Цар Хізкіягу

Цар Хізкіягу був одним із царів Юдеї, який згадується в Писаній Торі та Усній з похвалою за свою велику праведність і добрі діла, і особливо за те, що він викорінив ідолопоклонство із Землі Ізраїлю.
Він скасував узвишшя, і розбив пам'ятники, і зрубав Ашеру, і розтовк мідного змія, якого зробив Моше, бо до тих днів сини Ізраїлю кадили йому, і назвав його Нехуштан
— Книга Мелахім II, 18:4
.
Згідно з ученням хасидуту, завдяки йому світ був на вищому щаблі, коли було розкриття Б-жественності всім творінням[1].
В Усній Торі
Сила молитви
У Вавилонському Талмуді, у трактаті Брахот[2], хвороба Хізкіягу описується як покарання за те, що він не одружився і не народив дітей, усупереч повелінню «плодіться й розмножуйтеся».
Пророцтво Єшаягу-пророка «Розпорядися домом твоїм, бо помреш ти і не житимеш»[3] посилюється: «бо помреш ти» — у цьому світі, «і не житимеш» — у світі прийдешньому. Коли Єшаягу повідомляє йому, що причина суворого покарання — його ухиляння від народження дітей, Хізкіягу відповідає йому, що побачив святим духом, що його сини будуть нечестивцями. Єшаягу відповідає йому: «Ба-гадей кавшей де-Рахмана лама лах? Май де-міфкадат, ібаєй лах лемеевад. У-ма де-ніхаа камей Кудша бріх Гу, ліевід!» (переклад: навіщо тобі вникати в таємниці Всюдисущого? Що тобі заповідано — виконуй, а що до вподоби Святому, благословенний Він, — те Він і зробить.). Хізкіягу просить пророка видати за нього свою доньку, і, може, заслуга пророка і його власна заслуга допоможуть їм, і майбутнє його синів зміниться, але Єшаягу заперечує і каже йому, що вже винесено вирок, що він помре. Хізкіягу відповідає йому: «Сину Амоца, припини своє пророцтво й іди, так я отримав із дому батька мого батька: навіть якщо гострий меч лежить на шиї людини, хай не стримує вона себе від молитви про милосердя».
Хізкіягу зцілився, одружився з донькою Єшаягу, і в нього народилися від неї сини, серед них Равшаке і Менаше.
У «Гагаот га-Бах» (на місці) наводиться продовження мідрашу і розповідається, що коли підросли двоє синів царя Хізкіягу, Равшаке і Менаше, він ніс їх на плечах до бейт мідрашу вчити Тору. Дорогою Хізкіягу почув, як обидва його сини глузують і говорять про його голову як про жертву для ідолопоклонства. Хізкіягу скинув їх на землю. Равшаке загинув, а Менаше залишився живий і став царем Юдеї. Згідно з цією версією, Равшаке, описаний у мідраші, — не Равшаке, посланець Санхеріва, оскільки він помер у дитинстві.
Шість діянь
У трактаті «Песахім»[4] наводиться барайта, що описує шість діянь Хізкіягу, з трьома з яких мудреці його покоління погодилися, а трьом спротивилися. Ця барайта проникла в Мішну і з'являється в надрукованих мішнайот як остання мішна в четвертому розділі «Песахім».
Діяння, з якими погодилися: 1. «Сховав книгу зцілень». 2. «Розтовк мідного змія» — це мідний змій, якого зробив Моше Рабейну в пустелі і якому люди поклонялися як ідолу. 3. «Протягнув кістки свого батька на ложі з мотузок»: його батько — нечестивий Ахаз.
Діяння, з якими не погодилися: 1. «Перекрив води Гіхону», щоб військо Ашура, прийшовши, не знайшло води для пиття, і тим самим позбавив води також мешканців Єрусалима. 2. «Зрізав двері Храму й відіслав їх цареві Ашура». 3. «Зробив високосним нісан у нісані», тобто після того, як настав нісан, оголосив рік високосним і вирішив, що цей місяць буде адаром II, а Песах святкуватимуть лише місяцем пізніше.
Його ім'я
Іноді він називається «Хізкіягу», а іноді — «Хізкія». Ребе Цемах Цедек пише, що, можливо, його справжнє ім'я було Хізкіягу, а прізвисько — «Хізкія»[5].
Про Хізкіягу наводиться, що він сказав: «Згадай, як ходив я перед Тобою в істині й із цілісним серцем...», і Всевишній відповів йому: «І захищатиму це місто, щоб врятувати його, заради Мене і заради Давида, раба Мого», але істина і цілісність його не були прийняті. Алтер Ребе пояснює це притчею про царя з плоті й крові: навіть коли виконують потаємні його бажання і задовольняють його прагнення і любу йому волю, усе ж іноді він не отримує від цього насолоди[6].
