Перейти до вмісту

Війна

Матеріал з Хабадпедії

Війна — це битва між двома державами або різними утвореннями. Війна може бути фізичною, а також на відстані.

Джерела в Торі

У тижневій главі «Шофтім» є три уривки, які стосуються питань війни та джерел для цього.

«Коли вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коня й колісницю, народ, численніший за тебе, не бійся їх і т. д.»

— Дварім 20 1

«Коли наблизишся до міста, щоб воювати проти нього, то запропонуй йому мир»

— Дварім 20 10

«« Коли облягатимеш місто багато днів, щоб воювати проти нього, щоб захопити його, не губи дерев його, заносячи на них сокиру і т. д.»

— Дварім 20 19

Війни в юдаїзмі

Війна царів

Основна стаття – Війна чотирьох царів проти п'ятьох

Передісторія

Ця війна — перша війна, згадана в Танаху[1].

Війну спричинило повстання (несплата податків) п'ятьох царів проти чотирьох інших царів, на чолі яких був Кедорлаомер.

Учасники

Чотири царі: Амрафель, цар Шінара, Ар'йох, цар Еласара, Кедорлаомер, цар Елама, і Тідаль, цар Гоїм. П'ять царів: Бера, цар Сдома, Бірша, цар Амори, Шінав, цар Адми, Шемевер, цар Цвоїма, цар Бели — Цоара.

Наслідок

Переможцями у війні були чотири царі. Під час війни Лот — син брата праотця Аврагама — потрапив у полон. Ог, цар Башана (або, як його названо в Торі, «втікач»), повідомив про це Аврагамові; Аврагам узяв 318 своїх юнаків (а за тлумаченням мідрашу — Еліезера, гематрія імені якого — 318) і воював з цими царями.

Всевишній учинив Аврагамові чудо: грудки землі, які Аврагам кидав на ворога, перетворювалися на стріли, а стріли, які кидав ворог, перетворювалися на землю[2], і так Аврагам переміг у війні та звільнив Лота, сина свого брата.

Війна з Амалеком

Основна стаття – Амалек

Амалек був першим народом, що воював з народом Ізраїлю після їхнього виходу з Єгипту. Наші мудреці, благословенної пам'яті, уподібнили[3] це до киплячої ванни, в яку жодне створіння не може спуститися [=сини Ізраїлю]. Прийшов один негідник [=Амалек], стрибнув і спустився в неї [=воював з Ізраїлем]; хоч він і обпікся, він остудив її для інших [=так що інші народи стали менше боятися воювати з ними].

Підготовка до війни

«І сказав Моше Єгошуа: обери нам мужів і вийди, воюй з Амалеком; завтра я стану на вершині пагорба, і жезл Б-жий у руці моїй»[4].

Перебіг війни

Єгошуа воював разом з Ізраїлем проти Амалека. А Моше був на вершині пагорба. Коли Моше піднімав руки до неба, сини Ізраїлю дивилися на небо, і серце їхнє скорялося Всевишньому, і тоді вони перемагали. А коли він опускав руки, вони програвали. І тому Агарон і Хур піднялися на пагорб і підтримували руки Моше до заходу сонця, і так сини Ізраїлю перемогли.

Війна з Мідьяном

Основна стаття – Кліпа Мідьяну

Передісторія

У сороковий рік після виходу з Єгипту — останній рік у пустелі, після того як Білам спробував проклясти Ізраїль і Всевишній не дав йому цього, він порадив царям Мідьяну й Моаву ввести народ Ізраїлю в гріх і тим самим спричинити моровицю[5]. Мідіянітяни прийняли його пораду й послали своїх дочок, які ввели в гріх Ізраїль розпустою та ідолопоклонством.

У світлі цього Всевишній наказав Моше воювати з Мідьяном, а потім відійти. Як написано[6]:«Помсти за синів Ізраїлю мідіянітянам, після того прилучишся до народу твого». Попри те що він знав, що після того, як повоює з Мідьяном, відійде, Моше не ухилився від війни і навіть «тягнув» на війну Ізраїль, який не хотів воювати і спричиняти смерть Моше.

Війна

Моше наказав народові виділити по тисячі чоловік від кожного коліна на війну і призначив Пінхаса йти на чолі їх. Воїни воювали з Мідьяном і вбили всіх чоловіків і п'ятьох царів Мідьяну: Еві, Рекема, Цура, Хура, Реву. А Білама, сина Беора, вбили мечем; за коментаторами[7], він прибув туди, щоб отримати свою плату за пораду. Усе майно мідіянітян, а також їхніх жінок і дітей сини Ізраїлю взяли як воєнну здобич.

Коли воїни повернулися, Моше розгнівався на них за те, що вони залишили живими жінок, які, власне, й були причиною гріха, і наказав їм убити кожну жінку, що пізнала чоловіка, а також усіх чоловічої статі серед дітей. За прямим повелінням Всевишнього.

Після цього вони відокремили данину зі здобичі для Всевишнього, згідно з докладним повелінням.

Війни із сімома народами

Це війни, які вів Ізраїль, щоб вигнати мешканців Країни й успадкувати їхню землю. Ці війни тривали сім років.

