Перейти до вмісту

«Єхі га-Мелех» (книга)

Матеріал з Хабадпедії
Книга «Єхі га-Мелех»

«Єхі га-Мелех» — це книга, присвячена дослідженням і роз'ясненням законів про царів у Рамбама. Закони про царів у Рамбама розглядають визначення царства дому Давида і питання про Мошіаха, праведника нашого, «який повертає царство дому Давида до колишнього його стану, до первісної влади». Мета книги — ясно роз'яснити підхід Рамбама до питання про порядок розкриття Мошіаха.

Написання книги

У 5744 році (1983/1984) рав Шалом-Дов-Бер Вольпо почав писати твір про закони про царів у Рамбама, в основі якого лежить думка про необхідність прийняття царства Мелех га-Мошіаха в час, коли вже є імовірний Мошіах, причому у творі не наголошувалося, що сказане спрямоване щодо Ребе. Рав Вольпо надіслав Ребе цей кунтрес, а також надіслав схвалення, які дали йому рав Моше Файнштейн і рав Залман-Шимон Дворкін, при тому що весь час весь час від Ребе не було отримано відгуку — ні негативного, ні позитивного[1]. Кунтрес назвали «Коль мевасер», і він був готовий до друку до літа 5744 року (1983/1984).

Протягом місяця сівана 5744 року (червень 1984) йому зателефонував рав Ходаков, який зачитав йому відповідь Ребе: «Зателефонувати йому від мого імені: мабуть, він удає, що не розуміє того, що я відповів тоді, — що можна зашкодити, хай врятує Милосердний, Хабаду і поширенню джерел писанням про цю справу тощо, — що мій намір був головним чином щодо нього, і розумному досить. Я попереджаю його, щоб він припинив говорити чи писати, і тим більше поширювати, і тим більше друкувати в питаннях Мошіаха — як від свого імені, так і від чужого імені, через посланця тощо — чи будь-якою хитрістю, і в будь-якому стилі та вигляді. А якщо, не дай Б-г, він зробить щось у цьому, хай знає ясно, що це війна проти мене зокрема і загалом. Зрозуміло, що вищесказане включає коментар до питань Мошіаха в Рамбама чи в інших книгах, і маамари хасидуту, і все подібне»[2].

Ребе вручає раву Вольпо пляшку машке під час роздавання кос шель браха після фарбрейнгену Шабату Берешит 5745, кажучи з усмішкою: «і в ангелах Своїх знаходить ваду…»

У тамузі 5744 року (1983/1984), коли він перебував у 770, рав Вольпо написав Ребе листа, у якому просив пробачення і просив, щоб засмучення, якого він завдав, не зашкодило йому в матеріальному і духовному, а також стверджував, що, з одного боку, у творі не написано явних речей, а те, що він усе ж написав, — це закон. На цей лист Ребе відповів: «Зрозуміло, що в усьому листі та в моїх словах про все вищесказане зовсім і зовсім не було в цьому нічого протилежного благословенню, не дай Б-г і не дай Б-г, і немає й тепер, не дай Б-г і не дай Б-г. б) Що в справі, «яка оприлюднюється», і особливо в тому, що в друку, — важливо, як тлумачить це читач, а не автор. в) І побачили на ділі, що через його дії (у мові, у друку і у вчинках) — він розпалив розбрат тощо, і сотні (і більше) із синів Ізраїлю перестали вивчати хасидут, воюють з Бештом і його вченням на ділі тощо, тощо. г) Серед них такі, які до того, як почалося вищесказане, займалися поширенням джерел. д) Вони чекають будь-якого натяку, хоч якого, який зможуть використати, щоб роздмухати багаття тощо. е) У листках, які він доклав, не треба шукати натяків — бо всі вони пронизані вищезгаданими ідеями, і, відповідно, імовірне продовження вищезгаданих наслідків: ще одна війна проти поширення, ще багато хто припинить вивчення хасидуту — хай не буде цього, тощо. Усе вищесказане зрозуміле — і велике здивування, що він намагається пояснити мені протилежне. Мій лист був не з побоювання, що, можливо, тощо, а ґрунтується на загальновідомому, що тисячі і більше припинили вивчення хасидуту і воюють з ученням Бешта тощо — виключно внаслідок вищезгаданих розмов і публікації. На запитання «простодушного»! Як можливо не публікувати закон (за моїм припущенням, коли він говорить із якимось багатієм у Сполучених Штатах, він не повідомляє йому, що той, хто запалює сірник у святий Шабат, підлягає побиттю камінням, а коли буде Синедріон — на що він сподівається, — той буде серед народу, який поб'є його камінням, хай врятує Милосердний, — як за законом, ясно викладеним у нашій святій Торі, навіть якщо прийдуть з перевіркою напередодні святого Шабату після полудня) — безсумнівно, він відповість мені на моє запитання в круглих дужках, і тоді, без обітниці, я відповім йому»[3].

