Сюртук

Сюртук (який називають також фрак або капота) — назва верхнього одягу, який хасиди Хабаду зазвичай вдягають у Шабати і на свята Ізраїлю. На відміну від довгої капоти, прийнятої в інших хасидських дворах, довжина сюртука, як правило, сягає лише до колін того, хто його носить, — звичай, що усталився внаслідок указу про одяг царя Миколи.
Історія
На початку шляху хасидизму хасиди Хабаду вдягалися так само, як і інші хасидські течії, і носили довгу капоту в усі дні тижня.
У 5604 році (1843/1844), коли було видано указ про одяг, що заборонив євреям і далі вдягатися так, як вони вдягалися доти, і їм було наказано вкоротити свій одяг і пристосувати його до російського вбрання, хасидам Хабаду довелося розлучитися з довгою капотою і замінити її російським «фраком» (який російською називається «сюртук»). У ті дні цей одяг носили купці й шановані балебатім, і так цей одяг проник до Хабаду.
З роками тканина суботнього сюртука змінилася, доки Ребе не сказав, що треба повернутися до носіння шовкового одягу — «зайдене зупіцес». Ці слова Ребе було сказано після того, як він повторив маамар[потрібне джерело] Ребе Магараша, у якому той пояснює перевагу шовку. Відтоді багато хасидів Хабаду почали носити шовковий сюртук у Шабати і свята.
У наших Ребе

Від часів проводу Алтер Ребе і до проводу Ребе Магараша у Ребе не було заведено носити сюртук; вони носили велику й довгу шовкову капоту, яка була більшою за сюртук.
У будні Алтер Ребе, Мітлер Ребе і Ребе Цемах Цедек носили чорну довгу капоту, а в Шабати і на свята Ізраїлю ходили в білому шовковому вбранні. Причина цього корениться в переказі, згідно з яким так чинив Бааль-Шем-Тов, а дехто каже, що джерело цього звичаю ще давніше і сягає Арізаля, який в особливо сприятливі дні ходив у білому шовковому вбранні.
А причина його білого кольору в тому, що чорний одяг покликаний натякати людині на вигнання і на руйнування і тим самим викликати в неї скорботу через вигнання і руйнування Храму; але оскільки суть Шабату — радість, що відкидає смуток[1], наші Ребе, провідники поколінь, ходили в білому одязі, бо білий колір на вигляд подібний до світла — протилежність вигнанню, і тим самим нагадує людині, що після скорботи вигнання (чорне) прийде і Геула (біле).
Звичай носити біле вбрання в Шабати і довгу шовкову капоту змінився в Ребе Магараша. Ребе Магараш змінив це вбрання на сюртук — звичайний фрак — і навіть почав ходити в капелюсі в будні[2], як було заведено в купців у ті дні. Ребе Магараш чинив так через своє слабке здоров'я, через яке йому часто доводилося їздити до лікарів, і коли він бував у дорозі, не хотів, щоб знали, що він Ребе. Тому він змінив свій одяг на одяг інших купців-хасидів[3].
Відтоді, як Ребе Магараш змінив одяг, адмори Хабаду почали ходити в сюртуку. У будні ходили в суконному сюртуку, а в Шабати і свята — у шовковому сюртуку. І це через потребу в особливій відмінності й великому доповненні в одязі святого Шабату, а також через велику перевагу шовку, щабель якого піднесений у вченні хасидуту.
Ребе також ходив у будні в суконному сюртуку, а в Шабати і свята — у шовковому сюртуку. Але з 5750 року (1989/1990) Ребе змінив свій звичай і почав ходити в шовковому сюртуку і в будні, а не тільки в Шабати і свята Ізраїлю, а виходячи на вулицю, вдягає поверх сюртука ще й пальто[4]; Ребе навіть одного разу сказав прямо, що не хоче ходити в самому лише шовковому сюртуку[5]; вочевидь, джерело цього звичаю — сказане у вченні Каббали, що не можна виходити на вулицю у відкритому шовковому одязі[6][потрібне джерело].
До 5720-х років у хасидів був звичай ходити і в Шабати і свята в суконному сюртуку, але внаслідок сіхи Ребе, у якій він вказав анаш, хасидам Хабаду, ходити в шовковому сюртуку, десятки тисяч хасидів почали вдягати в Шабати і свята шовковий сюртук[7].
Звичаї Хабаду
В єшиві «Томхей Тмімім» у Любавичах учні особливо ретельно стежили за носінням довгого одягу на зразок сюртука, а хто не міг такого дістати, навіть перешивав і додавав тканину до свого костюма, щоб подовжити його. Однак цей звичай не зберігся; сьогодні сюртук носять лише від дня весілля й далі, а тмімім, які ще не одружилися, носять звичайний короткий костюм. Причина цього в тому, що суть сюртука пов'язана з оточенням тіла, а в хасидуті щабель «навколишнього світла» стосується людини лише після її одруження[8].

