Перейти до вмісту

Сукот

Матеріал з Хабадпедії
Ребе на фарбрейнгені, рідкісному за своїм характером, у суці 770, для дітей із загальноосвітніх шкіл, які беруть участь у програмі «Шела» (19 тішрея 5737 (13 жовтня 1976))

Свято Сукот — останнє з трьох паломницьких свят і одне зі свят де-орайта. Свято відзначається протягом семи днів, між 15 і 21 тішрея, причому перший день свята — Йом-тов (а в діаспорі два дні), а після нього дні холь га-моеду. Головні заповіді цього свята — заповіді взяття чотирьох видів і заповідь перебування в суці. Коли існує Храм, у ньому є також заповідь паломництва.

22 тішрея, одразу після закінчення свята Сукот, святкується свято Шміні Ацерет. У діаспорі святкується додатковий день, що зветься Сімхат Тора.

Джерело свята

«Говори синам Ізраїлю так: у п'ятнадцятий день цього сьомого місяця свято Сукот сім днів Г-сподеві»

— Ваїкра 23 34

Свято Сукот справляй собі сім днів, коли збираєш із току твого й із виноробні твоєї»

— Дварім 16 13

І в п'ятнадцятий день сьомого місяця священні збори будуть у вас, жодної роботи не робіть, і святкуйте свято Г-сподеві сім днів

— Бемідбар 29 12

Назви свята

  • Свято Сукот — Тора велить жити в суці сім днів на згадку про хмари слави, що оточували синів Ізраїлю починаючи з виходу з Єгипту, а також на честь куренів, у яких Всевишній поселив синів Ізраїлю після їхнього виходу з Єгипту. За назвою заповіді суки це свято називається «свято Сукот», бо нам заповідано жити в суці.
  • Свято збирання врожаю — свято називається також «свято збирання врожаю», бо воно випадає після того, як зібрано літній урожай і люди радіють урожаю. Це свято підкреслює необхідність дякувати Всевишньому за благо, яке Він виливає на нас, і не дозволяти відчуттю «моя сила й міць руки моєї» наповнити наше серце.
  • Час нашої радості — у молитвах свята згадується ще одна назва свята «Час нашої радості», бо в нього радіють збиранню врожаю[1].
  • Свято — у книгах Пророків і Писань, а також у Мішні і в Талмуді скрізь, де сказано просто «свято» без пояснення, яке саме свято, мається на увазі свято Сукот.

Заповіді свята та його звичаї

Перебування в суці

Сука Ребе перед будівлею 770 у Нью-Йорку
Основна стаття – Заповідь суки

Як сказано: «У куренях живіть сім днів»[2], а причина цього — як каже Писання: «Щоб знали покоління ваші, що в куренях поселив Я синів Ізраїлю, коли виводив їх із землі Єгипетської». Хмари слави, в яких Ізраїль вийшов з Єгипту, називаються куренями, і на згадку про це диво живуть у куренях. Заповідь полягає в тому, щоб усе, що людина зазвичай робить у своєму домі, робити в суці; перед трапезою з хлібом або навіть зі шматком пирога слід промовити благословення «лешев ба-сука».

Сон у суці

Основна стаття – Сон у суці

Заповідь перебування в суці охоплює й заповідь спати в суці, і законовчителі розійшлися в думках щодо визначення обов'язку сну: чи полягає він лише в тому, що не можна спати поза сукою, чи він є частиною самої заповіді.

Звичай в останніх поколіннях у низці громад — не спати в суці. І рішонім та законовчителі написали кілька причин цього: через холод або тому, що обов'язок суки — для чоловіка з дружиною. І такий самий звичай Хабаду — не спати в суці, і згідно з поясненням Мітлер Ребе, це через святість суки, в якій світять світла макіфім де-Біна, і ці світла заважають сну в суці. Ребе у своїх сіхот[3] докладно роз'яснював цей звичай і слова Мітлер Ребе.

Узяття чотирьох видів

Ребе тримає в руках чотири види
Основна стаття – Чотири види

Узяття чотирьох видів і їхнє зв'язування разом натякає на єдність, яка є в народі Ізраїлю, попри відмінності й несхожість у чеснотах кожного, і кожна складова чотирьох видів символізує особливу частину народу Ізраїлю, а їхнім об'єднанням показують, що по суті всі рівні в тому, що вони євреї, сини Святого, благословенний Він.

