Хаїм-Дов-Бер Хен
| Хаїм-Дов-Бер Хен | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5668 (1907/1908) |
| Місце поховання | Ділянка Хабаду на Оливковій горі |
| Країна | Радянський Союз, Ерец-Ісраель |
| Місце проживання | Невель, Кременчук, Москва, Вітебськ, Пушкін, Самарканд, Львів, Кфар-Хабад |
| Місце діяльності | Кфар-Хабад |
| Рід діяльності | меламед, вихователь |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Невелі |
| Посада | відповідальний за «Купат Рабейну» у Святій Землі |
| Учителі | рав Перец Хен (батько), Меїр-Сімха Хен (дід) |
| Сім'я | |
| Батько | рав Перец Хен |
| Дід (по батькові) | Меїр-Сімха Хен |
| Мати | Хана-Фрейда-Двора |
| Дружина | Фейга, дочка рава Шнеура-Залмана Калменсона |
| Діти | Меїр-Сімха Хен (Кфар-Хабад), Мордехай, Хана-Фрейда-Двора |
| Брати й сестри | Аврагам-Агарон Хен, Давид-Лейб Хен |
| Родовід | |
Хасид рав Хаїм-Дов-Бер (Берке) Хен (5668 — 4 сівана 5750 (28 травня 1990)) — хасидська особистість, людина самопожертви, яка багато зазнала в ув'язненні й засланні в Радянському Союзі. Після переїзду до Святої Землі оселився в Кфар-Хабаді, багато років був вихователем і однією з величних постатей Любавичів і Кфар-Хабада зокрема; за вказівками Ребе відповідав за «Купат Рабейну» у Святій Землі, а також удостоївся великої близькості від Ребе.
Біографія

