Віра в Б-га
Віра — це стан, за якого щось підтверджується для людини, хоча вона не осягає цього своїм розумом, і сила, за допомогою якої можна охопити навіть те, що вище за людське осягнення. Сутність Творця та Його єдність неможливо охопити людським розумінням — у це можна лише вірити[1]. Сила віри існує в кожного єврея в суті душі, і він може розкрити її різними способами.
Віра в Б-га — основа всієї Тори, і в ній дві головні частини:
1. Віра в існування Б-га — «Я — Г-сподь, Б-г твій, Який вивів тебе з землі єгипетської».
2. Заперечення і абсолютне знання того, що немає жодного буття, крім Б-га: «Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм».
Заповідь віри
Згідно з книгою «Зогар»[2] і більшістю рішонім[3], віра в Б-га — одна із заповідей-повелінь серед 613 заповідей Тори.
Дехто ставив запитання[4]: будь-яке існування заповіді передбачає попереднє припущення, що є Той, Хто повеліває, — Всевишній, благословенний Він, а якщо так, то віра в Б-га передує всім заповідям, і не можна сказати, що існує заповідь про цю віру. Дехто відповідає[5], що заповідь полягає в тому, щоб вірити, що Всевишній, благословенний Він, є необхідно сущим, на відміну від інших творінь, які залежать від Нього й існують завдяки Йому. Однак Ребе Цемах Цедек[6] пояснює, що й це — річ проста в силу віри в те, що є Творець, адже це зумовлює, що Він необхідно сущий, і немає потреби в особливому повелінні про це.
І тому Ребе Цемах Цедек пояснює, що віра полягає в тому, щоб вірити, що Він — Совев коль алмін, тобто вірити, що Він, благословенне Ім'я Його, вищий і вищий за аспект Хохми, що оживляє творіння. Але в те, що Він — Мемале коль алмін, — що Він оживляє весь світ, — для цього зовсім не потрібна віра, а це річ відчутна. Адже так само як людина відчуває, що в ній є дух життя, який оживляє їх усіх, — адже тіло людини без духу, що його оживляє, подібне до м'яса й кісток, що лежать у вареній страві, — і тому, хоча вона цього не бачить, вона це відчуває і знає це настільки ясним знанням, що це — Даат, реальне відчуття, — так і у світі є дух життя, адже небесні сфери обертаються, земля дає рослини тощо, і неодмінно є Творець, Який творить світ і дає йому життєву силу щомиті.
Знання чи віра
У своїй книзі «Мішне Тора» Рамбам написав про заповідь знання Б-га: «Основа основ і опора мудростей — знати, що є Перше Суще». А в «Сефер га-міцвот»[7] написав: «Повеління, яке Він повелів нам . . щоб ми вірили, що є Першопричина й Основа, і Він — Творець усього сущого». І великі мужі Ізраїлю обговорювали питання, що саме нам заповідано — віра, яка вища за розум, чи знання й розуміння розумом.
Дехто писав, що головне в заповіді — віра, яка приходить через традицію, а не через розумове дослідження[8].
Але багато великих мужів Ізраїлю писали, що головне в заповіді — знання й осягнення розумом, і тому Рамбам точно обрав вислів «знати»[9]. Це випливає також із самого факту, що знання Всевишнього включене до переліку заповідей[10], — адже саму віру неможливо включити до переліку заповідей, оскільки вона — необхідна попередня умова, без якої заповіді не мають сенсу, і так само неможливо заповідати віру, яка не залежить від волі людини. А якщо так, заповідь — про знання[11].
Згідно з цим методом, щодо того, що Рамбам у «Сефер га-міцвот» написав вислів «щоб ми вірили», Ребе пояснив, що його слова в книзі «Мішне Тора» точніші (оскільки написані пізніше, і, можливо, він змінив свою думку; або тому, що в «Сефер га-міцвот» він не був точним, оскільки це не галахічна книга; або тому, що переклад з арабської неточний); і також можливо, що й у «Сефер га-міцвот» точний переклад — «знання», а не «віра»[12].
