Перейти до вмісту

Вигнання

Матеріал з Хабадпедії

Вигнання (галут) — позначення становища того, хто змушений покинути своє природне й звичне місце. Як правило, це поняття вживається щодо становища синів Ізраїлю в ті часи, коли вони не живуть на своїй землі — Землі Ізраїлю — і перебувають у поневоленні в народів, а також коли Храм не відбудовано. Серед вигнань особливо тяжке нинішнє, останнє вигнання, що тривало довше за всі вигнання.

Вчення хасидуту наголошує на внутрішньому і головному значенні вигнання — духовному вигнанні, вигнанні Шхіни, — коли Б-жественне світло не розкрите, а перебуває в прихованні. Відповідно до цього служіння синів Ізраїлю у вигнанні пояснюється як вища місія — відбирати іскри[1] і знову розкривати Б-жественне світло з іще більшою силою. Коли це служіння завершене, настає час істинної і повної Геули — тоді світло Всевишнього розкриється у світі в повноті.

У своїх сіхот Ребе багато разів, з різних боків роз'яснює, наскільки стан вигнання недоладний і наскільки необхідне його негайне завершення істинним і повним Визволенням.

Суть вигнання в духовності

Вчення хасидуту докладно пояснює духовний аспект вигнання і спосіб Б-жественного впливу в період вигнання.

Б-жественне світло у вигнанні

За часів Храму Б-жественне світло світило внутрішньо і відкрито в Храмі, і єврей міг бачити святість відкрито, як справжнє бачення (як у висловлюванні мудреців[2]: «Як прийшов бачити, так прийшов, щоб його бачили»). А під час вигнання Б-жественність перебуває в прихованні, і тому світ видається самостійною реальністю.

Б-жественне світло, що світить під час вигнання, — це ор макіф, вплив якого на світ не прямий, і тому воно не відчувається. Це причина того, що під час вигнання сини Ізраїлю перебувають в занепаді і їхня гідність непомітна, — адже коли вплив відбувається у вигляді макіфа, не відчувається різниця між вищим і нижчим. І тому так само за часів Храму — коли вплив був внутрішнім — єврей, який учинив провину, за яку належать карет і смерть від руки Небес, переставав отримувати життєву силу, але під час вигнання єврей, який чинить провину, може отримувати життєву силу і достаток у цьому світі.

Тому стан вигнання називається «сном» нагорі (ніби), — адже під час сну не відчуваються внутрішні сили людини, і її життєва сила є лише у вигляді макіфа. Під час сну також непомітна перевага мозку в голові над рештою органів.

Служіння Всевишньому у вигнанні

Основна стаття – Служіння у вигнанні

Звідси випливає суттєва відмінність між способом служіння Всевишньому за часів Храму і служінням під час вигнання: за часів Храму — коли єврей бачив Б-жественність відкрито — він був спроможний служити Всевишньому з внутрішнього бітулю, тобто розумом він розуміє, а серцем відчуває потребу служити Всевишньому. А під час вигнання — коли немає бачення Б-жественності — служіння може бути винятково із зовнішнього бітулю, тобто єврей стежить за собою, щоб на ділі не порушити волю Всевишнього, але розум і серце його не пройняті бітулем, і його служіння відбувається холодно[3].

З цієї причини вигнання уподібнене ібуру (а Геула — народженню): адже про плід сказали мудреці[4]: «Чому подібний плід в утробі матері — складеному записнику, голова його між колінами, п'яти його біля сідниць, і їсть він те, що їсть його мати.. і рот його закритий, а пупок відкритий». Коли голова плоду між колінами, він не може думати, міркувати і бачити. Подібно до цього й сини Ізраїлю під час вигнання не можуть бачити Б-жественність. «Рот його закритий, а пупок відкритий», тобто плід не може їсти свою їжу через рот і живити цим мозок і серце, а їжа входить через пупок і живить винятково органи тіла. Подібно до цього «їжа» синів Ізраїлю під час вигнання — виконання заповідей — не живить серце і мозок, пізнання Всевишнього і любов до Нього, а відбувається лише технічно[5].

Галахічні зміни у вигнанні

Відмінність між часом Храму і часом вигнання щодо приховання Б-жественного світла має також кілька практичних галахічних наслідків:

  • Суворості й тонкощі софрім — за часів Храму було легко служити Всевишньому і пробуджуватися в любові до Нього, але під час вигнання серця збідніли і важче пробудитися в любові до Всевишнього; з цієї причини у вигнанні додалося ще багато тонкощів і суворостей, які встановили мудреці і яких не було за часів Храму[6].
  • Другий святковий день діаспори — за часів Храму душі були вищими і могли сприйняти Б-жественне розкриття, що світить у свято, за один день. Але під час вигнання душі нижчі, і розкриттю потрібно спускатися зі щабля на щабель, тому потрібні два святкові дні, щоб сприйняти його[7].

