«Згадаю на святій могилі»

Звичайною і поширеною відповіддю Ребе на звернення, запитання і прохання про благословення, які він отримував від людей, було: «Згадаю на святій могилі». Цим висловом він мав на увазі, що згадає імена та прохання в молитві на святій могилі Ребе Раяца.
Згадаю на ціоні
У «Маанот кодеш» формулювання зазвичай було: «Згадаю на святій могилі», іноді з додаванням «блі недер». В «Ігрот кодеш» він висловлював цей зміст різними словами. Також під час роздавання доларів Ребе кілька разів відповідав на прохання про благословення, що його звичай — згадувати все на святій могилі і що він уже давно оголосив, що така його відповідь і відгук на листи тих, хто звертається[1].
Іноді, і особливо в перші роки, Ребе повідомляв у своїй відповіді авторові листа, що він справді згадав його на ціоні, а іноді навіть із зазначенням точної дати, коли була згадка, причому кілька разів Ребе пояснював це своє повідомлення у світлі вислову мудреців: «Той, хто дає подарунок товаришеві, має сповістити його». Однак здебільшого він задовольнявся своїм попереднім повідомленням про те, що згадає на ціоні, а в пізні роки кілька разів повідомив про це в загальному вигляді в святих сіхот.
Кілька разів Ребе висловлювався: «Згадаю на ц. особливо»[2].
Значення відповіді як благословення та підтримки
Розповідають, що після того як Ребе відповів у такому формулюванні євреєві з Краун-Гайтс, який потребував благословення для доньки, що захворіла, той звернувся до машбака Шолом-Бера Ганзбурга і зажадав, щоб Ребе пообіцяв, що вона одужає. Коли Ганзбург передав ці слова Ребе, Ребе відповів: «„Згадаю на святій могилі“ — хіба це не благословення? Скажи йому, що вона буде гарною нареченою»[3].
Одного разу шадар рав Шнеур-Залман Духман підійшов до Ребе в коридорі біля входу до «770», після того як Ребе вийшов із молитви Мінха, і попросив благословення для однієї пари, яка не удостоїлася потомства, живого й життєздатного, і яка просила його попросити за них у Ребе. Після того як р. Залман передав їхні імена, Ребе відповів, що, коли буде в Огелі, згадає їх, проте р. Залман не відступав і запитав: «Чому б Ребе не дати їм справжнього благословення?!». Ребе не відреагував на ці слова і пройшов до своєї святої кімнати. Приблизно через рік у пари народилася донька, і коли це стало відомо р. Залману, він знову підійшов до Ребе, коли той виходив із молитви Мінха, і повідомив про це. Ребе спочатку не відреагував і продовжив шлях до своєї кімнати, але, коли збирався відчинити двері кімнати, обернувся до р. Залмана і сказав з усмішкою: «Ну, р. Залмане, „згадаю на святій могилі“ — це справжнє благословення?!»[4].
На одному з єхідуйот на початку зими 5734 року (1973/1974) Ребе висловився, що, коли дають благословення «Згадаю на святій могилі», це найбільше благословення[5].
Так само й у період, коли єшива «Томхей Тмімім» у Кір'ят-Гаті мала великі борги і її керівництво перебувало під тиском, керівництво єшиви повідомляло Ребе про всі кроки, і відповідь завжди була: «Згадаю на святій могилі». У певний момент рош-єшива рав Моше Гавлін занепав духом і написав Ребе, що не відчуває підтримки з боку Ребе в їхньому становищі. У відповідь Ребе написав: «Я вже багато-багато разів відповів „Згадаю на святій могилі“. Нехай запитає рабинів анаш: чи є підтримка більша за цю?»[6].
Узимку 5750 року (1989/1990) Ребе відповів одному з анаш, який збирався поїхати з дружиною до Росії і зазначив, що ще не отримав від Ребе жодного благословення на поїздку і що також, коли проходив на роздаванні доларів у неділю, не отримав на це благословення: «Скільки разів треба йому сказати „згадаю на святій могилі“, щоб, на його думку, це було благословенням?»[7].
У переддень Йом Кіпура 5751 року (1990/1991) Ребе написав раву Менахему-Мендлу Гронеру у відповідь на його листа, у якому той написав, що вагається щодо певного способу дій, ухваленого у зв'язку з єшивою «Томхей Тмімім» у Кір'ят-Гаті — способу дій, про який було доповідено Ребе, причому Ребе відповів лише «Згадаю на святій могилі»[8]), — чи справді це відповідає бажанню Ребе, і написав, що якщо це не за бажанням Ребе, то він не має до цього жодного стосунку (за змістом): «Здається, я вже відповів: згадаю на святій могилі. А що означає „згадаю на святій могилі“? Що просять благословення»[9].
У відповідь людині, яка просила, щоб Ребе благословив її явно й докладно, Ребе відповів:
Що ти додаси до мого благословення в записці тощо, що згадаю його на святій могилі тощо?!
— Тшура Хайкін, 9 адара 5762 (21 лютого 2002), с. 39
Разом з тим у відповіді влітку 5750 року (1989/1990) у зв'язку з шаліахом равом Шабтаєм Славатицьким, у чиї межі дехто хотів вторгнутися, причому той, хто вторгся в його межі, зрозумів із відповіді Ребе «Згадаю на святій могилі», що має згоду, — Ребе позначив слова «що має згоду» і написав: «Ось уже сорок років я відповідаю „Згадаю на святій могилі“, і значення цього — згадаю на святій могилі, і не більше!!»[10].
Згадування на святій могилі особливими способами
Згадування на святій могилі й без прочитання всього листа
У пізні роки, у двох випадках, коли одночасно надійшла величезна кількість листів[11], Ребе оголосив у сіхі, що в нього не буде часу прочитати всі листи, а він лише покладе їх і передасть на святій могилі.