У вченні хасидуту роз'яснюється, що є заповідь і про знання, і про віру: існування Всевишнього і те, що Він творить світ і оживляє його (у термінах Каббали — світло Мемале коль алмін), можна осягнути й розумом, і про це зобов'язані «знати»; але досконалість Всевишнього, що підноситься над світами (світло Совев коль алмін), неможливо охопити розумом, і для цього потрібна віра[13]. Ще роз'яснюється, що саме завдяки знанню й розумовому осягненню, наскільки це можливо, досконало виконується заповідь віри: коли є речі, зрозумілі розуму, а людина не намагається їх зрозуміти, але задовольняється вірою, її віра не чиста, оскільки до неї домішані прості речі, зрозумілі розуму; саме після того, як вона намагається зрозуміти і вірить лише в те, що зрозуміти неможливо, її віра досконала й чиста[14].
Ребе пояснює, що Рамбам і Раавад розходяться в думках щодо питання знання й віри: на думку Раавада, це дві цілком різні речі — те, що належить до розуму, можна осягнути розумом, але речі, які стоять вище за розум, не слід намагатися зрозуміти, і їх треба приймати простою вірою. На думку Рамбама, і віру, яка стоїть вище за розум, треба намагатися зрозуміти, наскільки можливо, розумовим знанням. Метод Алтер Ребе в книзі «Танія» подібний до методу Рамбама: книга заснована на знанні того, що «дуже близьке до тебе це слово, в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконати його», тобто що в кожного єврея є надрозумовий зв'язок зі Святим, благословенний Він, завдяки природній любові, але треба трудитися «довгим і коротким шляхом», за допомогою споглядання і служіння, щоб і розум людини, її мідот і її постійна поведінка відповідали її вірі[15].
Наявність віри в кожного єврея
«Ізраїль — віруючі, сини віруючих»[16]: у кожного єврея в силу природи самої суті його душі є віра в існування Творця і в самоскасування творінь перед Святим, благословенний Він, і перед Б-жественною життєвою силою, що творить їх наново щомиті.
Загалом є дві причини того, що віра існує в єврея за природою: 1. Оскільки в єврея є душа, і вона у своїй внутрішній суті бачить Б-жественність. 2. В силу сутнісного зв'язку суті душі єврея зі Святим, благословенний Він. Друга причина сильніша, бо завдяки їй зрозуміло, чому природа єврея така, що він неодмінно віддасть свою душу заради освячення Імені Всевишнього. І в силу цієї причини віра може проникати у внутрішню суть[17].
Причина назви «емуна» в тому, що сила цієї віри закарбована в душі від кореня народу Ізраїлю — праотців, яких називають «вихователями» громади Ізраїлю, подібно до того як вихователь немовляти привчає його потроху з малих літ, доки все, чого він захоче його навчити, не стане ніби природою в його душі; так і віра в єдність Б-га походить від сили праотців, яких називають вихователями: це вони загалом притягнули душі Ізраїлю, що відгалужуються від них, потроху, як вихователь немовляти, доки єдність Б-га не закарбувалася в громаді Ізраїлю як природна властивість, ніби бачить це оком розуму наяву; тому ті, хто отримує цей достаток, називаються «емуна».
Перевага Моше над праотцями в тому, що він живить і підтримує цю віру за допомогою відсвіту, що приходить від Ацмут у-мегут, і це притягнення відбувається за допомогою Тори, служіння і добрих справ[18].
У народів світу
У хасидуті пояснюється[19], що хоча є й неєвреї, здатні осягати Б-жественність і вірити, їхня віра обмежена лише Б-жественністю, яка вбирається у світи, — Мемале коль алмін, тоді як віра в Б-жественність, яка вища за світи, є лише в синів Ізраїлю[20].
Див. також
Додаткова література
- «Ані маамін» — листи Ребе на тему віри. Добірка й редакція: рав Зеев Рітерман. Інститут «Тора ор», 5767. (Нове виправлене видання — 5771).
- Віра і наука.
