Перейти до вмісту

Думка

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.

Думка — це інтелектуальний відсвіт, джерело якого — сфіра Біна, а точніше — її нижня частина, тобто твуна; однак це лише зовнішній відсвіт, а не від самої сутності сфіри Біна, яка є світом насолоди; і вона притягується в душу за допомогою одіяння Біни, що входить у Зеїр Анпін (тобто нешама), і зветься целем.

Думка — початок служіння Всевишньому і служіння бірурім, як сказано у святому Зогарі: «бе-махшава ітбарар кула», тобто в думці з'ясовуються всі іскри, а саме — через піднесення всіх почуттів і дій до сили думки та поєднання їх із їхнім коренем, так що людина не дозволяє силі почуття і дії діяти окремо, а лише разом із силою думки, в якій — початок розкриття Б-жественності в душі людини. І як сказав пайтан: «Останнє в ділі — перше в задумі».

Згідно з ученням хасидуту, ці трійки відповідають одна одній: Брія, Єціра, Асія (Брія відповідає думці), думка, мова і дія, нешама, руах, нефеш (думка — від відсвіту нешами), світи, душі, Б-жественність (вислів Бааль-Шем-Това), світла, іскри, посудини.

Тяжкість сторонніх думок

Основна стаття – Сторонні думки

Думка — голова внутрішніх одіянь душі, і тому в ученні хасидуту робиться особливий наголос на необхідності особливо оберігати це одіяння — не думати заборонених думок, бо через псування одіяння думки ушкоджується й душа. У цьому «одіянні» виявляються головним чином інтелектуальні сили (ХаБаД) людини.

Згідно з методом Алтер Ребе у книзі «Танія», коли в людини пробуджуються сторонні думки під час молитви, вона не повинна займатися піднесенням якостей, що в них, оскільки це сказано лише про праведників, до яких сторонні думки приходять від лихих думок інших, щоб вони їх піднесли, але не про того, хто сам занурений у бруд: він не може підносити думки, поки сам занурений у бруд. Порада для цього — відвернути свій розум від цих думок і ставитися до них як до неєврея, який стоїть над ним, щоб збити його посеред молитви Аміда: адже якщо він відповість йому, то лише спонукає його ще більше докучати, і тому не відповідатиме йому — і їм — ні добром, ні злом, доки вони не зникнуть.

Один єврей поскаржився Ребе на сторонні думки, які збивають його. Ребе відповів йому: 1. Відома порада, яку дають у цьому насамперед: перевірити свої тфілін, щоб вони були кошерними за законом. 2. Також нехай відвертає свій розум від усіх думок, які його непокоять, — не через боротьбу з ними, а через перемикання думки на інші справи, і краще — на справи Тори, оскільки трохи світла відганяє багато темряви.[1]

Думка в галахі

У законах нейтралізації труми в ста одному — законі про те, що трума нейтралізується в ста одному, — ми вчили в трактаті «Трумот»:

Рабі Єгошуа каже: чорні смокви піднімають білі, білі піднімають чорні[2]; рабі Еліезер забороняє[3]; а рабі Аківа каже: коли відомо, яка впала (чорна чи біла), вони не піднімають одна одну, а коли невідомо, яка впала, вони піднімають одна одну[4].

В Єрусалимському Талмуді є суперечка щодо думки рабі Єгошуа: чи піднімають вони одна одну також і тоді, коли відомо, яка впала (чорна чи біла), чи ж коли відомо, яка впала, і рабі Єгошуа вважає, що вони не піднімають одна одну; і згідно з цим суперечка між рабі Єгошуа і рабі Аківою полягає в тому,[5] що рабі Єгошуа вважає: оскільки він забув, це так, ніби йому не було відомо в момент, коли вона впала, а рабі Аківа вважає, що оскільки він знав у момент, коли вона впала, вони не піднімають одна одну, попри те що потім він забув. Рамбам, який постановив як рабі Аківа, постановив також згідно зі словами Єрусалимського Талмуду, що якщо він знав, яка була= після того, як вона впала, і забув, то всі вони — медумаот.