У рослин і плодів загалом є дві речі — смак і запах; у частини плодів і рослин є і те, і те, а в частини — лише одне з них: або добрий смак, або добрий запах, і є такі, в яких немає ні того, ні того; у внутрішньому сенсі смак і запах натякають на дві речі в служінні Всевишньому — вивчення Тори й виконання заповідей. Коли:

  • Етрог — у якого є і смак, і запах, символізує ту частину народу Ізраїлю, яка має обидві чесноти — і вивчення Тори, і виконання заповідей.
  • Лулав — у якого є тільки смак (лулав — це фінікова пальма), символізує ту частину народу Ізраїлю, яка має тільки чесноту вивчення Тори.
  • Адас — у якого є тільки запах, символізує ту частину народу Ізраїлю, яка має тільки чесноту виконання заповідей.
  • Арава — у якої немає ні смаку, ні запаху, символізує ту частину народу Ізраїлю, яка не має зовнішніх чеснот ні у вивченні Тори, ні у виконанні заповідей, але має сутнісну чесноту — те, що вони євреї.

Порядок молитви

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Читання Тори

Основна стаття – Читання Тори в Сукот

Сімхат бейт га-шоева

Основна стаття – Сімхат бейт га-шоева

Як сказано: «І радій у свято твоє»[4], Ребе встановив звичай виходити танцювати на вулицю з великою радістю в кожен із днів свята, на згадку про Сімхат бейт га-шоева, яка була в Храмі під час черпання води для церемонії возливання води. Описується, що під час черпання весь народ Ізраїлю пускався в танці й радість по всій Азарі Храму, а великі мужі Ізраїлю навіть веселили всілякими трюками; про цю радість сказали мудреці: «Хто не бачив радості Бейт га-шоева, той у житті своєму не бачив радості».

Гошана раба й биття аравот

Основна стаття – Гошана раба

Сьомий день свята називається Гошана раба, за назвою піюту «Гошана», особливого для цього дня; цього дня заведено їсти пиріжки, начинені м'ясом.

Ушпізін

Основна стаття – Ушпізін

У книзі Зогар[5] написано, що в кожен із днів свята до суки кожного єврея приходять «ушпізін» (з арамейської: гості); ушпізін — це сім праведників, перелічених у Зогарі, причому в кожен із семи днів один із семи — головний, а решта супроводжують його. Сім праведників — це Аврагам, Іцхак, Яаков, Йосеф, Моше, Агарон і Давид.

Ребе Раяц додав і відкрив, що, крім них, є «хасидські ушпізін» — сім праведників, провідників учення хасидуту, які приходять разом з ушпізін із Зогару, причому й серед них у кожен із семи днів є головний. Сім праведників — це Бааль-Шем-Тов, Магід з Межиріча, Алтер Ребе, Мітлер Ребе, Ребе Цемах Цедек, Ребе Магараш і Ребе Рашаб. Ребе додав і відкрив, що у свято Шміні Ацерет приходять у гості два праведники — цар Шломо і Ребе Раяц, але вони не «гості», а «господарі»[6].

У Храмі

Возливання води

Основні статті – Возливання води, Джерело Шілоах

У свято Сукот у Храмі виконується заповідь возливання води. Заповідь возливання води не згадана в Торі явно, і її джерело — «Галаха, дана Моше на Синаї»[7]. Суть заповіді полягала в набиранні води з джерела Шілоах і возливанні її на один із кутів жертовника всепалення.

Усі сім днів свята возливають воду на жертовник. Як це робили: золоту флягу місткістю три логи коген наповнював із Шілоаху; дійшовши до Водяної брами, сурмили протяжно, переривчасто й протяжно; піднімався на пандус і повертав ліворуч, і виливав воду з фляги в чашу, яка була там, а дві срібні чаші були там: у західній була вода, а в східній було вино возливання[8].

Сказали мудреці:«Чому Тора сказала: возливайте воду у свято? Сказав Святий, благословенний Він: возливайте переді Мною воду у свято, щоб благословилися для вас дощі року» (трактат «Рош га-Шана», аркуш 16, сторона а).

Заповідь арави

У Храмі щодня приносили гілки арави до жертовника й обходили його, промовляючи гошанот. Гілки аравот ставили вертикально навколо жертовника. Заповідь арави — це «Галаха, дана Моше на Синаї». Сьогодні на згадку про цю заповідь виконують звичай биття арави, що здійснюється тільки в останній день Сукот.

Додаткові жертви

Основна стаття – Жертва Мусаф

У свято Сукот у Храмі щодня приносили жертву Мусаф, що дещо різнилася, як докладно викладено в тижневій главі «Пінхас» (Бемідбар 29, 12–34). Жертва Мусаф складалася зі спадного числа биків, двох баранів (самців овець) і чотирнадцяти ягнят. Щодня число биків зменшувалося на одного- першого дня приносили тринадцять биків, другого дня — дванадцять і так далі. Усього за всі дні Сукот було принесено сімдесят биків. Мудреці витлумачили, що ці сімдесят биків приносилися відповідно до сімдесяти народів світу.

