виконували покладене на них тощо»[27].

Дехто каже, що того самого року р. Агарон-Дов Гальперін отримав від Ребе пряму вказівку припинити писати про це питання в тижневику «Кфар-Хабад»[28].

За твердженням рава Еліезера Мізрахі, він теж отримав подібну відповідь у той період[потрібне джерело].

Ставлення Ребе до виправлення закону

Тяжкість закону

Відповідь Ребе жінці, яка написала про те, що її брат збирається одружитися з жінкою, що пройшла реформістський гіюр не за Галахою, і зазначила, що ні вона, ні її чоловік не бажають брати участь у весіллі: оскільки це заборонено згідно з «Шулхан арухом» — зрозуміло, що вчинять згідно з «Шулхан арухом»

Ребе бачив у цьому законі велику перешкоду і назвав його: «найжахливішою гзейрою, подібної до якої не було»[29], і як він пояснював: «Жахлива гзейра, гзейра, подібної до якої не було в історії нашого народу, синів Ізраїлю, просоченій кров'ю, і вогнем, і стовпами диму, різними й дивними гзейрами, — і попри все це серед усіх народів землі не наважився ні чоловік, ні жінка прийти і скасувати саме існування народу Ізраїлю шляхом проголошення, що кожен, хто принесе клаптик паперу, на якому написано, що він єврей, — той і є єврей»[30].

Ребе пояснював, що тяжкість цього закону набагато перевищує інші закони проти Тори, ухвалені в Державі Ізраїль. В інших законах є нібито певна користь, заради якої їх було ухвалено (медична потреба в розтині померлих, порятунок від небезпеки за допомогою роботи в Шабат тощо), і тому вони не є відкритим бунтом проти галахи. Єдиний закон, ухвалений як відкритий бунт проти галахи, — це закон «Хто є євреєм», і тому в ньому є тяжкість, якої немає в інших[31].

Ребе просив, щоб на кожному зібранні, хай яке воно буде, закликали до цього, поки закон не буде виправлено[32], і навіть сказав з болем: «Я думав собі, що, оскільки я зажадав, щоб за кожної нагоди говорили про „Хто є євреєм“, — як же кожного разу буде про що говорити, адже не можна повторювати старе, а отже, через кілька тижнів уже не буде про що говорити. Але тепер видно, що це марна турбота, оскільки немає дня, щоб не надходили нові справи з новими аргументами...»[33]. Також він вимагав від депутатів Кнесету, щоб щоразу, коли збирається Кнесет, відкривали засідання протестом щодо «Хто є євреєм»[34].

Ребе також виступав проти будь-якого компромісу в цьому питанні й казав, що компроміс у питанні «Хто є євреєм» — це як компроміс про те, щоб відрізати голову[потрібне джерело].

Серед іншого Ребе висловився[35], що боротиметься за «Хто є євреєм», доки не прийде Мошіах.

У середині місяця іяр 5730 року (травень–червень 1970) ребецн Хая-Мушка сказала секретареві раву Біньяміну Кляйну, що Ребе буквально фізично ослаб через проблему «Хто є євреєм»[36].

Аргументи проти закону

Насамперед Ребе відкидав саму легітимність ухвалення такого закону, бо єврейство і гіюр — галахічні питання, які Кнесет не має жодних повноважень розглядати[37], точнісінько так, як не в повноваженнях Кнесету вирішувати про операції для хворих чи про зброю для армії[38]. Це ще більш неспроможне, коли в Кнесеті засідають і депутати-неєвреї, і вони беруть участь у вирішенні, «хто є євреєм».[39].

Ребе відкидав поняття «реформістського гіюру», бо сама суть реформи — «зміна», і їхній гіюр не має жодного значення[40].

Оскільки закон ґрунтується на визнанні брехливих гіюрів і з його допомогою обманюють неєврея, кажучи йому, що він єврей, — це не встоїть. Неєврей не зацікавлений у тому, щоб його обманювали, і коли обман розкриється, у нього посилиться ненависть до Ізраїлю[41].