Згідно з цим, на перший погляд, важко зрозуміти логіку рабі Аківи: чому, коли він знав і забув, усі вони — медумаот і не анулюють одна одну, адже тепер усі вони входять у сумнів заборони? І не можна сказати, що оскільки п'ятдесят уже стали медумаот (коли він знав), вони більше не анулюються потім, коли він забув» — адже в Мішні прямо сказано: «Сеа труми, що впала в менш ніж сто (сеа), а потім туди впали хулін, — якщо ненавмисно, то дозволено», тобто, хоча спочатку не було ста, щоб анулювати, і вони стали медумаот, усе ж коли потім туди впало ще ненавмисно, вони приєднуються для анулювання; то чому не сказати й тут, що коли він забув[6], усі вони в сумніві заборони і приєднуються для анулювання?

Ребе роз'яснює, що на думку Єрусалимського Талмуду і за постановою Рамбама логіка рабі Аківи — це третій підхід у визначенні суміші сухого із сухим. Адже на думку рабі Єгошуа все визначення суміші — виключно в знанні й думці людини, а рабі Аківа вважає, що хоча основа суміші сухого із сухим — з боку знання й думки людини, стан у знанні людини впливає на сам об'єкт. У цьому й полягає новація Тори в законі суміші сухого із сухим: хоча з погляду самої реальності заборонене не змішане по-справжньому з дозволеним, а лише не розпізнається саме по собі, і, отже, основа визначення суміші — з боку стану знання людини, цей стан у знанні людини спричиняє зміну в реальності речі, так ніби вони були змішані по-справжньому. Тому закон сумішей з боку знання людини набуває чинності лише тоді, коли вона не знала в момент падіння; тоді ми кажемо, що суміш з боку знання людини спричиняє набуття чинності закону суміші, і так ніби впала в сто; але коли в момент падіння вона знала, і виходить, що у свідомості людини чорні й білі не були змішані, забуття, яке настало після цього, не може спричинити новації в смоквах, оскільки з боку смокв білі й чорні не змішані, а забуття не може викорінити цю реальність (і також викорінити знання людини в момент падіння, коли їй було відомо, чи впала чорна, чи впала біла).

Інакше кажучи: щоб знання людини спричинило закон у самому об'єкті, у чорних і білих смоквах, які самі по собі не змішані, має бути зміна в самих смоквах — те, що впала чорна чи біла, завдяки чому тут виникає суміш у реальності, оскільки чорна смоква перебуває серед чорних; і тоді, коли невідомо, котра з них упала, змішання у свідомості людини спричиняє змішання в смоквах, у які впала смоква труми; але коли вона знала і забула, забуття людини не змішує смокви, які в реальності не змішані.

Ребе пояснює причину того, що ця річ — що знання й думка людини здатні впливати на щось поза нею — виражена саме щодо труми: адже основа закону про те, що думка діє, виражена щодо труми, що виводиться з вірша «І зарахується вам ваше приношення, як зерно з току», з чого вчать, що однією думкою можна виокремити труму. І хоча в цьому випадку йдеться не про закон виокремлення й освячення труми, а про закон її нейтралізації — що смокви дозволені в їжу, — проте це випливає з того, що в законах труми думка людини має особливу силу.

З цього Ребе виводить настанову про велич значення знання й думки людини — як з лихого боку: наскільки треба остерігатися недоброї думки, бо, крім тяжкості самої справи, вона шкодить також світові навколо неї, — так і[7] щодо величі гідності й необхідності доброї думки — думати про благо ближнього, бо, крім допомоги ділом на практиці чи словом, також і думка дуже допомагає[8].

Див. також

Примітки

  1. ^ «Ігрот кодеш» 5720, частина 18, с. 270.
  2. ^ Смоква труми, чорна чи біла, яка впала в сто смокв хулін, половина з яких чорні, а половина білі, — усі вони приєднуються для її анулювання.. А якщо впала чорна — піднімає одну з чорних, а якщо біла — піднімає одну з білих, а решта — хулін, як і були. Бартенура.
  3. ^ Якщо впала чорна — чорні заборонені, а якщо впала біла — білі заборонені. Бартенура.
  4. ^ У Рамбама постановлено закон згідно з рабі Аківою: «Якщо невідомо, чи була вона чорною, чи білою, вона піднімається в ста одному з усього».
  5. ^ Формулювання Єрусалимського Талмуду: «Коли знав і забув: на думку рабі Єгошуа — піднімає, на думку рабі Аківи — не піднімає».
  6. ^ І це — ненавмисно.
  7. ^ А міра добра — більша.
  8. ^ Чорні смокви піднімають білі, білі піднімають чорні. [http://www.hebrewbooks.org/pdfpager.aspx?req=15838&st=&pgnum=71 «Лікутей сіхот», с. 60 (с. 71)

Повідомити про помилку на цій сторінці