У вченні хасидизму

Продовження теми єдності

У ученні хасидуту роз'яснюється на основі вірша «Ба-кесе ле-йом хагейну», що всі теми, які були «ба-кесе» — в покритті й прихованні — у Грізні дні, приходять у розкритті «в день свята нашого», у свято Сукот[9]. Схах суки, гематрія якого — сто, пов'язаний зі ста звуками сурмління в шофар Рош га-Шана[10]. Схах пов'язаний також із хмарою курива Йом Кіпуру[11].

У продовження розкриття аспекту єхіди в «Раз на рік» у Йом Кіпур продовжують це розкриття відкрито й у внутрішній суті у свято Сукот. У свято Сукот підкреслюється тема єдності в його головних заповідях, якими є перебування в суці та взяття чотирьох видів. Сука оточує всю істоту людини з голови до ніг, і також сказано: «Гідні всі сини Ізраїлю сидіти в одній суці»[12]. У чотирьох видах підкреслюється тема єдності як у кожному виді окремо, так і як сказано в мідраші[13], що чотири види, які в лулаві, відповідають чотирьом типам в Ізраїлі, від типу, що відповідає етрогу, який має смак і запах (Тора й добрі справи), до типу, що відповідає араві, яка не має ні смаку, ні запаху, і всі вони стають однією в'язкою. Сука розкриває тему єдності способом «макіф», а взяття чотирьох видів привертає єдність (і «макіф») способом «пнімі»[14].

Розкриття перемоги на суді Рош га-Шана

Сказано в мідраші[15], що Ізраїль і народи світу приходять перед Святого, благословенний Він, у Рош га-Шана, і ми не знаємо, хто переміг, «але з того, що Ізраїль виходить від Святого, благословенний Він, і лулави їхні й етроги їхні в руках їхніх, ми знаємо, що Ізраїль — переможці». Чотири види відображають перемогу на суді.

Це пов'язано з додатковою темою свята Сукот, принесенням святкових жертв у Храмі, що включали сімдесят биків, відповідних сімдесяти народам[16], а в наш час ця тема виконується через промовляння віршів, способом «і замінимо биків словами уст наших». Тож навіть народи світу визнають, що Ізраїль — переможці, і виконується «Хваліть Г-спода, всі народи .. бо велика до нас милість Його», і в цьому — мета задуму про оселю в нижніх світах[17].

Сука як головне у святі

Ребе пояснює[18], що свято назване за заповіддю перебування в суці, а не за іншими заповідями, бо в заповіді перебування в суці є особлива перевага: адже інші заповіді виконуються через тіло, руки. Але заповідь перебування в суці — це заповідь, що охоплює все тіло: людина зобов'язана перебувати в суці всім своїм тілом, і також усі справи людини у свято Сукот мають бути під сукою. Ребе додає й пояснює, що людина має зв'язок із сукою і тоді, коли вона не перебуває в ній, як ми знаходимо, що сука — це дім людини, а «будь-яка людина, яка не має дому, — не людина»[19], і заповідь суки — це те, що доповнює істоту людини й підносить її в її досконалості.

Благословення гостям у свято Сукот

Щороку, в першу ніч свята Сукот, Ребе відвідує велику суку на подвір'ї 770 і благословляє гостей, які приїхали, щоб знайти притулок під його покровом у місяць свят.

У благословенні, яке є особливою сіхою, як правило, говориться також про перевагу гостинності, а також про ушпізін, які теж «гості». Під час усього відвідування Ребе виявляє велику пошану керівникам «Гахнасат орхім».

Відвідування й благословення в перші роки проводилися одразу після молитви Арвіт, а починаючи з 5741 року (1980/1981), коли Ребе почав виголошувати сіху в кожен із днів свята, відвідування й благословення проводяться після сіхи.

Описи зібрання

У 5740 році (1979/1980)[20] благословення було в другу ніч свята Сукот після молитви Арвіт. О пів на дев'яту Ребе ввійшов до суки для гостей. Перед його входом Ребе попросив рава Моше Ярославського, керівника «Гахнасат орхім», щоб той ішов перед ним. Р. Моше кілька разів намагався йти посередині, щоб Ребе йшов перед ним, але Ребе не погодився й знову вказав йому йти перед ним.

