Перейти до вмісту

Цар Давид

Матеріал з Хабадпедії
Запит «Давид» перенаправляється сюди. Якщо ви мали на увазі інше значення, див. Давид (значення).
Надгробок Давида, що називається гробницею царя Давида, на горі Сіон в Єрусалимі

Цар Давид був царем Ізраїлю після царя Шауля. Був коронований на царство за пророцтвом пророка Шмуеля ще за життя царя Шауля. Мелех га-Мошіах, який визволить народ Ізраїлю, буде з його нащадків. Склав книгу Тегілім.

Біографія

Народився в Ішая з Бейт-Лехема. Через підозру, що виникла щодо нього, ніби він мамзер, Давид був пастухом далеко від своєї родини. Після того як цар Шауль не послухався голосу Всевишнього, Святий, благословенний Він, послав пророка Шмуеля, щоб той помазав на царство одного із синів Ішая. Пророк Шмуель не знав, якого сина помазати, і Святий, благословенний Він, сказав йому проходити одного за одним, доки Святий, благословенний Він, не вкаже йому. Пророк Шмуель проходить повз усіх синів, але жодного з них Святий, благословенний Він, не велить йому помазати; зрештою сини згадують про Давида і приводять його, і тоді Святий, благословенний Він, вказує пророкові Шмуелю помазати Давида.

Після того як Давид убив Голіафа-филистимлянина, кинувши камінь, що влучив Голіафові в чоло, Давид підноситься при дворі царя Шауля. У палаці царя Шауля Давид зближується з Йонатаном, сином Шауля, і укладає з ним союз. Через успіх Давида цар Шауль заздрить йому і намагається його вбити. Через це Давид змушений тікати.

Після загибелі царя Шауля у війні з филистимлянами (як передрік пророк Шмуель, Давида призначено царем над коліном Єгуди, а після смерті Авнера бен Нера його призначено царем над усім Ізраїлем. Давид хотів збудувати Храм, але через численні війни, які він вів, і пролиту ним кров йому не було дозволено будувати. Давид царював 40 років. Помер у свято Шавуот 2924 року. Його місце посів його син Шломо.

Книга Тегілім

Ребе з книгою Тегілім, яку склав цар Давид
Розділ 1 Тегілім, написаний ассирійським письмом (ктав ашурі), встановлений біля входу до гробниці царя Давида, автора книги Тегілім
Основна стаття – Книга Тегілім
Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Нащадки

Починаючи з його сина Шломо, нащадки Давида впродовж тривалого часу були царями в Ізраїлі. Після зруйнування Першого Храму царство припинилося, але воно повернеться в Дні Мошіаха, коли Мелех га-Мошіах буде з нащадків Давида.

Наші Ребе, провідники поколінь

Наші Ребе, провідники поколінь, пов'язані з царем Давидом — як через поняття проводу (несіут) загалом, яке пов'язане з царем Давидом, так і тому, що Алтер Ребе — з нащадків царя Давида; тому в наших Ребе, провідниках поколінь, є іскра царя Давида, і вони — його наступники.[1]

Ребе Рашаб засвідчив про себе і про Адморів Хабаду у своїй сіхі, що вони з нащадків Давида. Ось його святі слова (у перекладі з їдишу): «Щоб не згасла свіча його повік-віків, бо світло Бааль-Шем-Това світить завжди, хасидут безсумнівно існуватиме до приходу Мошіаха, адже Давид, цар Ізраїлю, живий і існує, — це були Бааль-Шем-Тов, і Магід (з Межиріча), і Ребе (Алтер Ребе), і так далі (Адмори Хабаду), адже ми з нащадків Давида, і це триватиме далі, аж до Мошіаха».[2]

Цей факт набуває особливого значення у світлі розгляду особи Ребе як Мелех га-Мошіаха, адже одна з ознак Мелех га-Мошіаха — «цар з дому Давида»[3], тобто нащадок царя Давида. Ця умова виконується в Ребе та в інших наших Ребе, провідниках поколінь, як він сказав[4]: «Наші Ребе, провідники поколінь, які ведуть свій рід від дому Давида з коліна Єгуди».

