Перейти до вмісту

Кідуш левана

Матеріал з Хабадпедії
Ребе на Кідуш левана

Кідуш левана — особлива молитва, яку промовляють у першій половині єврейського місяця, починаючи із семи днів після моладу і до повні місяця. Благословення завершують: «І шукатимуть Г-спода Б-га свого і Давида, царя свого, амен».

Розвиток звичаю

Ребе на Кідуш левана на виході Йом Кіпуру

Коли Ізраїль отримав Тору, вони були оточені хмарами слави і не бачили ні сонця вдень, ні місяця вночі, і тому освячували за розрахунком[1].

У «Піркей де-рабі Еліезер»[2] наводиться, що в часи, коли існував Храм, кожного рош ходеш сини Ізраїлю бачили, як відчиняються брами небес, і знали, що в цю годину народився місяць, і відразу схилялися, простягалися ниць і освячували місяць.

У пізніших поколіннях, за днів танаїв і амораїв, був звичай освячувати в першу ніч місяця: «Той, хто бачить місяць у його оновленні, каже: „Благословенний, Хто оновлює місяці“...»[3], «Кожен, хто благословляє місяць у його час, — ніби зустрічає лик Шхіни»[4].

Так тривав звичай і в епоху гаоним[5] і рішонім[6].

Разом з тим уже в постановах рішонім наводиться, що якщо він не благословив місяць у його оновленні, він може благословити на нього до шістнадцятого дня місяця[7].

У трактаті «Софрім» наводиться[8], що благословляють на місяць лише на виході Шабату, коли людина намащена пахощами і в гарному одязі, і спрямовує очі свої до нього, і випрямляє ноги, і благословляє.

І так писали багато законовчителів, що благословляють на місяць, коли його бачать[9].

Не всі законовчителі погодилися з тими, хто стверджує, що слід чекати виходу Шабату, — через «заповідь, що прийшла тобі до рук, не впускай»[10], оскільки людина не може знати, що з нею станеться і чи зможе вона благословити, якщо чекатиме.

У вченні хасидизму[11]

Загалом місяць уподібнений сфірі Малхут, і відповідно до цього сенс кідушу та благословення місяця — «зустріч лику Шхіни» (розкриття і притягнення царства Всевишнього у світі). Але в частковому тут є два етапи: «освячення місяця» — це піднесення, а «благословення місяця» — притягнення. І це буде зрозуміло через притчу з дійсності матеріальних сонця і місяця та з їхньої «відповідності» в силах душі (мі-бсарі ехезе Елока):

Матеріальна дійсність, яку ми бачимо (те, що світло місяця не його власне, а він отримує його від сонця), походить через сходження від духовного змісту сонця і місяця: сонце — це початок і джерело життя, і подібне в цьому до сфіри Хохма, яку називають «початок»[12]. Місяць — «лейт ла мі-гарма клум»[13], уся його дійсність — те, що він отримує від сонця, і він уподібнений сфірі Малхут.

А оскільки душа людини походить через сходження від вищих сфірот[14], також і в ній є теми «сонця і місяця». «Хохма» (яка є початком душі[15]) — це сонце в ній, а сила мовлення — це аспект місяця, «Малхут» у ній. І як Малхут отримує від усіх вищих сфірот і цією силою творить усі творіння[16] (ніби виводить Б-жественну силу назовні, з потенційного в дійсне), так і мовлення отримує від внутрішніх сил людини (розуму і почуття) і виливає їх іншому.

І ось ми бачимо, що коли людина хоче пояснити іншому глибоку розумову річ, вона припиняє говорити і йде всередину себе — і саме це припинення (коли сила мовлення самоскасовується перед силою Хохми) дає їй змогу зосередитися, аж до того, що їй вдається впорядкувати для себе все і «притягнути» це в мовлення для іншого. І згідно з вищесказаним буде зрозумілим зміст рош ходеш і благословення місяця, як далі:

Рош ходеш

У рош ходеш сфіра Малхут піднімається, щоб отримати Б-жественне світло безпосередньо від Хохми (у якій перебуває світло Ейн Соф[17]), і повністю самоскасовується перед нею. Вираження цього в матеріальності — те, що лик місяця звернений до сонця, і тоді він лише «отримує» від сонця і не виливає нам, — і тому його не видно), а в душі людини це (як згадано в попередньому абзаці) те, що для «отримання нового розуму» (поглибленого розгляду і вникання) людині слід припинити говорити з іншим.