Небезпеки, що випливають із закону

Окрім самої тяжкості закону й осквернення Імені Всевишнього, що в ньому міститься, Ребе вказував на його практичні наслідки — введення неєвреїв у народ Ізраїлю одразу ж услід за законом. Як він писав:

Мій основний підхід до всієї проблеми в тому, що щодня здійснюються гіюри не згідно із законом — як у Землі Ізраїлю, так і за її межами, і через деякий час, побоююся я, неможливо буде з'ясувати, у який спосіб пройшли гіюр, адже всі свідоцтва однакові

Ребе попереджав, що ніхто не застрахований від проникнення неєвреїв, які будуть записані євреями, і з болем волав про «главу єшиви», який не бачить потреби брати участь у боротьбі проти гзейри, — що йому слід знати, що в його єшиві перебуває бахур-неєврей, і, можливо, він тішиться з ним словами Тори і допоможе йому одружитися, коли прийде час, не знаючи, що той неєврей...[42] Ребе розповів, що такі випадки сталися в кількох єшивах[43].

У 5731 році (1970/1971) вибухнула справа «гіюрів у Відні» — у Відні зосередилося багато вихідців з Росії, і серед них репатріанти до Країни. Посланці Сохнуту схиляли їх отримувати фіктивні свідоцтва про гіюр, причому відповідальний за систему гіюру не був на це уповноважений, і не проводився справжній гіюр, як вимагає галаха. Головний рабинат Ізраїлю опублікував лист проти цих гіюрів, і десятки рабинів підписали протест проти них[44] Ребе вступив у боротьбу проти цього[45]. Боротьба принесла плоди, і це місце було закрито. Унаслідок цієї боротьби було закрито й подібні місця — «фабрики» фіктивних гіюрів[46].

Ребе пояснював, що безліч неєвреїв з різних народів, які оселяться серед синів Ізраїлю під прикриттям закону, може призвести до загрози безпеці[47].

Також Ребе говорив про духовні небезпеки, що спричиняються з Небес унаслідок невиправлення закону:

У Лаг ба-Омер 5730 року (24 травня 1970), у сіхі під час «Параду» і в її продовженні на фарбрейнгені, Ребе говорив про те, що цей закон спричиняє тяжку загрозу безпеці євреїв у Святій Землі і кровопролиття. Ребе заявив, що втручання Радянського Союзу у справи безпеки Ізраїлю сталося внаслідок змішання неєвреїв з народом Ізраїлю, а також говорив про жахливий теракт, що стався тоді в Авівімі, у якому було вбито 12 євреїв, більшість із них діти, і сказав, що це наслідок з Небес через закон. Ці слова викликали велику громадську бурю в Землі Ізраїлю, і глава уряду Голда Меїр висловила протест проти цього під час засідання Кнесету. Ребе відреагував на це на фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Бегаалотха» і сказав: «Так само як зараз ми перебуваємо в Шабат тижневої глави „Бегаалотха“, у час „Раава де-хол раавін“, — так я бачу без жодного сумніву, що причина втручання Єгипту чи Росії — у тому, що євреї самі їх „запросили“ тим, що дозволяють неєвреям входити в Землю Ізраїлю; запрошують терориста увійти в Землю Ізраїлю!»

Також після теракту в Маалоті, у якому було вбито 28 євреїв, з них 22 дитини, Ребе пов'язав це з пробоїною в законі «Хто є євреєм». Ребе пояснив, що мається на увазі не те, що з вини тих, хто не виправляє закон, спричиняється така кара, не доведи Б-г, а те, що є духовний захист народу Ізраїлю, і коли є пробоїна в охороні кордонів народу Ізраїлю, неминуче виникає пробоїна в захисті безпеки, і тоді виявляються відкриті небезпеки з боку терористів, — так само як той, хто не носить каски, наражає себе на небезпеку не через відсутність каски, а тому, що в нього немає захисту і він залишається відкритим небезпеці[48].

Інші події

У 5765 році (2004/2005) до БАГАЦу було подано кілька позовів із проханням визнати реформістські гіюри; у 5778 році (2017/2018) глава уряду Біньямін Нетаньягу призначив міністра Моше Нісіма займатися цими гіюрами; у 5780 році (2019/2020) депутат Кнесету Бецалель Смотрич вніс до Кнесету поправку до Закону про повернення, щоб скасувати пункт про онуків — пункт, згідно з яким людина, що є онуком дідуся й бабусі-євреїв, може репатріюватися до Країни як єврей, що призвело до того, що багато неєвреїв репатріювалися і спричинили велику асиміляцію в Країні[49].

