Перейти до вмісту

Хозер

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Головний хозер Ребе, рав Йоель Каган, під час повторення у Великому залі; довкола нього видно хасидів, що слухають повторення, і маніаха рава Давида Фельдмана, який записує сіху

Хозер — прізвисько хасида, який узяв на себе обов'язок «закарбовувати в пам'яті» сіхот і маамари Ребе або Адмора, виголошені протягом Шабату, і на виході Шабату та після цього записувати сіху чи маамар (у документі, який називають «ганаха»).

Повторення в минулих поколіннях

У минулих поколіннях наші Ребе мали звичай виголошувати маамар кожного Шабату і свята, а також в інші особливі дні. Після того як група хозрім добре завчала маамар, маніхім заходили до Адмора і повторювали перед ним маамар, а він виправляв їхні помилки і пояснював те, що потребувало пояснення.

Про статус маамарів, записаних зі слів «хозрім», Ребе пише[1]: «Беручи до уваги, що всі укладачі записів були старими хасидами, для яких кожне слово і кожен звук їхнього святого вчителя були святі, немає жодного сумніву, що вони намагалися з усіх сил зберегти мову вчителя, нічого до неї не додаючи й нічого не віднімаючи. І хоча можливо, що через довжину бесіди тощо той, хто записував, помилився в деяких словах, особливо там, де він писав святою мовою, а бесіду було виголошено їдишем, і іноді не влучив у точність під час перекладу, — проте загалом зміст, безсумнівно, точний».

Розповідають, що в одному з маамарів, які виголосив Ребе Раяц, він процитував вірш інакше, ніж написано в Пророках і Писаннях, і р. Хаче Фейгін сказав хозерові р. Іцхаку Генделю повторити так, як написано в Пророках і Писаннях; і під час повторення Ребе тричі виправив його (той знову повторював за вказівкою р. Хаче), і тоді Хаче запитав: адже ж так написано? І Ребе відповів йому: але це мова вчителя.

Повторення в нашому поколінні

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

Першим «хозером» у нашому поколінні був рав Йоель Каган, який почав записувати сіхот, виголошені Ребе, ще до прийняття проводу Ребе. Після маамару «Бати ле-гані», який Ребе виголосив під час прийняття проводу, хасиди думали, що, подібно до того як усі Ребе мали звичай самі записувати виголошені ними маамари на додаток до «ганахот», які записували хасиди, так і Ребе сам запише маамар. Однак Ребе не став записувати і звелів р. Йоелю самому записати ганаху, яку Ребе відредагував до 11 нісана того ж року.

Поширенням сіхот і маамарів, відредагованих Ребе, займалися ще кілька тмімім у «Ваад ле-гафацат хасидут», пізніше названому «Ваад ле-гафацат сіхот».

Оскільки, на відміну від заведеного в попередніх поколіннях, Ребе не записував сказане сам і не було заведено заходити до його кімнати й повторювати перед ним маамар так, як його запам'ятали хасиди, щоб Ребе виправив і додав пояснення, і навіть діяла заборона на запис сіхот на плівку, хозрім були змушені самі відтворювати всі уривки й «літери», які було сказано, і намагатися зрозуміти їхній зміст і зв'язок між ними. І після 5719 року (1958/1959), коли Ребе дозволив записувати свої слова на плівку, залишилася складність із повторенням сказаного на фарбрейнгенах у Шабати і свята. Багато разів хозрім подавали Ребе записки із запитаннями, що виникли в них щодо пояснення в сіхі чи в маамарі.

Після того як р. Йоель за вказівкою Ребе почав редагувати «Сефер га-ерхім», у нього залишилося менше часу на запис сіхот. Унаслідок цього рав Ходаков у 5726 році (1965/1966) викликав до свого кабінету равів Єгуду-Лейба Шапіро, Шломо Зархі Шалома-Бера Левітіна Ефраїма Пікарського і попросив їх від імені Ребе допомагати р. Йоелю в редагуванні сіхот. Створений ними комітет вони назвали «Ваад ганахот га-тмімім»[2].

Ребе відгукнувся про призначення на фарбрейнгені й звелів їм приходити і стояти поруч із р. Йоелем на фарбрейнгенах.

З-поміж них рав Єгуда-Лейб Шапіро залишався хозером протягом довгих років і навіть був «маніахом» томів 10–14 «Лікутей сіхот».

У місяці нісан 5741 року (квітень–травень 1981) паралельно з «Ваад ганахот га-тмімім» було створено «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш», завданням якого було записувати сіхот святою мовою.

Після запису ганахот їх подавали Ребе, і коли він редагував ганаху, сіха або маамар виходили як «відредаговані», а коли він не редагував — вони виходили як «невідредаговані».

Характер повторення в нашому поколінні

Головне нововведення в нашому поколінні виявилося в новому змісті й стилі та в зовсім іншому обсязі: вчення попередніх Ребе було зосереджене на виголошенні маамарів кожного Шабату і свята, і тому від усіх років хасидизму Хабад є «Сефер га-маамарім», що містять маамари хасидуту того року. Ребе, почавши з довгих фарбрейнгенів, більшу частину часу яких займали сіхот, у яких змішано нігле і хасидут, у його особливому і дивовижному методі.

Окрім оновленого змісту і стилю, це було і в новому обсязі: фарбрейнгени, що тривали, як правило, п'ять-шість годин, а багато разів і довше, і містили безліч сіхот і «маамар». До того ж у перші роки було кілька разів, коли Ребе виголошував хасидський маамар у своїй кімнаті у святий Шабат уранці.

Коли транскрибують (процес запису тексту відповідно до того, що чути на аудіозаписі) слова Ребе точно, з магнітофонної стрічки, кожна година мовлення заповнює двадцять сторінок із подвійним інтервалом між рядками. Відповідно до цього, на фарбрейнгені тривалістю п'ять годин, якби вдавалося відтворити все на сто відсотків, мало б вийти сто сторінок. Насправді за доброго повторення зазвичай виходило вісімдесят сторінок, а в рідкісних випадках доходили і до дев'яноста сторінок.

Протягом більшості років відбувалося лише одне повторення на чолі з р. Йоелем, однак в останні роки почали проводити три повторення одночасно, паралельно: їдишем, англійською та івритом[потрібне уточнення].

Хозрім при наших Ребе

Хозрім доби Алтер Ребе

Хозрім доби Мітлер Ребе

Хозрім доби Ребе Цемах Цедека

Хозрім доби Ребе Магараша

Хозрім доби Ребе Рашаба

Хозрім доби Ребе Раяца

Хозрім при Ребе

Див. також

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ У передмові до «Сефер га-сіхот» «Торат шалом» (перше видання — 5706.
  2. ^ «Тіхьєну», випуск 2, с. 19

Повідомити про помилку на цій сторінці