Перебування Шхіни у вигнанні

У хасидуті багато пояснюється про те, що Шхіна завжди перебуває із синами Ізраїлю у вигнанні, хоча її не завжди відчувають[8]. Як у висловлюванні Рашбі[9]: «Які ж любі Ізраїль перед Святим, благословенним Він, — адже в кожне місце, куди їх вигнали, Шхіна з ними: вигнані в Єгипет — Шхіна з ними.. вигнані у Вавилон — Шхіна з ними.. і навіть коли їм належить бути визволеними, Шхіна з ними, як сказано: І повернеться Г-сподь, Б-г твій, з полоненими твоїми — не сказано "і поверне", а "і повернеться", це вчить, що Святий, благословенний Він, повертається з ними з вигнань». Ця тема відповідає закону[10]: «Учня, якого вигнали, виганяють разом із ним його вчителів»[11].

Ребе пояснює, що в цьому підкреслюються два моменти: (1) з одного боку, йдеться не лише про те, що Святий, благословенний Він, перебуває у вигнанні, а мається на увазі, що Він страждає (ніби) від біди вигнання, як написано[12]: «У всякій біді їхній — Йому біда»; і згідно з уточненням «виганяють його вчителів разом із ним», тобто вчитель страждає від гіркоти вигнання[11]. (2) З іншого боку, мається на увазі не лише те, що Святий, благословенний Він, сумує від гіркоти вигнання, а те, що Він Сам перебуває із синами Ізраїлю — не як цар, що перебуває у своєму палаці і сумує через біду свого сина, який перебуває у вигнанні, а як той, хто спускається зі своїм сином у вигнання або навіть меле разом із ним у в'язниці[13].

Цим підкреслюється також необхідність негайного приходу Геули якомога швидше, адже у вигнанні страждають не лише сини Ізраїлю, а й Святий, благословенний Він, ніби[14].

Ребе підкреслює той факт, що Шхіна перебуває разом із синами Ізраїлю до останньої миті вигнання («коли їм належить бути визволеними»). Не так, що Святий, благословенний Він, виходить із вигнання, а потім виводить синів Ізраїлю, а Він перебуває із синами Ізраїлю до Геули[15].

Особливе і головне місце, де перебування Шхіни відкрите, — це синагоги, а серед них самих особливо синагога провідника покоління, за словами Гмари[9]: «"І буду Я для них малим Храмом", — сказав рабі Іцхак: це синагоги і доми навчання у Вавилоні, а р. Е. сказав: це дім нашого вчителя у Вавилоні». Звідси зрозуміло також, що під час Геули («коли їм належить бути визволеними, Шхіна з ними») визволення Шхіни почнеться з того самого місця, де вона перебувала раніше, тобто що Храм розкриється спершу в синагозі провідника покоління (тобто — 770) і звідти повернеться до Єрусалима[16].

Геула як мета і внутрішня суть вигнання

У хасидуті пояснюється, що, хоча вигнання є великим спуском і прихованням лику, насправді це приховання не абсолютне. Це тому, що мета вигнання — підготовка до великого піднесення Геули. Ба більше, саме вигнання є етапом піднесення, воно не лише підготовка, а в ньому самому розкриваються піднесені розкриття, і його особливості — результат цього розкриття, але це лише «внутрішня суть» вигнання, а явно вигнання є спуском і прихованням лику (причина цього в тому, що розкриття не притягуються відкрито в цей матеріальний світ, а розкриються при повній Геулі).

Цим пояснюється те, що про момент зруйнування мудреці сказали[17]: «Сказав Реш Лакіш: у годину, коли чужинці увійшли до Гейхалу, вони побачили крувів, сплетених один з одним», — стан, що свідчить про близькість і розкриття Святого, благословенного Він, народові Ізраїлю,[18] у повній протилежності до явного становища в той час. І це тому, що внутрішній зміст вигнання є підготовкою і початком розкриттів, які будуть при Геулі, і у Святеє святих світила істинна суть зруйнування і вигнання, яка є розкриттям найвнутрішнішого зв'язку синів Ізраїлю і Святого, благословенного Він, і тому це світило там відкрито. Тому в момент зруйнування, коли було притягнення піднесеного Б-жественного світла, подібно до висловлювання мудреців[19]: «Людина зобов'язана відвідати свою дружину, коли вона вирушає в дорогу», це було відкрито видно у Святеє святих. І відтоді, і внаслідок цього, в усі дні вигнання це розкриття притягується дедалі більше (як розвиток плоду в утробі матері, що триває після відвідання), доки не розкриється відкрито при повній Геулі (народження).[20].