У 5781 році (2020/2021) БАГАЦ остаточно постановив, що треба визнавати реформістські й консервативні гіюри щодо Закону про повернення, що викликало безліч засуджень з боку Хабаду і відомих громадських діячів[50].

У 5785 році (2024/2025) депутат Кнесету Аві Маоз виніс на голосування в Кнесеті скасування пункту про онуків; Смотрич і Бен-Гвір на голосуванні не були присутні, ШАС і «Гімель» підтримали, але Лікуд виступив проти, і пропозиція провалилася[51].

Див. також

Додаткова література

  • Рав Шмуель-Ельазар Ніселевич, рав Гілель-Менахем Гез, рав Моше Сабан, рав Меїр Броверман, «Га-Мавділь бейн Ісраель ла-амім — гіюр ка-галаха», збірка сіхот Ребе та галахічних розборів на тему гіюру згідно із законом; книжка вийшла від імені «Махон галаха — Хабад» і «Центру рабинів Європи»[52][53].
  • Рав Ісраель Ельфенбейн, «Хаєй Рабі», серія статей про гзейру та дії Ребе для її скасування, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1800, випуск 1801, випуск 1847, с. 38, випуск 1848, с. 32, випуск 1849, с. 30
  • Потрясіння: ще одна пробоїна в стіні святості, тижневик «Бейт Мошіах», 21 адара 5781 (5 березня 2021), с. 16  •  рав Шломо Гальперн, Корінь проблеми, с. 20
  • «І вестиме війни Б-га», додаток «Кфар-Хабад», свято Сукот 5782 (21 вересня 2021)
  • Менахем Бронфман , випуск «Кфар-Хабад» № 1948, с. 24-30.
  • 5 OF THE REBBE'S UPHILL BATTLES', журнал COLive, випуск 25, хешван 5785 (листопад–грудень 2024), сторінка 15