І ось, хоча загалом мовлення отримує від Хохми[18], у більш частковому притягнення точки Хохми в мовлення відбувається за посередництвом мідот у Хохмі (Хесед у Хохмі, Гвура в Хохмі і т. д.[19]. І як це в душі людини, так це і в духовності, і тому слід чекати сім днів до благословення місяця (доки в Малхут не завершиться світіння всіх семи мідот у Хохмі) — і лише після цього сини Ізраїлю можуть його благословити.

Благословення місяця

Сенс «благословення» — це опускання і притягнення згори вниз, подібно до «того, хто пригинає лозу»[20], «насіння, яке благословив Г-сподь»[21]) і «зробив я собі водойми»[22] (і з цієї причини також суглоб, що з'єднує гомілку зі стегном, називається «берех» («коліно») — бо сенс його в тому, щоб зігнути ногу, аби опустити тіло вниз, і так само відомий вислів «пригинає верблюдів» — вкладає їх, садовить їх).

А саме: після того як «місяць» (Малхут де-Ацилут) повністю отримав «глибину Б-жественного розуму», нове притягнення, — тепер сини Ізраїлю можуть притягнути це нове розкриття Б-жественності у світ — зустріти лик Шхіни.

Звичаї Кідуш левана

  • Згідно з каббалою, не слід освячувати місяць, доки не минуть сім днів від моладу[23].
  • Благословення місяця слід освячувати з випрямленими ногами[24], і Ребе мав звичай стояти так до завершення всього тексту (а не лише до завершення благословення)[потрібне джерело].
  • Оскільки благословення місяця — «як той, хто зустрічає лик царя», слід вийти на вулицю і вдягнути гідний і гарний одяг — як виходять зустрічати царів[25].
  • Є ті, хто дотримується звичаю відділяти цдаку після Кідуш левана[26].
  • По завершенні благословення обтрушують краї таліт катана[27].

Натяки і сгулот у Кідуш левана

  • Промовляння «Давид мелех Ісраель хай ве-каям», гематрія якого — «рош ходеш» — 819[28].
  • Благословення місяця має сгулу зціляти зубний біль[29].

Кідуш левана з наміром прискорити Геулу

«У гарному одязі і на міській площі» (Залман Клейман)

У сіхі, яку Ребе сказав у Шабат тижневої глави Ноах 5752 року (1991/1992), він сказав: «Коли підбивають праведний підсумок по завершенні першого тижня роботи у світі.. і доходять висновку, що справа залежить лише від самого Мошіаха, праведника нашого, — це має виразитися в додатковій суворості й гідурі в Кідуш левана, „які в майбутньому оновляться, як він“»

А в більш частковому: насамперед — остерігатися і більше старатися в Кідуш левана в гідному і гарному одязі, на вулиці та при великому скупченні народу — «у багатолюдді велич царя», зокрема і в тих місцях, де досі на це не звертали уваги (оскільки живуть серед народів), включно також із суворістю щодо часу Кідуш левана — бо ми знаходимо в цьому різницю звичаїв.. і ще, і це головне, — Кідуш левана з особливим наміром поквапити, прискорити і спричинити негайний прихід Давида, царя Мошіаха, через додавання у вимозі та проханні про Геулу, як каже закінчення і завершення Кідуш левана: «І шукатимуть Г-спода Б-га свого і Давида, царя свого, амен»

У Ребе

На Кідуш левана місяця кислева 5712 року (листопад–грудень 1951), на виході [Шабату] тижневої глави Ваеце, Ребе вийшов, а місяць був схований за хмарами, і Ребе розповів історію про рабі Меїра з Перемишлян, який змахнув хусткою, і хмари розсіялися, і зазначив, що так само було і з нашими Ребе, провідниками поколінь, а про себе самого сказав, що досить того, що він розповів цю історію, і справді Ребе пішов до дому своєї матері, а коли повернувся — важкі хмари, що закривали місяць, раптово розсіялися, і Ребе освятив місяць разом із хасидами[30].

