Війна
Війна — це битва між двома державами або різними утвореннями. Війна може бути фізичною, а також на відстані.
Джерела в Торі
У тижневій главі «Шофтім» є три уривки, які стосуються питань війни та джерел для цього.
«Коли вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коня й колісницю, народ, численніший за тебе, не бійся їх і т. д.»
— Дварім 20 1
«Коли наблизишся до міста, щоб воювати проти нього, то запропонуй йому мир»
— Дварім 20 10
«« Коли облягатимеш місто багато днів, щоб воювати проти нього, щоб захопити його, не губи дерев його, заносячи на них сокиру і т. д.»
— Дварім 20 19
Війни в юдаїзмі
Війна царів
Основна стаття – Війна чотирьох царів проти п'ятьох
Передісторія
Ця війна — перша війна, згадана в Танаху[1].
Війну спричинило повстання (несплата податків) п'ятьох царів проти чотирьох інших царів, на чолі яких був Кедорлаомер.
Учасники
Чотири царі: Амрафель, цар Шінара, Ар'йох, цар Еласара, Кедорлаомер, цар Елама, і Тідаль, цар Гоїм. П'ять царів: Бера, цар Сдома, Бірша, цар Амори, Шінав, цар Адми, Шемевер, цар Цвоїма, цар Бели — Цоара.
Наслідок
Переможцями у війні були чотири царі. Під час війни Лот — син брата праотця Аврагама — потрапив у полон. Ог, цар Башана (або, як його названо в Торі, «втікач»), повідомив про це Аврагамові; Аврагам узяв 318 своїх юнаків (а за тлумаченням мідрашу — Еліезера, гематрія імені якого — 318) і воював з цими царями.
Всевишній учинив Аврагамові чудо: грудки землі, які Аврагам кидав на ворога, перетворювалися на стріли, а стріли, які кидав ворог, перетворювалися на землю[2], і так Аврагам переміг у війні та звільнив Лота, сина свого брата.
Війна з Амалеком
Основна стаття – Амалек
Амалек був першим народом, що воював з народом Ізраїлю після їхнього виходу з Єгипту. Наші мудреці, благословенної пам'яті, уподібнили[3] це до киплячої ванни, в яку жодне створіння не може спуститися [=сини Ізраїлю]. Прийшов один негідник [=Амалек], стрибнув і спустився в неї [=воював з Ізраїлем]; хоч він і обпікся, він остудив її для інших [=так що інші народи стали менше боятися воювати з ними].
Підготовка до війни
«І сказав Моше Єгошуа: обери нам мужів і вийди, воюй з Амалеком; завтра я стану на вершині пагорба, і жезл Б-жий у руці моїй»[4].
Перебіг війни
Єгошуа воював разом з Ізраїлем проти Амалека. А Моше був на вершині пагорба. Коли Моше піднімав руки до неба, сини Ізраїлю дивилися на небо, і серце їхнє скорялося Всевишньому, і тоді вони перемагали. А коли він опускав руки, вони програвали. І тому Агарон і Хур піднялися на пагорб і підтримували руки Моше до заходу сонця, і так сини Ізраїлю перемогли.
Війна з Мідьяном
Основна стаття – Кліпа Мідьяну
Передісторія
У сороковий рік після виходу з Єгипту — останній рік у пустелі, після того як Білам спробував проклясти Ізраїль і Всевишній не дав йому цього, він порадив царям Мідьяну й Моаву ввести народ Ізраїлю в гріх і тим самим спричинити моровицю[5]. Мідіянітяни прийняли його пораду й послали своїх дочок, які ввели в гріх Ізраїль розпустою та ідолопоклонством.
У світлі цього Всевишній наказав Моше воювати з Мідьяном, а потім відійти. Як написано[6]:«Помсти за синів Ізраїлю мідіянітянам, після того прилучишся до народу твого». Попри те що він знав, що після того, як повоює з Мідьяном, відійде, Моше не ухилився від війни і навіть «тягнув» на війну Ізраїль, який не хотів воювати і спричиняти смерть Моше.
Війна
Моше наказав народові виділити по тисячі чоловік від кожного коліна на війну і призначив Пінхаса йти на чолі їх. Воїни воювали з Мідьяном і вбили всіх чоловіків і п'ятьох царів Мідьяну: Еві, Рекема, Цура, Хура, Реву. А Білама, сина Беора, вбили мечем; за коментаторами[7], він прибув туди, щоб отримати свою плату за пораду. Усе майно мідіянітян, а також їхніх жінок і дітей сини Ізраїлю взяли як воєнну здобич.
Коли воїни повернулися, Моше розгнівався на них за те, що вони залишили живими жінок, які, власне, й були причиною гріха, і наказав їм убити кожну жінку, що пізнала чоловіка, а також усіх чоловічої статі серед дітей. За прямим повелінням Всевишнього.
Після цього вони відокремили данину зі здобичі для Всевишнього, згідно з докладним повелінням.
Війни із сімома народами
Це війни, які вів Ізраїль, щоб вигнати мешканців Країни й успадкувати їхню землю. Ці війни тривали сім років.
Ці війни були війнами-заповідями, і на них виходить навіть наречений з-під своєї хупи.
Закони на війні
- На необов'язковій війні: той, хто купив дім і не освятив його, насадив виноградник і не викупив його плодів або заручився з жінкою і не взяв її за дружину. Він повертається з лав війська, за словами когена.