Веселка в його дні
У вірші написано: «І сказав Б-г: ось знак завіту… на вічні покоління»[7], і сказано в «Мідраш раба»[8]: «„Ле-дорот“ написано без літери — за винятком двох поколінь [у які знак веселки не був видимий у світі]: покоління Хізкії та покоління Мужів Великих зборів; рабі Хізкія виключає покоління Мужів Великих зборів і наводить покоління р. Шимона бен Йохая».
І в коментарі Раші на вірш наведено це тлумачення, і ось його слова: «На вічні покоління — написано неповно, тому що є покоління, які не потребували знака, оскільки були завершеними праведниками, як покоління Хізкіягу, царя Юдеї, і покоління рабі Шимона бен Йохая».
Ребе пояснює[9], що мідраш і коментар Раші розходяться щодо причини того, чому ці покоління не потребували знака, що можна пояснити двома способами: а) що це завдяки заслузі праведників покоління, яка захищає світ; б) завдяки стану всіх людей покоління, які через свою праведність тощо не потребують знака веселки, оскільки від початку не заслуговують на покарання.
У Раші прямо сказано: «тому що є покоління, які не потребували знака, оскільки були завершеними праведниками», і слово «були» стосується слова «покоління», що стоїть перед ним, — що самі покоління були завершеними праведниками. З цього зрозуміло, що прикладами, які Раші наводить потім, — «як покоління Хізкіягу, царя Юдеї, і покоління рабі Шимона бен Йохая», — він не має наміру підкреслити велич праведності цих двох праведників[10], а те, що люди покоління Хізкіягу і люди покоління Рашбі були завершеними праведниками. І як ми знаходимо прямо в мудреців[11] щодо покоління Хізкіягу, що в його дні «перевірили від Дана до Беер-Шеви і не знайшли невігласа тощо, і не знайшли хлопчика й дівчинки, чоловіка й жінки, які не були б обізнані в законах нечистоти і чистоти, і про те покоління говорить тощо», — і в цьому причина, що вони не потребували знака.
(І хоча це було досягнуто через царя Хізкіягу (як розповідається в мудреців там само[12]), усе ж те, що тут важливо (у причині того, що вони не потребували знака), — не велич заслуги Хізкії в цьому, а те, що насправді люди його покоління були завершеними праведниками).
Але мідраш вважає, що причина, з якої ці два покоління були виключені зі знака веселки, — велич праведності самих Хізкіягу і (Мужів Великих зборів, або) Рашбі. І це зрозуміло також із продовження слів мідрашу[13], де розповідається про слова Рашбі пророкові Еліягу щодо рабі Єгошуа бен Леві[14]: оскільки в його дні була видима веселка, він не гідний бачити його обличчя; з цього зрозуміло, що перевага відсутності веселки в дні Рашбі стосується самого Рашбі (а не людей його покоління), — що завдяки величі праведності рабі Шимона бар Йохая в його дні не була видима веселка. І так само зрозуміло з того, що мідраш продовжує і роз'яснює ще кілька переваг і похвал Рашбі, бо ці похвали додають пояснення до причини, з якої в його дні не була видима веселка[15].
Зовнішні посилання
Яаков Шифман, «Ніколи не впадай у відчай», Ребе навчає 16-річного юнака Гемари, що наводить слова Хізкіягу: «Навіть якщо гострий меч лежить на шиї людини, хай не стримує вона себе від молитви про милосердя», інтерв'ю у випуску «Га-сіпур шелі» № 578, 25 тамуза, 5786 (10 липня 2026)
Примітки
- ^ Мітлер Ребе, «Маамарей Мітлер Ребе» — ганахот 5577, «Ве-ядата га-йом», 259
- ^ Аркуш 10, сторона 1
- ^ Мелахім II, 20:1
- ^ Аркуш 56, сторона 2
- ^ Респонси «Цемах Цедек», «Евен га-езер», розділ 208, 1
- ^ «Маамарей Мітлер Ребе» — ганахот 5577, «Ве-ата Ісраель», с. 295
- ^ Берешит 9:12
- ^ На місці (гл. 35, 2)
- ^ «Лікутей сіхот», т. 35, «Ноах», сіха 3, с. 32
- ^ У дусі коментаря Раші до Шасу («Ктубот», там само): «А якщо є завершений праведник у поколінні, не потрібен знак». Але див. зазначене нижче.
- ^ «Сангедрін» 94, 2 (наведено також у «Єфе тоар» до «Берешит раба» там само..
- ^ І див. «Лікутей сіхот», частина 4 (с. 1230; с. 1235 і далі), щодо рабі Єгошуа бен Леві, що він здійснив очищення покоління. І див. «Лікутей сіхот», т. 17, с. 363, примітка 77.
- ^ І так само в Єрусалимському Талмуді, «Брахот», там само.
- ^ Див. також «Ктубот», там само. Мідраш Тегілім там само. «Псікта де-рав Кахана», розділ «Ва-єгі бе-шалах». Та інші.
- ^ Див. «Незер га-кодеш» (га-шалем) до «Берешит раба» там само. — І не так, як написано в «Єфе тоар» (га-шалем) до «Берешит раба» там само, що ці похвали наведено там лише мимохідь.