Ці війни були війнами-заповідями, і на них виходить навіть наречений з-під своєї хупи.

Закони на війні

  • На необов'язковій війні: той, хто купив дім і не освятив його, насадив виноградник і не викупив його плодів або заручився з жінкою і не взяв її за дружину. Він повертається з лав війська, за словами когена.
  • Той, хто боїться і несміливий серцем, повертається з лав війська. Є дві думки про те, хто такий «той, хто боїться»: рабі Аківа каже — як це розуміється буквально, що він боїться побачити оголений меч. А рабі Йосе га-Глілі каже, що це той, хто боїться гріхів, які в нього на руках.
  • На війні-заповіді: на війну виходить навіть наречений з-під своєї хупи.
  • Від чотирьох речей звільнили у військовому таборі[8]: 1. Приносять дрова звідусіль і не остерігаються грабунку. 2. Звільнені від омивання рук. І віддмаю і від того, щоб робити ерув хацерот.

Облаштувати «яд» [=особливе місце] у військовому таборі, щоб справляти в ньому нужду.

  • Щоб був кілочок при зброї воїнів, щоб копати ним.
  • Заповідь-повеління[9] — пропонувати мир мешканцям міста, коли облягають його, і чинити з ним так, як пояснено в Торі: чи укладе він мир, чи не укладе миру.
  • Помазати когена, щоб він говорив до вух воїнів під час війни.
  • Щоб той, хто заручився, і той, хто будує будинок, і той, хто насаджує виноградник, раділи своєму набуттю цілий рік, і їх повертають з війни.

Боротьба з лихим спонуканням

Усередині кожної людини живуть два потяги: добре начало і лихе начало.

Людина має подолати свій лихий потяг; і сказано в Мішні: «Хто сильний? Той, хто долає свій потяг»[10].

У книзі «Танія» наводиться, що добре начало і лихе начало беруть свій початок у двох душах. У синів Ізраїлю, за Алтер Ребе, є дві душі: одна — тваринна душа, а друга — Б-жественна душа. Добрий потяг ґрунтується головним чином на думці і розумі, тоді як лихе начало виражає емоції та спонтанні почуття, з якими людина народжується, так що за своєю природою людину вабить до матеріальних і тілесних пожадань. У продовження цього підходу в хасидуті Хабад і в «Танії» зокрема наголошується на методі «розум владарює над серцем», тобто владарювати над серцем і над особистістю та спрямовувати їх згідно з висновком розуму[11].

У трактаті «Шабат» написано: «Таке ремесло лихого начала: сьогодні воно каже йому — зроби так, а завтра каже йому — зроби так, доки не скаже йому: служи ідолам, — і він іде й робить.» (трактат «Шабат», аркуш 105) Подібний підхід можна знайти в трактаті «Сука»:«трактат "Сука", аркуш 52»

Один зі способів давати раду лихому началу й боротися з ним такий: «Рабі Ішмаель каже: якщо зустрівся тобі цей мерзотник — тягни його до дому навчання».[12]

У хасидуті

У хасидуті[13] наводиться притча про війну стосовно якості нецах. Подібно до того як, коли цар веде війну, він витрачає всі свої найдорожчі скарби; і все це — щоб перемогти у війні. Хоча, якщо він здасться, він втратить менше грошей, ніж якщо воюватиме. І це через якість перемоги, яка в ньому, через що витрата скарбів йому зовсім не важлива.

У Дні Мошіаха

Про Дні Мошіаха сказано[14]: «І перекують мечі свої на рала, і списи свої — на садові ножі; не підійме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати».

Війни Мелех га-Мошіаха

Основна стаття – «Вестиме війни Всевишнього»

«І вестиме війни Всевишнього» — це остання галахічна ознака, за якою ми дізнаємося, що той цар, який постане з дому Давида, — «він у статусі ймовірного Мошіаха».

Ці війни — з народами світу, які не дають синам Ізраїлю виконувати Тору і заповіді.

Війна Мелех га-Мошіаха — не зброєю, а словами миру, і, за висловом Ребе Мелех га-Мошіаха: «саме через війну миру», «війна через вивчення Тори і виконання її заповідей».

Ребе встановив, що «на ділі видно, що вже здійснилося „вестиме війни Всевишнього“, і в багатьох і багатьох питаннях уже перемагає».

Війни, які вів Мошіах

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Берешит 14 1
  2. ^ Тааніт 21 1
  3. ^ Раші Дварім 25 18
  4. ^ Шмот 17 9
  5. ^ Бемідбар 31 16 «Адже вони були для синів Ізраїлю, за словом Білама, причиною віроломства проти Всевишнього у справі Пеора, і була моровиця в громаді Всевишнього»
  6. ^ Бемідбар 31 1
  7. ^ Раші
  8. ^ Мішна Ерувін 1 10
  9. ^ 1 2 3 Рамбам, Закони про царів і війни
  10. ^ Мішна, Авот, 4
  11. ^ Розум владарює над серцем, сайт «Хабад в Ізраїлі», поняття в хасидуті
  12. ^ трактат «Кідушин», аркуш 30
  13. ^ маамар 2 нісана 5710 (20 березня 1950)
  14. ^ Єшаягу 2 4

Повідомити про помилку на цій сторінці