Дитинство і юність

Народився в 5668 році (1907/1908) у хасидському містечку Невель у батька, рава Переца Хена, і матері, пані Хани-Фрейди-Двори. У дитинстві отримав хасидське виховання від батька й від діда, рава Меїра-Сімхи Хена, який був тоді одним із великих хасидів і великим багатієм.
Коли він був підлітком, дід, рав Меїр-Сімха Хен, узяв його до Ребе Раяца. Коли дід увійшов на єхідут, Берке супроводжував його. Ребе розмовляв із дідом; розповідають, що від великого хвилювання хлопчик сховався за спину діда, і раптом Ребе відхилив голову вбік, звернувся до нього й сказав: «Ти мусиш учитися, бо тобі треба вчитися».
У юності навчався в підпільних відділеннях єшив «Томхей Тмімім» і навіть подбав, щоб його брати, р. Аврагам-Агарон, р. Давид-Лейб і р. Файвіш, теж навчалися в єшивах «Томхей Тмімім». Він зробив це без відома батьків, побоюючись, що влада заподіє батькам шкоду. У 5685–5691 роках (1924–1931) навчався в «Томхей Тмімім» у Невелі.
У ході переслідувань із боку влади родину було вислано з Невеля, а її майно конфісковано, і внаслідок цього вони переїхали до Кременчука, де жило багато хасидів. Через кілька років родина переїхала до Москви, де батько р. Берке знайшов джерело заробітку у випіканні виробів у себе вдома, щоб не доводилося порушувати Шабат. Цією роботою він насилу утримував сімох дітей.
У 5693 році (1932/1933) р. Берке одружився з пані Фейгою, дочкою хасида рава Шнеура-Залмана Калменсона з Вітебська.
Після весілля жив у Вітебську, де в нього народився первісток, р. Меїр-Сімха. Через кілька років переїхав жити поряд із тестем до Дитячого Села (Пушкін) у передмісті Ленінграда, де жила невелика хабадська громада.
Р. Берке тягнуло до торгівлі й справ, і тому більша частина його дня була присвячена торговельним потребам.
У період життя в районі Ленінграда він тяжко захворів; його дружина Фейга з великою самовідданістю доглядала його всі дні хвороби. Коли хвороба посилилася, лікарі зневірилися його врятувати. Члени родини й друзі молилися про його одужання й водночас додали до його імені ім'я Хаїм як сгулу для зцілення, і зрештою р. Берке оговтався від хвороби, хоча ознаки хвороби не полишали його до останнього дня.
Після того як він підвівся після хвороби, лікарі веліли йому відпочивати в лісах, де ростуть сосни, щоб здорове повітря проникло в його легені і йому полегшало. Деякий час він відпочивав у місті Ялта на Кримському півострові.
Його поневіряння
У 5701 році (1940/1941) через Другу світову війну утік із Пушкіна разом зі своєю родиною, родиною тестя р. Залмана Калменсона та ще групою хасидів Хабаду з Пушкіна. Вони сіли на потяг і проїхали великі відстані, щоб віддалитися від фронту. Після трьох довгих днів дороги потяг прибув до містечка Ярославль. Після короткого відпочинку в Ярославлі р. Берке і його домашні разом із групою хасидів сіли на пароплав «Софія Перовська», що йшов угору Волгою. Після кількох днів плавання пасажири пересіли на менше судно, яке звернуло в інший рукав Волги, доки воно не досягло високої скелі над річкою, на вершині якої був невеликий колгосп під назвою «Бортюк». Уся дорога тривала близько трьох тижнів. Близько двох років група хасидів, і серед них р. Берке з родиною, жила в цьому колгоспі.
На початку 5703 року (1942/1943) пані Мір'ям Кляйн, одна з дружин хасидів у колгоспі, отримала лист від свого брата р. Ісраеля Хусідова, у якому він розповідав, що перебуває в Ташкенті в Узбекистані разом із багатьма хасидами Хабаду, які втекли туди під час війни. У листі він пропонував родині приєднатися до нього в Ташкенті, доки не мине гнів. Унаслідок цього організувалася група, що вирушила до Ташкента.
Однак частина ще залишилася в місті, а частина, і серед них р. Берке з родиною, продовжила шлях до сусіднього міста Самарканда.
Після прибуття до Самарканда р. Берке попросили вивчати Тору з дітьми хасидів у рамках відділення єшиви «Томхей Тмімім», а після закінчення війни р. Берке разом із групою хасидів перебрався до міста Чернівці.
Невдовзі після цього він почув, що багато хасидів організовуються, щоб таємно перетнути кордон через місто Львів за допомогою підроблених польських паспортів («Виїзд із Росії 5706»), і вирушив із родиною до Львова, де ненадовго оселився в домі, який винайняв його брат р. Давид-Лейб Хен, що прибув до міста на кілька місяців раніше. Через деякий час знайшов іншу квартиру, у якій жив, доки не отримав документи й квитки, з якими збирався залишити Радянський Союз. Цим він сподівався звільнитися від ярма комуністичної влади.
Р. Берке готувався до виїзду, однак його схопила влада, коли він намагався залишити країну.
Його арешт
Після арешту р. Берке доправили до підвалів для допитів, де його допитували й катували. Після допитів і катувань, що тривали довгий час, йому винесли смертний вирок, однак через деякий час покарання замінили на 18 років каторжних робіт. Потім покарання знову пом'якшили — до 10 років ув'язнення.
Його дружині Фейзі вдалося підкупити владу, і після трьох років страждань р. Берке вийшов із в'язниці. Кілька осіб у в'язниці співпрацювали заради звільнення, тоді як офіційно його не було звільнено. Тому в нього не було жодних документів, що посвідчують особу, і він вважався втікачем з ув'язнення.
Вийшовши з в'язниці, він продовжував жити у Львові, де вже майже не лишилося хасидів, крім двох його братів і ще небагатьох. У Львові він вивчився на фотографа й купив професійний фотоапарат.
Він установив нове обладнання в центрі міста, неподалік від урядових установ, і фотографував охочих подати якісь бланки до урядових інстанцій: до цих заяв треба було додавати фотографію на паспорт. Звісно, він був не єдиним фотографом, оскільки багато хто вхопився за це ремесло, яке дозволяло гідно заробляти.
У ті дні в них народилася дочка, названа на честь його матері Ханою-Фрейдою-Дворою.
Виїзд з Росії