- Той, хто боїться і несміливий серцем, повертається з лав війська. Є дві думки про те, хто такий «той, хто боїться»: рабі Аківа каже — як це розуміється буквально, що він боїться побачити оголений меч. А рабі Йосе га-Глілі каже, що це той, хто боїться гріхів, які в нього на руках.
- На війні-заповіді: на війну виходить навіть наречений з-під своєї хупи.
- Від чотирьох речей звільнили у військовому таборі[8]: 1. Приносять дрова звідусіль і не остерігаються грабунку. 2. Звільнені від омивання рук. І віддмаю і від того, щоб робити ерув хацерот.
Облаштувати «яд» [=особливе місце] у військовому таборі, щоб справляти в ньому нужду.
- Щоб був кілочок при зброї воїнів, щоб копати ним.
- Заповідь-повеління[9] — пропонувати мир мешканцям міста, коли облягають його, і чинити з ним так, як пояснено в Торі: чи укладе він мир, чи не укладе миру.
- Помазати когена, щоб він говорив до вух воїнів під час війни.
- Щоб той, хто заручився, і той, хто будує будинок, і той, хто насаджує виноградник, раділи своєму набуттю цілий рік, і їх повертають з війни.
- Заповідь-заборона — не губити плодового дерева, коли облягають місто.
- Заповідь-заборона — не боятися й не відступати назад під час війни.
Боротьба з лихим спонуканням
Усередині кожної людини живуть два потяги: добре начало і лихе начало.
Людина має подолати свій лихий потяг; і сказано в Мішні: «Хто сильний? Той, хто долає свій потяг»[10].
У книзі «Танія» наводиться, що добре начало і лихе начало беруть свій початок у двох душах. У синів Ізраїлю, за Алтер Ребе, є дві душі: одна — тваринна душа, а друга — Б-жественна душа. Добрий потяг ґрунтується головним чином на думці і розумі, тоді як лихе начало виражає емоції та спонтанні почуття, з якими людина народжується, так що за своєю природою людину вабить до матеріальних і тілесних пожадань. У продовження цього підходу в хасидуті Хабад і в «Танії» зокрема наголошується на методі «розум владарює над серцем», тобто владарювати над серцем і над особистістю та спрямовувати їх згідно з висновком розуму[11].
У трактаті «Шабат» написано: «Таке ремесло лихого начала: сьогодні воно каже йому — зроби так, а завтра каже йому — зроби так, доки не скаже йому: служи ідолам, — і він іде й робить.» (трактат «Шабат», аркуш 105) Подібний підхід можна знайти в трактаті «Сука»:«трактат "Сука", аркуш 52»
Один зі способів давати раду лихому началу й боротися з ним такий: «Рабі Ішмаель каже: якщо зустрівся тобі цей мерзотник — тягни його до дому навчання».[12]
У хасидуті
У хасидуті[13] наводиться притча про війну стосовно якості нецах. Подібно до того як, коли цар веде війну, він витрачає всі свої найдорожчі скарби; і все це — щоб перемогти у війні. Хоча, якщо він здасться, він втратить менше грошей, ніж якщо воюватиме. І це через якість перемоги, яка в ньому, через що витрата скарбів йому зовсім не важлива.
У Дні Мошіаха
Про Дні Мошіаха сказано[14]: «І перекують мечі свої на рала, і списи свої — на садові ножі; не підійме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати».
Війни Мелех га-Мошіаха
Основна стаття – «Вестиме війни Всевишнього»
«І вестиме війни Всевишнього» — це остання галахічна ознака, за якою ми дізнаємося, що той цар, який постане з дому Давида, — «він у статусі ймовірного Мошіаха».
Ці війни — з народами світу, які не дають синам Ізраїлю виконувати Тору і заповіді.
Війна Мелех га-Мошіаха — не зброєю, а словами миру, і, за висловом Ребе Мелех га-Мошіаха: «саме через війну миру», «війна через вивчення Тори і виконання її заповідей».
Ребе встановив, що «на ділі видно, що вже здійснилося „вестиме війни Всевишнього“, і в багатьох і багатьох питаннях уже перемагає».
Війни, які вів Мошіах
Див. також
- Армія
- Армія оборони Ізраїлю — про інші сучасні війни
- «Війна і мир на нашій Святій Землі»
Додаткова література
- Барух Оберлендер, Залишення рабином свого міста під час війни, «Гаарот у-біурім — Огалей Тора», випуск 1256 сторінка 56, 1259 сторінка 56, 1260 сторінка 34, 1261 сторінка 30, 1262 сторінка 43, 1263 сторінка 63, 1267 сторінка 47, 1268 сторінка 121, книга «Аво бі-гвурот», «Томхей Тмімім» Брюнуа, 2 адара 5785 (2 березня 2025), сторінка 87
Примітки
- ^ Берешит 14 1
- ^ Тааніт 21 1
- ^ Раші Дварім 25 18
- ^ Шмот 17 9
- ^ Бемідбар 31 16 «Адже вони були для синів Ізраїлю, за словом Білама, причиною віроломства проти Всевишнього у справі Пеора, і була моровиця в громаді Всевишнього»
- ^ Бемідбар 31 1
- ^ Раші
- ^ Мішна Ерувін 1 10
- ^ 1 2 3 Рамбам, Закони про царів і війни
- ^ Мішна, Авот, 4
- ^ Розум владарює над серцем, сайт «Хабад в Ізраїлі», поняття в хасидуті
- ^ трактат «Кідушин», аркуш 30
- ^ маамар 2 нісана 5710 (20 березня 1950)
- ^ Єшаягу 2 4