Так пояснюється також мідраш[21], що в день зруйнування Храму народився Мошіах, — перша мить зруйнування одразу принесла з собою початок процесу Геули, яка і є істинною метою зруйнування (як «руйнує, щоб збудувати»)[22].

Притчі на цю тему

У хасидуті наводиться кілька притч, що ілюструють спуск у зовнішньому, який за своєю внутрішньою суттю є великим піднесенням:

  • Сівба — як коли сіють зерно, воно закопується в землю і згниває, але завдяки цьому виростає набагато більше, так служіння синів Ізраїлю у вигнанні є сівбою, що приносить проростання Геули[23].
  • Торгівля — як купець розкидає всі свої гроші, щоб досягти набагато більшого прибутку, так розсіяння синів Ізраїлю у вигнанні відбувається задля того, щоб досягти великого прибутку Геули[24].
  • Вплив учителя на учня — коли вчитель навчає свого учня, може виникнути ситуація, коли вчителеві приходить нова глибока ідея. Щоб він міг передати ідею учневі як слід, він мусить зупинити потік навчання і впливу на учня та зосередитися на сприйнятті нової ідеї, що спала йому на думку. І що глибша ідея, то довша перерва у впливі; але ця перерва у впливі зовнішня, а насправді вона вказує на любов учителя до учня і його бажання передати йому глибшу ідею[25].
  • Батько, що ховається від сина — іноді батько ховається від сина, щоб пробудити сина шукати його. Син мусить зрозуміти, що це приховання не справжнє, а батько перебуває з ним. Коли він розуміє це, він шукає батька і знову знаходить його — і тоді любов між ними зростає з іще більшою силою[26].
  • Народження — дні вигнання уподібнені дев'яти місяцям вагітності. А народження — Геулі.

Служіння з розкриття внутрішньої суті вигнання

У світлі вищесказаного у вченні хасидуту пояснюється, що саме це є головним служінням синів Ізраїлю у вигнанні: визнати, що вигнання є не чим іншим, як піднесенішим розкриттям, і розкрити його істинну внутрішню суть, — і автоматично розкривається Геула[27].

Це вказано також у назві Геули, яка містить ті самі літери, що й слово гола, лише з додаванням алефа:

Оскільки вигнання за своєю внутрішньою суттю є піднесенішим Б-жественним розкриттям, Геула не скасовує вигнання, а лише вводить і розкриває алеф — Володаря світу, Святого, благословенного Він, — усередині голи-вигнання. Усі позитивні речі, що є у вигнанні, залишаться і при Геулі, але розкриється їхня істинна внутрішня суть — як вони розкривають славу Святого, благословенного Він, у світі[28].

[З цієї причини Рамбам підкреслює, що справа Мелех га-Мошіаха не в тому, щоб творити знамення і чудеса, і суть Геули не в тому, щоб змінити природу світу; цим він має на меті підкреслити вищезгадану ідею — що Геула проникає всередину вигнання і розкриває його позитивну внутрішню суть, не «ламаючи» і не скасовуючи його шляхом порушення порядків природи[29]].

Ставлення до вигнання

Згідно з вищевказаними поясненнями суті вигнання, в хасидуті, і особливо в сіхот Ребе, докладно пояснюється, яким має бути ставлення єврея до вигнання. Єврей мусить поєднувати в собі обидві сторони — з одного боку, робити все, що в його силах, щоб стояти твердо і виконувати свою місію під час вигнання, не перейматися темрявою і прихованням; а з іншого боку, визнавати, що вигнання є тимчасовим станом, гидувати ним і вимагати всією душею Геули[30].

Стійкість під час вигнання

У сіхі 3 тамуза 5687 (3 липня 1927), перед своїм від'їздом на заслання до Костроми в полоні в комуністів, Ребе Раяц виголосив тверді слова перед великою публікою, що його проводжала, в яких повторив слова свого батька Ребе Рашаба (коли уряд вимагав на Рабинських зборах запровадити зміни у вихованні і в справах рабинату):

Не з власної волі ми вигнані із Землі Ізраїлю, і не власними силами ми повернемося до Землі Ізраїлю. Отець наш, Цар наш, благословенний Він, вигнав нас із нашої землі і послав нас у вигнання, і Він, благословенний Він, визволить нас і збере наших розсіяних. Але хай знають усі народи, що на лиці землі: лише наші тіла віддані у вигнання і в поневолення царствам, але наші душі не віддані у вигнання і не передані в поневолення царствам. Ми зобов'язані проголосити відкрито на очах у всіх, що в усьому, що стосується нашої релігії, Тори Ізраїлю, її заповідей і звичаїв, ніхто не може нав'язати нам своєї думки і жодна сила примусу не має права поневолити нас

— «Лікутей дібурім» (мовою лашон га-кодеш), частина 4, с. 933, та інші

До цих слів Ребе повертався багато разів. Ребе пояснює, що насправді душа завжди перебуває вище за обмеження вигнання.