У той час р. Берке писав Ребе через хасидів, які жили у Святій Землі. Багато разів р. Берке писав Ребе підйон нефеш і вкладав його в книгу «Танія».
Через кілька років помер Сталін, і внаслідок цього він змінив своє прізвище; через деякий час надійшла вказівка від Ребе просити дозвіл на виїзд для всієї родини. Один із синів р. Берке, який навчався в центральній єшиві «Томхей Тмімім» 770, запитав Ребе, чи подавати його матері заяву на виїзд із Радянського Союзу самій. Відповідь Ребе була: «щоб тато подав заяву на виїзд для всієї родини, і Всевишній, благословенний Він, їм допоможе!» Далі Ребе сказав: «זיי וועלן זיך ניט כאפן» (= вони не зрозуміють, про кого йдеться)».
Дотримуючись вказівки Ребе, р. Берке заповнив анкету-заяву на виїзд із країни з усіма подробицями й найдрібнішими деталями.
Через півтора року, у 5721 році (1960/1961), надійшла відповідь від влади, у якій повідомлялося, що його заяву задоволено і йому слід з'явитися й отримати паспорт із дозволом на виїзд. Р. Берке вирушив до міністерства внутрішніх справ, щоб отримати дозвіл. І справді, чиновник вручив йому дозвіл на виїзд із країни.
Р. Берке разом із родиною вирушив до Москви. З Москви р. Берке з дружиною й дочкою полетів до Відня, а звідти — до Святої Землі.
У Землі Ізраїлю

Р. Берке одразу оселився в Кфар-Хабаді і для заробітку почав працювати «меламедом дардекі».
Через кілька місяців після прибуття до країни р. Берке вперше поїхав до Ребе. Це було перед місяцем тішреєм 5722 року (вересень–жовтень 1961). Тоді ж він удостоївся увійти на єхідут. Через два роки він знову приїхав до Ребе і відтоді щороку намагався приїжджати до Ребе хоча б раз, а іноді й двічі. Ребе особливо наближав його й велів йому під час сурмління в шофар на Рош га-Шана стояти на бімі для читання поряд із Ребе.
Уже тоді, у 5740-ві роки, р. Берке почав писати Ребе, називаючи його «Найсвятіший Адмор Мелех га-Мошіах шліта». Так він висловлювався й під час єхідуту, звертаючись до Ребе.
Одного разу Ребе запитав його на єхідуті, звідки він це знає. Р. Берке відповів, що в нього є відчуття, що це так. Ребе не відреагував і лише широко всміхнувся.
У місяці елулі 5728 року (серпень–вересень 1968), після відходу з життя р. Аврагама Паріза, який відповідав за збір «маамад», «Купат Рабейну» і «Керен га-шана», Ребе сказав мешканцям Кфар-Хабада, що призначає р. Берке відповідальним за ці фонди.
Наприкінці 5740-х років, коли він приніс Ребе список жертводавців на маамад, він написав, як завжди, «Найсвятішому Адморові Мелех га-Мошіаху». Побачивши це, Ребе сказав: «Мелех га-Мошіах? Га-Мелех га-Мошіах!»[1]. Однак іншого разу Ребе сказав йому, що треба писати «Мелех Мошіах», без літери «гей» перед словом «Мошіах»[потрібне джерело].
У перші роки після прибуття до Святої Землі р. Берке їздив не рідше ніж раз на тиждень різними кібуцами й мошавами по всій країні, щоб поширювати джерела в усіх колах і верствах населення, у рамках діяльності «У-фарацта».
Відхід з життя
Останні півроку життя він хворів і страждав від тяжких болів. У Шабат перед святом Шавуот 5750 року (30 травня 1990) його терміново доправили до лікарні, де лікарі повідомили, що кінець близький.
Уранці в день відходу з життя він устиг накласти тфілін. Через кілька годин болі посилилися, очі його заплющилися, і він був у напівпритомному стані. Але й тоді його уста не переставали шепотіти глави Тегілім і «Танії». Пополудні лікарі після вагань вирішили провести операцію, яка, можливо, врятує йому життя, однак у розпалі підготовки до операції, 4 сівана 5750 року (28 травня 1990), він повернув душу Творцеві світу у віці 82 років.
У ніч напередодні свята Шавуот відбувся багатолюдний похорон, що вийшов із Кфар-Хабада, і його було поховано на хабадській ділянці на Оливковій горі в Єрусалимі.
Його дружина Фейга, яка із самопожертвою була йому помічницею майже шістдесят років, прожила довге життя й померла 12 хешвана 5764 року (7 листопада 2003).
Родина
- Його дружина, пані Фейга Хен, померла 12 хешвана 5764 року (7 листопада 2003)[2]
- Його син, р. Меїр-Сімха Хен (Кфар-Хабад)
- Його син, рав Мордехай Хен — хабадський громадський діяч, мешканець Краун-Гайтс
- Його дочка, пані Хана-Фрейда-Двора, дружина рава Еліягу-Ар'є Фрідмана — одного з перших членів хабадської громади в Цфаті, засновника й директора єшиви «Хасидей Хабад Любавич» у цьому місті
| Родинне дерево Хенів | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Додаткова література
- Шнеур Бергер, «Авней хен», видавництво «Кегот» 5775
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду на Святій землі, видавництво «Хазак», 5772
Зовнішні посилання
- Тег: хасид р. Берке Хен, на сайті «Хабад Лайв»