Родовід Любавицького Ребе до царя Давида

Період царів дому Давида в епоху Першого Храму: 1. Цар Давид. 2. Цар Шломо. 3. Цар Рехавам. 4. Цар Авія. 5. Цар Аса. 6. Цар Єгошафат. 7. Цар Єгорам. 8. Цар Ахазія. 9. Цар Єгоаш. 10. Цар Амація. 11. Цар Узія. 12. Цар Йотам. 13. Цар Ахаз. 14. Цар Хізкіягу. 15. Цар Менаше. 16. Цар Амон. 17. Цар Йошіягу. 18. Цар Єгоякім. 19. Цар Єхонія. 20. Асір Шеалтіель. 21. Педая.

Період Другого Храму: 22. Зрубавель. 23. Хананія. 24. Пелатія. 25. Шханія. 26. Шмая. 27. Неарія. 28. Ельоейнай. 29. Анані. 30. Мешулам. 31. Хананія. 34. Берехія. 35. Хасадія. 36. Єшая. 37. Овадія. 38. Шмая. 39. Шханія.

Період танаїв: 40. Хізкія. 41. Акув. 42. Йоханан. 43. Шафат. 44. Анан. 45. Натан де-Цуціта. 46. Рав Гуна.

Період амораїв: 47. Мар Уква. 48. Рав Натан. 49. Нехемія. 50. Уквен де-Цуціта. 51. Аба Марі. 52. Гуна. 53. Рав Натан. 54. Мар Зутра. 55. Мреймар. 56. Мар Кахана.

Період савораїв: 57. Мар Гуна. 58. Мар Зутра. 59. Рав Дімі.

Період гаонів: 60. Мар рав Марі Гаон. 61. ?. 62. ?. 63. ?. 64. Мар рав Дудай. 65. Мар рав Аба Гаон. 66. ?. 67. Писар мар рава Йосефа бар Аби Гаона. 68. Рав Шмуель реш кала. 69. Мар рав Єгуда Гаон. 70. Мар рав Хананія Гаон. 71. Мар рав Шріра Гаон. 72. Мар рав Гай Гаон.

Період рішонім і ахаронім: 73. Рав гаон р. Йосеф з Рима. 74. Рав гаон р. Єхіель. 75. Рав гаон р. Аврагам. 76. Рав гаон р. Азар'ягу. 77. Рав гаон р. Єхезкель. 78. Рав гаон р. Лемель. 79. Рав гаон р. Азар'ягу. 80. Рав гаон р. Еліягу. 81. Рав гаон р. Йосеф. 82. Рав гаон р. Нахман. 83. Рав гаон р. Калман-Калонімус. 84. Рав гаон р. Лейбіш. 85. Рав гаон р. Елазар. 86. Рав гаон р. Єрахміель. 87. Рав гаон р. Ар'є-Зеев. 88. Рав гаон р. Яаков. 89. Рав гаон р. Бецалель. 90. Рав гаон р. Єгуда-Лівай з Вормса — Старший Магараль. 91. Рав гаон р. Бецалель. 92. Рав гаон р. Хаїм з Вормса. 93. Рав гаон р. Бецалель.

Від Магараля до батька Алтер Ребе: 94. Рав гаон, наш пан і вчитель Єгуда-Лівай — Магараль з Праги. 95. Рав гаон р. Бецалель Харіф. 96. Рав гаон р. Шмуель. 97. Рав гаон р. Єгуда-Лейб. 98. Рав гаон р. Моше з Позни. 99. Рав гаон р. Шнеур-Залман. 100. Рав гаон р. Барух.