І хоча вигнання, звісно, діє і на душу, як пояснено вище (в розділі Служіння Всевишньому у вигнанні), — коли єврей поміркує про те, що це вигнання є з волі Всевишнього і, безсумнівно, Його задум у спуску спрямований на добро і задля піднесення, то зрозуміло, що і служіння під час вигнання має вічну силу, і навіть більшу, ніж за часів Храму. І це міркування додасть єврею снаги, щоб подолати приховання вигнання. Ба більше, навіть коли єврей не відчуває по-справжньому силу і перевагу, досягнуті завдяки вигнанню, сама думка про це призводить до того, що він виходить з обмежень вигнання (бо «де думка людини, там вона перебуває»)[31].

У багатьох сіхот Ребе підкреслює необхідність стояти твердо і не перейматися вигнанням, і так виконувати місію з гордістю та досягати успіху в матеріальному і духовному навіть під час вигнання[32].

Вимога вийти з вигнання

Основні статті – Очікування Геули, «Ад матай»

З іншого боку, Ребе багато разів підкреслює, наскільки вигнання абсурдне і кожна додаткова мить у ньому — катастрофа, яка має приголомшити єврея і змусити його кричати до Святого, благословенного Він, щоб Він завершив вигнання[33].

Це пояснюється у висловлюванні мудреців[34], що одна з речей, про створення яких Святий, благословенний Він, шкодує, — це вигнання. І звідси зрозуміло, що його створення не має на меті залишити синів Ізраїлю у вигнанні, не доведи Б-же, а воно призначене для скасування[35].

Ребе пояснює, що навіть у стані духовної Геули, особистої Геули або в стані благополуччя в матеріальному і духовному — необхідність волати «Ад матай» і вимагати Геули залишається в силі. І це тому, що порівняно з розкриттям зв'язку синів Ізраїлю зі Святим, благословенним Він, і розкриттям Б-жественності у світі, яке буде при Геулі, — навіть відносна повнота у вигнанні не вважається нічим[36].

Особисте вигнання

Ілюстрація внутрішнього вигнання — ув'язнення душі в тілі. Малюнок: Шалом Фейгін

Окрім суті загального вигнання — вигнання Шхіни і народу Ізраїлю — у вченні хасидуту наголошується також на особистому вигнанні в служінні Всевишньому кожного єврея.

У хасидуті[37] пояснюється, що той факт, що внутрішня суть серця, сутність душі єврея перебуває в прихованні й утаєнні і єврей не відчуває відкрито свою Б-жественну душу, бажання якої прилучитися до Всевишнього перевершує всі інші бажання, — це тому, що Б-жественна іскра в його душі перебуває у вигнанні, і вона вкрита і прихована світськими справами та пристрастями.

Коли єврей чинить провину, він спричиняє спуск і тяжче вигнання, коли він приховує розкриття своєї душі ще більше і притягує Б-жественний вплив до кліпот. Коли єврей робить тшуву, він знову розкриває свою душу і віддаляє вплив Шхіни від кліпот назад на її місце, подібно до повернення загальної Шхіни при Геулі[38].

Як про загальне вигнання Ізраїлю сказано[9], що «в кожне місце, куди їх вигнали, Шхіна з ними», так і у вигнанні Б-жественної душі — єврей мусить пам'ятати, що, попри те, що він перебуває в низькому стані і не відчуває світла душі, Шхіна перебуває з ним у тому, що йому дано силу міркувати про єдність Всевишнього і так відчувати Б-жественність[39].

Однак сила вийти з особистого вигнання сьогодні не в повноті; і хоча шляхом міркування єврей може розкрити внутрішню суть своєї душі під час молитви тощо — зрештою душа все ще залишиться в певному прихованні. А повний вихід душі з вигнання буде лише тоді, коли прийде Мошіах при загальній Геулі, і душа розкриється в повноті[40].