Зовнішні посилання
- Добірка статей про віру на сайті «Хабад»
- Що таке віра? на сайті «Хабад»
- Рав Саймон Якобсон, Віра
- Рав Хаїм-Леві-Іцхак Гінзбург, Що таке віра? з книги «Оцар пнінєй га-хасидут», т. 4

- Рав Менахем Бронфман, Що таке «віра» в хабадській думці? — 1200 слів услід за сенсом поняття на сайті «Алей сефер»
- Рав Менахем-Мендл Добрускін і рав Урі Гамсон, Віра і впевненість, подкаст «Хабад — прямо й по суті»
- Рав Шмуель Раскін, Коли віра проривається назовні
- Віра — внутрішній погляд, з книги «Аншей га-міла»
(англійською)
| Заповіді |
|---|
| 613 заповідей · «248 органів Царя» · Діврей каббала · Заповіді мудреців · Підготовка до заповіді · Намір під час виконання заповідей · Благословення на заповідь · Прикрашання заповіді |
| Вибрані наказові заповіді |
| Любов до Б-га · Любов до ближнього-єврея · Їдження маци · Брит міла · Благословення після їжі · Добродійство · Віра в Б-га · Видалення нечистих із Храмової гори та з Храму · Трепет перед Б-гом · Шанування батька й матері · Мезуза · «Плодіться й розмножуйтеся» · Цдака · Цицит · Освячення Імені · Читання «Шма» · Шабат · Відпускання птаха з гнізда · Молитва · Тфілін · Сурміння в шофар · Тшува· Гостинність |
| Вибрані заборонні заповіді |
| Ідолопоклонство · Заборонені зв'язки · Кровопролиття · Порушення чужих меж |
Примітки
- ^ Див. «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 7: «Жодне творіння у світі не може осягнути сутність Творця і Його Ацмут . . а лише вірити вірою, яка вища за розум і осягнення».
- ^ Тижнева глава «Берешит», аркуш 12а. «Раая меемна», тижнева глава «Ваера», аркуш 25а
- ^ «Сефер га-міцвот» Рамбама, заповідь 1. Рамбан у своїх «Гасагот» до заповідей-заборон, заповідь 1. «Сефер га-хінух», заповідь 25. На відміну від думки Бага і р. Хасдая Крескаса (наведено в «Рош амана», розділ 4), які вважають, що це не слід включати до числа заповідей.
- ^ Рабі Хасдай, там само.
- ^ Рабі Іцхак Абарбанель у «Рош амана», там само
- ^ «Дерех міцвотеха», заповідь віри в Б-жественність, розділ 1
- ^ Заповідь-повеління 1, у перекладі Ібн Тібона.
- ^ Див. респонси Ріваша, розділ 45. «Маян ганім» на «Друш ор га-хаїм», розділ п'ятий.
- ^ «Рош амана», розділ 17. «Мецудат Давид» Радбаза, заповідь 1. «Ор неерав», частина 2, розділ 1. «Маасе рокеах» на Рамбама, там само.
- ^ Див. вище, у розділі «Чи входить до переліку заповідей».
- ^ «Гадран аль га-Рамбам» 5748, § 2, на основі «Рош амана», розділи 4 і 17.
- ^ Примітка Ребе в «Кунтрес торат га-хасидут», розділ 13. «Лікутей сіхот», том 11, с. 339.
- ^ «Дерех міцвотеха», заповідь віри в Б-жественність, кінець розділу 2. «Кунтрес торат га-хасидут», там само.
- ^ «Кунтрес торат га-хасидут», там само.
- ^ «Лікутей сіхот», том 34, сіха до «Ніцавім» 2.
- ^ Вавилонський Талмуд — трактат «Шабат», 97а. «Танія», розділи 18, 42.
- ^ «Ве-ата тецаве» 5741 — кунтрес «Пурим катан» 5752.
- ^ «Дерех міцвотеха», заповідь половини шекеля, с. 65а
- ^ «Сідур ім ДАХ» (частина друга), 284в (свято маци), с. 568.
- ^ Див. також «Сефер га-маамарім» на їдиші, «Біну боарім ба-ам», тішрей 5702 (вересень–жовтень 1941). «Сефер га-маамарім» 5683, с. 160.