- Шнеур-Залман Бергер, життєпис р. Берке. Розділ перший, «Р. Берке», тижневик «Бейт Мошіах», випуск 469, с. 16 і далі. Розділ другий, «Сховайся на коротку мить, доки не мине гнів», випуск 470, с. 34 і далі. Розділ третій, «Коли р. Берке стояв на „єхідуті“ і сказав Ребе: Мелех га-Мошіах...», випуск 471, с. 24 і далі.
- Фотогалерея з життя р. Берке
- Іцхак Коген, «В останню мить Ребе зцілив серце р. Берке»
- Під час читання глави Ребе з Тегілім на завершенні п'ятого циклу вивчення Рамбама

- Історична документація з життя хасида р. Берке Хена • ексклюзивна галерея, на сайті «Хабад Лайв»

- Рав Залман Ландо розповідає про рава Хена на сайті блогу рава Шнеура-Залмана Фрідмана
- Фотогалерея з життя рава Хена на сайті блогу рава Шнеура-Залмана Фрідмана
- Р. Берке в Ребе на роздаванні доларів (з хвилини 1:19)
Примітки
- ^ Див. імовірний опис подій зі слів рава Зеева-Вольфа Кесельмана, який чув це від рава Хена, відео на сайті блогу рава Шнеура-Залмана Фрідмана.
- ^ Краун-Гайтс: пані Фейга Хен (мир праху її) на сайті
Код особи: № 4440446000
- Хабадпедія: статті, що потребують джерела
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Особистості в Самарканді
- Особистості в Петербурзі
- Особи Кфар-Хабада
- Члени Комітету за цілісність народу
- Члени ради Кфар-Хабада
- Члени «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі
- Меламеди
- Члени комітету «Купат рабейну»
- Персоналії, поховані на хабадській ділянці Оливкової гори
- Родина Хенів
- Хасиди, заарештовані в Радянському Союзі
- Хасиди, що виїхали з Росії в 5680-ті роки
- Особистості, що народилися в 5668 році (1907/1908)
- Особистості, що померли в 5750 році (1989/1990)