Після того як у сіхі в ніч першого дня свята Сукот 5745 (10 жовтня 1984) Ребе коротко натякнув на заперечення заняття прийняттям царства Мелех га-Мошіаха з боку народу, сказавши, що покладена робота — показувати живий приклад хасида, а в цій справі слід покластися на Святого, благословенний Він, — настав фарбрейнген Шабату Берешит 5745, на якому Ребе виголосив різку сіху, сказану з хвилюванням і з криком, про дії певних хасидів, які віддаляють євреїв від Хабаду і вчення хасидуту і тим самим віддаляють прихід Геули, і головним чином слова були спрямовані щодо твору, який написав рав Вольпо. Проте наприкінці фарбрейнгену Ребе почав роздавання кос шель браха, і, коли підійшов рав Вольпо, Ребе усміхнувся йому і сказав: «і в ангелах Своїх знаходить ваду»[4][5]

Улітку 5751 року (1990/1991), за порадою рабинів і громадських діячів, рав Вольпо спитав Ребе, чи настав час для публікації книги, — і це у світлі великого пробудження в питаннях Мошіаха слідом за сіхою 28 нісана, і особливо у зв'язку з вказівкою Ребе вивчати питання Геули і Мошіаха, і відповідь була така: «Якщо він опустить, на думку тямущих друзів, уривки, які можуть віддалити деяких із синів Ізраїлю від вивчення хасидуту, — варто. Згадаю на святій могилі». Унаслідок цієї вказівки з книги було опущено уривки, і книга пройшла редагування[6], причому з неї вилучалися уривки, що стосуються особи Мошіаха, і книга дістала назву «Єхі га-Мелех» слідом за сіхою 2 нісана 5748 (20 березня 1988), яка відповідає змістові книги. Коли книгу було передано Ребе, було отримано відповідь від 19 хешвана 5752 (27 жовтня 1991): «Отримано, і щиро вдячний; при цьому додається, щоб видавництво замінило в переплетеному — і дякую заздалегідь». Щодо прохання про благословення і прохання про те, що якщо тепер книга приносить утіху, то хай це загладить колишнє засмучення, Ребе відповів: «І хай буде з успіхом і на добрі звістки. Згадаю на святій могилі про вищесказане»[7].

Зміст книги

У книзі роз'яснюється за нігле, що прихід і розкриття Мошіаха відбуваються через те, що народ бачить, що в нащадка дому Давида, який перебуває в їхньому поколінні, є ті якості, які перелічує Рамбам, і тоді народ скасовує себе перед ним так, що знають, що він у статусі ймовірного Мошіаха, як рабі Аківа, який проголосив: «Дін у малка мешиха» [= це Мелех га-Мошіах], і через це Мошіах розкривається, доки не стає Мошіахом напевно[8].

Твір містить 53 розділи.

Книга удостоїлася схвалення великих мужів Ізраїлю: авторитетного законовчителя покоління рава Моше Файнштейна, рава Овадьї Йосефа, рава Менаше Кляйна (Катан), рава Пінхаса Гіршпрунга, рава Моше Штерна з Дебрецена, рава Аврагама Шапіро і рава Мордехая Еліягу, а також усіх членів Рабинського суду Хабаду у Святій Землі[9].

Книга містить 320 сторінок.

Продовження книги

Після виходу книги у світ рав Вольпо підготував кунтрес про порядок розкриття Мошіаха за Рамбамом як вижимку з книги під назвою «Кабалат пней Мошіах цідкейну». До цього кунтресу ввійшли слова і вирази більш актуальні за змістом і стилем, проте, коли кунтрес було передано Ребе «Жінками Хабаду» Краун-Гайтс, які просили згоди Ребе на його друк і поширення, Ребе написав: «Я вже відповів йому, що такі статті відштовхують багатьох і багатьох від вивчення хасидуту — протилежно поширенню джерел назовні».

А у зв'язку з 11 нісана 5752 (14 квітня 1992) рав Вольпо знову випустив кунтрес «Кабалат пней Мошіах цідкейну»[10].

Узимку 5753 року (1992/1993) рав Вольпо випустив книгу «Єхі га-Мелех га-Мошіах», і двоє шлухім отримали від Ребе відповіді зі схваленням і заохоченням її поширення.

Узимку 5754 року (1993/1994) рав Вольпо за згодою Ребе випустив книгу «Мевасер тов», значні частини якої є продовженням книг «Єхі га-Мелех» і «Єхі га-Мелех га-Мошіах».

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Мевасер тов», рава Шалома-Дов-Бера га-Леві Вольпо, видавництво «У-фарацта» Кфар-Хабад, 5754, с. 72; інтерв'ю рава Вольпо «Бейт Мошіах» «Особа Визволителя: Ребе, який заборонив, — це Ребе, який дозволив».
  2. ^ «Лікут маанот кодеш» 5744, с. 86.
  3. ^ «Лікут маанот кодеш» 5744, с. 118
  4. ^ Йов, 4, 18
  5. ^ Ребе, який заборонив, — це Ребе, який дозволив на .
  6. ^ Дивись тут
  7. ^ «Лікут маанот кодеш» 5752, с. 32
  8. ^ Короткий виклад автора в рубриці «Листи до редакції» бюлетеня «Бейт хаєйну» № 116
  9. ^ Схвалення було надруковано знову на початку книги «Тумат єшарім танхем»
  10. ^ Кунтрес «Кабалат пней Мошіах цідкейну» для читання в Архіві «Геула і Мошіах» .

Повідомити про помилку на цій сторінці