Період Ребе Хабаду: 101. Його святість Алтер Ребе. 102. Ребецн Двойра-Лея Альтшулер (донька Алтер Ребе). 103. Його святість Ребе Цемах Цедек. 104. Рабі Барух-Шалом Шнеєрсон (син Цемах Цедека). 105. Рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон (онук Цемах Цедека). 106. Рабі Барух-Шнеур-Залман Шнеєрсон (дід Ребе шліта). 107. Рав каббаліст рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон (батько Ребе шліта). 108. Ребе Мелех га-Мошіах.

У вченні хасидизму

Душа царя Давида

Душа царя Давида — це загальна душа, і тому є кілька причин:

А. Душа царя Давида пов'язана з душею Адама Рішона, (адже життя царя Давида було дане йому від Адама Рішона[5], і тому так само, як душа Адама Рішона містить у собі всі душі Ізраїлю[6], так само і з душею царя Давида.

Б. Поняття «царя» присутнє в царі Давиді, суть якого — сукупність сфіри Малхут[7]. Суть царства в тому, «щоб виводив їх і щоб приводив їх»[8], аж до того, що існування мешканців держави є не чим іншим, як існуванням царя[9].

Так само і згідно зі словами Рамбама[10], що цар — це «серце всієї громади Ізраїлю», а суть серця в тому, що з нього виходить «кров — це душа»[11] в усі органи тіла, «серце розподіляє по всіх органах»[12], аж до того, що в ньому перебуває сукупність і суть душі навіть більшою мірою, ніж у мозку, що в голові, як пояснюється в маамарах хасидуту[13], що аспект «сутнісної точки (єхіда) душі» належить саме до серця (а не до мозку).

І сьогодні душа царя Давида містить у собі душі Ізраїлю, як каже кожен єврей під час Кідуш левана щомісяця: «Давид, цар Ізраїлю, живий і існує», тобто він «живий і існує» як «цар Ізраїлю» в будь-який час і в будь-якому місці, і це надруковано в «Сидурі» — річ, спільна для кожної душі... Виходить, що він — «серце» (сукупність і суть) усього Ізраїлю впродовж усіх поколінь.[14]

Цар Давид і його тесть цар Шауль

Рабі Менахем-Азарья з Фано, відомий італійський коментатор Каббали, пише у своїй книзі, що, за словами царя Давида, цар Шауль, його тесть, був першим помазанцем (мошіахом) Ізраїлю, і ось його слова: звичною в устах царя Давида про царя Шауля, його тестя, була фраза: «Шауль — обранець Всевишнього, помазанець Всевишнього, завершений праведник, і Шхіна з ним» (Рамаа з Фано, «Маамар меа кшіта», п. 93).

Поняття бітулю

Суть царя в тому, що є нижчі душі, які потребують царя, і через своє самоскасування перед царем, який сам цілком скасований перед Святим, благословенний Він, вони самоскасовуються перед Святим, благословенний Він[15] З цієї причини царство було дане цареві Давиду, мир йому, оскільки він перебував на цьому ступені повного бітулю перед Всевишнім, благословенний Він, аж до того, що сказав про себе: «Істинно, я вгамував і заспокоїв душу мою», тобто його душа перебувала в такому повному бітулі перед Святим, благословенний Він, що навіть його фізичні органи не могли рухатися без волі Всевишнього, благословенний Він[16].

На трапезі прийдешнього майбутнього

Наприкінці «трапези Левіатана, Шор га-бара і Збереженого вина», яка відбудеться в Дні Мошіаха, Святий, благословенний Він, каже цареві Давиду проказати зімун: «Візьми (келих благословення) і благослови». Давид відгукується і каже: «Я благословлю, і мені личить благословляти, як сказано: „Чашу спасіння підніму й Ім'я Г-спода прикличу“» (після того як Аврагам, Іцхак, Яаков, Моше і Єгошуа кажуть «я не благословляю» — кожен зі своєї причини).[17] Про це Ребе згадував і цитував кілька разів у своїх сіхот, наприклад наприкінці сіхи «Двар малхут» до тижневої глави «Ваєра»[18] і наприкінці сіхи «Двар малхут» до тижневої глави «Ваєхі».[19]

Гробниця царя Давида

Гробниця царя Давида на горі Сіон — місце молитви для безлічі євреїв, і щодня до неї стікаються численні відвідувачі Старого міста Єрусалима.