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Слід зазначити: питання Бен-Гуріона стосувалося тільки дітей батька-єврея і матері-неєврейки; щодо дорослих він роз'яснив у своєму питанні, що політика — записувати євреєм кожного, хто заявляє про себе як про єврея, і про це не питав. Багато хто з тих, що відповіли, серед них Ребе, написали у відповідь на це, що й дорослі мають записуватися за галахою і їхньої заяви недостатньо.
  2. ^ Див. докладно: А. Корман, «Єгуді — мі гу у-ма гу», с. 117 і далі.
  3. ^ «Ігрот кодеш», т. 18, лист 6624.
  4. ^ Лист до Шазара від 11 адара I 5718 року (3 березня 1958) — «Насі ве-хасид», с. 166.
  5. ^ «Ребе Раяц сказав мені: передай Шазарові знак, який є між нами»...
  6. ^ Сіха Ахарон шель Песах 5730 року (28 квітня 1970).
  7. ^ Див. листи Ребе міністрові Зераху Вархафтігу з МАФДАЛ, перший день Рош ходеш адара і Лаг ба-Омер 5732 року (2 травня 1972).
  8. ^ «Ємей тмімім», т. 5, с. 368-9.
  9. ^ Там само, с. 417-9.
  10. ^ Сіха 20 менахем-ава 5732 року (31 липня 1972).
  11. ^ Див. докладно: «Бейт Мошіах», випуск 509, с. 48 і далі.
  12. ^ Див. «Ємей тмімім», т. 6, с. 268 і далі.
  13. ^ Див. «Шлемут», випуск 69.
  14. ^ «Гіткашрут» (листок), випуск 1359. Неточні відомості там виправлено за протоколами Кнесету, 7 нісана 5743 року (21 березня 1983).
  15. ^ Рав Ашкеназі, с. 607 і далі.
  16. ^ У «Шалшелет га-яхас» написано про 5730 рік: «Починається (також відкрито) боротьба проти жахливої гзейри „Хто є євреєм“». Слова «також відкрито» Ребе додав своєю святою рукою.
  17. ^ [drive.g oogle.com/file/d/1dJK-6T69F3UgJJc_X8PekTwep41hxP5Y/view Сіха Ребе]
  18. ^ «Ігрот кодеш», т. 26, 9921
  19. ^ «Ігрот кодеш», т. 26, 9943
  20. ^ 1 2 «Ігрот кодеш», т. 27, 10002
  21. ^ Радяться щодо «Хто є євреєм», на сайті «Штурем нет» (посилання не працює).
  22. ^ Коли гаони Єрусалима зібралися 49 років тому заради виправлення Закону про повернення на
  23. ^ Щоденник одного з тмімім, щоденник р. Меїра Гарліга на сайті «Мафтеах»
  24. ^ Книжка «Га-Рав Ашкеназі», с. 609
  25. ^ 1 2 «Лікут маанот кодеш» 5749
  26. ^ Тшура Гронер-Пінсон 5774, с. 8
  27. ^ «Лікут маанот кодеш» 5750, лист 354.
  28. ^ За словами р. Агарона Гальперіна в інтерв'ю до сорокаріччя Кфар-Хабада — [https://drive.google.com/file/d/1tn1b4fdoJed94pWHRMmEkAhLSbwRXFK u/view вип. 1863] (с. 87) (посилання не працює). Див. також у рава Шалома-Дов-Бера Вольпо, книжка «Мевасер тов», с. 258 і далі, на цю тему.
  29. ^ 19 кислева 5744 року (25 листопада 1983).
  30. ^ Із листа переддня Рош га-Шана 5731 року (30 вересня 1970).
  31. ^ Сіха 24 тевета 5738 року (3 січня 1978) («Лікутей сіхот», т. 21, с. 290). Шабат тижневої глави «Берешит» 5744 року (1983/1984).
  32. ^ Сіхот Шабату тижневої глави «Тіса» і 11 нісана 5732 року (26 березня 1972).
  33. ^ Шабат тижневої глави «Тіса», там само.
  34. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Берешит» 5744 року (1983/1984).
  35. ^ Фарбрейнген Шабату тижневої глави «Бешалах», 13 швата 5735 року (25 січня 1975).
  36. ^ Тшура Буркіс-Глойберман, 28 адара II 5782 року (31 березня 2022), с. 45
  37. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Бегаалотха» 5730 року (1969/1970). Шабат тижневої глави «Ваїшлах» 5749 року (1988/1989) («Сефер га-сіхот», т. 1, с. 110).
  38. ^ Шабат тижневої глави «Бегаалотха», там само.
  39. ^ Шабат тижневої глави «Бегаалотха», «Ваїшлах», вищезгадані; Шабат тижневої глави «Берешит» 5744 року (1983/1984).
  40. ^ Сіха Пурима 5730 року (22 березня 1970) («Лікутей сіхот», т. 21, с. 408).
  41. ^ Сіхот 12 тамуза 5730 року (16 липня 1970). 6 тішрея 5738 року (18 вересня 1977).
  42. ^ Сіха 20 менахем-ава 5731 року (11 серпня 1971). У твоїй єшиві вчаться неєвреї! / слухати
  43. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Мікец» 5742 року (1981/1982).
  44. ^ «Га-Пардес», адар 5731 року (лютий–березень 1971).
  45. ^ Сіхот Шабату тижневої глави «Бехукотай» 5730 року (1969/1970), Шабату тижневої глави «Берешит» і 19 кислева 5731 року (17 грудня 1970).
  46. ^ Сіхот Шабату тижневої глави «Бо» 5736 року (1975/1976). Шабат тижневої глави «Їтро» 5737 року (1976/1977). Ахарон шель Песах 5741 року (26 квітня 1981).
  47. ^ Сіха Пурима 5730 року (22 березня 1970) («Лікутей сіхот», т. 21, с. 409).
  48. ^ Сіха Шабату тижневої глави «Бемідбар» 5734.
  49. ^ Досягнення Смотрича: Закон про повернення буде внесено як урядовий законопроєкт на сайті
  50. ^ Скандал: БАГАЦ вирішив визнати реформістський і консервативний гіюр
  51. ^ Правий уряд? Коаліція виступила проти законопроєкту з питання «Хто є євреєм»
  52. ^ За лаштунками нової книжки про думку Ребе з питання гіюру קישור לשבועון בית משיח
  53. ^ Менді Куртес, Захисна стіна, інтерв'ю з равом Шмуелем-Ельазаром Ніселевичем, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2111, с. 78.

Повідомити про помилку на цій сторінці