У Йом Кіпур, коли заведено вдягати білий кітл, Ребе вдягав також сюртук — а поверх нього кітл.
Час, коли вдягають сюртук
- Святий Шабат — хасиди Хабаду вдягають сюртук у Шабати і свята Ізраїлю.
- Йом-тов — також хасиди Хабаду мають звичай вдягати сюртук, крім Шабатів, також на свята і в пам'ятні дні Ізраїлю.
- Хасидські дати — наприклад, 19 кислева, 11 нісана, 18 елула та інші, хасиди мають звичай вдягати сюртук, подібно до свят і йом товім. Для цих дат немає єдиного правила, а все залежить від почуття хасида.
- День народження — також багато хасидів Хабаду мають звичай вдягати сюртук і у свої дні народження.[потрібне джерело]
- Весілля — у день весілля наречений і його батько мають звичай вдягати сюртук.
- Є хасиди, які мають звичай носити сюртук в усі дні року, а не тільки в Шабати і свята. Причини цього: за прикладом звичаю Ребе (починаючи з тішрея 5750 року (вересень–жовтень 1989)) носити шовковий сюртук і в будні (до того він носив його тільки в Шабати), а також через слова Ребе про те, що, коли провідник покоління ходить у суботньому одязі, його звичай показує, що час, у який він так ходить, — це час йом това, і оскільки він чинить так відкрито, його звичай слугує знаком і для інших людей[9]. Хасидові, який запитав Ребе, чи вдягати сюртук і в будній день, Ребе відповів ствердно[10]. Також під час єхідуту Ребе висловив перед равом Хаїмом-Шаломом-Дов-Бером Ліпскером своє бажання, щоб усі анаш ходили в сюртуку і в будній день[11]. На підставі цих доказів деякі рабини Хабаду на практиці постановляють ходити в сюртуку і в будній день[12].
Будова сюртука
Унаслідок звичаю Хабаду, згідно з яким у будь-якому одязі права сторона має бути поверх лівої сторони одягу, сюртук шиють особливим чином: його ґудзики пришиті також на лівому боці, на відміну від іншого одягу, у якого ґудзик пришитий тільки на правому боці. Причина в тому, що, коли застібають ґудзик на лівому боці одягу, виходить, що права сторона перебуває поверх лівої.
Колір сюртука — чорний, і цьому є дві причини: перша причина — те, що в галахі[13] написано, що одяг єврея має бути м'яких і ніжних кольорів, таких як білий і чорний, а не грубих і кричущих кольорів, таких як червоний. І це тому, що єврей має випромінювати скромність і смирення перед своїм Творцем і тим самим применшувати в собі «єш» і «я». А також тому, що єврею заборонено уподібнюватися до неєвреїв, вдягнених у грубий і розкішний одяг[14].
Друга причина в тому, що чорний колір нагадує людині про сумні й лихі речі, і завдяки тому, що єврей вдягне чорний одяг, він згадає про вигнання і сповниться скорботи через це. Дехто каже, що ще від часів руйнування Другого Храму євреї діаспори ходили в чорному одязі на знак скорботи через руйнування Храму[15].
Новіше, що додалося до сюртука з роками, — це ґудзики й верхня кишеня; спочатку це вважалося модним, а не хасидським одягом. І розповідають, що одного разу, коли до Ребе Магараша на єхідут прийшов хасид, у піджака якого була верхня кишеня, Ребе Магараш сказав йому на це, що є приказка: «хасид — до кишені», і коли кишеня розташована вгорі, виходить, що хасид стає меншим, будучи хасидом лише від голови до верхньої кишені, а якщо кишеня розташована внизу, виходить, що хасид у ньому стає більшим[16].. Оскільки раніше в сюртука не було ґудзиків, сюртук застібався за допомогою гартла[17].
У сюртука чотири ґудзики, з яких два слугують для застібання сюртука, а два інші слугували в ті дні купцям для прикріплення капелюха до костюма. Фактично ці особливості збереглися до сьогодні: і на капелюсі можна побачити ґудзик і особливе місце для просмикування ґудзика, яке слугувало купцям для прикріплення його до костюма.
У Галахі
Звичай Хабаду — молитися в капелюсі й костюмі[18] (а в Шабати і свята — у сюртуку). Причина цього сягає Мішни[19], де написано, що належить молитися Святому, благословенний Він, в особливому одязі, що виразить любов єврея до Всевишнього; і так само як людина, що йде до царя з плоті й крові, вдягне найкращий одяг, тим паче — коли стоїть перед Всевишнім.
У галахічному плані дехто каже, що сюртук підлягає обов'язку ціціт, оскільки зазвичай сюртук пошитий так, що ззаду в нього щось на кшталт відкритого «плаща», що створює проблему чотирьох кутів, і тому, згідно з частиною законовчителів, сюртук підлягає обов'язку ціціт[20]. Тому належить заокруглити кут поли сюртука, щоб він не підлягав обов'язку ціціт[21]. Сьогодні є крамниці, що продають сюртук, у якого обидва задні кути зрізані й заокруглені, і таким чином сюртук, який вони виробляють, не підлягає обов'язку ціціт.