Ребе пройшов уздовж усієї суки, доки не дійшов до місця свічок. Звернувши святе обличчя до публіки гостей, Ребе виголосив перед ними коротку сіху[21]; коли закінчив першу частину благословення, Ребе сказав гучним голосом: щоб було «І в день радості вашої, і у свята ваші..».

Через безліч гостей, що оточували його, Ребе запитав (з усмішкою), чи є в суці також столи... Коли йому показали стіл, він запитав (з усмішкою), чи є також щось на столах, і одразу вказали на столи, накриті халами й вином. Після цього почали співати, і він зробив знак святою рукою посилити спів.

У 5752 році (1991/1992), приблизно о пів на дев'яту, Ребе вийшов із головного входу 770 із сидуром у руці (нововведення цього року...) до суки для гостей. Прийшовши до суки, він піднявся на особливі сходинки, поставлені там для цього, і поруч із ним стояли члени комітету «Гахнасат орхім» — рав Катріель-Барух Кастель, рав Цві-Гірш Кринський і рав Шалом Гурвіц (яких було призначено, оскільки рав Моше Ярославський не зміг приїхати цього року).

Коли Ребе спустився зі сходинок у бік виходу, він обернувся до секретаря рава Біньяміна Кляйна і запитав, де ті аврехи, члени комітету (сказавши: «Во зайнен ді драй юнгелайт»?). У великій тисняві, що панувала там у ті хвилини, їм було нелегко прокласти шлях, і Ребе стояв довгу хвилину й чекав на них. Коли вони підійшли до Ребе, він усміхнувся їм і вказав їм іти перед ним як тим, хто приймає гостей.

У 5748 році (1987/1988) Ребе сказав, що скоротить благословення через жахливу тисняву, яка була під час благословення[22].

У 5735 році (1974/1975) Ребе відвідав гостей у ніч Шабату тижневої глави «Гаазіну», 12 тішрея, в їхній їдальні.

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Хасидут про свято

Різне



Примітки

  1. ^ Від Ацерет і до свята — час радості (Псахім, 36б). І написав Раші (там само): час радості — під час жнив і збирання плодів, коли людина збирає свій урожай і серце її радіє
  2. ^ «Емор» 23, 42
  3. ^ «Лікутей сіхот», т. 29
  4. ^ Дварім 16, 14
  5. ^ Зогар, т. 3, 103, б
  6. ^ «Гітваадуйот» 5748, т. 1, с. 309. 5749, т. 1, с. 208.
  7. ^ «Тааніт» 50
  8. ^ «Мішне Тора» Рамбама, «Ілхот тмідім у-мусафін», розділ 10, закон 7
  9. ^ «Сідур ім ДАХ» 235, б. І в багатьох місцях. «Лікутей Тора», Рош га-Шана 54, початок сторони г
  10. ^ «Мішнат хасидім» і «Прі ец хаїм», «Шаар га-Сукот», наприкінці. Гемшех «Ве-каха» 5637, кінець розд. 93
  11. ^ «Сефер га-маамарім» Атар, «Шаар Йом Кіпур» 36, кінець сторони а й далі. «Ор га-Тора», Сукот, с. 1722 і далі. Гемшех «Ве-каха», там само, розд. 84. Маамар, що починається словами «Ве-гу ке-хатан», 5657, розд. 11 і далі. Та інші
  12. ^ Сука, 27б. І подібно до хмар слави, які оточували весь Ізраїль, усіх як одну людину
  13. ^ «Ваїкра раба» 30, 12
  14. ^ Маамар, що починається словами «Ба-сукот тешву», 5738, 5740. Маамар, що починається словами «У-лекахтем лахем», 5739. Та інші.
  15. ^ «Ваїкра раба», розділ 30, 2. «Ялкут Шимоні», «Емор» (ремез 651). «Танхума», «Емор» 18. Та інші.
  16. ^ Сука, 55б. «Бемідбар раба» 21, 24. Коментар Раші до вірша, «Пінхас» 29, 18. Там само, 35
  17. ^ Маамар, що починається словами «У-лекахтем лахем», 5739, пункт 3 і далі
  18. ^ «Лікутей сіхот», т. 2, с. 417 і далі.
  19. ^ Див. Євамот, 63а: будь-яка людина, яка не має землі, — не людина. І в Тосафот, що починаються словами «Ше-ейн»: землі, щоб збудувати на ній, щоб жити в ній.
  20. ^ «Щоденник тішрея 5740 (вересень–жовтень 1979)»
  21. ^ Текст благословення надруковано в «Лікутей сіхот», т. 19, с. 572
  22. ^ «Діврей Мошіах» 5748, т. 1, с. 586.

Повідомити про помилку на цій сторінці