Ребе Раяц під час свого візиту до Святої Землі приходив молитися біля гробниці царя Давида.

Згідно з вказівками Ребе Раяца і Ребе біля гробниці царя Давида велася і ведеться діяльність Хабаду.

Всесвітнє товариство «Тегілім» було засновано задля заслуги народу Ізраїлю його святістю Ребе Раяцем і відновлено за вказівкою Ребе в переддень свята Шавуот 5750 року (29 травня 1990).

Відтоді щодня сидить міньян знавців Тори і читає всю книгу Тегілім день у день задля порятунку народу Ізраїлю.

Раз на рік — в Ісру хаг Шавуот — відбувається трапеза гілули, яку організовує Колель Хабад силами рава Моше-Шмуеля Дейча, що стоїть на своєму посту з першого дня відновлення товариства і приймає з усього світу імена для згадування задля зцілення і порятунку; їх згадують постійні члени товариства під час читання всієї книги Тегілім задля їхньої заслуги, і багато хто бачив всеосяжні порятунки, що перевершують природний порядок[20].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Ребе, «Торат Менахем», т. 7, 5713, частина перша, сіха Шабату тижневої глави «Берешит», Шабат мевархім і переддень Рош ходеш хешвана 5713 (жовтень–листопад 1952).
  2. ^ «Торат шалом», с. 176.
  3. ^ «Закони про царів, їхні війни і Царя Мошіаха», розділ 11, закон 4.
  4. ^ Сіха «Двар малхут» Шабату тижневої глави «Шмот» 5752.
  5. ^ Зогар, ч. 1, 168. а. «Бемідбар раба», розд. 14, 12. І зазначене там.
  6. ^ «Ігерет га-кодеш», розділ 7. «Сефер га-ерхім — Хабад», частина 1, § 167 і далі, і зазначене там.
  7. ^ Тоді як цар Шломо — одна сфіра в Малхут, Хохма в Малхут), «Сефер га-міцвот» Ребе Цемах Цедека — заповідь призначення царя, розд. 2 (108б і далі).
  8. ^ Пінхас 27. 8.
  9. ^ Див. Хагіга, 5б. А докладно — «Лікутей сіхот», т. 4, с. 1050 і далі.
  10. ^ «Закони про царів», розд. 6, закон 3.
  11. ^ Рее 12, 23.
  12. ^ Див. Зогар, ч. 3, 221б.
  13. ^ Гемшех 5672, частина 1, с. 59.
  14. ^ «Гітваадуйот», с. 1918 (534)
  15. ^ Тоді як є й високі душі — знавці Тори, які можуть самоскасовуватися перед Святим, благословенний Він, самі по собі. З цієї причини пророк Шмуель не хотів, щоб був цар над Ізраїлем, бо хотів, щоб увесь Ізраїль досяг цього ступеня, і тому гнівався на Ізраїль, коли вони попросили поставити їм царя.
  16. ^ Ребе Цемах Цедек, «Дерех міцвотеха», заповідь призначення царя.
  17. ^ Псахім, 119б. Зображення аркуша на сайті HebrewBooks
  18. ^ Сіха «Двар малхут» Ваєра в архіві «Геула і Мошіах».
  19. ^ Сіха «Двар малхут» Ваєхі в архіві «Геула і Мошіах».
  20. ^ Традиційна трапеза на честь гілули царя Давида (мир праху його)

Повідомити про помилку на цій сторінці