Міра, яку треба зрізати й відрізати на одній з пол сюртука, щоб він не підлягав обов'язку ціціт, згідно з гаоном р. Хаїмом Нае, — 12 см на 12 см[22], а «Ешель Аврагам» з Бучача пише, що досить того, щоб кут виглядав заокругленим[23]. Звичай Хабаду — чинити суворіше й робити за думкою гаона р. Хаїма Нае, але є місце для полегшення[24].
У хасидуті
Звичай Хабаду — коли вдягають верхній одяг, його права сторона має бути поверх лівої. Тому сюртук пошитий так, що ґудзики пришиті на його лівому боці, на відміну від усього іншого одягу, у якого ґудзики пришиті на правому боці. Причина того, що ґудзики сюртука пришиті на його лівому боці, в тому, що, коли застібають сюртук, його права сторона лягає поверх лівої. А причина звичаю, щоб права сторона була поверх лівої, в тому, що права сторона уподібнена лінії Хесед, а ліва — лінії Гвура, і тому, коли застібають верхній одяг, бажано, щоб права сторона була поверх лівої, — інакше кажучи, щоб сфіра Хесед панувала над лінією Гвура, а не, Б-же борони, навпаки.
Також у хасидуті дуже докладно розбирається значення шовкового одягу, і Ребе Магараш говорить про це особливо розлого в десятках маамарів. Унаслідок глибоких пояснень у хасидуті про перевагу носіння шовкового одягу Ребе вказав хасидам носити шовковий сюртук.
Див. також
Зовнішні посилання
- Рав Йосі Палтіель, Чому в Хабаді не заведено носити довгий сюртук, як в інших хасидських течіях
(англійською)
Примітки
- ^ Див. «Танія», «Лікутей амарим», розділ 31, та ін.
- ^ Однак він продовжував носити штраймл у Шабати і свята, але тільки коли перебував у містечку Любавичі
- ^ У зв'язку з цим розповідають, що під час однієї зі своїх подорожей Ребе Магараш доїхав до містечка Белз, де зустрів адмора рабі Сар Шалома, хай захистить нас його заслуга, який у ті дні був старий і сліпий; коли адмор запитав його, що він робить у Белзі, Ребе Магараш відповів йому, що він купець і приїхав торгувати в околицях містечка, на що адмор з Белза сказав йому: «Справді, він купець, адже сказано: „бо краща торгівля нею за будь-який товар“»..
- ^ Крім ходи Лаг ба-Омеру 5750 року (1989/1990), на яку Ребе вийшов у шовковому сюртуку без пальта поверх нього.
- ^ Книга «Ребе в Парижі»
- ^ Так само чинив і каббаліст рав Менахем-Зеєв Гринглас.
- ^ Однак і сьогодні багато хасидів, яким не по кишені шовковий сюртук, носять суконний сюртук.
- ^ З цієї ж причини ті, хто не одружився, не носять таліт і гартл
- ^ Сіха 19 елула 5748 (1 вересня 1988), «Гітваадуйот», с. 304, § 8
- ^ Відповідь було дано р. Моше-Єгуді-Шалому Вайсу; відповідь було дано після 27 адара I 5752 (2 березня 1992) через секретаря рава Єгуду-Лейба Гронера, «Тшувот у-маанот мі-Мелех га-Мошіах 5752–5754», 5753, відповідь 8, у тшурі до весілля Асулін — Сабан.
- ^ Так розповідає рав Ліпскер; унаслідок слів Ребе на цьому єхідуті рав Яаков Кац і рав Меїр-Цві Грузман почали носити довгий одяг і в будній день (зі слів рава Рафаеля-Цві Гартмана) .
- ^ Наприклад: рав Моше Корнвіц і рав Йосеф-Аврагам Пізем.
- ^ Див. Рама, частина «Йоре деа», розділ 178, від імені Магаріка (корінь 88); а також «Шулхан арух», «Йоре деа», 178, 1.
- ^ Ваїкра 18, 3; 20, 23
- ^ Вавилонський Талмуд, Бава кама, 59б
- ^ «Решимот дварім», частина 2, с. 83
- ^ Приклад цього можна побачити на портреті Ребе Цемах Цедека
- ^ «Сефер га-мінгагім», с. 9; а також див. «Шулхан арух» Алтер Ребе, розділ 18, пункт 4
- ^ Шабат, 114а.
- ^ Див. «Шулхан арух», «Орах хаїм», 1, 15.
- ^ Леві-Іцхак Раскін: наскільки треба заокруглити кути сюртука?
(англійською)
- ^ «Кцот га-шулхан», примітки наприкінці ч. 1 до розділу 6
- ^ «Ешель Аврагам» з Бучача, кінець розділу 22
- ^ Див. на сайті «Махон галаха — Хабад»