У відповіді в місяці хешвані 5747 року (1986/1987) на звіт зі з'їзду шлухім у Південній Америці Ребе написав, що й таким чином це згадування на святій могилі, і пояснив це на прикладі з комп'ютером: «Отримано, і велике спасибі, і згадаю на святій могилі. І час не дозволяє навіть прочитати — але передання вже в повноті своїй і в усіх подробицях, як рішення Тори істини. Щоб полегшити розуміння також і тим, і т. д., показали саме в наш час яскравий приклад, згідно з яким діють на практиці, навіть у найголовніших і найбільших справах, — що навіть з неживим у владі людей здійснити вищесказане: щойно вводять у комп'ютер кілька головних даних — в одну мить дізнаються всі висновки й рішення для дійсного виконання. А коли передають-згадують, як сказано вище, на святій могилі (святого мого тестя, Адмора), то це просто — з великою перевагою і незрівнянно більше, ніж передання вищезгаданому неживому, хай буде незрівнянна відмінність»[12].
Згадування на святій могилі й без виходу з «770»
У щоденнику рава Агарона-Дова Гальперіна розповідається, що в переддень свята Сукот 5734 року (10 жовтня 1973) один із гостей зі Святої Землі подав Ребе термінову записку про свого батька, який переніс тяжкий серцевий напад і стан якого став критичним, і за короткий час вийшла відповідь: «Згадаю на святій могилі, і нехай повідомить добрі вісті». Той не задовольнився цією відповіддю і відразу подав ще одну термінову записку, у якій написав, що неможливо чекати, поки Ребе поїде до Огелю більш ніж за тиждень (після свята Сукот, під час якого в нього звичай не їздити), оскільки йдеться про критичний стан, за якого чекати неможливо. За короткий час вийшла відповідь Ребе: «Відтоді я вже кілька разів згадав його на святій могилі. Якщо хоче — нехай сам поїде на святу могилу і повідомить добрі вісті».
Секретар рав Шалом-Мендл Сімпсон розповідав, що одного разу один з анаш зателефонував до секретаріату і попросив передати Ребе термінове прохання про благословення для хворого, і відразу після того, як він подав записку, Ребе видав відповідь: «Згадаю на святій могилі». Через кілька годин секретареві знову зателефонували і повідомили, що стан хворого покращився. Він знову подав записку Ребе і, на свій подив, отримав таку відповідь: «Згадаю його ще раз на святій могилі», — і це при тому, що після попередньої відповіді Ребе не виходив зі своєї кімнати. «Виходить, Ребе не потрібно виходити зі своєї кімнати, щоб згадати для благословення на святій могилі», — підсумував секретар, розповідаючи цю історію[13].
Подібне розповідає рав Хаїм-Шалом-Дов-Бер Ліпскер: його родич р. Яаков-Йосеф Левківкер перебував у Росії і був відмовником, і він попросив родичів, які жили в Краун-Гайтс, попросити благословення Ребе на виїзд із Росії. Р. Берл Ліпскер один раз написав про це Ребе, і Ребе відповів: «Згадаю на святій могилі». Через кілька днів р. Берл знову написав Ребе в цій справі, і Ребе відповів: «Я згадав його на святій могилі і згадаю його ще раз». Це було при тому, що весь цей час Ребе не їздив до Огелю[14].
Також і після 27 адара I 5752 року (2 березня 1992) Ребе відповідав[15] у формулюванні: «Згадаю на святій могилі»[16].
Додаткова література
- «І залишили їх там у його володінні», огляд цього вислову в рубриці «Життя Ребе», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1911, с. 37
Див. також
Примітки
- ^ Див., наприклад, під час роздавання доларів від 3 тевета 5750 (31 грудня 1989) — «Хадашот 770 Бейт хаєйну», випуск 22, с. 1
- ^ Див. добірку цих відповідей Ребе в примітці рава Леві Мендельсона, збірка «Гаарот у-біурім бе-торат кавод кдушат Адмор шліта», випуск 192, тижнева глава «Бемідбар» 5784, с. 21.
- ^ «Ба-кодеш пніма», с. 69, історія 41.
- ^ Тшура Грінберг 5775, с. 4
- ^ Щоденник р. Шалома-Дов-Бера Шора — книга пам'яті «Діврей Шалом», с. 49
- ^ Рав Гавлін в інтерв'ю бюлетеню «Га-сіпур шелі»
- ^ «Лікут маанот кодеш», доповнення, частина 1 (5749–5751), с. 45
- ^ У своєму листі рав Гронер не згадав, що про це питали Ребе і відповідь була «Згадаю на святій могилі»
- ^ Зі слів рава Менахема-Мендла Гронера
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5750, с. 129
- ^ У сіхі 6 тевета 5747 року (7 січня 1987) — коли Ребе оголосив, що це час благовоління для прохань про благословення, і з усього світу надійшли маси записок, а також у сіхі 22 елула 5748 року (4 вересня 1988) — у дні сліхот, коли надходять маси підйонот нефеш
- ^ «Лікут маанот кодеш» 5747, відповідь 35
- ^ Ексклюзив: секретар Ребе розкриває таємниці з кімнати
- ^ Зі слів рава Берла Ліпскера — «Бейт хаєйну», вип. 155 (додано до вип. 541 «Кфар-Хабад»), «Бейт Мошіах», вип. 500
- ^ Кивком голови на знак згоди на пропозицію секретаря
- ^ Наприклад, кільком тмімім з єшиви «Огалей Тора», і серед них р. Песаху-Цві Шмерлінгу. Крім того, у той період Ребе відправив безліч листів, підписаних секретарями, у які було включене формулювання, що він згадає прохання на святій могилі.