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Тора ор» Берешит.
  2. ^ Хагіга, 2а.
  3. ^ Див. «Лікутей Тора», Браха 98б. «Сефер га-маамарім» 5709, маамар «Коль доді», с. 109. «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 2, маамар «Ве-наха алав руах Гашем» 5725. Та інші.
  4. ^ Нида, 30б.
  5. ^ «Тора ор», Ваера 55а.
  6. ^ «Лікутей Тора», Матот 85а.
  7. ^ «Лікутей Тора», Шміні Ацерет 91в.
  8. ^ Вочевидь, хоча вислів такий, що Шхіна перебуває у вигнанні, з «Лікутей сіхот», том 9, сіха Ніцавім 1, § 10, слід уточнити, що Ацмут перебуває із синами Ізраїлю у вигнанні.
  9. ^ 1 2 3 Мегіла, 29а.
  10. ^ Макот, 10а. Рамбам, закони про вбивцю й охорону життя, розділ 7, закон 1.
  11. ^ 1 2 Сіха 20 тевета 5745 (13 січня 1985) («Гітваадуйот», частина 2, с. 1025-6).
  12. ^ Єшаягу 63, 9.
  13. ^ «Лікутей сіхот», том 9, згадана вище, і в примітці 35 там.
  14. ^ Сіха Лаг ба-Омеру 5744 («Лікутей сіхот», том 27, с. 290). Шабат тижневої глави «Ітро» 5745 («Гітваадуйот», частина 2, с. 1206). Та інші.
  15. ^ «Лікутей сіхот», том 9, згадана вище. Сіха Лаг ба-Омеру 5743 («Лікутей сіхот», том 37, с. 136). Лаг ба-Омер 5744 (20 травня 1984), згадана вище.
  16. ^ Див. докладно «Кунтрес Бейт Рабейну ше-бе-Бавель».
  17. ^ Йома, 54б.
  18. ^ «Тут — у час, коли Ізраїль виконує волю Всюдисущого: вони обертають обличчя одне до одного, подібно до любові чоловіка і жінки, що кохають одне одного, — знак того, що Святий, благословенний Він, любить Ізраїль» (Раші, Бава батра 99а).
  19. ^ Євамот, 62б.
  20. ^ «Лікутей сіхот», том 2, сіха Дварім, § 4. «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 2, с. 269.
  21. ^ Єрусалимський Талмуд, Брахот, розд. 2, галаха 4.
  22. ^ «Лікутей сіхот», том 29, с. 13, сіха Дварім — Шабат Хазон.
  23. ^ «Тора ор» і «Торат хаїм», початок тижневої глави «Бешалах». Та інші.
  24. ^ «Маамарей Алтер Ребе» — Паршийот, с. 184.
  25. ^ «Лікутей сіхот», том 2, сіха Дварім, § 4.
  26. ^ «Лікутей Тора», Таво 44г. «Нер міцва ве-Тора ор», передмова до «Шаар га-емуна», 2б.
  27. ^ Сіхот «Двар малхут» Шабат Тазріа-Мецора, Ахарей-Кдошим 5751. Шмот 5752. Та інші.
  28. ^ «Лікутей Тора», Бегаалотха 35в. Сіхот «Двар малхут» — Шабат Тазріа-Мецора, Ахарей-Кдошим і Емор 5751.
  29. ^ Сіха Ахарей-Кдошим, згадана вище, § 3.
  30. ^ Див. сіху Шабату тижневої глави «Ваїгаш» 5747, § 10 («Сефер га-сіхот», частина 1, с. 226). Та інші.
  31. ^ Маамар, що починається словами «Ах бе-горал» 5735, § 7.
  32. ^ Див. сіхот: Шабат Ваїгаш 5747, 5751, 5752. (Пінхас 5751?). Берешит 5752. Та інші.
  33. ^ Див. сіхот: «Лікутей сіхот», том 2, доповнення до свята Песах, § 4. Гошана раба 5744. Та інші.
  34. ^ Сука, 52б.
  35. ^ «Лікутей сіхот», том 24, сіха Таво 2, див. там.
  36. ^ Сіха 25 елула 5751 (4 вересня 1991). «Сефер га-маамарім — Мелукат», частина 6, маамар «Ве-Ата тецаве» 5741, § 9. Та інші.
  37. ^ «Танія», «Ігерет га-кодеш», розділ 4. «Лікутей Тора», Бемідбар 2б. Та інші.
  38. ^ «Танія», розділ 17. «Ігерет га-тшува», розділ 6. Та інші.
  39. ^ «Лікутей Тора», Бехукотай 48г. Та інші.
  40. ^ «Ігерет га-кодеш», там само.

Повідомити про помилку на цій сторінці