У ніч на вівторок 15 сівана 5721 року (30 травня 1961) Ребе освятив місяць попри те, що минуло приблизно півтори години після закінчення терміну[31], і сказав тоді: «Я покладаюся на „Хатам софера“» [32].

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рабейну Бах'є, тижнева глава Бо, від імені рабейну Хананеля з баалей га-Тосафот. А в книзі «Ядо ба-коль», сіман 393, написано, що бачили над хмарним стовпом ніби образ місяця в темряві.
  2. ^ Розділ 51.
  3. ^ Єрусалимський Талмуд, Брахот, розділ 9, галаха 3.
  4. ^ Сангедрін, 42а.
  5. ^ Сидур рава Амрама Гаона.
  6. ^ Раші, трактат Сангедрін, аркуш 42б: «Якщо не благословив сьогодні — благословить завтра».
  7. ^ Рамбам, «Закони благословень», розділ 10, галаха 16.
  8. ^ Розділ 19, галаха 10.
  9. ^ «Махзор Вітрі», «Ор заруа», «Га-Мангіг».
  10. ^ Рабейну Манох, з коментаторів Рамбама.
  11. ^ Згідно з «Дерех міцвотеха», заповідь освячення місяця.
  12. ^ «Лікутей Тора», Пкудей 3, 4.
  13. ^ Немає в нього нічого свого. Див. Зогар, ч. 1, 249б. Ч. 2, 215а. І ще.
  14. ^ «Ігерет га-тшува» — розділ 4
  15. ^ «Бо перший щабель і рівень у творінь — це Хохма, тому вона називається „початок“» («Шаар га-їхуд ве-га-емуна» — розділ 8)
  16. ^ «Ігерет га-кодеш» «Іху ве-хаюхі» у «Танії»
  17. ^ «Танія», розділ 35, у примітці.
  18. ^ Як відомо в темі «Аба ясад брата».
  19. ^ Гемшех 5672, ч. 3, с. 1377 і далі, і узагальнено в маамарі, що починається словами «Моше кібель Тора мі-Сінай», — 12 тамуза 5738 (17 липня 1978).
  20. ^ Опускає гілку лози і закопує її в землю, щоб виростити нову лозу (Мішна, Кілаїм 7, 1).
  21. ^ (Єшаягу 61, 9) — бо душі притягують Ім'я Всевишнього з прихованості в розкриття («Ор га-Тора», Ваетханан 46).
  22. ^ (Когелет 5, 6) — і називається «брейха» («водойма») тому, що води спускаються і збираються в ній.
  23. ^ І Алтер Ребе пояснює причину цього (у «Тора ор», тижнева глава Їтро): лише після того як минули сім днів, у які місяць отримав притягнення від семи мідот, він гідний отримати благословення, і див. докладно вище в абзаці «У вченні хасидуту».
  24. ^ «Шулхан арух», сіман 426, сеїф 2.
  25. ^ Джерело цього — у «Шулхан арусі» 428 і в коментаторів, а в сіхі Ноах 5752 року (1991/1992) Ребе зробив із цього великий «штурем» і «вказівку» — і див. в абзаці «Кідуш левана з наміром прискорити Геулу».
  26. ^ «Каф га-хаїм», п. 28.
  27. ^ «Маген Аврагам» 426, сеїф катан 1.
  28. ^ «Шаарей Ефраїм», від імені Магарші.
  29. ^ «Таамей га-мінгагім».
  30. ^ «Торат Менахем», частина 4, с. 160.
  31. ^ Присутні на місці розповідали, що й за кілька років до того сталося щось подібне.
  32. ^ «Тшура» Балсофського, сторінка 45.

Повідомити про помилку на цій сторінці